Постанова
Іменем України
30 листопада 2021 року
місто Київ
справа № 641/7440/20
провадження № 61-10134св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявники: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
суб`єкт оскарження - заступник начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Панкратова Марія Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року у складі судді Боговського Д. Є. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вересні 2020 року звернулися до суду зі скаргою, у якій просили скасувати постанови заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Панкратової Марії Анатоліївни (далі - заступник начальника відділу) від 21 липня 2020 року про відкриття виконавчих проваджень № 62610132 та № 62610204, а також про арешт рахунків боржників, посилаючись на їх незаконність, оскільки вони отримують доходи, які навіть не відповідають фактичному прожитковому мінімуму, а будь-яке стягнення коштів та арешт банківського рахунку соціально незахищеної малозабезпеченої сім`ї з двох непрацюючих осіб є злочином.
Стислий виклад заперечень інших учасників
Суб`єкт оскарження надав відзив на скаргу, просив відмовити у її задоволенні, зазначив, що наведені у скарзі обставини не відповідають дійсності.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, скаргу залишено без задоволення.
Суд першої інстанції зробив висновок, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення. Заступник начальника відділу діяла у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи заявника ОСОБА_2 про те, що отримана нею соціальна допомога, на яку накладено арешт, є єдиним джерелом доходу її сім`ї, тому боржником за виконавчими провадженнями має виступати саме держава.
Зазначений довід апеляційний суд визнав таким, що не ґрунтується на вимогах закону, інших підстав для скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень заявниками не зазначено.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши постанови державного виконавця від 21 липня 2020 року про арешт грошових коштів боржників, встановив, що у цій постанові міститься застереження щодо неможливості арешту коштів боржника, що є на банківських рахунках, накладення арешту та/або звернення на які заборонено законом.
Вимоги апеляційної скарги надіслати виконавчий лист від 26 вересня 2017 року № 641/10113/16-ц, виданий Комінтернівським районним судом м. Харкова, до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області для перерахування коштів Комунальному підприємству "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал"); визнати дії заступника начальника Відділу виконавчої служби Панкратової М. А. протиправними; у разі неможливості направлення наведеного виконавчого листа до казначейської служби повернути виконавчий лист стягувачу як такий, що не підлягає виконанню, - не були предметом розгляду судом першої інстанції, тому відповідно до частини шостої статті 367 ЦПК Україні не розглядалися судом апеляційної інстанції.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 19 червня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким скасувати постанови від 21 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62610204 та про арешт коштів боржника у цьому провадженні.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник визначила, що:
- оскаржувані рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;
- судами першої та апеляційної інстанцій не враховано та не надано належної правової оцінки обставинам справи, а саме, що всупереч статті 72 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем накладено арешт на кошти заявника, а саме державну соціальну допомогу, яка виплачується особі з інвалідністю ІІ групи з дитинства, тобто накладено арешт на кошти не у зв`язку із виконанням рішення про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою годувальника, як визначено у наведеній нормі права;
- суди не застосували правила частини першої статті 1074 ЦК України, у якій визначено випадки обмеження прав клієнта на розпорядження грошовими коштами.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на примусовому виконанні Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебували виконавчі провадження, а саме:
- ВП № 62610204 з примусового виконання виконавчого листа
№ 641/10113/16-ц, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова 26 вересня 2017 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції за період з 01 вересня 2013 року до 31 серпня 2016 року в розмірі 3 737, 82 грн;
- ВП № 62610132 з примусового виконання виконавчого листа № 641/10113/16-ц, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова 26 вересня 2017 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції за період з 01 вересня 2013 року до 31 серпня 2016 року в розмірі 3 737, 82 грн.
Заступником начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Панкратовою М. А. 21 липня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62610204.
Того ж дня заступником начальника відділу винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення витрат виконавчого провадження; про стягнення виконавчого збору; здійснено запити до Державної фіскальної служби України; внесено зміни (доповнення) до інформації боржника; винесена постанова про арешт коштів боржника.
Також 21 липня 2020 року заступником начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Панкратовою М. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62610132.
Крім того, 21 липня 2020 року заступником начальника відділу винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення витрат виконавчого провадження; про стягнення виконавчого збору; здійснено запити до Державної фіскальної служби України; внесено зміни (доповнення) до інформації боржника; винесена постанова про арешт коштів боржника, а 06 жовтня 2020 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Суди встановили, що арешт накладено на всі кошти боржників, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом.
Згідно з наданими суду від Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) письмовими поясненнями, починаючи з дня відкриття виконавчих проваджень боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не сплачено основного боргу на користь стягувача Комунального підприємства "Харківводоканал", виконавчого збору, витрат на користь держави.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності, тощо.
У частині першій статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
За статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно з частиною третьою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
За абзацом другим частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Отже, судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) сформульовано висновок про те, що, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".
Верховний Суд у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 712/9660/20 (провадження № 61-5453св21) вважав, що аналогічний підхід повинен застосовуватися і під час виконання судових рішень при зверненні стягнення на кошти боржників-фізичних осіб, а саме: перевірка режиму використання рахунків, а також походження коштів (заробітна плата, пенсія, соціальні виплати тощо) здійснюється банківською чи фінансовою установою, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено звернення стягнення, або коштів щодо яких законом визначено обмеження щодо стягнення, накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (постанова Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 2-812/11 (провадження № 61-7824св21)).
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").
Враховуючи встановлені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що державний виконавець законно ухвалила постанови про арешт коштів боржника.
Доводи заявника про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт коштів боржника є необґрунтованими, оскільки, накладаючи арешт на грошові кошти боржника, яка не виконала судове рішення, державний виконавець у цій постанові зазначила, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Тому, під час винесення оскаржуваних постанов не було порушено вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки частиною третьою статті 52 цього Закону встановлено, що саме на банк покладено обов`язок перевірити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання.
За таких обставин обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржуваними постановами заступника начальника відділу не порушені права заявника, оскільки у постановах про арешт коштів боржника є застереження про те, що арешт не накладається на кошти, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, повно та всебічно встановивши обставини справи, врахувавши та надавши правову оцінку поданим заявником доказам та наведеним нею доводам, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що вона не довела обґрунтованості вимог своєї скарги, а дії приватного виконавця та прийняті ним рішення відповідали вимогам Закону України "Про виконавче провадження".