ПОСТАНОВА
Іменем України
06 грудня 2021 року
Київ
справа №280/6512/20
адміністративне провадження № К/9901/28147/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Шевцової Н.В.
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення комісії, наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Запорізької обласної прокуратури, до якої приєднався Офіс Генерального прокурора, на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року (суддя Татаринов Д.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року (суддя-доповідач Лукманова О.М., судді Божко Л.А., Дурасова Ю.В.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора і Запорізької обласної прокуратури, в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 22.07.2020 про неуспішне проходження ним атестації;
2) визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області від 18.08.2020 №1570к про звільнення його з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області та з органів Прокуратури Запорізької області;
3) поновити його у Запорізькій обласній прокуратурі на посаді, яка є рівнозначною посаді, яку він обіймав станом на день звільнення з Прокуратури Запорізькій області;
4) стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року (з урахуванням ухвали цього суду від 21 січня 2021 року про виправлення описки) позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 22.072020 №8н про неуспішне проходження прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 атестації; визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Запорізької області від 18.08.2020 №1570к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та з органів Прокуратури Запорізької області; поновлено позивача на посаді в Запорізькій обласній прокуратурі, рівнозначній посаді, яку він обіймав станом на день звільнення з Прокуратури Запорізької області; стягнуто із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 серпня 2020 року по 13 січня 2021 року в сумі 156143,01 грн.
3. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 08 липня 2021 року змінив рішення суду першої інстанції шляхом стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20 серпня 2020 року по 13 січня 2021 року (включно) в сумі 102726,00 грн з вирахуванням всіх передбачених законодавством обов`язкових платежів до бюджету В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року залишено без змін.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та наявність підстав для поновлення його на рівнозначній посаді у Запорізькій обласній прокуратурі, враховуючи перейменування Прокуратури Запорізької області, що мало місце після звільнення позивача з роботи.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі Запорізька обласна прокуратура просить скасувати ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.
6. За доводами Запорізької обласної прокуратури, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у частині поновлення позивача на рівнозначній посаді в органі прокуратури, що, на думку відповідача, суперечить висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду у справах №826/12916/15, 826/5593/16 та 811/952/15.
7. У заяві про приєднання до касаційної скарги Офіс Генерального прокурора підтримав вимоги Запорізької обласної прокуратури, стверджуючи про законність звільнення ОСОБА_1 з посади та відсутність підстав для поновлення його на рівнозначній посаді у Запорізькій обласній прокуратурі, до якої позивач не був переведений у встановленому законом порядку.
8. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити прийняті у справі судові рішення без змін, посилаючись на їхню законність і обґрунтованість, у тому числі в частині вирішення питання про місце роботи, на якому він має бути поновлений.
9. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
10. З листопада 2013 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури, з 04.02.2020 - на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області.
11. На виконання пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" і пункту 9 розділу I Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, ОСОБА_1 подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
12. Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації: іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
13. Однак за результатами проходження ОСОБА_1 третього етапу атестації - співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, П`ятнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора прийнято рішення від 22.07.2020 №8н про неуспішне проходження ним атестації;
14. Наказом прокурора Запорізької області від 18.08.2020 №1570к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області та з органів Прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 20 серпня 2020 року.
V. Позиція Верховного Суду
15. За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Касаційне провадження у цій справі відкрито в межах доводів Запорізької обласної прокуратури щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 235 КЗпП України у спірних правовідносинах у частині визначення органу, в якому має бути поновлено прокурора, звільненого за відсутності законних підстав.
17. Отже, судові рішення підлягають касаційному перегляду виключно у зазначеній частині.
18. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
19. Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
20. Виключенням із цього правила є норма статті 2401 КЗпП України, яка передбачає, що в разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, то орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу та одночасно визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.
21. Таким чином, у разі незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на попередній роботі, тобто на посаді, з якої його було незаконно звільнено, крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації.
22. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/12916/15, від 06.03.2019 у справі №824/424/16-а, від 13.03.2019 у справі №826/751/16, від 27.06.2019 у справі №826/5732/16, від 26.07.2019 у справі №826/8797/15, від 09.10.2019 у справі №П/811/1672/15, від 12.09.2019 у справі №821/3736/15-а, від 22.10.2019 у справі №816/584/17, від 07.07.2020 у справі №811/952/15.
23. Ухвалюючи рішення про поновлення ОСОБА_1 у Запорізькій обласній прокуратурі на посаді, яка є рівнозначною займаній позивачем посаді у Прокуратурі Запорізької області, суди попередніх інстанцій уважали цей спосіб поновлення порушеного права позивача належним і найбільш ефективним, з огляду на те, що Прокуратура Запорізької області, де позивач працював до звільнення, була перейменована у Запорізьку обласну прокуратуру без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи.
24. Проте перейменування установи, що не пов`язано із її припиненням (ліквідацією) як юридичної особи, не є обставиною, з якою стаття 2401 КЗпП України пов`язує неможливість поновлення працівника на попередній роботі.
25. У разі зміни внутрішньої (організаційної) структури установи (ліквідації одного структурного підрозділу із створенням або без створення іншого структурного підрозділу, змін в найменуванні установи, підрозділу або посади тощо) незаконно звільнений працівник підлягає поновленню на тій посаді, яку він обіймав на момент звільнення, після чого роботодавець зобов`язаний вчинити дії щодо працевлаштування такого працівника з урахуванням змін, що відбулися.
26. Водночас поновлення позивача на посаді, яку він не обіймав до звільнення, суперечить єдиному можливому способу захисту його порушеного права, який закріплений у частині першій статті 235 КЗпП України та спрямований на повернення сторін трудового спору (працівника і роботодавця) у положення, яке існувало на день звільнення. Крім того, такий спосіб захисту порушеного права позивача може викликати новий спір з приводу визначення "рівнозначної" посади та відповідного структурного підрозділу, де така посада передбачена.
27. Рішення суду має бути якомога повним, зрозумілим та чітким. Чіткість рішення передбачає, зокрема, чіткість вжитих у судовому рішенні термінів та їх співвідношення з поняттями, які вони позначають. Судове рішення не повинно містити положень, які б ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
28. Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про поновлення ОСОБА_1 у Запорізькій обласній прокуратурі на посаді, яка є рівнозначною посаді, яку він обіймав станом на день звільнення з Прокуратури Запорізької області, не ґрунтуються на правильному застосуванні частини першої статті 235 КЗпП України.
29. Крім того, суди обох інстанцій не звернули уваги на те, що згідно з наказом прокурора Запорізької області від 18.08.2020 №1570к ОСОБА_1 звільнено з роботи з 20 серпня 2020 року.
30. Відповідно до положень статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
31. У пункті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, передбачено, що днем звільнення вважається останній день роботи.
32. Виходячи з цього, 20 серпня 2020 року був останнім робочим днем позивача і звільненим він вважався з 21 серпня 2020 року.
33. Відтак, позивач підлягав поновленню на роботі з 21 серпня 2020 року і саме з цієї дати мав обчислюватися час його вимушеного прогулу.
34. Натомість суд першої інстанції визначив період вимушеного прогулу позивача з 19 серпня 2020 року по 13 січня 2021 року, а суд апеляційної інстанції - з 20 серпня 2020 року по 13 січня 2021 року, що призвело до неправильного обчислення судами обох інстанцій суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача.
35. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи в частині суми середньоденної заробітної плати позивача (1027,26 грн) і кількості робочих днів у розрахунковому періоді (з 21.08.2020 по 13.01.2021 - 99 днів), ця сума становить 101698,74 грн (1027,26 грн*99).
36. Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального права, в силу частини першої статті 351 КАС України, є підставою для скасування судових рішень у частині поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді у Запорізькій обласній прокуратурі та стягнутої на його користь суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в цій частині, а саме: про поновлення ОСОБА_1 з 21 серпня 2020 року на попередній роботі, якою є посада прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області, та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2020 по 13.01.2021 в розмірі 101698,74 грн.
37. В іншій частині судові рішення не підлягали касаційному перегляду, тому колегія суддів не наводить мотивів і висновків щодо решти позовних вимог.
38. Ухвалення судом касаційної інстанції нового рішення у цій справі не вплинуло на розподіл судових витрат, проведений судами попередніх інстанцій. Відсутні підстави і для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, оскільки позивач не надав документального підтвердження понесення ним будь-яких судових витрат.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд