Постанова
Іменем України
30 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 752/3819/20
провадження № 51-4269км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Антонюк Н.О., Голубицького С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Нескородяного А.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Семашка Д.М.,
представник потерпілих Тимченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Семашка Д.М. на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 23 березня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12019100000000843, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Згурівка Згурівського району Київської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від
23 березня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання
у виді арешту на строк 3 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 853 грн та
50 000 грн у рахунок відшкодування відповідно матеріальної та моральної шкоди, ОСОБА_3 - 6351 грн та 30 000 грн відповідно матеріальної та моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 24 липня
2019 року близько 17:33 він, керуючи автомобілем "Skoda Fabia"
д.н.з. НОМЕР_1, у салоні якого на задньому пасажирському сидінні перебували пасажири ОСОБА_3 та ОСОБА_2, рухався по проїзній частині вул. М. Максимовича зі сторони вул. Амурської у напрямку вул. Колоса
та наближався до регульованого перехрестя з пров. Охтирським
у м. Києві.
У цей час проїзну частину перехрестя вул. М. Максимовича зі сторони
вул. Амурської з поворотом ліворуч на пров. Охтирський на дозволяючий зелений сигнал світлофора перетинав автомобіль "Nissan Teana",
д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 .
Під час руху ОСОБА_1 допустив порушення вимог п. 1.5, п. п. "б" п. 2.3,
п. п. "е" п. 8.7.3, п. 8.10 Правил дорожнього руху, які виразились в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем "Skoda Fabia" та рухаючись по вищезазначеній ділянці проїзної частини, при наближенні до регульованого перехрестя на червоний сигнал світлофора, який забороняє рух, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не зупинився на забороняючий червоний сигнал світлофора перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією), продовжив свій рух, внаслідок чого на регульованому перехресті вул. М. Максимовича та пров. Охтирського в м. Києві здійснив зіткнення з автомобілем марки "Nissan Teana", який виконував проїзд вказаного перехрестя на зелений сигнал світлофора.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля "Skoda Fabia" ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Київський апеляційний суд ухвалою від 02 серпня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінив у частині призначеного покарання. Постановив пом`якшити призначене ОСОБА_1 покарання та визнав його засудженим за ч. 1 ст. 286 КК (у редакції Закону України від 24 вересня
2008 року № 586-VI) до покарання у виді штрафу в розмірі
500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн,
з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Семашко Д.М. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону: визнати винуватим ОСОБА_1 за ч. 1
ст. 286 КК та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн; цивільні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без розгляду. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, порушуючи норми чинного законодавства, не залучили у справу страхову компанію "Аркс Лайф" як цивільного відповідача. Як стверджує захисник, суди не врахували, що витрати потерпілих на лікування, реабілітацію документально не підтверджені. Вважає суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь потерпілих, значно завищеною. Зазначає, що призначене ОСОБА_1 покарання у частині позбавлення права керувати транспортними засобами не ґрунтується на нормах закону України про кримінальну відповідальність. На думку захисника, суди під час призначення додаткового покарання не врахували, що ОСОБА_1 має постійне місце роботи, позитивно характеризується, є молодою особою, раніше не судимий, не перебуває на обліку в нарколога та психіатра.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Нескородяний А.М. просив касаційну скарга захисника залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник підтримали касаційну скаргу захисника.
Представник потерпілих Тимченко О.В. заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
У касаційній скарзі захисника доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та кваліфікація його дій не оспорюються.
Доводи в касаційній скарзі про безпідставність призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне
й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суди першої та апеляційної інстанцій зазначених вимог закону про кримінальну відповідальність дотрималися.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання відповідно до
ст. 65 КК, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який
є необережним злочином середньої тяжкості; дані про його особу, згідно
з якими він неофіційно працює, характеризується позитивно, на обліку
в нарколога та психіатра не перебуває, є особою молодого віку, раніше не судимий; відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують його покарання.
Призначаючи ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, місцевий суд врахував те, що обвинувачений фактично не визнав своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, відповідних висновків для себе не зробив, на час ухвалення вироку водієм офіційно не працював.
Переглядаючи вирок районного суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання, суд апеляційної інстанції правильно врахував конкретні обставини цієї справи, те, що кримінальне правопорушення, за яке засуджено
ОСОБА_1, є злочином невеликої тяжкості (в редакції КК, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення), обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, визнав свою вину в судовому засіданні апеляційної інстанції, характеризується позитивно, а також позицію обвинуваченого в суді апеляційної інстанції, та дійшов висновку про необхідність пом`якшення призначеного ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 1
ст. 286 КК (у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року
№ 586-VI) до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Одночасно колегія суддів погодилася з рішенням суду першої інстанції про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, однак на строк 1 рік. При цьому зазначила, що призначене ОСОБА_1 покарання не в повній мірі відповідало вимогам статей 50, 65 КК, оскільки обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відшкодував шкоду потерпілим, у судовому засіданні апеляційної інстанції визнав свою вину, неофіційно працює водієм, та зменшила термін додаткового покарання.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками апеляційного суду та вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам
статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень. З урахуванням усіх вищезазначених обставин підстав для пом`якшення покарання немає,
а доводи касаційної скарги захисника є неспроможними.
Доводи захисника щодо завищеного розміру стягнення з ОСОБА_1 коштів у рахунок відшкодування потерпілим матеріальної та моральної шкоди колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.
Як убачає суд з матеріалів кримінального провадження, до початку судового розгляду потерпілі заявили цивільні позови про стягнення із засудженого ОСОБА_1 : на користь ОСОБА_3 25 851 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 70 000 грн - моральної шкоди; на користь ОСОБА_2 149 353 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди,
100 000 грн - моральної шкоди (т. 1, а.к.п. 62-64, 75-77). Під час судового розгляду позивачі зменшили свої позовні вимоги у частині відшкодувань матеріальної шкоди. Зокрема, ОСОБА_3 просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 6351 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди,
а ОСОБА_2 - 15 853 грн. Зменшення своїх вимог позивачі обґрунтували частковим відшкодуванням їм шкоди страховою компанією "Аркс Лайф"
(т. 2, а.к.п. 36-41).
На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали виписки з медичних карт стаціонарного хворого, копії чеків про оплату ліків
та копії рахунків про оплату медичних імплантів (т. 1, а.к.п. 65-73, 78-81).
Доводи захисника про завищення розміру моральної шкоди також
є безпідставними.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала
у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 3 зазначеної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Цих вимог закону в ході розгляду зазначеного провадження місцевий суд дотримався.
Вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру заподіяної потерпілим моральної шкоди, місцевий суд урахував понесені ними моральні страждання та задовольнив позов у частині стягнення моральної шкоди частково, ухваливши стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50 000 грн та на користь ОСОБА_3 - 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, цивільні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирішено судами згідно з нормами цивільного та кримінального процесуального законодавства.
Що стосується доводу захисника про порушення КПК у звʼязку
з незалученням у справу страхової компанії "Аркс Лайф" як цивільного відповідача, то колегія суддів Верховного Суду встановила таке.
У судовому засіданні суддя районного суду ставила на обговорення клопотання захисника Семашка Д.М. про залучення як цивільного відповідача страхової компанії "Аркс Лайф". У процесі обговорення представник потерпілих Тимченко О.В. повідомив, що зазначена страхова компанія відшкодувала частину матеріальних збитків потерпілим згідно зі страховим полісом. На підтвердження цих обставин надав копію електронного листа, згідно з яким страхова компанія "Аркс Лайф" надала інформацію про здійснені нею відшкодування на користь потерпілих (т. 2, а.к.п. 43). Обвинувачений ОСОБА_1 районному суду повідомив, що страхового поліса він не має. З урахуванням цих обставин суд відмовив у залученні у справу як цивільного відповідача страхової компанії "Аркс Лайф" (звукозапис судового засідання від 15 березня 2021 року).
З таким рішенням суду погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, суд відповідно до вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив доводи, наведені в зміненій апеляційній скарзі захисника Семашка Д.М., дав на них мотивовані відповіді. Зазначив, на яких підставах його апеляційну скаргу задовольнив частково, а вирок місцевого суду змінив у частині призначеного покарання.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Отже, з огляду на те, що не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для зміни судових рішень, касаційна скарга захисника Семашка Д.М. не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд