ПОСТАНОВА
іменем України
25 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 729/305/20
провадження № 51-3941км21
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої Яновської О.Г.,
суддів Антонюк Н.О., Стефанів Н.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л.Ю.,
прокурора Піх Ю.Г.,
потерпілого ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
захисника Бушуєва І.О. (в режимі відеоконференції),
захисника Котьолкіна Д.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу захисника Котьолкіна Д.С. на вирок Чернігівського апеляційного суду від 29 липня 2021 року стосовно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого в АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від
25 вересня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
2. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
3. Відповідно до положень ст. 72 КК додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки постановлено виконувати самостійно.
4. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.Стягнуто на користь ОСОБА_1 : з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди
18 880,98 грн, з вищезгаданої страхової компанії страхове відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 22 380,36 грн та 1 119,02 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.
5. Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 22 жовтня 2017 року близько 18 год 40 хв, керуючи автомобілем "Volkswagen Transporter", д.н.з. НОМЕР_1, що належить ТОВ "Торнум", рухаючись по автодорозі "Козелець - Данівка -Бобровиця" в напрямку м. Бобровиці Чернігівської області, порушив вимоги п. 1.5, пп. б п. 2.3, пунктів 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху,а саме проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну в темну пору доби, не вибрав безпечної швидкості руху та при виникненні небезпеки для руху не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки, біля дорожніх знаків 5.45 "Початок населеного пункту" (м. Бобровиця Чернігівської області), 5.46 "Кінець населеного пункту" м. Бобровиця Чернігівської області при виникненні небезпеки скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_1, що рухався на власному велосипеді по проїзній частині зазначеної автодороги "Козелець - Данівка - Бобровиця" в напрямку м. Бобровиці біля її правого краю відносно свого руху. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжкого ступеню тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення.
6. Чернігівський апеляційний суд 29 липня 2021 року скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання та вирішення цивільного позову потерпілого. Ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 98 880,98 грн. У решті вирок залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
7. У касаційній скарзі захисник Котьолкін Д.С., посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, просить скасувати вирок цього суду щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги обгрунтовує, зокрема, тим, що слідчий, який здійснював досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, безпідставно відмовив ОСОБА_2 у проведенні слідчого експерименту за участю останнього, чим порушив його право на захист і принцип змагальності сторін, що вплинуло на правильність прийнятого судового рішення, проте апеляційний суд проігнорував цю обставину. Зазначає, що протокол огляду місця події від 22 жовтня 2017 року та додатки до нього є недопустимим доказом, оскільки всупереч ч. 7 ст. 233 КПК, одним із понятих при проведенні цієї слідчої дії була особа, яка є працівником правоохоронного органу. Крім того, вказує, що апеляційний суд залишив поза увагою клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів та взагалі його не розглянув, що перешкодило суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення. До того ж стверджує про порушення суддею апеляційного суду ОСОБА_3 таємниці нарадчої кімнати, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Позиції учасників судового провадження
8. Захисник Котьолкін Д.С. підтримав свою касаційну скаргу, захисник Бушуєв І.О. та засуджений ОСОБА_2 підтримали касаційну скаргу захисника Котьолкіна Д.С.
9. Прокурор до початку судового засідання подав заперечення на касаційну скаргу засудженого, а в судовому засіданні просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення.
10. Потерпілий ОСОБА_1 також просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення.
Мотиви Суду
11. Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
12. Статтею 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) установлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
13. На виконання вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
14. При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
15. Згідно ж із вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
16. Наведені вимоги судом апеляційної інстанцій було дотримано в повному обсязі.
17. У своїй касаційній скарги захисник посилається на порушення права на захист ОСОБА_2 та принципу змагальності сторін з огляду на те, що під час проведення досудового розслідування не було проведено слідчий експеримент за участю його підзахисного. Зазначене обґрунтовує тим, що протокол слідчого експерименту міг би бути наданий як вихідні дані для проведення судової інженерно-транспортної екпертизи.
18. Колегія суддів вважає такі доводи неспроможними з огляду на таке.
19. Як вбачається з висновку експерта від 22 грудня 2018 року № 527 за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи, на експертизу було надано матеріали кримінального провадження № 12017270080000528, які містили, серед іншого, показання ОСОБА_2, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22 жовтня 2017 року та схеми до нього, які, зокрема, і було взято в якості вихідних даних для проведення зазначеної експертизи. З вказаного протоколу видно, що огляд місця події було проведено за участю понятих та ОСОБА_2, від якого жодних зауважень щодо цієї слідчої дії не надходило.
20. Таким чином, доводи захисника щодо порушення принципу змагальності сторін та права захист не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження.
21. Необґрунтованими є доводи захисника Котьолкіна Д.С. і щодо порушення вимог ч. 7 ст. 233 КПК, у зв`язку з тим, що одним із понятих при проведенні огляду місця події від 22 жовтня 2017 року була особа, яка, на його думку, є працівником правоохоронного органу, а відтак протокол цієї слідчої дії є недопустимим доказом.
22. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, понятий
ОСОБА_4, будучи попередженим за дачу завідомо неправдивих показань, надав пояснення в суді першої інстанції та пояснив, що він не є працівником правоохоронного органу і на нього не поширюється заборона бути понятим, враховуючи те, що він працює водієм.
23. Зазначене підтверджується також наявною у матеріалах провадження довідкою Національної поліції України від 18 червня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_4 обіймає посаду водія автотранспортних засобів взводу реагування батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області з 07 листопада 2015 року та електромонтера охоронно-пожежної сигналізації з 15 вересня
2017 року по теперішній час. Таким чином, відсутні підстави для визнання протоколу огляду місця події від 22 жовтня 2017 року, в яких брав участь понятий ОСОБА_4, недопустимим доказом.
24. Стосовно доводів захисника про залишення поза увагою суду апеляційної інстанції клопотання сторони захисту про дослідження доказів, колегія суддів зазначає наступне.
25. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
26. Як убачається зі змісту клопотання захисника Котьолкіна Д.С., наведеного в його апеляційній скарзі, він просив суд апеляційної інстанції про дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні. При цьому у касаційній скарзі захисник не навів будь-яких обставин, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК, які б могли бути підставою для повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, та не зазначив доводів про те, що невирішення зазначеного клопотання є тим істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
27. Крім того, в усному порядку в судовому засіданні під час розгляду його апеляційної скарги, вказане клопотання не заявляв.
28. За встановлених обставин, невирішення судом апеляційної інстанції клопотання про повторне дослідження доказів, не є порушенням кримінального процесуального закону, яке б могло бути підставою для зміни чи скасування судового рішення, адже обставин, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК, захисником в апеляційній скарзі наведено не було.
29. На думку колегії суддів, необґрунтованими та такими, які спростовуються матеріалами кримінального провадження є доводи касаційної скарги захисника щодо порушення апеляційним судом таємниці наради суду.
30. Так, згідно з вимогами статей 366, 367, 371 КПК, після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку та вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу, після чого ухвалює вирок іменем України безпосередньо після закінчення судового розгляду.
31. Під час перебування у нарадчій кімнаті до оголошення вироку суд не має права здійснювати розгляд інших справ та проваджень, оскільки судом в обов`язковому порядку повинно бути забезпечено таємницю нарадчої кімнати, що є однією з найважливіших гарантій незалежності та неупередженості суду, забезпечення необхідних умов для постановлення законного та обґрунтованого рішення.
32. Невиконання імперативних норм ст. 367 КПК стосовно таємниці наради суддів порушує також таку засаду кримінального провадження, як законність, яка вимагає від суду, зокрема, неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, вимог інших актів законодавства.
33. Для забезпечення таємниці нарадчої кімнати ніхто не має права бути присутнім у ній, крім складу суду, а під час ухвалення вироку (перебування складу суду у нарадчій кімнаті) інші справи цим судом чи суддями розглядатися не можуть.
34. Згідно з даними журналу судового засідання, колегія суддів Чернігівського апеляційного суду у складі суддів Оседача М.М., Короїда Ю.М., Антипець В.М. 28 липня 2021 року о 15 год 57 хв після судових дебатів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 видалилася до нарадчої кімнати для постановлення вироку. Оголошення вироку відбулось 29 липня 2021 року в період часу з 08 год 14 хв до 08 год 53 хв.
35. Захисник Котьолкін Д.С. у скарзі посилається на те, що всупереч вимогам ст. 367 КПК під час перебування у нарадчій кімнаті суддя Антипець В.М. 28 липня 2021 року брала участь у розгляді інших справ, а саме № 740/3761/21 та 742/1697/21, що підтверджується, зокрема, витягами з Єдиного державного реєстру судових рішень.
36. Колегією суддів встановлено, що згідно з даними ЄДРСР, суддя Антипець В.М. дійсно приймала участь у складі судових колегій під головуванням судді Демченка О.В. у розгляді апеляційних скарг на рішення слідчих суддів у провадженнях № 740/3761/21 та 742/1697/21 28 липня 2021 року. Проте, вказані провадження жодним чином не пов`язані з кримінальним провадженням стосовно ОСОБА_2 .
37. Колегією суддів не встановлено, що суддя Антипець В. М. брала участь у розгляді інших справ саме в період перебування в нарадчій кімнаті під час постановлення рішення щодо ОСОБА_2, адже розгляд
апеляційних скарг у цих провадженнях відбувся у письмовому провадженні за відсутності сторін, що підтверджується витягами цих рішень з ЄДРСР.
38. Окрім того, відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі
№ 128/2455/15-к з урахуванням положень ст. 367 КПК, вчинення процесуальних дій та ухвалення суддями (суддею) під час перебування в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженні судових рішень по інших справах, слід вважати порушенням таємниці наради суддів, яке на підставі ч. 1 ст.412 КПК може бути визнано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону у разі, коли воно за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тобто в тих випадках, коли вказане порушення обґрунтовано ставить під сумнів незалежність та неупередженість суддів (судді) при обговоренні та ухваленні відповідного судового рішення.
39. Таким чином, в даному випадку участь судді у складі іншої колегії суддів не може бути визнано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки воно за своїм характером не могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
40. Таким чином, апеляційний розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 в цілому проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Даних, які би свідчили, що суд допустив такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, не встановлено. Тому, з огляду на вищевказане, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог, викладених у касаційній скарзі.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів