ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 826/9816/18
касаційне провадження № К/9901/11744/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року (головуючий суддя - Федорчук А.Б.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя - Пилипенко О.Є., судді - Беспалов О.О., Костюк Л.О.)
у справі № 826/9816/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алві-Лайн"
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алві-Лайн" (далі - позивач, платник, ТОВ "Алві-Лайн") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 січня 2018 року № 00000991402 та від 29 січня 2018 року № 00001001402.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 10 грудня 2018 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 березня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДФС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що господарська операція з поставки устаткування між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каунт Торг Юкрейн" фактично не виконувалася. Так, у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100060000117, допитано засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Каунт Торг Юкрейн" ОСОБА_1, який повідомив про непричетність до реєстрації та фінансово-господарської діяльності цієї юридичної особи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Каунт Торг Юкрейн" з квітня 2016 року не подає податкову звітність, у зв`язку з чим свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано. Крім того, платником під час здійснення контрольного заходу не представлено документів, що підтверджують походження товару та відомостей про реєстрацію устаткування Міністерством охорони здоров`я України.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Алві-Лайн" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного - за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 28 грудня 2017 року № 566/26-15-14-02-01-14/33639596.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV), пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками придбання устаткування в Товариства з обмеженою відповідальністю "Каунт Торг Юкрейн", що мотивовано безтоварним характером проведеної поставки.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 28 грудня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00001001402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1169488,00 грн за основним платежем; № 00000991402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 412300,00 грн за основним платежем та 103075,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваної господарської операції, судові інстанції встановили, що вона є реальною та підтверджується долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарської операції та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції, а саме: рахунку-фактури від 23 грудня 2015 року № СФ-000042; видаткової накладної від 23 грудня 2015 року № РН-000042; податкової накладної від 23 грудня 2015 року № 33; товарно-транспортної накладної від 23 грудня 2018 року № 3; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 23 грудня 2015 року № 37; документів, що свідчать про господарський характер понесених платником витрат.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено об`єктивних доводів щодо здійснення ТОВ "Алві-Лайн" розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірної поставки Товариство з обмеженою відповідальністю "Каунт Торг Юкрейн" було належним чином зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість.
Посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження та пояснення засновника постачальника позивача щодо його непричетності до реєстрації та фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи об`єктивно не прийнято до уваги судами, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.
Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Сам факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб суб`єктів господарської діяльності не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.
Обґрунтовано суди попередніх інстанцій не взяли до уваги і доводи відповідача про відсутність у позивача документів на підтвердження реєстрації устаткування Міністерством охорони здоров`я України, оскільки в матеріалах справи наявні копії свідоцтва про державну реєстрацію № 11699/2012 медичного виробу - системи медичного газозабезпечення, виданого Державною службою України з лікарських засобів, та свідоцтва про державну реєстрацію № 10921/2011 генераторів кисню, медичних, виданого Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров`я України.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -