Постанова
Іменем України
2 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 718/1/21
провадження № 51-3318км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.О.,
прокурора Матолич М.Р.,
захисника (в режимі відеоконференції) Федіна В.Ю.,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Федіна В.Ю. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 17 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020260110000514, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1 ), неодноразово судимого, останній раз 23 серпня 2019 року вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 1 квітня
2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та виправдано.
Чернівецький апеляційний суд 17 червня 2021 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області
від 1 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 та ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань, частково приєднав невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 серпня 2019 року і визначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Як зазначено у вироку апеляційного суду, ОСОБА_1 визнано винуватим за те, що 4 грудня 2020 року о 09:36 він, діючи умисно, протиправно, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, проник на територію господарства за адресою: АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_2 (металевий форкоп, металеві стійки для мотора та під форкоп), загальною вагою 58 кг на суму 349,74 грн.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
За змістом касаційної скарги захисника вбачається, що він порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК і просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог вказує, що вину його підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення не доведено, висновки суду не відповідаютьфактичним обставинам справи і зазначає, що апеляційним судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону. Стверджує, що вирок апеляційного суду є незаконним, необґрунтованим, невмотивованим та ухвалений з порушенням вимог статей 370, 374, 420 КПК.
Засуджений ОСОБА_1 за змістом касаційної скарги порушує питання про скасування вироку апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. При цьому вказує на те, що його вину у вчиненні злочину, за який його засуджено, не доведено та жодним доказом не підтверджено. Зазначає, що у потерпілого до нього були неприязні стосунки, а тому він його оговорює. Свідок ОСОБА_3 при допиті як місцевим судом, так і апеляційним точно не впізнав його як особу, яка привозила металобрухт. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що вирок апеляційного суду є незаконним, у зв`язку з чим порушено його права.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подані касаційні скарги, а прокурор заперечувала проти їх задоволення та просила вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Зі змісту касаційних скарг захисника та засудженого вбачається, що вони, надаючи оцінку доказам, по суті заперечують достовірність окремих із них та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка, відповідно до ст. 433 КПК, до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) поєднаного, із проникненням у інше володіння особи, вчинене повторно.
Суд першої інстанції дійшов такого висновку, оскільки зібрані стороною обвинувачення докази в їх сукупності не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння поза розумним сумнівом, а тому обвинуваченого ОСОБА_1 слід виправдати у зв`язку із недоведеністю факту вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Виправдовуючи ОСОБА_1, місцевий суд у вироку зазначив, що аналізуючи зібрані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що показання потерпілого та свідка ОСОБА_3 не можуть бути покладенні в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, оскільки вони не були очевидцями вчинення цього злочину, а показання потерпілого про те, що саме ОСОБА_1 міг вчинити крадіжку його майна, є виключно його припущення. Крім того, місцевий суд визнав недопустимими письмові докази, а саме: відеозаписи dvd диска "Verbatim", протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 4 грудня 2020 року, протокол огляду місця події від 4 грудня 2020 року, зазначивши, що ці докази підтверджують тільки факт події злочину (вчинення крадіжки), але жодним чином, ані прямо, ані в сукупності з іншими доказами не доводять тієї обставини, що крадіжку скоїв саме обвинувачений ОСОБА_1 . Також визнав недопустимим доказом протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 7 грудня 2020 року, вказавши, що він не підтверджує існування чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню у вказаному кримінальному провадженні, а також він не відповідає вимогам т. 228 КПК.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказував, що вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 1 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 є незаконним, винесеним з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права. При цьому він зазначив, що місцевим судом безпідставно визнано неналежними доказами покази потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3, оскільки вони місцевим судом викладені неповно із поданням деяких обставин у неправильному, перекрученому вигляді, а покази вищевказаних осіб суттєво відрізняються від тих, які зазначено судом у вироку, а їх невідповідність підтверджується офіційним записом судового розгляду. Також вказував, що судом безпідставно визнано недопустимим письмові докази у провадженні.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження, належним чином відповідно до вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК перевірив викладені у апеляційній скарзі прокурора доводи, визнав їх слушними, мотивувавши належним чином своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.
Висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих усіх обставин, підтверджених доказами.
Так, апеляційний суд з дотриманням вимог ст. 94 КПК у судовому засіданні повторно дослідив обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевірив зібрані під час досудового розслідування та судового провадження докази, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів, а саме: показанням потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3, даним акта добровільної видачі, протоколу впізнання, відеозаписам з камер відеоспостереження території домогосподарства потерпілого та іншим письмовим доказам.
Зокрема, потерпілий ОСОБА_2 в апеляційному суді пояснив, що ОСОБА_1 - його сусід, і він йому раніше продавав металобрухт. Ніяких стосунків з ОСОБА_1 він не має. 4 грудня 2020 року він повернувся додому і побачив, що його хвіртка пошкоджена. Переглянувши відеозаписи камер спостереження, побачив, що ОСОБА_1, якого він добре знає, перелазить через його хвіртку та забирає з двору металеві речі (металевий форкоп, металеві стійки для мотора та під форкоп). Ці речі потім були вилучені у свідка ОСОБА_3 . Пізніше ОСОБА_1 неодноразово приходив до нього та просив забрати заяву про вчинене кримінальне правопорушення.
Свідок ОСОБА_3 в апеляційному суді показував, що ОСОБА_1 він бачив вперше, коли той привозив йому металобрухт, він був погано вдягнутий, неохайний, з ознаками алкогольного сп`яніння. У місцевому суді він побачив ОСОБА_1 охайно вдягнутим з доглянутою зовнішністю, і в нього спочатку виник сумнів чи це дійсно та сама особа, яка привозила металобрухт. Однак потім суду впевнено пояснив, що саме ОСОБА_1 здавав йому метал (три залізяки), за які він йому заплатив 300 грн. Після цього, через декілька днів, приїхали працівники поліції з ОСОБА_1, який самостійно вказав на викрадені речі та відніс їх в поліцейську машину. Також пояснював, що взнав ОСОБА_1 при пред`явленні до впізнання. Такі ж самі показання свідок ОСОБА_3 давав при допиті у місцевому суді (журнал судового засідання місцевого суду від 31 березня 2021 року, т. 2, а.с. 58 -59).
Отже, обставин, які б ставили під сумнів достовірність цих показань, за результатами судового розгляду, не встановлено. Отже, вони обґрунтовано покладені в основу вироку.
Також апеляційним судом дано оцінку даним акта добровільної видачі, згідно якого свідок ОСОБА_3 за участю понятих видав дві металеві стійки та фаркоп (т. 1, а.с. 30). Потерпілий у заяві про вчинення кримінального правопорушення вказував саме про ці речі, які у нього були викрадені ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 7).
Усі інші докази, які місцевий суд визнав недопустимими, апеляційний суд не взяв до уваги.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведене та дослідивши в судовому засіданні вказані докази, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вони спростовують доводи сторони захисту про недоведеність вчинення ОСОБА_1 злочину, який йому інкримінується.
Отже, за встановлених апеляційним судом обставин кримінального провадження ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
За таких обставин апеляційний суд, оцінивши у сукупності всі вищенаведені докази, які є взаємоузгодженими, та в своїй сукупності доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованих йому діях, і дають можливість встановити належним чином фактичні обставини даного кримінального провадження, з чим погоджується і колегія суддів.
Доводи, викладені у касаційних скаргах захисника та засудженого, про невідповідність вироку апеляційного суду вимогам статей 370, 374, 420 КПК є безпідставними і спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не розумів свого статусу під час проведення слідчих дій на досудовому розслідуванні, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними доказами. Також матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_1 протягом досудового та судового слідства не заявляв про застосування до нього заборонених законом методів, чи порушення його процесуальних прав.
Призначене апеляційним судом покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого, таким, що відповідає меті покарання, співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а тому вирок апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційні скарги захисника та засудженого - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд