Постанова
Іменем України
02 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 754/16811/21
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/824/2961/2021
Провадження № 51 - 4532 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Нескородяного А.М.,
захисників засудженої ОСОБА_1 адвокатів Жука Ю.М., Четвертака К.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100030006469 від 06 вересня 2019 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
за ст. 286 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката Жука Ю.М. на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2021 року
ОСОБА_1 засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 4 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить
68 000 гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 : - на користь потерпілого ОСОБА_2
100 222 гривні на відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 гривень моральної шкоди; - на користь держави 6 193 гривень 18 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
05 вересня 2019 року о 08 годині 30 хвилин ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем марки "KIA Sportage" державний номерний знак НОМЕР_1, рухалася по проїзній частині вул. Сержа Лифаря зі сторони пр. Маяковського в
м. Києві, проїжджаючи регульоване перехрестя, в порушення вимог пунктів 2.3.б), 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та вчасно не відреагувала відповідним чином на її зміну, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, виконала поворот ліворуч, при цьому не надала перевагу в русі мотоциклу марки "Yamaha RJ07" державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, внаслідок чого відбулось зіткнення зазначених транспортних засобів.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесне ушкодження, яке відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року апеляційну скаргу захисника Жука Ю.М. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 залишено без задоволення, а зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Жукова В.П. змінено в частині призначення покарання.
Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженою за ст. 286 ч. 1 КК України в редакції Закону від 24 вересня 2008 року № 586-VI до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить
8 500 гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Жук Ю.М. в інтересах засудженої ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновку судів першої та апеляційної інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо
ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_1 незаконними, необґрунтованими та несправедливими. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, указує на недопустимість окремих доказів обвинувачення. Так, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05 вересня 2019 року вважає недопустимим, оскільки зазначену слідчу дію проведено неуповноваженими особами, а саме слідчим Оболонського УП ГУНП в м. Києві Якобчуком М.О., та не у порядку, передбаченому КПК України, у протоколі не зазначено характеристики технічних засобів, на які здійснювалось фотографування, містяться суперечності між протоколом та схемою до нього щодо кількості смуг у кожному напрямку. Щодо наданого стороною обвинувачення відеозапису дорожньо-транспортної пригоди з камер відеоспостереження системи "Безпечне місто", то захисник наполягає на тому, що в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про виготовлення слідчим або прокурором із залученням спеціаліста дублікату зазначеного відеозапису з дотриманням вимог ст. 99 КПК, CD-диск з відеозаписом отримано на лист слідчого, у достовірності та належності якого є сумніви. Вважає також недопустимим висновок комплексної судової автотехнічної та фототехнічної експертизи від 28 жовтня 2019 року № 12-1/2248-23-3/249, оскільки він ґрунтується на недопустимих копіях відео-файлів з відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди, слідчим надані не підтверджені відомості щодо технічного стану транспортних засобів, експертом застосовано застарілу методику дослідження фотографічних зображень і не перевірено технічні умови та технологію отримання відеозаписів. Обґрунтовуючи свої доводи, захисник також посилається на показання експерта ОСОБА_3 та слідчого Кришталя А.А. про те, що експертиза технічного стану транспортних засобів не проводилася, та показання експерта ОСОБА_4 про те, що йому невідомо досліджував він копії відеозапису чи оригінал. Указує на неправильне вирішення цивільного позову, оскільки потерпілий звернувся до страхової компанії про відшкодування матеріальної шкоди та водночас звернувся з такою вимогою до ОСОБА_1, стягнуті на користь потерпілого розмір відшкодування витрат на реабілітацію та розмір моральної шкоди є необґрунтованими. Зазначає, що суд апеляційної інстанції знехтував доводами сторони захисту про недопустимість окремих доказів обвинувачення, обмежився формальними фразами і не заначив мотивів та підстав визнання апеляційної скарги необґрунтованою.
Заперечень на касаційну скаргу захисника Жука Ю.М. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Жук Ю.М. у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просив її задовольнити, захисник Четвертак К.С. також вважав касаційну скаргу адвоката Жука Ю.М. обґрунтованою та просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника Жука Ю.М. необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
Так, суд ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості ОСОБА_1 обґрунтовано послався, у тому числі: - на показання самої ОСОБА_1, яка не заперечувала факту дорожньо-транспортної пригоди за її участю, під час якої автомобіль під її керуванням зіткнувся з мотоциклом, яким керував ОСОБА_2, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження; - на показання потерпілого ОСОБА_2 про те, що він рухався на технічно справному мотоциклі на зелене світло в крайньому правому ряду, у середньому ряду також рухався транспорт і було дозволено їхати лише прямо, виїхавши на перехрестя, раптово побачив перед собою автомобіль, який пригальмував навпроти ряду його руху, він загальмував, колесо заблокувалось і він впав, врізавшись в автомобіль, внаслідок чого йому були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості; - на висновок судово-медичної експертизи від 15 жовтня 2019 року № 042-1863-2019, згідно з яким у ОСОБА_2 виявлено легке тілесне ушкодження та тілесне ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, що містяться в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05 вересня 2019 року з долученою до нього схемою.
Зазначену слідчу дії проведено до внесення відомостей до ЄРДР, уповноваженою особою - старшим слідчим СУ ГУНП у м. Києві Даданенко О.С. за участю слідчого Оболонського УП ГУНП у м. Києві Якобчука М.О., в присутності двох понятих та за участю ОСОБА_1, а результати оформлено з дотриманням вимог статей 104, 105, 223, 237 КПК України. Заяв та зауважень від ОСОБА_1 не надходило. Незначні неточності, на які посилається захисник у касаційній скарзі, самі по собі не можуть бути підставою для визнання зазначеного доказу недопустимим, а щодо відсутності даних про характеристики технічного засобу, на який здійснювалась фотозйомка, то протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди не містить серед додатків фотографій з місця події та вони не були предметом дослідження експертів і посилання на такі фотографії у вироку відсутні.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив відеозапис з камер зовнішнього спостереження столичної системи "Безпечне місто", які встановлені на перехресті вул. Бальзака та вул. Градинська в м. Києві, і у вироку зазначив, що на відео зафіксовані об`єктивні обставини дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце
05 вересня 2019 року. Електронний носій - диск CD-R, на якому міститься зазначений відеозапис у кримінальному провадженні отримано на запит слідчого і визнано речовим доказом. Згідно з протоколом огляду речових доказів від
01 жовтня 2019 року слідчим у кримінальному провадженні Кришталем А.А. оглянуто CD-Rдиск жовтого кольору з маркуванням "VSCD-R700 Mb 80 min52x", при відкритті вмісту якого на персональному комп`ютері встановлено наявність двох відео-файлів, на яких зафіксовано розташування та рух учасників дорожньо-транспортної пригоди до зіткнення та саме зіткнення. У судовому засіданні слідчий у кримінальному провадженні Кришталь А.А. підтвердив, що зазначений відеозапис ним отримано з дотриманням вимог КПК України, також зауважив, що сумнівів у справному стані транспортних засобів, які були учасниками дорожньо-транспортної пригоди, не було, жодна сторона не ставила під сумнів належний стан транспорту та не заявляла клопотань про проведення судової експертизи щодо визначення такого технічного стану. З листа в.о. начальника Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 17 грудня 2019 року № 21099/125/49-2019 на адвокатський запит захисника Жука Ю.М. вбачається, що відеозаписи були надані слідчому Кришталю А.А. особисто, про що є записи в журналі обліку доступу до інформації. Невідповідності такого доказу положенням ст. 99 КПК України не вбачається.
Згідно з висновком комплексної судової автотехнічної та фототехнічної експертизи від 28 жовтня 2019 року № 12-1/2248-23-3/249 в діях водія автомобіля марки
"KIA Sportage" державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 з технічної точки зору вбачається невідповідність вимогам пунктів 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху, які перебувають в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Допитані судом першої інстанції експерти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили правильність висновків зазначеної експертизи, зауваживши, що наданих матеріалів та вихідних даних було достатньо для проведення експертизи.
Зазначену експертизу проведено з дотриманням вимог КПК України, у тому числі, експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385, 387 КК України. Тому доводи касаційної скарги захисника Жука Ю.М. щодо проведення цих експертиз з порушенням процесуального закону та за неповними вихідними даними є безпідставними.
Клопотань про проведення додатковї чи повторної експертизи ні ОСОБА_1, ні її захисник не заявляли. Суд дійшов до обґрунтованого висновку, що саме порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 призвело до спричинення потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував її дії за ст. 286 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином перевірили версію сторони захисту про те, що дорожня транспортна пригода трапилася саме внаслідок порушення правил дорожнього руху потерпілим ОСОБА_2, обґрунтовано не погодилися з такою версією, спростувавши її сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника Жука Ю.М. про неправильне вирішення цивільного позову, то вони також є необґрунтованими.
Згідно зі ст. 127 ч. 2 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 128 ч. 5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як видно із матеріалів кримінального провадження, 15 січня 2020 року потерпілим ОСОБА_2 пред`явлено цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди в сумі
150 780 гривень та про відшкодування моральної шкоди в сумі 85 000 гривень.
Вироком суду першої інстанції зазначені позовні вимоги частково задоволені.
Відповідно до ст. 22 ч. 2 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ст. 1166 частини 1, 3,
ст. 1195 ч. 1 ЦК України).
При цьому, виходячи із законодавчих приписів, у своєму рішенні суд повинен навести точний розрахунок присуджених сум для відшкодування матеріальної шкоди.
У даній конкретній справі стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілого
ОСОБА_2 документально підтвердженої суми матеріальної шкоди в сумі 100 222 гривні, яка була встановлена, не суперечить висновку про застосування норми права, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц. Сторона захисту протягом всього кримінального провадження не надавала інформацію про те, чи застрахована цивільна-правова відповідальність ОСОБА_1 як водія, ні сама ОСОБА_1, ні її захисники як при розгляді в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не просили залучити співвідповідачем відповідну страхову компанію. Потерпілий ОСОБА_2 звертався до АТ СК "АРКС" з метою розрахунку вартості матеріального збитку, заподіяного внаслідок пошкодження його мотоциклу. Дані про звернення ОСОБА_2 до страховика з метою страхового відшкодування та здійснення такого відшкодування в матеріалах провадження відсутні.
Згідно зі ст. 1167 ч. 1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадів, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності і справедливості (ст. 23 ч. 3 ЦК України).
Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
При визначенні розміру заподіяної ОСОБА_2 моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_1, суд врахував характер та тривалість фізичних і душевних страждань ОСОБА_2, переживання ним негативних емоцій з приводу ушкодження здоров`я та пошкодження майна, порушення його звичного способу життя та необхідність значних зусиль для його нормалізації, а також обставини кримінального правопорушення.
Виходячи із вимог розумності та справедливості суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 20 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника Жука Ю.М. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 та прокурора у кримінальному провадженні Жукова В.П. на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в апеляційній скарзі захисника Жука Ю.М. доводи про незаконність та необґрунтованість вироку, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, недопустимість доказів, неправильне вирішення цивільного позову, які аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
За наслідками розгляду суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та змінив вирок у частині призначення покарання, застосувавши з урахуванням вимог ст. 5 ч. 2 КК України положення ст. 286 ч. 1 КК України в редакції Закону від 24 вересня 2008 року № 586-VI, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, призначивши відповідне покарання. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 286 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації її дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника Жука Ю.М. і скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд