ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/12534/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранця О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта О.В.
та представників:
Позивача: не з`явився
Відповідача: Король С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021
(головуючий суддя - Поляк О.І., судді - Руденко М.А., Кропивна Л.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2021
(суддя Усатенко І.В.)
у справі №910/12534/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль"
про стягнення 2 871 531,24 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік"
про визнання пункту договору недійсним та стягнення 17 658,98 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У зв`язку з запланованими відпустками суддів Стратієнко Л.В., Студенця В.І. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.09.2021 та 11.10.2021.
Короткий зміст позовних вимог
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік" (далі - ТОВ "Тас-Логістік", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (далі - ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль", відповідач) про стягнення 2 537 050,00 грн основного боргу, 256 291,67 грн пені, 33 937,44 грн інфляційних втрат, 44 252,13 грн 3 % річних.
3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконував зобов`язання щодо сплати орендної плати за договором оренди вагонів № 20718ОР від 02.07.2018, внаслідок чого виникла заборгованість з оплати орендної плати, отже наявні підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
4. ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" звернулось до господарського суду з зустрічним позовом до ТОВ "Тас-Логістік" про визнання недійсними: п. 5.6 договору оренди вагонів, п. 3 додаткової угоди № 8 від 22.07.2019. п. 2 додаткової угоди № 10 від 29.11.2019, п. 2 додаткової угоди № 12 від 28.02.2020, а також про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення 17 658,98 грн залишку гарантійного платежу.
5. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що оспорювані пункти договорів вчинені під впливом помилки, що, зважаючи на положення ст. 229 ЦК України, є підставою для визнання недійсними оспорюваних пунктів договору. У зв`язку з наявністю підстав для визнання недійсними вказаних пунктів договору, наявні підстави для повернення залишку гарантійного внеску.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2.229.541,02 грн основного боргу, 44.121,62 грн 3% річних, 28.693,56 грн втрат від інфляції, судовий збір, відмовлено в частині позовних вимог за первісним позовом про стягнення 307.508,98 грн основного боргу, 256.291,67 грн пені, 130,51 грн 3% річних та 5 243,88 грн втрат від інфляції. В задоволені зустрічного позову відмовлено.
7. Судові рішення мотивовано тим, що:
- за первісним позовом судами встановлено наявність заборгованості по оплаті орендної плати за користування вагонами, при цьому, відсутні підстави для повернення гарантійного внеску, сплаченого відповідачем, оскільки, на вимогу позивача за первісним позовом договір між сторонами достроково розірвано;
- також, судами встановлено, що відповідач за первісним позовом звернувся до позивача з заявою про зарахування зустрічних вимог, дослідивши яку, суди дійшли висновку, що заява про зарахування зустрічних вимог в частині зарахування вимог у розмірі 2 229 541,02 грн є безпідставною, зважаючи на розірвання договору з ініціативи орендодавця, отже, за заявою про зарахування зустрічних вимог може бути зараховано тільки заборгованість у сумі 307 508,98 грн, яка включає 244 102,77 грн відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів, 3 515,41 грн компенсація технічного обслуговування з відчеплення вагонів, 59 890,80 грн відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів;
- щодо вимог за первісним позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд першої інстанції перевіривши правильність їх нарахування, встановив, що позивачем визначено неправильний період нарахування, а тому суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, дійшов висновку, що до стягнення належить 28 693,56 грн інфляційних втрат та 44 121,62 грн 3% річних, за період з 06.01.2020 по 17.08.2020, з вказаними висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний суд;
- також, зважаючи на положення п. 6.2. договору, яким передбачено, що у випадку прострочення платежів орендарем, орендодавець може вимагати сплати пені або розірвати договір, зважаючи, що позивач скористався правом на дострокове розірвання договору, суд першої інстанції відмовив у стягненні пені. У частині стягнення пені рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось;
- щодо зустрічного позову, суди встановили відсутність підстав, визначених положеннями ст. 229 ЦК України, для визнання недійсними оспорюваних пунктів договору та додаткових угод, отже, відмовили у задоволенні зустрічного позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
8. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою ( з урахуванням уточнень до неї), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині стягнення з відповідача 2.229.541,02 грн основного боргу, 44.121,62 грн 3% річних, 28.693,56 грн втрат від інфляції та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові, а також, скаржник просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову.
9. Посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає, що апеляційний суд застосував положення ст. 229 ЦК України, без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 922/3721/18, від 15.09.2020 у справі № 925/585/19, від 16.02.2021 у справі № 904/392/20.
10. Також, скаржник вказує, що апеляційний суд застосував положення ст. 601 ЦК України, без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19.
11. Крім того, скаржник посилаючись на п. 3 ст. 287 ГПК України, зазначає, що відсутній правовий висновок щодо питання застосування частини 2 ст. 546 ЦК України, як загалом, так і у подібних правовідносинах.
12. Посилаючись на п. 4 частини другої ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає, що апеляційним судом не було належним чином повідомлено ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" про дату та час судового засідання, що відповідно до п. 5 частини 1 ст. 310 ГПК України, є безумовною підставою для скасування судового рішення у справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
13. ТОВ "Тас-Логістік" подано суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ "Тас-Логістік", посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених скаржником у касаційній скарзі, та водночас, вказуючи на законність та обґрунтованість судових рішень у справі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Крім того, ТОВ "Тас-Логістік" у відзиві на касаційну скаргу просить відшкодувати за рахунок ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" витрати на правничу допомогу адвоката у суді касаційної інстанції у розмірі 8 000,00 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.07.2018 між ТОВ "Тас-Логістик" (орендодавець) та ТОВ "Транспортно - експедиторське підприємство "Вертикаль" (орендар) було укладено договір № 20718ОР оренди вагонів, відповідно до п. 1.1-1.3 якого за цим договором орендодавець зобов`язується за плату надати орендарю в оренду вагони, що належать орендодавцю на правах власності або іншій законній підставі, для перевезень вантажів. Розмір орендної плати, тип, модель, кількість, термін оренди, станція прийому-передачі в оренду та інші умови оренди вагонів визначаються сторонами в додаткових угодах до цього договору. Термін оренди вагонів за цим договором починає обраховуватись з дня (включно) підписання акту прийому-передачі вагонів в оренду і припиняється з дня, наступного за днем підписання акта прийому-передачі вагонів з оренди.
15. Орендар приймає вагони по акту прийому-передачі в оренду в день прибуття вагонів на станцію прийому-передачі, узгоджену сторонами в додатковій угоді до цього договору. Орендодавець передає вагони орендарю в оренду по акту прийому-передачі, у якому зазначається: технічний стан вагонів, кількість прийнятих в оренду вагонів, восьмизначний номер кожного з переданих в оренду вагонів, рік побудови кожного вагона, а також поточна ринкова вартість кожного вагона. Датою передачі вагонів в оренду є дата акта прийому-передачі вагонів в оренду, який підписується уповноваженими представниками сторін по прибуттю вагонів на станцію прийому-передачі (п. 2.1.1, 2.1.3 договору).
16. Згідно з п. 2.2.1, 2.2.3 договору по закінченню терміну оренди, при розірванні цього договору на підставі п. 7.2, 7.3 орендар зобов`язується передати вагони орендодавцю або іншій особі, що має законне право на вагони, з оренди технічно справні і комерційно придатні протягом наступного терміну: при закінченні терміну оренди - не пізніше останнього дня терміну оренди. При цьому орендодавець зобов`язаний направити орендарю повідомлення з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди не пізніше 7 календарних днів до дати закінчення терміну дії договору; при достроковому розірванні договору на підставі п.п. 7.2, 7.3 - не пізніше останнього дня дії договору. При цьому орендодавець зобов`язаний направити орендарю повідомлення з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди не пізніше 7 календарних днів до дати розірвання договору. Орендар передає вагони з оренди орендодавцю за актом прийому-передачі з оренди в день прибуття вагонів на станцію прийому-передачі, але не пізніше наступної доби з моменту прибуття на вказану станцію.
17. Орендна плата нараховується від дати підписання акта прийому-передачі вагонів від орендодавця орендарю (включно) по дату підписання акта прийому-передачі вагонів від орендаря орендодавцю. Дата прибуття на станції прийому-передачі вагонів в/з оренди визначається по даним філії ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця", а у випадку; розбіжностей - за штемпелем станцій прийому-передачі на залізничних накладних. Ставка за неповну добу користування вагонами (оренди) розраховується як за повну. Розмір місячної орендної плати за один вагон розраховується шляхом множення ставки, узгодженої сторонами в додаткових угодах до цього договору, на кількість вагонодіб (п. п. 5.2, 5.4 договору).
18. Згідно з п. 5.5 договору (у редакції додаткової угоди № 9 від 05.11.2019) саму першу передоплату за перший і за останній місяць оренди орендар сплачує протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідних рахунків, але не пізніше ніж за 7 банківських днів до запланованої дати прибуття вагонів на станцію прийому-передачі в оренду. Орендодавець зобов`язується передати рахунок орендарю за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти. Надалі орендар щомісячно здійснює 100% оплати за кожен поточний місяць оренди на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа кожного поточного місяця оренди.
19. У п. 5.6 договору, в редакції додаткової угоди № 8 від 22.07.2019, сторони визначили: "гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідного рахунку, але не пізніше 7 днів до дати прибуття вагонів на станцію приймання-передачі вагонів в оренду. При цьому у разі порушення п. 6.5 договору та/або дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря, або з ініціативи орендодавця на підставі п. 7.3 договору, такий гарантований платіж поверненню орендарю не підлягає. Також гарантійний платіж може бути джерелом відшкодування/сплати пені та неустойки, нарахованих орендодавцем за даним договором. Гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю протягом 5 банківських днів з дати акта прийому-передачі з оренди останнього вагону та за умови не порушення орендарем умов договору".
20. Відповідно до п. 7.1 договору (у редакції додаткової угоди № 8 від 22.07.2019) цей договір набуває чинності з 02.07.2018 і діє до 31.08.2020 включно.
21. Згідно п. 7.3, 7.4 договору орендодавець має право в односторонньому порядку повністю або частково відмовитись від виконання договору і зажадати повернення вагонів шляхом заяви односторонньої відмови від виконання договору повністю або частково у позасудовому порядку в разі настання наступних обставин (які сторони вважають істотними): при простроченні з вини орендаря повністю або частково хоча б 1 платежу на термін більше 5 календарних днів; при порушенні орендарем п.п. 3.1, 3.2, 4.1.10, 4.1.14, 4.1.15, 6.5 цього договору; якщо по відношенню до орендаря: порушено справу про визнання його неспроможним (банкрутом); порушено справу про ліквідацію, як юридичної особи; уповноваженими органами або засновниками орендаря прийнято рішення про реорганізацію орендаря. При розірванні\зміні договору з підстав, зазначених у п. 7.3 договору, орендодавець зобов`язаний письмово повідомити орендаря не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дати розірвання/зміни договору. До моменту розірвання договору орендодавець має право відкликати своє повідомлення.
22. Пунктом 9.10 договору передбачено, що після закінчення дії договору або при його розірванні сторони зобов`язуються протягом 14 календарних дні провести повний взаємний фінансовий розрахунок.
23. Сторонами у справі було укладено низку додаткових угод, саме: від 02.07.2018, 03.07.2018, 04.07.2018, 10.09.2018, 01.10.2018, 22.07.2019, 29.11.2019, 31.01.2020, 28.02.2020, в яких сторони погоджували орендну ставку, на різні періоди оренди, та строки оренди.
24. Крім того, додатковою угодою № 10 від 29.11.2019 сторони доповнили договір п. 5.6.1 наступного змісту: "у випадку зміни розміру орендної ставки, розміри передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу підлягають перерахунку станом на дату, з якої відбувається зміна розміру орендної ставки. При збільшенні розміру орендної ставки орендодавець виставляє орендарю рахунок із сумою, яку орендар зобов`язаний протягом 3 банківських днів з дати надіслання йому скан-копії рахунка сплатити для поповнення розмірів передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу з врахуванням збільшеної ставки орендної плати. У будь-якому випадку орендар зобов`язується не пізніше дати, з якої відбувається збільшення розміру орендної ставки, забезпечити сплату на рахунок орендодавця передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу за збільшеною ставкою. При зменшенні розміру орендної ставки орендодавець зобов`язується протягом 5 банківських днів з дати зменшення розміру орендної ставки повернути орендарю різницю між сумами сплачених і чинних передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу".
25. На виконання п. 5.6 договору ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" на користь ТОВ "Тас-Логістик" було сплачено гарантійний платіж у розмірі 2 747 200,00 грн.
26. На підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань за договором ТОВ "Тас-Логістик" до матеріалів справи додані акти надання послуг з оренди вагонів з додатками, які підписано та скріплено печатками обох контрагентів.
27. Позивачем за первісним позовом надано суду рахунки на оплату, на загальну суму 3 758 350,00 грн, при цьому, відповідач лише частково оплатив вартість оренди вагонів за цими рахунками на суму 1.221.300,00 грн.
28. 21.04.2020 ТОВ "Тас-Логістик" звернулося до ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" з листом № 2/21042020, в якому повідомило про дострокове розірвання договору оренди вагонів, з 01.05.2020, на підставі п.п. 7.3.1, 7.4, 5.6 договору, з ініціативи орендодавця, у зв`язку з простроченою заборгованістю орендаря з оплати послуг оренди, та втрату останнім права на повернення гарантійного платежу у розмірі 2.747.200,00 грн, що фактично є неустойкою, за порушення договору.
29. 15.06.2020 ТОВ "Тас-Логістик" звернулося до ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" з листом № 1/15062020, отриманим останнім 22.06.2020, про розірвання договору з 02.05.2020, на підставі п. 7.3.1, 7.4 договору, з ініціативи орендодавця, у зв`язку з наявністю простроченої заборгованості орендаря, в листі також наявна вимога погасити заборгованість з орендної плати у розмірі 2.537.050,00 грн і пені у розмірі 377.228,30 грн, не пізніше 22.06.2020. Орендарем, 30.06.2020, було надано лист відповідь на вимогу, в якому орендар відмовився сплачувати заборгованість та штрафні санкції.
30. Орендарем повернуто з оренди вагони за актами прийому-передачі вагонів, із зазначенням технічного стану останніх. Заборгованість з орендної плати відповідач не сплатив.
31. В наступному, 02.09.2020, орендар звернувся до орендодавця з вимогою №436 про відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 59.890,80 грн, компенсації технічного обслуговування та відчеплення вагонів у розмірі 3.515,41 грн, відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 244.102,77 грн.
32. Також, 04.09.2020 ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" направило ТОВ "Тас-Логістик" заяву (повідомлення), яка отримана останнім 07.09.2020, про зустрічне зарахування однорідних вимог № 445. У вказаній заяві орендар визнає наявність у нього перед орендодавцем зобов`язання зі сплати орендної плати у сумі 2.537.050,00 грн за договором. Водночас орендар зазначив, що станом на 04.09.2020 існують невиконані зобов`язання ТОВ "Тас-Логістик" перед ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль": відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 59.890,80 грн та у розмірі 244.102,77 грн, компенсації технічного обслуговування та відчеплення вагонів у розмірі 3.515,41 грн, а також повернення залишку гарантійного платежу у розмірі 2.247.200,00 грн. Орендар зазначає, що з моменту отримання ТОВ "Тас-Логістик" даної заяви про зарахування, є повністю припиненим грошове зобов`язання ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" зі сплати орендної плати у розмірі 2.537.050,00 грн за договором за рахунок вказаних у заяві грошових коштів. Таким чином, невиконаним залишається грошове зобов`язання ТОВ "Тас-Логістик" з повернення залишку гарантійного платежу у розмірі 17.658,98 грн.
33. 10.09.2020 ТОВ "Тас-Логістик" звернулося до ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" з листом № 1/10092020, у якому заперечувало проти заяви про зарахування, оскільки, у орендодавця відсутній обов`язок з повернення гарантійного платежу.
34. 15.09.2020 ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" звернулося до ТОВ "Тас-Логістик" з вимогою № 309 про повернення гарантійного платежу у сумі 2.747.200,00 грн, у зв`язку з достроковим розірванням договору оренди з 01.05.2020, з ініціативи орендодавця.
Позиція Верховного Суду
35. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, слід закрити, а в частині підстав передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, виходячи з наступного.
36. Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
37. Згідно з ч. 1 ст. 509 та ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
38. Положеннями ст. ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
39. Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
40. Як встановлено судами, між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди вагонів, за умовами якого позивач надає відповідачу в оренду вагони. Розмір орендної плати, тип, модель кількість, термін оренди, станція прийому-передачі, визначено сторонами у додаткових угодах до договору.
41. Згідно ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
42. Судами встановлено, що відповідачем було сплачено позивачу гарантійний платіж у розмірі 2.747.200,00 грн, як передбачено договором.
