Постанова
Іменем України
01 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 760/15429/20
провадження № 51-4104 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
представника ТОВ "ФК "Фінєвровектор" Тимофіюка Г. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Прядка Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року частково задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 Степанюка А. В. про арешт майна у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100090004473 від 13 липня 2020 року, та накладено арешт на майно, а саме: об`єкти житлової та нежитлової нерухомості (корпуси, секції, квартири, кімнати, приміщення, гаражі, блоки), розташовані за адресою: АДРЕСА_1, із забороною на відчуження та розпорядження цим майном. В іншій частині клопотання відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням, адвокат Прядко О. О. в інтересах ОСОБА_1 оскаржив його до апеляційного суду.
Київський апеляційний суд ухвалою від 02 серпня 2020 року повернув адвокату Прядку О. О. його апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження і суд за заявою останнього не знайшов підстав для його поновлення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі адвокат Прядко О. О., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів вказує, що ОСОБА_1 отримав ухвалу слідчого судді від 17 липня 2020 року про арешт майна лише 03 липня 2021 року через свого представника, а тому строку на апеляційне оскарження, передбаченого ч. 3 ст. 395 КПК України, не пропущено. Звертаючись із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження цієї ухвали ні ОСОБА_1, ні його представник Прядко О. О. не були обізнані про звернення адвоката ОСОБА_2. з апеляційною скаргою до суду. Вказує, що останній, звертаючись з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1, діяв поза межами наданих йому повноважень, оскільки договір про надання правової допомоги з довірителем для представництва його інтересів у кримінальному провадженні не укладався. Апеляційний суд здійснив розгляд скарги адвоката Прядка О. О. без його участі, незважаючи на те, що він неодноразово звертався до суду з клопотаннями про забезпечення його особистої участі у розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконференції. ОСОБА_1 не був присутнім під час ухвалення апеляційним судом 17 листопада 2020 року рішення про закриття провадження, тому висновки апеляційного суду щодо відмови апелянта від поданої апеляційної скарги є необґрунтованими. Вважає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 403 КПК України, оскільки, ухвалюючи оскаржуване рішення, врахував указану відмову адвоката ОСОБА_2. від апеляційної скарги. На думку адвоката, апеляційний суд, повертаючи його апеляційну скаргу, допустив порушення вимог КПК України.
У запереченнях на касаційну скаргу представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" - адвокат Тимофіюк Г. О. зазначає про необґрунтованість скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення без зміни. Вважає, що доводи касаційної скарги про те, що адвокат ОСОБА_2. діяв без повноважень, є безпідставними, оскільки цього не підтверджено будь-якими доказами. Адвокат ОСОБА_2. отримав ухвалу слідчого судді, тому вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Чабанюк Т. В. і представник ТОВ "ФК "Фінєвровектор" Тимофіюк Г. О. в судовому засіданні заперечували проти задоволення касаційної скарги та просили залишити оскаржене судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 370 та ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів провадження, слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва 17 липня 2020 року частково задовольнив клопотання прокурора і наклав арешт на об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, із забороною на відчуження та розпорядження цим майном, а в іншій частині клопотання відмовив.
За змістом ухвали слідчого судді, з метою забезпечення арешту майна у кримінальному провадженні з урахуванням приписів ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого було розглянуто без повідомлення власників майна.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, представник третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, зокрема ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 08 вересня 2020 року, оскаржив його в апеляційному порядку.
За ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року вказане апеляційне провадження закрито у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги особи, яка її подала.
Згодом між адвокатом Прядком О. О. та ОСОБА_1 28 травня 2021 року укладено договір № 16/21 про надання правової допомоги (т. 6, а.п. 11-13).
24 червня 2021 року адвокат Прядко О. О. звернувся з апеляційної скаргою на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року, в якій, посилаючись на необґрунтованість накладення арешту на майно, просив скасувати цю ухвалу, а також поновити строк для її апеляційного оскарження у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 її не було направлено.
Разом з тим апеляційний суд своєю ухвалою 02 серпня 2021 року повернув апеляційну скаргу адвоката Прядка О. О., який діяв в інтересах ОСОБА_1, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки не знайшов підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.
Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України установлено, що апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Таким чином, під час вирішення питання, чи дотрималась особа, яка подала апеляційну скаргу, передбачених ст. 395 КПК України строків, слід чітко встановити початок перебігу цих строків та їх закінчення.
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Положеннями п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, апеляційний суд у своєму рішенні вказав, що не знайшов для цього підстав, оскільки ОСОБА_1 не вперше звертається через своїх представників до суду з апеляційними скаргами на вказану ухвалу, зокрема зазначив, що 14 вересня 2020 року адвокат ОСОБА_2., який діяв в інтересах осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, серед яких був і ОСОБА_1, подавав апеляційну скаргу на це рішення слідчого судді. Тому, на думку колегії суддів апеляційного суду, вказані обставини свідчили про обізнаність ОСОБА_1 щодо наявності оскаржуваної ухвали слідчого судді. Із наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками погоджується й колегія суддів касаційного суду.
При цьому також слід зазначити, що вступ нового представника у провадження не скасовує попередніх процесуальних дій та рішень і не є підставою для вчинення нових, а тому не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Крім того, необґрунтованими є й доводи касаційної скарги адвоката Прядка О. О. про те, що адвокат ОСОБА_2. діяв поза межами наданих йому повноважень, з урахуванням такого.
За нормами ч. 4 ст. 64-2 КПК України представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути, зокрема, особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.
У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 листопада 2019 року (провадження № 51-9792 кмо 18, справа № 648/3629/17) викладено висновок про те, що повноваження адвоката у кримінальному провадженні слід вважати належним чином підтвердженими, якщо захисник до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю додав хоча б один із документів, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК України, а саме: або ордер, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", або договір із захисником, або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів провадження, адвокат ОСОБА_2. до поданої апеляційної скарги на підтвердження своїх повноважень долучив договір про надання правової допомоги та ордер на надання правової допомоги від 08 вересня 2020 року, а також свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю і витяг з Єдиного реєстру адвокатів України (т. 4, а.п. 13-18).
Вищевказаний договір про надання правової допомоги від 08 вересня 2020 року укладено між адвокатом ОСОБА_2. та власниками майна, на яке накладено арешт, зокрема ОСОБА_1 . Згідно з цим договором адвокат мав повноваження представляти їх права і законні інтереси з усіма правами представника, у тому числі, передбаченими ст. 64-2 КПК України (як представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт).
Разом з тим у матеріалах провадження відсутні будь-які заяви, скарги ОСОБА_1 або його представника Прядка О. О., а також рішення компетентних органів про притягнення адвоката ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, зокрема, за ст. 400-1 Кримінального кодексу України (представництво в суді без повноважень).
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 та прийняття відмови останнього від такої скарги не мала підстав сумніватися щодо дійсності його повноважень на представництво, зокрема, ОСОБА_1, у вказаному провадженні.
Безпідставними також є доводи адвоката Прядка О. О. про порушення апеляційним судом вимог ст. 403 КПК України.
Згідно з положеннями ч. 1 цієї статті особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого.
На думку колегії суддів, вирішуючи питання про прийняття відмови адвоката ОСОБА_2. від поданої апеляційної скарги в інтересах осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, апеляційний суд діяв згідно зі ст. 403 КПК України, оскільки положеннями вказаної статті не передбаченого обов`язку суду встановлювати наявності на це згоди таких осіб.
Крім цього, як видно з матеріалів провадження, ухвалу апеляційного суду постановлено без участі сторін. У поданих до Київського апеляційного суду 24 червня 2021 року апеляційній скарзі та 22 липня 2021 року клопотанні адвокат Прядко О. О. просивзабезпечити його участь у справі в режимі відеоконференції за допомогою системи "EasyCon".
Разом з тим відповідно до частин 1 та 2 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема, у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження у судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин. Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження.
Також слід зазначити про те, що безпосередньо організація проведення судового засідання в режимі відеоконференції згідно зі ст. 366 КПК України покладається одночасно як на суд, що розглядає відповідне провадження, так і на суд (або орган досудового слідства, або установу попереднього ув`язнення, або установу виконання покарань) за територіальним місцезнаходженням учасника судового процесу, що обрав такий вид участі у засіданні.
У ході проведення судового засідання в режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення з використанням власного облікового запису в системі "EasyCon" реалізація положень ч. 4 ст. 366 КПК України є неможливою.
Таким чином, проведення відеоконференцзв`язку під час судового засідання за участю сторін поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів учасників цією нормою не передбачено.
Разом з тим Суд доходить висновку, що адвокат Прядко О. О., звертаючись 22 липня 2021 року до апеляційного суду з клопотанням про забезпечення його участі у справі 02 серпня 2021 року в режимі відеоконференції (т. 6, а.п. 38), був обізнаний з датою, часом і місцем судового засідання, однак у судове засідання не з`явився.
Тому посилання адвоката Прядка О. О. на істотні порушення вимог законодавства, допущені апеляційним судом, оскільки розгляд справи здійснено без його участі, не є слушними.
Положеннями ч. 3 ст. 399 КПК України визначено, що апеляційна скарга повертається, якщо: 1) особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; 2) апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; 3) апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; 4) апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Ухвалу про повернення апеляційної скарги апеляційний суд може постановити лише на стадії відкриття апеляційного провадження (призначення апеляційного розгляду).
Водночас порядок дій та обмежені строки щодо розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, визначені нормами ст. 422 КПК України, не передбачають прийняття окремого рішення про відкриття апеляційного провадження, однак призначення судового засідання стосовно розгляду апеляційної скарги формально вказує на початок апеляційного розгляду.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити вирок або ухвалу без змін; змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Однак Київський апеляційний суд, установивши відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги в судовому засіданні, що, на думку колегії суддів, не узгоджується з вимогами КПК України.
Разом з тим з огляду на обставини цієї справи Верховний Суд вважає, що це порушення в цьому випадку не є істотним, оскільки апеляційний суд ухвалив по суті правильне рішення про відсутність підстав для поновлення адвокату Прядку О. О. строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Враховуючи те, що під час касаційного розгляду не було встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовними підставами для скасування судового рішення, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд