ПОСТАНОВА
Іменем України
06 грудня 2021 року
Київ
справа №520/8745/19
адміністративне провадження № К/9901/11056/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №520/8745/19
за позовом Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут"
до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1,
про визнання протиправним і скасування припису,
за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року (головуючий суддя: Котеньов О.Г.)
і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2020 року (головуючий суддя: Донець Л.О., судді: Бенедик А.П., Гуцал М.І.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" (далі також - "Університет") пред`явив позов до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, у якому просив суд визнати протиправним і скасувати припис від 14 серпня 2019 року №04 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін.
В обґрунтування позовних вимог Університет покликається на протиправність цього припису. Заперечує факт порушення законодавства з ціноутворення під час встановлення плати за проживання студентів у гуртожитку в канікулярний період 2016 року.
Стверджує, що загальна сума коштів, яку третя особа - ОСОБА_1 - сплатив за проживання у гуртожитку в липні-серпні 2016 року, відповідала вартості й вимогам, що встановлені наказами їхнього навчального закладу й актам міністерств.
З огляду на це позивач доводить, що спірний припис має бути скасований.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2020 року, позов задоволено:
- визнано протиправним і скасовано припис відповідача від 14 серпня 2019 року №04;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Університету судовий збір у сумі: 1921 грн.
Суди виходили з того, що розмір плати за проживання студентів у гуртожитку Університету протягом навчального року 2015/2016 відповідав вимогам, встановленим Урядом і міністерствами України. Водночас суди встановили, що ордер на проживання ОСОБА_1 у гуртожитку закінчився 30 червня 2016 року й це пов`язано з організацією навчального процесу. На наступний навчальний рік ОСОБА_1 поселився у гуртожиток на підставі ордеру з терміном дії з 1 вересня 2016 року до 30 червня 2017 року.
Стосовно проживання ОСОБА_1 у гуртожитку в період літніх канікул 2016 року, суди виходили з того, що таке проживання не було пов`язане з навчальним процесом, тому конкретний розмір плати у канікулярний період Університет міг визначати сам.
Також суди з`ясували, що з 1 травня 2016 року позивач встановив ціну за проживання тимчасово поселених у гуртожиток у сумі: 507,64 грн за одне ліжко-місце і за проживання в гуртожитку у липні-серпні 2016 року ОСОБА_1 сплатив по 507,64 грн. У цьому контексті суди вказали, що проживання ОСОБА_1 у гуртожитку під час літніх канікул було здійснене за його особистим бажанням й кошти сплачувалися добровільно, що є свідченням його обізнаності й згоди з умовами проживання у вказаний період.
Одночасно з цим, суди дійшли висновку, що накази Університету щодо встановлення цін на проживання в гуртожитку відповідали законодавству, чинному на той час, а саме: наказу Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 28 березня 2011 року №284/423/173 "Про встановлення граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної форми власності", який містить відсилочну норму на приписи Порядку надання платних освітніх послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України 23 липня 2010 року №736/902/758.
Зрештою суди у своїх висновках опиралися на рішення Київського районного суду міста Харкова від 4 червня 2018 року у справі №640/13880/17, вказавши, що ним визначена правомірність встановлення розмірів плати за проживання у гуртожитку студентом ОСОБА_1 у період літніх канікул 2016 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву
У квітні 2020 року Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підстави касаційного оскарження обґрунтовані покликанням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України й відсутністю висновку Верховного Суду стосовно застосування у подібних правовідносинах норм права, які стосуються визначення розміру плати за проживання студента у гуртожитку в канікулярний період.
Скаржник наполягає на тому, що Порядок надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, який затверджений наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23 липня 2010 року №736/902/758, не регулює порядок надання платних послуг у період літніх канікул для студентів, які проходять навчання.
Водночас скаржник стверджує, що розмір плати за проживання в студентському гуртожитку Університету є регульованим і держава визначила його граничний розмір - 40 відсотків розміру мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації. Проте в Університеті розмір цієї плати перевищував допустимий поріг і становив 61,53 відсотки розміру стипендії.
Також скаржник зауважує, що ОСОБА_1 був студентом денної форми навчання за державним замовленням у період з 1 вересня 2014 року до 26 червня 2018 року, тому проживання у гуртожитку в липні-серпні 2016 року було пов`язане із здобуттям вищої освіти в Університеті. У цьому контексті скаржник вказує на помилкове залишення судами без уваги тієї обставини, що Закон України "Про вищу освіту" не встановлює обмежень для студентів у праві на забезпечення гуртожитком у літній період.
На основі цього скаржник наполягає на помилковості висновків судів попередніх інстанцій, які констатували правомірність перевищення Університетом граничного розміру плати за проживання у студентському гуртожитку у період літніх канікул.
Крім цього, скаржник вважає помилковими висновків судів про необхідність врахування судового рішення у справі №640/13880/19. Наголошує на тому, що це рішення стосувалося спору між ОСОБА_1 й Університетом про стягнення безпідставно набутого майна, яке не впливає на законність проведеної перевірки щодо дотримання Університетом вимог до формування, встановлення й затвердження державних регульованих цін.
У відзиві на касаційну скаргу Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій - без змін. Позивач повністю погоджується з мотивами судів щодо задоволення позову й скасування спірного припису. Наполягає на тому, що Університет мав право встановлювати розмір плати за проживання студентів у гуртожитку під час літніх канікул у 2016 році.
Третя особа: ОСОБА_1 - відзиву на касаційну скаргу не подав. Копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 8 вересня 2020 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Університет є вищим навчальним закладом IV акредитації.
ОСОБА_1 був студентом денної форми навчання й мешкав в одному з гуртожитків Університету.
За зверненням ОСОБА_1 й відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 26 липня 2019 року №2185 й направлення на перевірку №2326 від 26 липня 2019 року, головні спеціалісти сектору контролю за регульованими цінами ОСОБА_2 й ОСОБА_3 провели позапланову перевірку Університету з питань дотримання порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін і тарифів на проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної і комунальної форми власності, про що склали акт №2326.
Під час цієї перевірки було виявлено, що з 1 травня 2016 року Університет встановив плату за проживання студентів у гуртожитку в період літніх канікул (липень, серпень), яка перевищує граничний розмір, визначений пунктом спільного наказу Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 28 березня 2011 року №284/423/173 "Про встановлення граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної форми власності".
Надалі з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області видало припис №04 від 14 серпня 2019 року про виконання Університетом законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін.
Цим приписом зобов`язано Університет:
1) здійснити перерахунок плати за проживання у гуртожитку громадянину ОСОБА_1 за серпень 2016 року на суму: 355,28 грн;
2) формування, встановлення і застосування плати за проживання студентам та абітурієнтам Університету у період літніх канікул (липень, серпень) привести у відповідність до пункту 1 наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 28 березня 2011 року №284/423/173 "Про встановлення граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної форми власності".
Не погоджуючись з указаним приписом, Університет звернувся до суду з метою його оскарження.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Закон "Про ціни і ціноутворення" визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.
Згідно зі статтею 1 цього Закону терміни у ньому вживаються у такому значенні:
- формування ціни - механізм визначення рівня ціни товару;
- встановлення ціни - затвердження (фіксація) рівня ціни;
- застосування ціни - продаж (реалізація) товару за встановленою ціною;
- товаром є продукція, роботи, послуги, матеріально-технічні ресурси, майнові та немайнові права, що підлягають продажу (реалізації).
Частиною першою статті 12 вказаного Закону обумовлено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб`єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до статті 13 зазначеного Закону державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:
1) установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);
2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1996 №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" Міністерству освіти і науки України, Міністерству охорони здоров`я України, іншим міністерствам та центральним органам виконавчої влади, до сфери управління яких належать навчально-виховні заклади, надано повноваження за погодженням з Мінфіном встановлювати граничний розмір плати за проживання в студентських гуртожитках.
Згідно з підпунктом 2 пункту 7 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №796, надання під час канікул вільних спеціально облаштованих приміщень гуртожитків для тимчасового проживання належить до платних послуг у сфері житлово-комунальних послуг.
Вказані платні послуги надаються державними та комунальними навчальними закладами відповідно до Порядку надання платних освітніх послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України 23 липня 2010 року №736/902/758.
У пункті 2.1 цього Порядку закріплено, що встановлення вартості платної послуги здійснюється на базі економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних з її наданням; розмір плати за надання конкретної послуги визначається на підставі її вартості, що розраховується на весь строк її надання та у повному обсязі; навчальний заклад самостійно визначає калькуляційну одиницю за кожною платною послугою, щодо якої здійснюється розрахунок вартості.
Водночас пунктом 1 наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 28 березня 2011 року №284/423/173 "Про встановлення граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності" встановлено, що граничний розмір плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності, що належать до сфери управління МОНмолодьспорту та МОЗ (далі - гуртожитки), з урахуванням ПДВ, встановленого згідно із законом, виходячи з нормативу 6 кв.м житлової площі (для новозбудованих гуртожитків - 8 кв.м житлової площі), не може перевищувати для студентів, абітурієнтів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації - 40 відсотків розміру мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації.
Пунктом 2 вказаного наказу визначено, що конкретний розмір плати за проживання в гуртожитках встановлюється керівником вищого навчального закладу за погодженням з профспілковим комітетом студентів і розраховується відповідно до Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23 липня 2010 року №736/902/758, виходячи з нормативу житлової площі на кожного мешканця, встановленого згідно з проектною документацією при будівництві гуртожитку, та розрахункового коефіцієнта загальної площі, що припадає на кожного мешканця гуртожитку.
Пунктом 1-5 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання стипендіального забезпечення" від 5 березня 2008 року №165 було встановлено з 1 вересня 2015 року розмір мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії для студентів вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр", "спеціаліст" або "магістр", у розмірі: 825 гривень на місяць.
За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 61 Закону України "Про вищу освіту" особами, які навчаються у вищих навчальних закладах, є здобувачі вищої освіти, до числа яких віднесено студентів - осіб, зарахованих до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 62 Закону України "Про вищу освіту" особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право на забезпечення гуртожитком на строк навчання у порядку, встановленому законодавством.