Постанова
Іменем України
07 грудня 2021 року
місто Київ
справа № 756/10191/20
провадження № 61-10617св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Діна Петрівна,
заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року у складі судді Майбоженко А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Музичко С. Г., Болотова Є. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
ОСОБА_1 17 серпня 2020 року звернулася до суду зі скаргою про визнання неправомірними та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Д. П. (далі - приватний виконавець, приватний виконавець Мойсеєнко Д. П.) про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 18 травня 2020 року та акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 18 травня 2020 року.
Вимоги скарги заявник обґрунтовувала тим, що 27 квітня 2020 року їй стало відомо про проведення електронних торгів з реалізації належної їй квартири АДРЕСА_1 у межах виконавчого провадження № 61121007, що знаходиться в провадженні приватного виконавця Мойсеєнко Д. П. з виконання виконавчого листа
№ 2-6662/10, виданого 23 березня 2011 року Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект") заборгованості за кредитним договором.
Зазначала, що вона не отримувала повідомлень про початок та здійснення виконавчого провадження, у зв`язку з чим електронним листом від 28 квітня 2020 року звернулася до приватного виконавця з клопотання про надання для ознайомлення матеріалів виконавчого провадження та про припинення реалізації майна.
Стверджувала, що 22 травня 2020 року отримала копію постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт передачі майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 18 травня 2020 року.
01 червня 2020 року вона отримала постанову приватного виконавця від 25 травня 2020 року про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з погашенням заборгованості за виконавчим документом шляхом передання квартири стягувачу.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. видане свідоцтво № 1226, відповідно до якого зареєстровано право власності на квартиру заявника за ТОВ "Кей-Колект", відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 червня 2020 року за індексним № 52701786.
Вважала, що постанова про передачу майна стягувача в рахунок погашення боргу та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 18 травня 2020 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки квартира використовується заявником як місце постійного проживання, а отже, згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" на неї не може бути примусово звернуто стягнення.
Обґрунтовуючи строки звернення до суду із скаргою на рішення приватного виконавця, заявник посилалася на підпункт 3 пункту 12 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України про продовження процесуальних строків на період дії карантину.
Стислий виклад заперечень інших учасників
Приватний виконавець та заінтересована особа просили скаргу залишити без розгляду у зв`язку із зловживанням заявником своїми процесуальними правами. Приватний виконавець наголосила на тому, що виконавчі дії вчинялися нею суто відповідно до положень чинного законодавства.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ) не передбачено можливості продовження процесуальних строків для звернення до суду зі скаргою на рішення приватного виконавця.
Посилання заявника на те, що оскаржувані рішення приватного виконавця є очевидно протиправними, а також те, що її позбавлено права власності на єдине житло, а держава має протидіяти бездомності осіб, не свідчать, на переконання судів першої та апеляційної інстанцій, про поважність причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою на рішення приватного виконавця і не можуть виправдовувати його. Ці обставини свідчать про значення справи для боржника і, за висновком суду, мають навпаки сприяти її зацікавленості щодо вирішення питань, пов`язаних з належним їй майном у найбільш розумні строки і відповідно до вимог чинного законодавства.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 25 червня 2021 року звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник визначила, що:
- оскаржувані рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права;
- суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно залишив скаргу без розгляду, неправильно застосували положення Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, які визначають продовження процесуальних строків, зокрема звернення до суду, у тому числі із скаргою на рішення приватного виконавця;
- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що заявник раніше зверталася до суду зі скаргою на рішення приватного виконавця (справа № 756/6454/20), яка за її заявою залишена без розгляду через недотримання процесуальних вимог під час подання такої скарги, тобто вперше заявник звернулася зі скаргою у межах процесуальних строків, визначених для подання скарги.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на виконанні у приватного виконавця Мойсеєнко Д. П. знаходиться виконавче провадження № 61121007 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кей-Колект" заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 188 974, 11 грн.
Відповідно до матеріалів справи постановою приватного виконавця Мойсеєнко Д. П. від 18 травня 2020 року ВП № 61121007 передано майно стягувачу ТОВ "Кей-Колект" у рахунок погашення боргу за виконавчим листом № 2-6662/10 від 23 березня 2011 року, виданим Оболонським районним судом міста Києва.
Цього ж дня складено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
Оскаржувані боржником рішення приватного виконавця щодо передачі майна стягувачу прийняті 18 травня 2020 року і отримані боржником засобами поштового зв`язку 22 травня 2020 року.
Суди дійшли висновків, що у період з 22 травня 2020 року до 17 серпня 2020 року заявник мала можливість звернутися до суду зі скаргою на рішення приватного виконавця, які, на її думку, порушують її права, однак цього зроблено не було.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи.
Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (пункт "а" частини першої, частина друга статті 449 ЦПК України).
Вирішуючи питання про перебіг строків на звернення до суду із скаргою на рішення приватного виконавця, Верховний Суд врахував, що початок цього строку (22 травня 2020 року) припав на дію Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ.
Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ Розділ ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту:
"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".
Аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що строк звернення до суду зі скаргою на рішення приватного виконавця також був продовжений, оскільки в першу чергу оскарження дій приватного виконавця є зверненням до суду.
Отже, визначений процесуальним Кодексом строк продовжено в силу Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ і щодо скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного/приватного виконавця.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що на процесуальні строки подання скарг на рішення приватного виконавця не поширюються положення пункту 3 Розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України.
Водночас такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій не призвели до неправильного вирішення питання про дотримання заявником строків звернення до суду зі скаргою на рішення приватного виконавця.
Відповідно до Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ) пункт 3 Розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України викладено у такій редакції:
"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Закон України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ набрав чинності 17 липня 2020 року.
Отже, оскільки перебіг процесуального строку на оскарження до суду дій приватного виконавця розпочався під час дії Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX (суди встановили, що про оскаржувані постанови приватного виконавця заявнику стало відомо 22 травня 2020 року), його тривалість в силу цього Закону продовжилася на строк дії такого карантину; надалі перебіг цього процесуального строку відбувався під час дії Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ, згідно з яким процесуальні строки закінчуються у двадцятиденний строк після набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ, тобто до завершення 06 серпня 2020 року.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, заявник звернулася до суду зі скаргою на рішення приватного виконавця 17 серпня 2021 року, тобто під час дії Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2021 року № 855 на всій території України продовжено карантин до 01 жовтня 2021 року.
Отже, наведене свідчить, що суд може поновити процесуальний строк як до запровадження, так і після закінчення карантину, якщо визнає причини такого пропуску поважними і такими, що зумовлені запровадженими обмеженнями. Тобто самий факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій.
За таких обставин, Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій мали застосувати положення Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX у визначенні перебігу процесуального строку звернення заявника до суду із скаргою на рішення приватного виконавця, оскільки, як зазначено, на момент звернення до суду із скаргою (17 серпня 2020 року) пункт 3 Розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України діяв у редакції Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ, відповідно до якого пропущений строк може бути поновлений, якщо суд визнає причини такого пропуску поважними і такими, що зумовлені запровадженими обмеженнями.
Твердження заявника про те, що причини пропуску строку звернення до суду із скаргою є поважними у зв`язку із залишенням без розгляду за її заявою раніше поданої аналогічної скарги, Верховний Суд визнає безпідставними, звертаючись до суду із скаргою 17 серпня 2020 року заявник посилалася лише на положення пункту 3 Розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX, що свідчить про помилкове тлумачення норм права заявником.
При цьому залишення раніше поданої скарги на рішення приватного виконавця без розгляду за клопотанням заявника (тобто з її власної ініціативи, за її волею) не може свідчити про наявність об`єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду із скаргою вдруге, а свідчить про розпорядження своїми процесуальними правами на власний розсуд.