Постанова
Іменем України
23 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 442/3269/17
провадження № 51-1469км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Шевченко Т.В., Яновської О.Г.,
за участю: секретаря судового засідання
Червінської М.П.,
прокурора
Матолич М.Р.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 1 березня 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Борислава Львівської області, жителя смт Східниці Львівської області,
кримінальне провадження щодо якого закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Обставини справи
1. ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України (далі - КК) у редакції, чинній на час скоєння діяння.
2. 1 серпня 2016 року він на території Підгородцівського лісництва Національного природного парку "Сколівські бескиди" в адміністративних межах Новокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області бензопилою без належного дозволу здійснив незаконну порубку трьох сироростучих дерев породи бук, чим порушив вимоги Закону України від 16 червня 1992 року № 2456-XII "Про природно-заповідний фонд України" та спричинив збитки на загальну суму 13 271 грн.
3. Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області ухвалою від 25 травня 2020 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрив у зв`язку з тим, що набрав чинності Закон України від 6 вересня 2018 року № 2531-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів" (далі - Закон № 2531-VIII), яким скасовано кримінальну відповідальність за вчинене ОСОБА_1 діяння.
4. Львівський апеляційний суд ухвалою від 1 березня 2021 року залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.
Вимоги і доводи касаційної скарги
5. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
6. Він вважає, що викладений в ухвалі висновок про те, що обов`язковою ознакою злочину, передбаченого частиною 3 статті 246 КК, є істотна шкода в розумінні примітки до вказаної статті, не ґрунтується на точному змісті закону України про кримінальну відповідальність. Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що Законом № 2531-VIII скасовано кримінальну відповідальність за інкриміноване ОСОБА_1 діяння, і необґрунтовано закрив кримінальне провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК.
7. На обґрунтування своєї скарги прокурор посилається, у тому числі, на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 301/2178/13-к[1].
Позиції учасників судового провадження
8. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
9. У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу.
Оцінка Суду
10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
11. ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого статтею 246 КК, яка на момент події визначала незаконну порубку лісу таким чином:
"Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах"
12. Законом № 2531-VIII статтю 246 КК було викладено в новій редакції, і на цей час в частинах 1 та 3 передбачається такий склад злочину:
"1. Незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду…
3. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені у заповідниках або на територіях чи об`єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах…".
13. Примітка 1 до цієї статті передбачає:
"У цій статті істотною шкодою вважається така шкода, яка у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів".
14. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Законом № 2531?VIII встановлено мінімальний розмір істотної шкоди, завдання якої передбачає кримінальну відповідальність за статтею 246 КК. Оскільки розмір завданої ОСОБА_1 шкоди є меншим за цей мінімальний розмір, вони дійшли висновку, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого частиною 1 статті 246 КК у попередній редакції.
15. Суд не погоджується з таким тлумаченням закону України про кримінальну відповідальність.
16. Підхід до тлумачення положень різних частин статті кримінального закону був висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 5 грудня 2018 року в контексті застосування частин 1 та 2 статті 365 КК.
17. Суд вважає, що єдність судової практики забезпечується серед іншого послідовним застосуванням способів і методів тлумачення правових положень, тобто використанням однакових принципів і правил тлумачення для вжитих у законі термінів, лексичних та граматичних конструкцій. Спосіб, використаний судом для тлумачення терміна або певної конструкції в одному положенні закону, має застосовуватися також і до інших положень, де вжиті такий же термін та/або лексична та/чи граматична конструкція.
18. Тому, попри те, що постанова Великої Палати Верховного Суду стосувалася іншого положення кримінального закону, Суд вважає, що опрацьовані в ній підходи до тлумачення застосовні й під час тлумачення статті 246 КК.
19. Частини 1 та 3 статті 246 КК в редакції Закону № 2531-VIII передбачають склади злочину з різними ознаками. Для кваліфікації злочину за частиною 1 цієї статті обов`язковим є завдання незаконною порубкою істотної шкоди. У той час для статті 3 цієї статті таким обов`язковим елементом складу злочину є незаконна порубка у заповідниках або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах.
20. Таким чином, склад злочину, передбаченого частиною 3 статті 246 КК, не включає істотну шкоду як свою обов`язкову ознаку, і "дії, передбачені частиною першою цієї статті" в тексті її частини 3, відсилають лише до дій, визначених у частині 1, а не до наслідків цих дій у вигляді істотної шкоди.
21. Відповідно для кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_1, заподіяння істотної шкоди не має значення, а ознакою цього злочину є вчинення відповідних дій на території природно-заповідного фонду. Такої ж позиції дотримувалась колегія суддів Верховного Суду у постанові від 1 жовтня 2019 року у справі № 555/551/17 (провадження № 51-2579км19)[2].
22. Таким чином, декриміналізація через встановлення Законом № 2531-VIII мінімального розміру завданої істотної шкоди стосується лише тієї частини статті 246 КК в редакції, що діяла на момент події, яка передбачала "незаконну порубку дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду", однак не стосується тієї частини цього положення, що передбачала "вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах", оскільки стаття 246 КК в новій редакції передбачає ті ж самі діяння у частині 3.
23. Оскільки декриміналізація не застосовна до діяння, у якому звинувачувався ОСОБА_1, а нова редакція статті 246 КК посилює кримінальну відповідальність за вчинення передбачених у ній злочинів і не має зворотної дії у часі, тому для кваліфікації необхідно застосовувати положення статті 246 КК у редакції, що діяла на момент вчинення діяння.
24. Таким чином, апеляційний суд допустив неправильне тлумачення статті 246 КК в редакції Закону № 2531-VIII та дійшов помилкового висновку, що вказаним законом скасовано кримінальну відповідальність за діяння, яке інкримінувалось ОСОБА_1 .
25. На підставі частини 1 статті 438 цього Кодексу у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність ухвалу апеляційного суду належить скасувати із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати на них вичерпні відповіді та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд