Постанова
іменем України
2 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 718/608/20
провадження № 51-3186км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Замкового І. А.,
прокурора Сингаївської А. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Маковійчука П. В. на вирок Чернівецького апеляційного суду від 4 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020260110000031, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 5 березня 2021 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 263 КК на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 263 КК на строк 2 роки; за ч. 4 ст. 296 КК на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду 4 січня 2020 року приблизно о 23:00 ОСОБА_1, перебуваючи біля торгового павільйону по вул. Головній в смт Неполоківці Кіцманського району, поводячи себе зухвало, грубо порушуючи громадський порядок, діючи умисно, протиправно, із застосуванням вогнепальної зброї вчинив хуліганські дії по відношенню до потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку.
Крім цього ОСОБА_1 у невстановлені час та місці придбав вогнепальну зброю - стартовий пістолет "STALKER 914 UK" та холодну зброю - шаблю, які в подальшому, приніс із собою на вул. Головну в смт Неполоківці Кіцманського району, де 4 січня 2020 року вони були вилучені працівниками поліції.
Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та постановив в цій частині новий вирок, яким засудив його за частинами 1, 2 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання: за ч. 1 ст. 263 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці; за ч. 2 ст. 263 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 4 ст. 296 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. В іншій частині вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що висновки апеляційного суду про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства є передчасними, а посилання суду при призначенні останньому реального покарання на тяжкість вчинених засудженим кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи та особу засудженого є формальними. Зазначає, що апеляційним судом не надано оцінку висновку органу пробації, а також не враховано того, що засуджений примирився з потерпілими і останні жодних претензій матеріального та морального характеру до нього не мають.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та кваліфікація його дій в касаційній скарзі захисником не оспорюються.
Доводи, викладені у касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок тяжкості, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погоджуючись із вироком місцевого суду, подав на нього апеляційну скаргу, в якій указував на неправильне застосування ст. 75 КК, що призвело до м`якості призначеного засудженому покарання.
За наслідками перегляду вироку апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі про безпідставне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, а тому цей суд, дотримуючись вимог ст. 420 КПК скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та ухвалив в цій частині новий вирок.
Зокрема суд зазначив, що місцевий суд фактично не навів у вироку переконливих доказів про необхідність застосування до ОСОБА_1 вимог ст. 75 КК при звільненні його від його відбування з випробуванням, а врахування судом характеру і ступеню тяжкості вчинених злочинів є формальним і фактично не враховує характер вчинених засудженим злочинів (два з яких відносяться до категорії тяжких, один - до нетяжких злочинів), способу та характеру їх вчинення, їх суспільної небезпеки.
Також суд зазначив, що поза увагою суду першої інстанції залишились те, що діями засудженого потерпілим було заподіяно тілесні ушкодження і такі дії було вчинено із застосуванням вогнепальної та холодної зброї.
З врахуванням вищенаведеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, а отже, і про безпідставність рішення суду першої інстанції щодо його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого, який вину визнав частково, в скоєному розкаявся, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, висновок органу з питань пробації.
Водночас, з урахуванням того, що фактично тяжких наслідків від даних злочинних дій засудженого не наступило, потерпілі ніяких претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 не мають, просили не позбавляти волі останнього, по справі відсутні обставини, що обтяжують покарання та з врахуванням наявності позитивних характеристик, апеляційний суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК, обравши його нижчим від найнижчої межі, передбаченої санкцією закону.
Таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, воно є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
З приводу посилання захисника на позицію потерпілих, які не наполягали на призначенні ОСОБА_1 суворого покарання, то апеляційний суд зазначив, що засудженим вчинено кримінальні правопорушення із застосуванням насильства, двом потерпілим особам було заподіяно тілесні ушкодження, а також враховуючи той факт, що дані протиправні дії останнім було вчинено із застосуванням вогнепальної та холодної зброї, тому думка потерпілого щодо виду та розміру покарання не є вирішальною в цьому питанні.
Таким чином, всі обставини, на які посилається захисник в касаційній скарзі, було враховано апеляційним судом при призначенні ОСОБА_1 покарання.
Скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та ухвалюючи свій вирок, апеляційний суд навів підстави для прийняття такого рішення. Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, при розгляді кримінального провадження Суд не встановив, а тому касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд