1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 760/20716/16-а

адміністративне провадження № К/9901/3553/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №760/20716/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року (суддя Кушнір С.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (головуючий суддя Кузьмишина О.М., судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.),

в с т а н о в и в :

В грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач, МОУ), третя особа: Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов`язків військової служби;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), отриманої під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 48-місячного грошового забезпечення за останньою посадою з урахуванням його індексації та підвищення на дату встановлення інвалідності, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч.ч.2, 3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказав, що з 17 березня 2011 року він як інвалід третьої групи, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов`язків військової служби, набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" (далі - Порядок №499) у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до відповідача з відповідною заявою. Однак, ознайомившись з листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 22 січня 2016 року №117 й розцінивши такий як рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, прийшов до висновку про протиправність такої відмови та порушення його прав як особи з інвалідністю.

Постановою Солом`янського районного суду м.Києва від 15 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав ІІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби у відповідності до положень Порядку №499.

Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Порядку №499 та ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В решті позову відмовлено.

Судами встановлено, що у період з 27 жовтня 1983 року по 21 грудня 1984 року позивач приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан, що підтверджується послужним списком та копією військового квитка.

Відповідно до акту судово-медичного обстеження громадянина ОСОБА_1 № 49-Д від 29 грудня 1998 року рубець на шкірі лівої гомілки є слідом загоєння рваної рани, яка могла виникнути при дії твердого предмету, який мав обмежену контактуючу поверхню, наприклад осколку вибухового пристрою, міни чи снаряда. Грижа диску між поперековим та крижовими хребцями вірогідно знаходиться в безпосередньому зв`язку із одержаною травмою хребта, як і ускладнення його загального стану. Можливим терміном ушкоджень та травми хребта може бути 1984 рік.

Позивачу з 17 березня 2011 року встановлено інвалідність ІІІ групи - в зв`язку з пораненням, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК від 21 березня 2011 року.

Під час повторного огляду 27 травня 2015 року позивачу підтверджено ІІІ групу інвалідності з 21 травня 2015 року .

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1989 від 03 червня 2015 року комісією встановлено, що поранення, травма, захворювання позивача пов`язано з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

22 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського обласного військового комісаріату із заявою щодо виплати йому відповідної одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 22 січня 2016 року №117 документи повернуто без реалізації, як такі, що не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, оскільки дія зазначеної постанови та нова редакція статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01 січня 2014 року.

Не погодившись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо нерозгляду (повернення без реалізації) заяви щодо призначення одноразової грошової у відповідності до Порядку №499 та зобов`язання відповідача розглянути вказану заяву й прийняти рішення у відповідності до Порядку №499 та ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки рішення, передбаченого нормами законодавства, за результатами розгляду заяви позивача Міністерством оборони України не прийнято. При цьому, суди прийшли до висновку, що вимога позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу є передчасною, а відтак задоволенню не підлягає.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач не перебував на військовій службі в Збройних Силах України, а проходив службу в Радянській армії, а відтак положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на нього не розповсюджуються. Вказує також на відсутність довідки про обставини поранення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить у задоволенні останньої відмовити.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Закону №2011-ХІІ в редакції, що діяла на період звернення) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, порядок розгляду та вирішення цього питання врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Оскільки, порядок призначення та виплати такої грошової допомоги, на час встановлення позивачу третьої групи інвалідності вперше в 2011 році, був врегульований постановою КМУ від 28 травня 2008 року №499, то суд першої інстанції правильно вказав на те, що вирішення питання про призначення та виплату позивачу грошової допомоги має здійснюватися в порядку, визначеному постановою КМУ від 28 травня 2008 року №499.

Так, частинами другою та шостою статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Приписами п.3 Порядку №499 визначено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Згідно з п. 7 Порядку № 499, керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Вказаний алгоритм дій передбачено і в Порядку № 975.

Отже, відповідно до Порядку №499 розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що відповідачем зроблено не було.

Відтак, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій, що повернення Міністерством оборони України документів позивача без прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить нормам Порядку №499.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,


................
Перейти до повного тексту