ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2021 року
м. Київ
справа №815/3966/16
касаційне провадження № К/9901/42947/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року (головуючий суддя - Єфіменко К.С.)
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кравченко К.В., судді - Лук`янчук О.В., Градовський Ю.М.)
у справі № 815/3966/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Латвісофт Україна"
до Київської міської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Латвісофт Україна" (далі - ТОВ "Латвісофт Україна"; позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - митниця; відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати рішення від 26 липня 2016 року № 100270001/2016/000053/1, від 01 серпня 2016 року № 100270001/2016/000067/2, від 26 липня 2016 року № 100270001/2016/000054/2, від 28 липня 2016 року № 100270001/2016/000061/1, від 28 липня 2016 року № 100270001/2016/000056/1, від 03 серпня 2016 року № 100270001/2016/000070/1, від 28 липня 2016 року № 100270001/2016/000060/1, від 28 липня 2016 року № 100270001/2016/000059/2, від 01 серпня 2016 року № 100270001/2016/000063/2, від 01 серпня 2016 року № 100270001/2016/000064/2, від 02 серпня 2016 року № 100270001/2016/000069/1, від 26 липня 2016 року № 100270001/2016/000055/2, від 05 серпня 2016 року № 100270001/2016/000081/1, від 03 серпня 2016 року № 100270001/2016/000074/1, від 03 серпня 2016 року № 100270001/2016/000073/1, від 08 серпня 2016 року № 100270001/2016/000085/1, від 05 серпня 2016 року № 100270001/2016/000082/1, від 01 серпня 2016 року № 100270001/2016/000066/1, від 03 серпня 2016 року № 100270001/2016/000072/1, від 04 квітня 2016 року № 100270001/2016/000076/1, від 08 серпня 2016 року № 100270001/2016/000084/1, від 16 серпня 2016 року № 100270001/2016/000089/1, від 04 серпня 2016 року № 100270001/2016/000075/1, від 04 серпня 2016 року № 100270001/2016/000077/1, від 04 серпня 2016 року № 100270001/2016/000078/1, від 28 липня 2016 року № 100270001/2016/000057/1, від 04 серпня 2016 року № 100270001/2016/000080/1, від 08 серпня 2016 року № 100270001/2016/000083/1, від 01 серпня 2016 року № 100270001/2016/000068/2, від 04 серпня 2016 року № 100270001/2016/000079/1, від 16 серпня 2016 року № 100270001/2016/000087/1, від 01 серпня 2016 року № 100270001/2016/000065/1, від 18 серпня 2016 року № 100270001/2016/000099/1, від 16 серпня 2016 року № 100270001/2016/000088/1, від 17 серпня 2016 року № 100270001/2016/000093/1, від 17 серпня 2016 року № 100270001/2016/000094/1, від 18 серпня 2016 року № 100270001/2016/000098/1, від 19 серпня 2016 року № 100270001/2016/000104/1, від 22 серпня 2016 року № 100270001/2016/000121/1, від 22 серпня 2016 року № 100270001/2016/000118/1, від 22 серпня 2016 року № 100270001/2016/000117/1, від 22 серпня 2016 року № 100270001/2016/000114/1, від 18 серпня 2016 року № 100270001/2016/000102/1 про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26 липня 2016 року № 100270001/2016/00187, від 01 серпня 2016 року № 100270001/2016/00215, від 26 липня 2016 року № 100270001/2016/00188, від 28 липня 2016 року № 100270001/2016/00200, від 28 липня 2016 року № 100270001/2016/00196, від 03 серпня 2016 року № 100270001/2016/00230, від 28 липня 2016 року № 100270001/2016/00199, від 28 липня 2016 року № 100270001/2016/00201, від 01 серпня 2016 року № 100270001/2016/00212, від 01 серпня 2016 року № 100270001/2016/00213, від 02 серпня 2016 року № 100270001/2016/00219, від 26 липня 2016 року № 100270001/2016/00191, від 05 серпня 2016 року № 100270001/2016/00245, від 03 серпня 2016 року № 100270001/2016/00232, від 03 серпня 2016 року № 100270001/2016/00233, від 08 серпня 2016 року № 100270001/2016/00250, від 05 серпня 2016 року № 100270001/2016/00247, від 01 серпня 2016 року № 100270001/2016/00214, від 03 серпня 2016 року № 100270001/2016/00231, від 04 серпня 2016 року № 100270001/2016/00234, від 08 серпня 2016 року № 100270001/2016/00249, від 16 серпня 2016 року № 100270001/2016/00261, від 04 серпня 2016 року № 100270001/2016/00235, від 04 серпня 2016 року № 100270001/2016/00236, від 04 серпня 2016 року № 100270001/2016/00239, від 28 липня 2016 року № 100270001/2016/00197, від 04 серпня 2016 року № 100270001/2016/00238, від 08 серпня 2016 року № 100270001/2016/00248, від 01 серпня 2016 року № 100270001/2016/00216, від 04 серпня 2016 року № 100270001/2016/00240, від 16 серпня 2016 року № 100270001/2016/00259, від 01 серпня 2016 року № 100270001/2016/00211, від 18 серпня 2016 року № 100270001/2016/00275, від 16 серпня 2016 року № 100270001/2016/00260, від 17 серпня 2016 року № 100270001/2016/00268, від 17 серпня 2016 року № 100270001/2016/00269, від 18 серпня 2016 року № 100270001/2016/00274, від 19 серпня 2016 року № 100270001/2016/00278, від 22 серпня 2016 року № 100270001/2016/00297, від 22 серпня 2016 року № 100270001/2016/00292, від 22 серпня 2016 року № 100270001/2016/00291, від 22 серпня 2016 року № 100270001/2016/00294, від 18 серпня 2016 року № 100270001/2016/00276.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 22 вересня 2016 року адміністративний позов задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував у частині визнання протиправними та скасування рішення від 16 серпня 2016 року № 100270001/2016/000088/1 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 серпня 2016 року № 100270001/2016/00260. Прийняв у цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року залишив без змін.
Митниця звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що подані позивачем документи не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою митниці.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Латвісофт Україна" подано в електронному вигляді до митниці 35 митних декларацій типу "ІМ 40 ДЕ", за якими до митного оформлення заявлено товар "тканина", митною вартістю 2,5 дол. США/кг, а саме: від 22 червня 2016 року № 100270001/2016/260751; від 23 червня 2016 року № 100270001/2016/260925; від 23 червня 2016 року № 100270001/2016/260922; від 23 червня 2016 року № 100270001/2016/260924; від 23 червня 2016 року № 100270001/2016/260920; від 24 червня 2016 року № 100270001/2016/261051; від 25 червня 2016 року № 100270001/2016/261122; від 25 червня 2016 року № 100270001/2016/261123; від 25 червня 2016 року № 100270001/2016/261125; від 30 червня 2016 року № 100270001/2016/261541; від 30 червня 2016 року № 100270001/2016/261526; від 30 червня 2016 року № 100270001/2016/261539; від 01 липня 2016 року № 100270001/2016/261665; від 01 липня 2016 року № 100270001/2016/261667; від 01 липня 2016 року № 100270001/2016/261691; від 01 липня 2016 року № 100270001/2016/261688; від 01 липня 2016 року № 100270001/2016/261679; від 01 липня 2016 року № 100270001/2016/261668; від 01 липня 2016 року № 100270001/2016/261674; від 02 лютого 2016 року № 100270001/2016/261771; від 02 лютого 2016 року № 100270001/2016/261772; від 02 лютого 2016 року № 100270001/2016/261783; від 02 лютого 2016 року № 100270001/2016/261782; від 02 лютого 2016 року № 100270001/2016/261778; від 02 лютого 2016 року № 100270001/2016/261775; від 02 лютого 2016 року № 100270001/2016/261784; від 02 лютого 2016 року № 100270001/2016/261776; від 02 лютого 2016 року № 100270001/2016/261780; від 02 лютого 2016 року № 100270001/2016/261785; від 02 лютого 2016 року № 100270001/2016/261787; від 02 лютого 2016 року № 100270001/2016/261786; від 02 лютого 2016 року № 100270001/2016/261773; від 02 лютого 2016 року № 100270001/2016/261777; від 02 лютого 2016 року № 100270001/2016/261779; від 04 липня 2016 року № 100270001/2016/261880.
З метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів, посадовими особами відповідача для проведення дослідження відібрано проби (зразки) товару.
За результатами проведених досліджень митницею за вказаними 35 деклараціями типу "ІМ 40 ДЕ" прийнято 35 рішень про визначення інших кодів товарів, ніж ті, які задекларовано позивачем.
У відповідності до положень статей 260, 261 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) ТОВ "Латвісофт Україна" подано митниці 35 додаткових декларацій типу "ІМ 40 ДТ", в яких вказано коди товарів згідно з УКТ ЗЕД з урахуванням рішень про визначення коду товару.
Крім того, позивачем подано до відповідача сім тимчасових митних декларацій типу "ІМ 40 ТН" щодо товару "синтетичні полотна", а саме: від 08 липня 2016 року № 100270001/2016/262410; від 08 липня 2016 року № 100270001/2016/262395; від 08 липня 2016 року № 100270001/2016/262408; від 08 липня 2016 року № 100270001/2016/262414; від 13 липня 2016 року № 100270001/2016/262771; від 13 липня 2016 року № 100270001/2016/262769; від 13 липня 2016 року № 100270001/2016/262836 із застосуванням найбільшої ставки ввізного мита з тих, під яку можуть підпадати такі товари (8 %).
За вказаними тимчасовими митними деклараціями імпортований товар після проведення митного контролю і митного оформлення (у тому числі контролю правильності визначення митної вартості товарів) випущено у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю (2,26 дол. США/кг за митною декларацією від 08 липня 2016 року № 100270001/2016/262414 та 2,5 дол. США/кг за іншими митними деклараціями), визначеною за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору.
Щодо цих товарів митницею також відібрано проби (зразки) товару та проведено відповідні дослідження з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації цих товарів за кодами згідно з УКТ ЗЕД.
За результатами проведених досліджень експертним підрозділом митниці підготовлено відповідні висновки, в яких код вказаних товарів визначеній інший, ніж у тимчасових деклараціях.
У відповідності до положень статей 260, 261 МК України ТОВ "Латвісофт Україна" подано 7 додаткових декларацій типу "ІМ 40 ДТ", в яких вказано коди товарів, які визначені у висновках експертної установи.
Не погодившись із заявленою декларантом митною вартістю товарів, відповідачем прийнято оспорювані акти індивідуальної дії та визначено митну вартість товарів із застосуванням резервного методу.
На обґрунтування своєї позиції митниця звертала увагу на те, що: в пунктах 6.3 наданих позивачем контрактів на підтвердження митної вартості товарів зазначено, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або за іншими реквізитам, які будуть вказані у додаткових угодах, але таких додаткових угод митниці не надавалося; у копіях декларацій країни відправлення не зазначено дані про інвойси та контракти, відповідно до яких здійснювалася поставка, хоча заповнення таких граф у експортних деклараціях передбачено; в наданих позивачем прайс-листах на умовах поставки CIF зазначено контракти та номери контейнерів, що вказує на суб`єктивну спрямованість пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа як такого; позивачем або не подано документи зі страхування щодо ряду поставок, або надано документи зі страхування, що не містять даних про номери інвойсів, за якими здійснювалося митне оформлення.
За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьмортранс" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нова", про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивачем подано митниці належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованих товарів. Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.
В свою чергу, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортовані товари.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду в рамках даного касаційного провадження.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги митниці без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -