ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
07 грудня 2021 року
справа № 640/28374/20
адміністративне провадження № К/9901/40953/21
Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Ханової Р. Ф., суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2021 року (суддя Григорович П.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2021 року (судді - Кучма А. Ю., Аліменко В. О., Безименна Н. В.) у справі № 640/28374/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" до Головного управління ДПС у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві про стягнення коштів,
УСТАНОВИЛА:
13 листопада 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві, в якому просило стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства пеню у розмірі 11271099,42 гривень за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період з 30 жовтня 2018 року по 12 лютого 2021 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2021 року, позов Товариства задоволено.
11 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС.
12 листопада 2021 року ухвалою Верховного Суду, з метою вирішення питання про відкриття провадження, витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу №640/28374/20.
18 листопада 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла адміністративна справа та ухвалою від 19 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норм процесуального права, а саме суди проігнорували клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про зупинення провадження у справі №640/28374/20 до вирішення справи №826/9725/15.
Як вбачається з позовної заяви, Товариство обґрунтовує вимоги у розгляді справи тим, що сума пені нарахована на несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, яке підлягає та узгоджене з урахуванням результатів судового оскарження податкових повідомлень-рішень. Зокрема, позивач посилається на скасування податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2015 року № 0015021502, № 0015031502 та № 0015041502. З огляду на те, що скасування податкових повідомлень-рішень у судовому порядку має істотне значення для встановлення обґрунтованості позовних вимог про стягнення пені, податковий орган звертався до суду першої та апеляційної інстанцій із заявою про зупинення провадження у справі до вирішення спору у справі № 826/9725/15, предметом розгляду якої є оскарження податкових повідомлень-рішень, проте вказані клопотання судом розглянуті не були та відповідні процесуальні документи судом не винесені.
Позивач надав до Суду клопотання, в якому, зазначив, що рішення у вказаній справі вже виконано та Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" пеню у розмірі 11271099,42 гривні, а тому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглянувши оскаржувані рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення у даній справі - не підлягають скасуванню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З матеріалів справи вбачається, що 11 березня 2021 року під час судового засідання, представником податкового органу було надано клопотання про зупинення провадження у справі та, як вбачається з протоколу судового засідання Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2021 року, судом було протокольно відмовлено у задоволені вказаного клопотання.
5 серпня 2021 року, під час судового засідання в суді апеляційної інстанції, представником податкового органу було повторно надано клопотання про зупинення провадження у справі та, як вбачається з протоколу судового засідання Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2021 року, судом було протокольно відмовлено у задоволені вказаного клопотання.
Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджується з доводами, викладеними в касаційній скарзі, щодо порушення судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права та ігнорування судами клопотання про зупинення провадження у справі.
Так, право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, протоколу № 1 та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими.
За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
За правилом пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Частиною четверною статті 236 КАС України передбачено, що про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена.
За правилами частини другої статі 241 КАС України, процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Пунктом 14 частини п`ятої статті 243 КАС України передбачено, що окремим документам укладаються ухвали з питань, зокрема зупинення провадження у справі.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що під час вирішення питання про зупинення провадження, необхідно користуватися статтею 243 КАС України, яка наголошує, що саме окремим документом викладається ухвала з питання зупинення провадження.
Вказана норма встановлює правила, за якими будь-яке рішення у питаннях, пов`язаних із зупиненням провадження повинно бути викладено окремим процесуальним документом.
Як вже зазначалось, касаційне провадження було відкрито саме з підстави ігнорування клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про зупинення провадження у справі №640/28374/20 до вирішення справи №826/9725/15.
Однак, досліджуючи матеріали справи, вбачається, що судами були розглянуті клопотання про зупинення провадження та прийняті протокольні ухвали.
Суд звертає увагу, що на час вирішення судами питання про зупинення провадження у справі №640/28374/20, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 вересня 2019 року у справі №826/9725/15 набрало законної сили з огляду на ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2020 року, яким рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідно до частини другої статті 351 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині розгляду клопотання податкового органу про зупинення провадження у справі під час судового засідання винесенням протокольної ухвали про відмову в задоволені такого клопотання, однак, вказані порушення не вплинули на правильність прийнятих судами рішень і не можуть свідчити про винесення незаконних судових рішень.
Інших підстав для відкриття провадження Судом не було встановлено.
Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів щодо порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права в частині дослідження і надання оцінки первинним документам, іншим доказам, наявним в матеріалах справи. Переоцінка доказів та/або додаткова їх перевірка є неможливою на стадії касаційного перегляду відповідно до положень статті 341 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують встановлені судами факти.
Суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції в повній мірі встановили фактичні обставини справи та надали об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів.
З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права, порушення судами норм процесуального права в частині прийняття протокольної ухвали не вплинуло на правильність вирішення справи. Відповідач не довів інших порушень процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 349, 353, 359 КАС України, Суд, -