Постанова
іменем України
30 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 221/5565/17
провадження № 51-1516 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 17 вересня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року щодо ОСОБА_2 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 17 вересня 2020 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього закрито.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року зазначену ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
Згідно з обвинувальним актом, органом досудового розслідування ОСОБА_2, обвинувачувався в тому, що 20 квітня 2017 року о 13 год 30 хв, перебуваючи на території ТОВ "Ринок", який розташований по вул. Центральній в м. Волноваха, на ґрунті неприязних відносин із родиною ОСОБА_1 відбувся словесний конфлікт, який в подальшому переріс у бійку, в результаті чого ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, що спричинили їй короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість днів.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону,неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вищезазначені судові рішення щодо ОСОБА_2 . Вважає, що судом неправильно застосована ст. 285 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та ст. 49 КК при звільненні ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. При цьому вказує, що ухвала суду повинна містити обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до ст. 91КПК з відповідними висновками суду про доведеність цих обставин та вину особи у вчиненні кримінального правопорушення за цими обставинами. Також зазначає, що в ухвалі суду відсутнє будь-яке обґрунтування вини ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК. Крім того вважає, що в ухвалі суду не вказано, про які наслідки звільнення повідомлено ОСОБА_2, враховуючи, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК не свідчить про виправдання особи, оскільки провадження у кримінальній справі закривається з нереабілітуючих для неї підстав. Крім того зазначає, що ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК визначено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду, у цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. Вказує, що ухвала суду не містить відомостей про те, чи вчинив ОСОБА_2 новий злочин чи ні, а також не зазначено, чи ОСОБА_2 ухилявся від слідства або суду, оскільки він декілька разів не з`являвся за викликом суду в судове засідання, навіть відносно нього було застосовано привід.
Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, подав заперечення на зазначену касаційну скаргу, в якому просить судові рішення щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Костюк О.С. вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Костюка О.С., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до положень ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Доводи потерпілої, наведені в касаційній скарзі, про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.
У ст. 49 КК визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Так, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані у ч. 1 ст. 49 КК залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину певного ступеня тяжкості (ч. 3 ст. 49 КК); особа не ухилялася від досудового розслідування або суду (ч. 2 ст. 49 КК); законом не встановлено обмеження чи заборони щодо застосування давності до вчиненого особою кримінального правопорушення (ч. 4 і ч. 5 ст. 49 КК).
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років.
Зупинення спливу строку давності у випадку ухилення особи від досудового слідства або суду є посткримінальною санкцією, заходом кримінально-правового характеру, покликаним забезпечувати здійснення кримінального переслідування і реалізацію кримінальної відповідальності.
Під ухиленням від слідства або суду з огляду на положення ч. 2 ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, імітація своєї смерті тощо).
Відповідно до ст. 335 КПК, уразі якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Разом з тим, для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК судом має бути підтверджено факт ухилення особи, що вчинила кримінальне правопорушення, від слідства або суду.
Однак, указаних вище вимог закону при розгляді цього кримінального провадження судом першої інстанції дотримано не було.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 2 ст. 125 КК, яке згідно зі ст. 12 КК (в редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року)є злочином невеликої тяжкості та було вчинене обвинуваченим 20 квітня 2017 року і строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за яке згідно зі ст. 49 КК (в редакції Закону
№ 2617-VIII від 22 листопада 2018 року ) становив три роки.
Розглядаючи 17 вересня 2020 року клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Омельченка В.П. про звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, місцевий суд зазначив, що обвинувачений ОСОБА_2 вказане клопотання підтримав та просив його задовольнити і підтвердив, що він розуміє підставу звільнення від кримінальної відповідальності, яка не є реабілітуючою.
Оскільки строк давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні згідно із ч. 1 ст. 49 КК становив три роки з дня вчинення злочину і на час заявленого захисником клопотання про звільнення ОСОБА_2 цей строк закінчився, то суд дійшов висновку про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закрив вищезазначене кримінальне провадження щодо нього у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК.
Водночас, незважаючи на наявність в матеріалах кримінального провадження постанов від 8 травня 2019 року про оголошення ОСОБА_2 в розшук та
від 8 серпня 2019 року про відновлення кримінального провадження, суд першої інстанції звільняючи ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, не перевірив можливого ухилення останнього від суду та зупинення перебігу давності з огляду на положення ч. 2 ст. 49 КК.
При цьому суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_1, вказані порушення суду першої інстанції не усунув, натомість, безпосередньо не дослідивши причин оголошення ОСОБА_2 у розшук та не навівши підтвердження ухилення обвинуваченого від суду, в своїй ухвалі лише формально зазначив про встановлення місцевим судом факту ухилення ОСОБА_2 від суду протягом трьох місяців.
Водночас, згідно з висновком щодо застосування положень ст. 49 КК, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 5 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19 (провадження № 51-5464 кмо 20), перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, котра вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цьому разі перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. Одночасно факт умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційовані строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК. В цьому випадку закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду: п`ятнадцять років з часу вчинення злочину, п`ять років - з часу вчинення кримінального проступку. За таких обставин час, який минув із дня вчинення кримінального правопорушення до дня, коли особа почала ухилятися від слідства або суду, не втрачає свого значення, а зберігається і зараховується до загального строку давності, що продовжує спливати. Крім того, до загального строку також зараховується період такого ухилення, а також проміжок часу, що пройшов із дня з`явлення особи із зізнанням або затримання до дня набрання вироком законної сили.
А тому належне встановлення факту ухилення ОСОБА_2 від суду у даному кримінальному провадженні може мати істотне значення для визначення перебігу строків давності.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки могли перешкодити їм ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.
Отже, судові рішення щодо ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягають скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, а також взяти до уваги висновок щодо застосування положень ст. 49 КК, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду
від 5 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19 (провадження № 51-5464кмо20), й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд