ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/1621/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кролевець О.А.
за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.,
представників учасників справи:
від позивача: Черненко В.А.,
від відповідача: Хоменко Ю.П.,
від третьої особи: Глотова С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техімпекс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пашкіна С.А., Буравльов С.І., Сітайло Л.Г.
від 07.07.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техімпекс"
до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Державний концерн "Укроборонпром"
про зобов`язання виконати умови договору,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техімпекс" (далі - Позивач, Скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (далі - Відповідач) про зобов`язання виконати умови договору комісії від 29.08.2017 № 22/63-Д, а саме: вжити всіх необхідних заходів щодо отримання дозволу ДСЕК України відповідно до п.5.10 договору комісії, вчинити від свого імені в інтересах та за рахунок комітента правочин з поставки на експорт виробів за номенклатурою, кількістю, цінами і строками поставки, які зазначаються у додатку №1 до договору, самостійно вчинити зовнішньоекономічну угоду з третьою особою на передачу виробів на умовах поставки відповідно до п.1.2 договору та зобов`язати Відповідача виконати в натурі умови договору комісії з поставки виробів.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем не виконано покладені на нього пунктом 5.10 договору комісії зобов`язання щодо вжиття всіх необхідних заходів щодо отримання дозволу Державної служби експортного контролю України та проведення митного оформлення виробів, що унеможливило передачу виготовлених виробів на комісію та їх подальшу поставку покупцю. При цьому Позивачем зазначено, що зобов`язання сторін за договором, які виникли і не виконані під час його дії, не припиняються після закінчення строку, на який укладався такий договір.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/1621/20 позов задоволено частково. Зобов`язано Відповідача виконати умови договору комісії №22/63-Д від 29.08.2017, а саме вжити всіх необхідних заходів щодо отримання дозволу ДСЕК України відповідно до п.5.10 договору комісії. В іншій частині позову відмовлено.
4. Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що Відповідачем неналежним чином виконані покладені на нього умовами п.5.10 договору комісії зобов`язання, а саме не вжито всіх можливих заходів щодо отримання дозволу Державної служби експортного контролю України.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 року рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/1621/20 скасовано та прийнято нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Відповідач вжив всіх необхідних заходів, які передбачені умовами договору комісії №22/63Д від 29.08.2017 та Законом України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" щодо отримання дозволу ДСЕК України, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
7. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року залишити в силі.
8. Підставою касаційного оскарження судового рішення Скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування статей 598, 607 ЦК України у подібних правовідносинах.
9. Відповідач та третя особа подали до Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. 29 серпня 2017 року між Позивачем (Комітент) та Відповідачем (Комісіонер) укладено договір комісії №22/63-Д (далі - Договір), за умовами якого Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента, вчинити від свого імені в інтересах та за рахунок Комітента правочин з поставки на експорт виробів, за номенклатурою, кількістю, цінами, і строками поставки, які зазначаються в додатку №1 до цього Договору, які відповідають вимогам цього Договору і складають його невід`ємну частину. Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду (Контракт) з третьою особою (Покупець) на передачу виробів на умовах поставки відповідно до Правил Інкотермс - 2010 (пункти 1.1, 1.2 Договору).
11. Пунктом 3.5 Договору передбачено, що Комісіонер здійснює митне оформлення виробів та надає Комітенту оформлену згідно з чинним законодавством митну декларацію.
12. Згідно пункту 5.10 Договору Комітент доручає Комісіонеру вжити всіх необхідних заходів щодо отримання дозволу Державної служби експортного контролю та проведення митного оформлення виробів за рахунок Комітента з вказівкою у відповідній графі митної декларації даних про Комітента.
13. По виконанню доручення Комісіонер надає Комітенту звіт Комісіонера, повний або проміжний за кожний звітний період, в якому відбувалися будь-які фінансові операції за дорученням Комітента.
14. Договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін. Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не пізніше 31.12.2018.
15. Сторонами також підписано додаток №1 до Договору комісії, яким погоджено специфікацію виробів, визначено їх вартість у розмірі 6210000 дол. США та встановлено, що поставка здійснюється протягом 6 місяців з моменту набуття Договором чинності та отримання 50% передоплати за вироби.
16. На виконання Договору комісії, 30 серпня 2017 року між Відповідачем (Продавець) та Компанією "EBS Investments corporation" (Покупець) укладено контракт №22/48-К (Контракт), за умовами якого Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує вироби, кількість і номенклатура яких зазначена в додатку №1 до цього Контракту, що становить його невід`ємну частину. Загальна вартість Контракту складає 6210000 дол. США. (пункти 1.1, 4.2 Контракту).
17. Відповідач листами від 24.10.2017 №27/14-8103 та від 06.03.2018 №27/14-1748 звертався до Державної служби експортного контролю України з проханням надання дозволу на експорт до Республіки Уганда товарів військового призначення згідно з Контрактом № 22/48-К від 30.08.2017.
18. Державна служба експортного контролю України у відповідь на звернення Відповідача своїми листами від 13.02.2018 №582/24-18 та від 28.08.2018 №3122/24-18 повідомила, що за результатами опрацювання зазначених звернень Відповідача, відмовлено у наданні зазначеного разового дозволу у зв`язку з існуючою потребою в забезпеченні Збройних Сил України.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків
1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. …
Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів
1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом
1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Стаття 598. Підстави припинення зобов`язання
1. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Стаття 599. Припинення зобов`язання виконанням
1. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 607. Припинення зобов`язання неможливістю його виконання
1. Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Стаття 626. Поняття та види договору
1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Стаття 627. Свобода договору
1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628. Зміст договору
1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 638. Укладення договору
1. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Стаття 901. Договір про надання послуг
1. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
2. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Стаття 902. Виконання договору про надання послуг
1. Виконавець повинен надати послугу особисто.
2. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Стаття 1011. Договір комісії
1. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Стаття 1014. Виконання договору комісії
1. Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
20. Господарський кодекс України.
Стаття 179. Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання
1. Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
3. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
4. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
7. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
21. Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 74
1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 300
1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.