Постанова
іменем України
01 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 662/454/18
провадження № 51-4212км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Шевченко О.О.,
у режимі відеоконференції:
захисника Зайцева М. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016230220000020, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Овер`янівка Новотроїцького району Херсонської області, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новотроїцького районного суду Херсонської області від 20 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік із позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК звільнено ОСОБА_1 від призначеного за ч. 2 ст. 191 КК покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Вирішено питання щодо цивільного позову та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Вироком районного суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, обіймаючи посаду голови Сивашівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, будучи матеріально відповідальною особою, службовою особою, діючи умисно, в період з 08 травня до 09 листопада 2015 року здійснив привласнення майна Сивашівської сільської ради, ввіреного йому, а саме трьох глибинних насосів ЕЦВ-10-120-60 вартістю: 15 000 грн, 13 950 грн та 18 500 грн, які були придбані за бюджетні кошти цієї сільської ради 08 травня, 20 липня та 24 вересня 2015 року відповідно, та потім поставлені на її баланс на підставі наданих ОСОБА_1 до її бухгалтерії накладних щодо придбання та отримання зазначених насосів для здійснення оплати. Фактично насоси відсутні.
Сивашівська сільська рада згідно з накладними від 08 травня 2015 року № 440, від 20 липня 2015 року № 448, від 24 вересня 2015 року № 456 підготовила платіжні доручення та передала до УДКСУ в Новотроїцькому районі, на підставі яких було здійснено оплату. Ринкова вартість одного нового глибинного насоса ЕЦВ-10-120-60 становила 11 875 грн. Таким чином, діями ОСОБА_1 Сивашівській сільській раді Новотроїцького району Херсонської області було завдано майнових збитків на суму 35 625 грн.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 22 червня 2021 року вирок районного суду скасував та закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, указуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Як відзначає сторона обвинувачення, висновки апеляційного суду про те, що у формулюванні обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК не зазначено наявність субʼєктивної сторони складу вказаного кримінального правопорушення - прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети, зроблені безпідставно, без належної перевірки доказів у порядку, передбаченому ст. 404 КПК.
Зазначає, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо доведеності прямого умислу в діях ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, послався у вироку на показання представника потерпілого, свідків та висновки експертів. Однак апеляційний суд, не дослідивши безпосередньо в судовому засіданні всі докази обвинувачення, спростовуючи їх, прийняв протилежне за змістом рішення, порушив принцип змагальності сторін, який полягає в доведенні перед судом переконливості наданих ними доказів.
Прокурор наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції своє рішення щодо відсутності в діях обвинуваченого прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети нічим не мотивував.
Крім того, на думку прокурора, нерелевантним є посилання суду апеляційної інстанції на рішення Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 433/383/19.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Шевченко О. О. у судовому засіданні виклала доводи на підтримання касаційної скарги.
Захисник Зайцев М. П. заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді провадження в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
За змістом ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Саме в обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які сторона обвинувачення вважає встановленими, правова кваліфікація правопорушення і встановлюються межі судового розгляду кримінального провадження. Тобто ці межі визначаються з урахуванням висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Як убачається з наявного в матеріалах кримінального провадження обвинувального акта щодо ОСОБА_1, останній обвинувачувався у тому, що, обіймаючи посаду голови Сивашівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, будучи матеріально-відповідальною особою, службовою особою, діючи умисно, здійснив привласнення ввіреного йому майна вказаної ради.
Тобто викладене в обвинувальному акті обвинувачення містить вказівку на умисне привласнення ввіреного майна.
Суд першої інстанції, розглянувши за обвинувальним актом кримінальне провадження, визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні умисно привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 191 КК. При цьому суд свої висновки обґрунтував дослідженими в судовому засіданні доказами: показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, висновками експертів за результатами проведених під час досудового розслідування судових експертиз, розпорядженням Сивашівського сільського голови про проведення інвентаризації від 08 грудня 2015 року, інвентаризаційним описом основних засобів від 24 грудня 2015 року, платіжними дорученнями від 08 травня, 20 липня, 24 вересня та 07 жовтня 2015 року № 333, 521, 743, 789 відповідно, накладними від 08 травня, 20 липня, 24 вересня 2015 року, інвентарними картками №108, 110, 112, договорами купівлі-продажу від 08 травня, 20 липня, 24 вересня 2015 року № 22, довідками від 27 січня 2016 року, відповіддю від 28 січня 2016 року, актами здачі-приймання насосних агрегатів на ремонт від 01 жовтня 2013 року № 0110-3, від 31 вересня 2013 року № 0110-4, актом виконаних робіт від 10 лютого 2016 року № 14.01-1, договором підряду від 10 лютого 2016 року № 1401-1, дефектними актами №1401-1, № 46, дефектним актом на ремонт насосного агрегату ЕЦВ 10-120-60, рахунками -фактурами від 18 березня 2015 року № 1203-8, від 10 лютого 2016 року № 14-01-1, рахунком на ремонт насосного агрегату ЕЦВ 10-120-60, актом № 74 прийому-передачі виконаних робіт від 07 жовтня 2015 року, калькуляцією вартості наданих послуг на ремонт насосного агрегату ЕЦВ 10-120-60, актом прийомки-здачі виконаних робіт від 18 березня 2015 року № 32, кошторисом № 39 поточного ремонту насоса ЕЦВ 10-120-60, а також протоколом огляду предмета від 10 березня 2016 року.
Захисник Зайцев М. П., не погодившись із обвинувальним вироком районного суду, подав на нього апеляційну скаргу, в якій, наводячи аргументи, просив скасувати це рішення і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Крім того, на вирок суду першої інстанції була подана апеляційна скарга з доповненням прокурора, в яких він порушував питання про зміну вироку в частині призначення покарання.
Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження за вказаними апеляційними скаргами, скаргу захисника Зайцева М. П. задовольнив частково, скасував вирок суду першої інстанції та закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК через встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
За вимогами ст. 419 КПК ухвала суду апеляційної інстанції, крім іншого, має містити встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
У разі встановлення апеляційним судом обставин, передбачених ст. 284 КПК, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене ст. 417 КПК, має бути належним чином вмотивовано, а такі висновки суду - підтверджені доказами. Це рішення має містити встановлені судом першої інстанції обставини, аналіз доказів, які місцевий суд поклав в основу обвинувального вироку, та відповідну власну оцінку, переоцінку таких доказів, у випадку, якщо апеляційний суд дійде висновку, що суд першої інстанції помилково врахував той чи інший доказ на підтвердження винуватості особи, і висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду, не є такими.
Разом з тим указаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції під час постановлення ухвали щодо ОСОБА_1, якою скасовано вирок та закрито провадження, не виконав.
Як зазначалося в постанові, суд першої інстанції обґрунтував свій висновок про винуватість ОСОБА_1 низкою доказів, проте апеляційний суд, скасовуючи вирок суду та закриваючи провадження, пославшись на невстановлення ознак суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, не зазначив встановлених ним обставин та, безпосередньо не дослідивши жодного доказу, не вказав, чому оцінка, дана судом першої інстанції сукупності доказів, є неправильною.
Як засвідчує судова практика, доказування суб`єктивної сторони досить часто ґрунтується не на одному чи кількох прямих доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) таких елементів суб`єктивної сторони злочину, як прямий умисел, корисливий мотив та наявність відповідної мети.
Однак в ухвалі Херсонського апеляційного суду від 22 червня 2021 року аналіз сукупності доказів відсутній, а тому висновки цього суду не можна вважати належним чином мотивованими.
Також не можна визнати прийнятним посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду від 05 серпня 2020 року (справа № 433/383/19), адже її було прийнято у кримінальному провадженні, в якому встановлено інші фактичні обставини, зокрема діянням не було спричинено матеріальної шкоди, та, відповідно, не доведено наявності в особи прямого умислу, корисливих мотиву і мети на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не містить належних та достатніх мотивів прийнятого ним рішення, що суперечить положенням ст. 419 КПК та є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновок цього суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, та закриття кримінального провадження є передчасним.
За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню.
Під час нового розгляду апеляційному суду належить урахувати вказане в постанові суду касаційної інстанції, безпосередньо, за наявності для цього передбачених у законі підстав, дослідити необхідні докази,проаналізувати й оцінити їх у сукупності, і, дотримуючись процесуальних прав сторін, постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, навівши докладні, послідовні мотиви його ухвалення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд