ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 46/603
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2021р.
у складі колегії суддів: О. О. Хрипун- головуючий, О. В. Агрикова, М. Г. Чорногуз
за позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (правонаступник відкритого акціонерного товариства "Укрнафта")
до акціонерного товариства "Укртрансгаз" (правонаступник дочірньої компанії "Укртрансгаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України")
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - компанія "Momentum Interprises (Eastern Europ) Limited";
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Кабінет Міністрів України;
2. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання договору укладеним
ВСТАНОВИВ:
1. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали
Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" (змінено організаційно - правову форму на публічне акціонерне товариство) звернулося до суду з позовом до дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якої є АТ "Укртрансгаз") про визнання укладеним договору від 05.05.2010 №658/10/ін зберігання природного газу у редакції, запропонованій позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що відповідач ухиляється від оформлення договірних відносин з позивачем (як з уповноваженим учасником договору від 24.12.1997 № 999/97 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов`язану із створенням юридичної особи, з освоєння та розробки Андріяшівського газоконденсатного родовища) щодо зберігання природного газу, видобутого в січні - березні 2008 року та в січні - березні 2010 року, який (природний газ) був переданий в газотранспортну систему відповідача, а також природного газу, який позивач планує передати відповідачу для зберігання в підземні сховища газу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2011 у справі № 46/603 позов задоволено повністю.
Апеляційним господарським судом справа розглядалась неодноразово.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 46/603 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 01.07.2021 постанову апеляційного господарського суду від 23.03.2021 скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
27.08.2021 до апеляційного господарського суду від ПАТ "Укрнафта" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/3660/18.
Відповідно до змісту даного клопотання позивач стверджує, що предмет спору у справі № 910/3660/18 пов`язаний з предметом спору у справі № 46/603, адже у тому випадку, якщо за результатами розгляду справи №910/3660/18 НАК "Нафтогаз України" буде зобов`язано повернути ПАТ "Укрнафта" 9 067 160,782 тис.куб.м. газу, видобутого ПАТ "Укрнафта" у 2007-2013 роках (у тому числі на підставі договорів про спільну діяльність, зокрема Договору № 999/97 від 24.12.1997), то подальша необхідність у зберіганні в ПГС 26 532,726 тис.куб.м. природного газу Договору № 999/97 від 24.12.1997 відпаде, як відпаде і потреба мати взаємовідносини договірного характеру щодо зберігання в ПСГ природного газу, видобутого по Договору № 999/97 від 24.12.1997 видобутку минулих періодів.
2. Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 задоволено клопотання ПАТ "Укрнафта", зупинено апеляційне провадження у справі № 46/603 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/3660/18.
Апеляційний господарський суд послався на наявність об`єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №910/3660/18, а тому дійшов висновку про необхідність, враховуючи положення п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/3660/18.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
АТ "Укртрансгаз", не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, просить ухвалу апеляційного господарського суду від 21.09.2021 скасувати, передати справу для подальшого розгляду до Північного апеляційного господарського суду.
Скаржник стверджує, що з доданих до клопотання про зупинення провадження у справі доказів не можна визначити та підтвердити твердження позивача, що в межах судової справи вирішується питання щодо обсягу природного газу 26 532, 726 тис. куб. м., який є предметом розгляду у даній справі. А тому підстави для зупинення провадження у справі були відсутні.
За твердженням скаржника апеляційним судом не зазначено, в чому полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №910/3660/18 та не досліджувались обставини чи дійсно у справі №910/3660/18 є предметом спору обсяг природного газу 26 532, 726 тис. куб. м.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укрнафта" зазначає, що предмет спору у справі №910/3660/18 пов`язаний з предметом спору у справі №46/603, адже у тому випадку, якщо за результатами розгляду справи №910/3660/18 НАК "Нафтогаз України" буде зобов`язано повернути ПАТ "Укрнафта" 9 067 160,782 тис.куб.м. газу, видобутого ПАТ "Укрнафта" у 2007-2013 роках (у тому числі на підставі договорів про спільну діяльність, зокрема Договору № 999/97 від 24.12.1997), відповідно є зрозумілим, що необхідність у зберіганні в ПГС цих 26 532,726 тис.куб.м. природного газу відпаде, як відпаде сама потреба мати взаємовідносини договірного характеру щодо зберігання в ПСГ природного газу видобутку минулих періодів зазначеного обсягу. На думку позивача, у справі №910/3660/18 господарський суд встановлює обставини, що вплинуть на оцінку доказів у справі №46/603, в тому числі встановлює факти, які матимуть преюдиційне значення для справи №46/603, при цьому обставини, які розглядаються господарським судом у справі №910/3660/18 не можуть бути встановлені апеляційним судом самостійно у справі №46/603 через обмеженість предметом позову у справі.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.
Під час винесення оскаржуваної ухвали апеляційний господарський суд керувався положеннями п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 917/349/20).
Предметом позову у даній справі №46/603 є вимоги ПАТ "Укрнафта" до АТ "Укртрансгаз" про визнання укладеним договору зберігання природного газу від 05.05.2010 №658/10/ін у редакції, запропонованій позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що відповідач ухиляється від оформлення договірних відносин з позивачем щодо зберігання природного газу, видобутого в січні - березні 2008 року та в січні - березні 2010 року, який був переданий в газотранспортну систему відповідача, а також природного газу, який позивач планує передати відповідачу для зберігання в підземні сховища газу.
Дана справа неодноразово розглядалась апеляційним господарським судом. Постановою Верховного Суду від 01.07.2021 справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Верховний Суд звернув увагу, що суд апеляційної інстанції у новому розгляді справи не виконав вказівок Верховного Суду про: необхідність встановлення обсягів переданого позивачем відповідачу газу, видобутого у січні - березні 2008 року та січні - березні 2010 року; зазначення, на підставі яких саме доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що станом на момент звернення позивача до відповідача з позовом у даній справі залишок належного до передачі відповідачу на зберігання газу (частина газу, якою позивач не розпорядився) становила саме ту кількість, яка зазначена позивачем у Проєкті договору (що викладений у позовній заяві), відповідно апеляційний господарський суд не встановив обставин, які підлягають з`ясуванню у вирішенні цього спору, зокрема, ті обставини, які пов`язані з обсягом вже переданого (за твердженням позивача) газу в газотранспортну систему відповідача, що також є предметом договору від 05.05.2010 № 658/10/ін зберігання природного газу (який позивач просить визнати укладеним у судовому порядку), окрім того газу, який позивач планує видобути та передати відповідачу, як зберігачу. Переданий (за твердженням позивача) газ в газотранспортну систему відповідача фактично і є предметом спору у цій справі, оскільки умови договору зберігання, який просить укласти позивач, поширюються не лише на газ, який буде видобутий і переданий відповідачу на зберігання у майбутньому, але і на той газ, який, за твердженням позивача, вже був переданий в газотранспортну систему відповідача (що, у свою чергу, заперечується останнім). Також Верховний Суд зазначив, що з огляду на предмет і підстави заявленого позову, залишилося поза увагою суду і питання щодо обрання позивачем належного способу захисту порушеного права у тій частині, яка стосується питання переданого, за твердженням позивача, газу в газотранспортну систему відповідача (що не визнається останнім).
Зупиняючи апеляційне провадження у справі №46/603 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/3660/18, суд апеляційної інстанції зазначив про наявність об`єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №910/3660/18.
Разом з тим, всупереч наведеним вимогам законодавства, суд апеляційної інстанції не навів достатніх обґрунтувань, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, відповідно до викладених у ньому висновків.
Так, апеляційним судом не зазначено, як саме судове рішення у справі №910/3660/18, предметом позову в якій є вимоги ПАТ "Укрнафта" до ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення безпідставно набутого природного газу та доходів, може вплинути на вирішення спору у даній справі, який стосується оформлення правовідносин між позивачем та відповідачем щодо зберігання природного газу.
Як правильно зазначає скаржник, судом апеляційної інстанції не досліджувались обставини чи дійсно у справі №910/3660/18 є предметом спору обсяг природного газу 26 532, 726 тис. куб. м.
Відповідно до ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 234 ГПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Таким чином при застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
Апеляційним судом не було належним чином аргументовано та обґрунтовано необхідності зупинення апеляційного провадження у справі.
Верховний Суд зазначає, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.
Крім того, виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції", рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі, не дотримавшись при цьому приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.