ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 149/1654/17
адміністративне провадження № К/9901/5408/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №149/1654/17
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області, третя особа: головний інспектор будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Подолян Анатолій Іванович про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14 серпня 2017 року (суддя Вергелес В.О.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року (головуючий суддя Боровицький О.А., судді: Сапальова Т.В., Матохнюк Д.Б.),
в с т а н о в и в :
В червні 2017 ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулась до суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області (далі також - відповідач, ДАБІ у Вінницькій області), третя особа - головний інспектор будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Подолян Анатолій Іванович (далі також - інспектор), про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.
Постановою Хмільницького міскрайонного суду Вінницької області від 14 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення №194 від 13 червня 2017 року, винесену головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Подоляном Анатолієм Івановичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 188-42 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 гривень, а провадження у справі закрито.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення народного суду Хмільницького району від 01 грудня 1967 року ОСОБА_2 (мати чоловіка позивачки) виділено у власність 39/100 частини від усього будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 (чоловік позивачки) прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 та за ним визнано право власності на 39/100 житлового будинку з прибудовами та надвірними господарськими будівлями, що складаються з: житлового будинку - А, пристройки - А1, тамбура - а1, крильця, сарая - В, уборної - Е, погріба - Г, сарая - Б, погріба - П/Б, бані - Ж, сарая - Д, забору - №1, загальною площею будинку 102,8 кв.м., житловою площею 64,6 кв.м. та земельну ділянку площею 1410 кв.м., призначену для ведення особистого підсобного господарства (рішення Хмільницького міськрайонного суду від 31 липня 2007 року)
Згідно технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_2 від 07 квітня 1997 року, виданого ОСОБА_2, самочинні побудови, зокрема баня - Ж, сарай - Д, прибудова - А1, тамбур а1, ганок, були збудовані в 1994 році.
Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_2 від 15 листопада 2016 року, виданого ОСОБА_1, самочинні побудови, а саме: сарай - М, гараж - П, побудовано в 2003 році.
23 лютого 2017 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Подоляном А.І. було складено акт № 206-пп від 23 лютого 2017 року та припис за № 60 від 23 лютого 2017 року про те, що за результатами позапланої перевірки, проведеної по АДРЕСА_3, було встановлено самочинне будівництво прибудови літ "А1" до індивідуального житлового будинку, тамбура літ "а1", сараю літ "Д", а в 2003 році - сараю літ "М" та гаражу літ "П" на земельній ділянці АДРЕСА_3 . Зокрема, ОСОБА_1 було зобов`язано в термін до 23 травня 2017 року об`єкти самочинного будівництва привести у відповідність до вимог містобудівного законодавства.
Постановою № 72 від 03 березня 2017 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 96 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.
06 червня 2017 року інспектором було складено акт № 652-пп, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 не виконала вимоги припису № 60 від 23 лютого 2017 року щодо приведення до вимог містобудівного законодавства самочинно збудованих об`єктів: прибудови до житлового будинку, тамбура, сараїв та гаражу по АДРЕСА_3, чим порушила п.3 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VІ (далі - Закон №3038-VІ).
Також 06 червня 2017 року Подоляном А.І. складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 188-42 КУпАП.
Постановою № 194 від 13 червня 2017 року інспектор, розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, встановив, що ОСОБА_1 не виконала вимоги припису № 60 від 23 лютого 2017 року, чим порушила п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону №3038-VІ, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 188-42 КУпАП, та наклав стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 гривень.
Вважаючи таку постанову незаконною, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що позивач не є суб`єктом правопорушення, оскільки самочинне будівництво останньою не проводилося; об`єкти ж самочинного будівництва, які стали підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності були збудовані матір`ю чоловіка позивача ОСОБА_2 в 1994 році та самим чоловіком ОСОБА_3 в 2003 році.
Вважаючи такі рішення судів попередніх інстанцій необґрунтованими та незаконними, такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В касаційній скарзі зазначає, що технічна документація не містить інформації про особу забудовника об`єктів нерухомого майна.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 41 Закону №3038-VІ державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.
Постанови органів державного архітектурно-будівельного контролю можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або до суду.
Підставою притягнення позивачки до адміністративної відповідальності у цій справі слугувало встановлене під час проведення перевірки порушення вимог п. 3 ч. 4 ст. 41 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", яке полягало у невиконанні припису щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність; адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Положеннями ч. 1 ст. 188-42 КУпАП встановлено, що невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вже було зазначено, на позивачку покладався обов`язок з виконання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із вимогою в термін до 23 травня 2017 року об`єкти самочинного будівництва привести у відповідність до вимог містобудівного законодавства.
Водночас, згідно технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_2, виготовленого станом на 07 квітня 1997 року, та технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_3, виготовленого станом на 15 листопада 2016 року, об`єкти самочинного будівництва, а саме - прибудова літ "А1" до індивідуального житлового будинку, тамбур літ "а1", сарай літ "Д" були збудовані в 1994 році, а сарай літ "М", гараж літ "П" - в 2003 році.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" в редакції яка була чинною на момент винесення припису, будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Водночас, як вірно зазначено судами, відповідно до листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України "Про притягнення забудовника до відповідальності за будівництво, здійснене без дозволу на виконання будівельних робіт, та за експлуатацію об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію" за № 40-17-484 від 30.01.2012 рішення про притягнення до відповідальності фізичних осіб за правопорушення щодо експлуатації об`єктів після закінчення будівництва не прийнятих в експлуатацію застосовується до об`єктів, які споруджені та експлуатуються з моменту набрання чинності Закону № 4220, тобто з 19.01.2012 року.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 188-42 КУпАП, оскільки остання не являється суб`єктом правопорушення, адже самочинне будівництво нею не проводилося, а власником будинку є ОСОБА_3 .
Доводи ж касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції.
Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,