43. В свою чергу, позивачем було надано відповідачу в оренду вагони, на загальну суму 3.758.350,00 грн, та відповідно до договору оренди, позивачем було направлено відповідачу рахунки на оплату послуг оренди вагонів, які частково оплачено відповідачем за первісним позовом на суму 1.221.300,00 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2.537.050,00 грн з оплати послуг оренди вагонів.
44. Відповідно до ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
45. Судами встановлено, що зважаючи на наявність заборгованості відповідача з оплати послуг оренди, позивач надіслав відповідачу лист про розірвання договору з 01.05.2020, на підставі п.п. 7.3.1., 7.4., 5.6., який отримано відповідачем.
46. Відповідачем повернуто позивачу з оренди вагони за актами приймання передачі вагонів, заборгованість з оплати орендної плати відповідачем не погашено.
47. Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
48. Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
49. Водночас, судами встановлено, що відповідач звернувся до позивача з заявою про зарахування зустрічних вимог та просив про відшкодування: вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 59.890,80 грн та у розмірі 244.102,77 грн, компенсації технічного обслуговування та відчеплення вагонів у розмірі 3.515,41 грн, а також, у вказаній заяві, відповідач зазначає про необхідність повернення залишку гарантійного платежу у розмірі 2.247.200,00 грн, при цьому, відповідачем визнано наявність заборгованості з оплати послуг оренди вагонів у розмірі 2.537.050,00 грн.
50. Оцінивши докази, подані в обґрунтування вказаних обставини, з урахуванням положень ст.ст. 13, 73, 86 ГПК України, суди дійшли висновку, що зарахування зустрічних вимог ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" до ТОВ "Тас-Логістик" є обґрунтованим тільки на суму 307.508,98 грн, оскільки, ТОВ "Тас-Логістик" відмовилось від договору, з посиланням на порушення договору оренди орендарем, отже, відповідно до умов п.п. 5.6, 7.3. договору, гарантійний платіж не підлягає поверненню орендарю, у разі порушення орендарем п. 6.2. договору.
51. Зважаючи на зазначене суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача 2.229.541,02 грн заборгованості по оплаті орендної плати, з врахуванням заяви про зарахування зустрічних вимог відповідача до позивача у розмірі 307.508,98 грн.
52. Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
53. Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
54. За змістом статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних
55. Судами встановлено, що позивачем за первісним позовом також нараховано відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати, на заборгованість по оплаті послуг оренди. Судами перевірено наданий позивачем розрахунок та встановлено, що розрахунок позивачем виконано невірно, отже, суди виконавши вірний перерахунок, дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача 28.693,56 грн інфляційних втрат та 44.121,62 грн 3% річних, в іншій частині позову відмовили.
56. З урахуванням вищезазначеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову та стягнення з відповідача на користь позивача 2.229.541,02 грн основного боргу, 44.121,62 грн 3% річних, 28.693,56 грн втрат від інфляції.
57. Щодо зустрічних позовних вимог.
58. Звертаючись з зустрічним позовом про визнання недійсними пунктів договору та пунктів додаткових угод ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" зазначає, що вказані пункт договору та пункти додаткових угод вчинені позивачем за зустрічним позовом під впливом помилки, що вплинула на волевиявлення позивача за зустрічним позовом, при цьому, відповідач за зустрічним позовом витлумачив оспорюванні пункти договору, що стосуються гарантійного платежу, на власний розсуд.
59. Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу припису цієї статті правомірність правочину презюмується. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
60. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
61. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
62. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
63. Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
64. Суд касаційної інстанції зауважує, що правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування норм статті 229 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, від 04.06.2019 у справі № 910/9070/18, від 03.10.2019 у справі № 910/12959/18).
65. Дослідивши та проаналізувавши умови спірного договору, суди попередніх інстанцій встановили, що при укладенні договору сторонами дотримано всі вимоги щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, що передбачені вимогами цивільного та господарського законодавства.
66. Судами встановлено, що оспорюваний договір та додаткові угоди до нього було укладено сторонами за результатами погодження сторонами всіх необхідних істотних умов, а тому відповідач був обізнаний про всі умови укладеного сторонами договору, в тому числі і ті, що стосуються питання порушення умов договору орендарем, розірвання договору та неповернення гарантійного платежу, сплаченого за договором.
67. З урахуванням зазначеного, суди дійшли висновку, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності помилки при укладенні сторонами договору, як передбачено ст. 229 ЦК України, обставини на які посилається відповідач не можуть бути підставами для висновку про укладення договору під впливом помилки, при цьому, відповідачем не надано доказів існування інших обставин, які б свідчили про те, що на час укладення спірного договору відповідач неправильно сприймав фактичні обставини цього правочину, що вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого можна було би вважати, що правочин не був би вчинений.
68. Суд касаційної інстанції погоджується з вищезазначеними висновками судів попередніх інстанцій.
69. Крім того, враховуючи, що зустрічна вимога про стягнення 17.658,98 грн була заявлена ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" в порядку ст. 216 ЦК України, як застосування наслідків недійсного правочину, суди дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні цієї частині зустрічного позову.
70. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
71. Судові рішення у справі ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" оскаржуються з підстав передбачених п.п. 1, 3, 4 ст. 287 ГПК України.
72. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
73. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 904/1145/19, від 04.06.2020 у справі № 904/1923/19.
74. При цьому, посилаючись на п. 1 ст. 287 ГПК України та намагаючись довести неправильне застосування судами ст. 229 ЦК України, за наслідком чого судами зроблено вищевказаний висновок, скаржник посилається на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 922/3721/18, від 15.09.2020 у справі № 925/585/19, від 16.02.2021 у справі 904/392/20.
75. Однак колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки предмет і підстави позовів, установлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання у цій справі та у наведених скаржником справах є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у зазначених справах.
76. У справі № 925/585/19 предметом спору є визнання недійсним договору оренди з мотивів його укладення під впливом помилки і обману з боку орендодавця щодо стану об`єкта оренди його придатності до експлуатації, а також щодо наявності у товариства права власності на орендоване майно. У даній справі вимоги зустрічного позову про визнання недійсними пунктів договору та додаткових угод, обґрунтовані тим, що відповідачем неправильно сприйнято зміст вказаних пунктів, що стосуються гарантійного платежу.
77. Предметом позову у справі № 922/3721/18 є вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі підприємства, укладеного під впливом обману, обґрунтовані тим, що у продавця не було наміру для настання юридичних наслідків за договором купівлі-продажу, натомість, у покупця було бажання заволодіти підприємством, його активами та майном, про що свідчить невідповідність вартості приватного підприємства, визначена в договорі купівлі-продажу, розміру статутного капіталу, а також, невиконання зобов`язань покупцем щодо оплати вартості придбаного підприємства.
78. У справі № 904/392/20 судами розглянуто позовні вимоги про визнання недійсним договору про відступлення частки у статутному капіталі товариства, обґрунтовані тим, що укладаючи спірний договір, відповідач, як продавець, надав позивачу, як покупцю, неповну і недостовірну інформацію щодо фінансового стану товариства, зокрема щодо наявності значної заборгованості по оплаті за землю, яка перебуває у користуванні товариства, відповідач мав усвідомлювати порушення товариством вимог чинного законодавства щодо неналежного виконання зобов`язань з оплати за землю, оскільки одночасно був власником та керівником товариства та мав обов`язок подавати податкові декларації зі сплати орендної плати за землю, з урахуванням актуальних відомостей щодо вартості земельної ділянки.
79. Отже, висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаних постановах, прийнято у правовідносинах, що не є подібними до правовідносин у справі, що зараз розглядається Судом.
80. Крім того, обґрунтовуючи неправильне застосування судами положень ст. 601 ЦК України, скаржник вказує на неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, щодо зарахування зустрічних вимог.
81. Так, у вказаній постанові Верховний Суд, викладаючи правовий висновок щодо застосування положень ст.601 ЦК України та ст. 203 ГК України, зазначив, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором. За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог. Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
82. Незважаючи на те, що оскаржувані судові рішення у справі не містять посилання на вказаний правовий висновок Верховного Суду, судами в повній мірі враховано вказані висновки Верховного Суду. Так, суди, з урахуванням положень ст.ст. 601, 602 ЦК України та ст.ст. 202, 203 ГК України належним чином дослідили обставини щодо наявності підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог та встановили, що зарахованою за зустрічною вимогою відповідача до позивача може бути тільки заборгованість у розмірі 307.508,98 грн, а щодо зарахування вимог у розмірі 2.229.541,02 грн, вказані кошти сплачено відповідачем в якості гарантійного платежу, отже, суди визначили, що вимога в цій частині є неіснуючою, оскільки у ТОВ "Тас-Логістик" відсутній обов`язок з повернення вказаних грошових коштів, зважаючи на положення п.п. 5.6., 7.3. договору.
83. Отже, суд касаційної інстанції констатує, що безпідставними є посилання скаржника на неврахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, щодо застосування положень ст. 601 ЦК України
84. Згідно з п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо, зокрема: після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку), а також, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
85. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
86. Крім того, підставами касаційного оскарження судових рішень скаржником було визначено п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України.
87. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
88. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
89. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, необхідним є встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, та обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
90. Водночас скаржник, посилаючись на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питань застосування норм ч. 2 ст. 546 ЦК України у подібних правовідносинах, належним чином не обґрунтував необхідність формування такого висновку щодо зазначеної ним норм права, в контексті спірних правовідносин, з урахуванням встановлених судами обставин даної справи. Обґрунтовуючи касаційні вимоги заявник вдається до цитування норми права, однак жодним чином не спростовує висновків судів попередніх інстанцій, прийнятих судами за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів.
91. При цьому, обґрунтування скарги щодо наявності підстав для викладення правового висновку зводяться до незгоди скаржника з судовими рішеннями у даній справі й містять суперечності, оскільки, скаржник посилаючись на неправильне застосування судами положень ч. 2 ст. 546 ЦК України посилається і на п. 3 частини другої ст. 287 ГПК України і на п. 1 цієї статті, за яким підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами норми матеріального та процесуального права без урахування висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень таких норм.
92. Отже, фактично скарга не містить належного обґрунтування неправильного застосування цієї норми та, відповідно, необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми права в контексті правовідносин сторін. Водночас, як свідчить характер доводів скаржника, останні фактично зводяться до незгоди скаржника із наданою судами оцінкою умовам договору та переоцінкою обставин та доказів у справі, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.
93. Ураховуючи викладене, касаційна скарга, подана з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, а тому не може бути задоволена, з огляду на не доведення скаржником наявності підстав для формування висновку Верховного Суду щодо застосування наведеної норми матеріального права у подібних правовідносинах, отже, відсутні підстави для скасування судових рішень у справі, а тому рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду слід залишити без змін.
94. Крім того, скаржник, посилаючись на п. 4 частини другої ст. 287 ГПК України, зазначає, що не приймав участі у судовому засіданні апеляційного суду 27.05.2021, оскільки, ухвалу апеляційного суду від 20.05.2021 скаржником отримано лише 28.05.2021, тому відповідач не мав можливості підготуватися до судового засідання та прийняти у ньому участь. Вказане свідчить про те, що апеляційним судом не було належним чином повідомлено ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" про дату та час судового засідання, що відповідно до п. 5 частини 1 ст. 310 ГПК України, є безумовною підставою для скасування судового рішення у справі.
95. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою апеляційного суду від 20.04.2021, у складі колегії Поляк О.І. (головуючий), судді Дідиченко М.А, Руденко М.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль", розгляд справи призначено на 20.05.2021, вказану ухвалу апеляційним судом надіслано сторонам у справі - 14.04.2021 та отримано ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" - 19.04.2021, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, яке повернулось на адресу апеляційного суду, з поштового відділення АТ "Укрпошта".
96. В наступному ухвалою апеляційного суду від 20.05.2021 прийнято апеляційну скаргу до розгляду колегії суддів Поляк О.І. (головуючий), судді Кропивна Л.В., Руденко М.А., вказану ухвалу апеляційного суду направлено сторонам у справі 24.05.2021, в тому числі і ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" за двома адресами зазначеними ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" в апеляційній скарзі, вказану ухвалу отримано скаржником 26.05.2021.
97. Враховуючи зазначене суд касаційної інстанції констатує, що у ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" було достатньо часу щоб підготуватися до судового засідання, яке відбулось 27.05.2021, оскільки апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" відкрито 20.04.2021, з урахуванням також того, що всі необхідні доводи і заперечення ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" могли бути викладені останнім у його апеляційній скарзі. Отже безпідставними є доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом положень ст. 120 ГПК України та наявності підстав для скасування постанови апеляційного суду, передбачених пунктом 5 частини першої ст. 310 ГПК України.
98. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 4, 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про закриття касаційного провадження в цій частині підстав касаційної скарги, в частині підстав касаційного оскарження судового рішення передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скарга є необґрунтованою, отже рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін.