Постанова
Іменем України
30 листопада 2021 року
місто Київ
справа № 761/5118/17
провадження № 61-12228св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Громадська організація "Собор православних жінок України",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2017 року у складі судді Юзькової О. Л., постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Поливач Л. Д., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2017 року Громадська організація "Собор православних жінок України" (далі - ГО "СПЖУ") звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди позивачу у користуванні нежитловим приміщенням № 98 (кімната № 11 ), загальною площею 10, 9 кв. м, що розташоване у АДРЕСА_1, шляхом надання фактичного доступу до цього приміщення.
На обґрунтування позову посилалася на те, що ГО "СПЖУ" починаючи з 28 жовтня 2016 року позбавлена свого права користування нежитловим приміщенням АДРЕСА_1, що орендоване у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Україна" (далі - ТОВ "Сівер Україна") згідно з договором оренди від 01 січня 2012 року № 6, у зв`язку з протиправною діяльністю відповідача ОСОБА_1 .
Стверджувала, що ОСОБА_1 силою захопив офісні приміщення, що належать на праві власності ТОВ "Сівер Україна", зокрема і приміщення, орендоване громадською організацією, та не допускав до користування ним, а також майном та документацією, що в ньому знаходяться. За цим фактом розпочато кримінальне провадження № 12016100100013756, внесене до ЄРДР 29 жовтня 2016 року.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2017 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 та ТОВ "Сівер Україна" усунути перешкоди ГО "СПЖУ" у користуванні нежитловим приміщенням, що є предметом спору.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався тим, що договір оренди нежитлового приміщення № 98 (кімната № 11) на АДРЕСА_1, укладений 01 січня 2012 року між ГО "СПЖУ" та ТОВ "Сівер Україна", є чинним, отже, позивач має право користуватися орендованим приміщенням та вимагати усунення порушення своїх прав. ОСОБА_1 не скористався правом пред`явлення зустрічного позову про визнання договору оренди спірного нежитлового приміщення недійсним.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вимог до ТОВ "Сівер Україна" скасовано, провадження у цій частині вимог закрито з тих підстав, що справа в цій частині підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до правил ГПК України. Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року в частині вимог до ОСОБА_1 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В частині вирішення вимог до ОСОБА_1 . Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, зобов`язуючи його усунути перешкоди ГО "СПЖУ" у користуванні спірним нежитловим приміщенням шляхом надання фактичного доступу до цього приміщення, не перевірив належним чином доводи сторін та не виклав відповідні висновки щодо їх оцінки. Суд касаційної інстанції врахував доводи ОСОБА_1 про те, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець, спір між позивачем і ним як власником нерухомого майна, яким користується позивач, має розглядатися в порядку господарського судочинства, а також на необхідність з`ясувати, які саме відносини виникли між позивачем та ОСОБА_1, чи чинить він перешкоди позивачу у користуванні нерухомим майном як фізична особа або як фізична особа-підприємець, яку діяльність щодо цього майна він здійснює.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року рішення суду першої інстанції у частині зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ГО "СПЖУ" у користуванні нежитловим приміщенням залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 як фізична особа на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня 2004 року набув цивільні права на спірне нежитлове приміщення та, вважаючи себе його власником, вчинив дії щодо заволодіння ним. Тобто у спірних правовідносинах ОСОБА_1 не діє як підприємець, а тому за суб`єктним складом сторін спір потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Доводи щодо юрисдикції господарського суду, наведені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що спірне приміщення належить на праві приватної власності ТОВ "Сівер Україна", договір оренди із ГО "СПЖУ" не оскаржений, не визнаний недійсним, отже наявні перешкоди у користуванні спірним приміщенням потрібно усунути, а позов задовольнити.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у серпні 2020 року, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ГО "СПЖУ" відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 922/2972/17, Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18). Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що спірне майно належить відповідачу, а не ТОВ "Сівер Україна", з огляду на що суди дійшли безпідставного висновку про можливість задоволення позову.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві позивач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги в силу її необґрунтованості.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22 липня 2003 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 16 лютого 2004 року, визнано право власності ТОВ "Сівер Україна" на приміщення, площею 286, 3 кв. м та площею 276, 4 кв. м, розташовані на АДРЕСА_1 .
18 січня 2005 року ТОВ "Сівер України" зареєструвало право власності на зазначені приміщення у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності, за реєстровим номером № 5227-П.
01 січня 2012 року між ТОВ "Сівер Україна" та ГО "СПЖУ" укладено договір оренди № 6, згідно з яким товариство передало, а громадська організація прийняла у тимчасове платне користування нежиле приміщення № 98 (кімната № 11 ), загальною площею 10, 3 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1.2. цього договору переданий в оренду об`єкт належить наймодавцю на праві колективної власності на підставі реєстраційного посвідчення № 009848 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 18 січня 2005 року, за реєстровим № 5227-П.
Згідно з пунктом 4.1 договору договір оренди укладається на п`ять років з моменту підписання договору.
Строк дії договору оренди продовжено до 31 грудня 2017 року.
За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02 грудня 2016 року місцезнаходження ГО "СПЖУ" зареєстроване у кімнаті 11 в нежитловому приміщенні АДРЕСА_1 .
Рішеннями Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2004 року задоволено позови ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Благодійної організації "Благодійний фонд "Християнський" про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Ухвалами Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2004 року змінено спосіб і порядок виконання рішень, визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності за кожним на 1/3 частку нежилих приміщень №№ 102, 97, 98 на АДРЕСА_1 .
На підставі цієї ухвали суду ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 07 вересня 2004 року видані реєстраційні посвідчення.
27 вересня 2004 року між ОСОБА_2, який діяв особисто та як представник ОСОБА_4, ОСОБА_3, та ОСОБА_1 як фізичною особою укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень №№ 97, 98, 102, загальною площею 564, 50 кв. м, що складає 50/100 часток нежилих приміщень, площею 1 134, 70 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності ОСОБА_1 на зазначені приміщення 04 жовтня 2004 року зареєстроване БТІ, про що зроблено запис в реєстрову книгу №57П-53, за реєстровим № 5227-П.
16 листопада 2004 року ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2004 року скасовані за нововиявленими обставинами, одночасно скасована реєстрація приміщень в БТІ на ім`я ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01 травня 2005 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2015 року, позов ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Скасовано рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 05 грудня 2013 року за № 8684694.
Зобов`язано Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 листопада 2013 року за реєстраційним № 4161260 відповідно до вимог чинного законодавства України та з урахуванням висновків суду.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року у задоволенні позову ТОВ "Сівер Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Благодійна організація "Благодійний фонд "Християнський", Прогресивна соціалістична партія України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу недійсним відмовлено.
Згідно з відомостями з Реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності, яку здійснює ОСОБА_1, є код КВЕД 68.20: "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний)". У процесі припинення не перебуває.