Постанова
Іменем України
25 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 729/926/20
провадження № 61-10713св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Бобровицька міська рада Чернігівської області, Селянсько-фермерське господарство "Зоряне"
третя особа - державний реєстратор Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області Пасічник Сергій Володимирович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 05 січня 2021 року у складі судді Булиги Н. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Висоцької Н. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Бобровицької міської ради Чернігівської області, Селянсько-фермерського господарства "Зоряне", третя особа - державний реєстратор Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області Пасічник Сергій Володимирович, про визнання недійсним рішення Петрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області та припинення права постійного користування земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у вересні 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати недійсним рішення Петрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 21 березня 2001 року "Про внесення змін" та визнати припиненим право Селянсько-фермерського господарства "Зоряне" (далі - СФГ "Зоряне") на постійне користування земельною ділянкою, кадастровий номер 7420686000:04:000:0006, загальною площею 51,7321 га на підставі державного акта серії ІІ-ЧН № 008362, виданого 05 грудня 2000 року Петрівською сільською Радою народних депутатів.
Зазначений позов мотивований тим, що згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 008362, виданим 05 грудня 2000 року Петрівською сільською Радою народних депутатів, ОСОБА_2 було надано право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 51,7321 га, кадастровий номер 7420686000:04:000:0006, та зареєстровано державним реєстратором за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування.
Після смерті ОСОБА_2, у травні 2018 року він звернувся до ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, а в подальшому до Бобровицької міської ради Чернігівської області із клопотанням про вчинення дій щодо припинення права постійного користування ОСОБА_2 зазначеною земельною ділянкою та підготовкою її як лота для подальшого виставлення права оренди на неї на торги. Проте, і ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області і Бобровицька міська рада Чернігівської області відмовили у задоволенні його клопотання.
Державним реєстратором Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області Пасічником С. В. 14 липня 2020 року було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права постійного користування на спірну земельну ділянку за СФГ "Зоряне" на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 008362, виданого 05 грудня 2000 року Петрівською сільською Радою народних депутатів.
При цьому, вказав, що державний акт було видано на ім`я померлого ОСОБА_2, у ньому зроблені незрозумілі записи у графі зміни в землекористуванні, де зазначено про перехід права постійного користування СФГ "Зоряне" на підставі рішення виконкому Петрівської сільської ради від 21 березня 2001 року "Про внесення змін".
Однак, СФГ "Зоряне" ніколи не було користувачем вказаної земельної ділянки, а рішення виконкому Петрівської сільської ради від 21 березня 2001 року "Про внесення змін" є недійсним та не створює будь-яких правових наслідків, оскільки було прийняте з порушенням норм чинного на той час законодавства.
Реєстрація права постійного користування земельною ділянкою за СФГ "Зоряне" порушує права позивача у подальшому взяти участь у земельних торгах щодо продажу прав оренди на вказану земельну ділянку, і, у разі виграшу на торгах, отримати право оренди і провадити свою господарську діяльність.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Бобровицький районний суд Чернігівської області рішенням від 05 січня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Стягнув із ОСОБА_1 на користь СФГ "Зоряне" в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, 4 210 грн.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що рішення Виконавчого комітету Петрівської сільської ради від 21 березня 2001 року "Про внесення змін" ніяким чином не порушує прав позивача, які б підлягали захисту та відновленню в судовому порядку.
Посилання позивача, що право користування земельною ділянкою припиняється разом зі смертю фізичної особи та в подальшому земельна ділянка повинна бути виставлена на аукціон, не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, право користування земельною ділянкою належить не фізичній особі, а СФГ "Зоряне" і таке право користування також не порушує прав позивача.
Стягуючи витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги, місцевий суд виходив з того, що предметом спору є справа незначної складності, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом, кількість підготовлених адвокатом документів по справі, тривалість судових засідань, в яких приймав участь представник відповідача (адвокат відповідача брав участь у підготовчому судовому засіданні 35 хвилин, а у судовому - 1 годину), виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, зменшив заявлений розмір витрат на надання правничої допомоги до 4 210 грн.
Чернігівський апеляційний суд постановою від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 05 січня 2021 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що за встановлених судом обставин справи та наведених норм чинного законодавства і правових позицій Великої Палати Верховного Суду, оскаржуване рішення Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 21 березня 2001 "Про внесення змін" жодним чином не порушує прав позивача, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Висновок суду про зменшення заявленого розміру витрат на надання правничої допомоги та стягнення з позивача 4 210 грн відповідає принципу обґрунтованості, реальності та розумності понесених витрат, обґрунтованих доводів та належних і допустимих доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційна скарга та матеріали справи не містять.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у червні 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 05 січня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надано оцінки тому, що право постійного користування за СФГ "Зоряне" було зареєстроване за державним актом у формі, яка була затверджена для фізичних осіб.
Крім того, суддею не було надано оцінки посиланням позивача про внесення змін до державного акта в графі зміни землекористування.
Такі зміни можуть стосуватися виключно зміни меж (площі) земельної ділянки та умов її надання. Записи про зміни мають посвідчуватися підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України.
Саме ОСОБА_2, а не СФГ "Зоряне" користувався спірною земельною ділянкою, оскільки відсутні докази того, що СФГ "Зоряне" було створене та зареєстроване саме на підставі отримання ОСОБА_2 зазначеної земельної ділянки.
У справі № 729/1131/19 встановлено ті обставини, що ОСОБА_1 мав намір приймати участь в земельних торгах щодо спірної земельної ділянки. Вказані обставини встановлювалися за участі тих самих сторін, а саме СФГ "Зоряне" та Бобровицької міської ради Чернігівської області, тому не потребують доказування.
Судом не було належним чином досліджено докази понесення витрат на правову допомогу, оскільки з наданих ОСОБА_3 доказів не можливо ідентифікувати чи надавав він вказану правову допомогу СФГ "Зоряне" саме у цій справі, чи у іншій справі, тому судом неправомірно було вирішено питання про стягнення із ОСОБА_1 судових витрат на користь СФГ "Зоряне".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від СФГ "Зоряне" 02 серпня 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив її відхилити.
Від Бобровицької міської ради Чернігівської області 13 серпня 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
Позивачем не доведено, що рішення Виконавчого комітету Петрівської сільської ради від 21 березня 2001 року "Про внесення змін" порушує права позивача, які б підлягали захисту та відновленню в судовому порядку, оскільки право користування земельною ділянкою належить не фізичній особі, а СФГ "Зоряне".
У постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц викладено висновок проте, що у правовідносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна користувача й обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.
Обов`язковою умовою державної реєстрації фермерського господарства є надання (передача) громадянину України або громадянам, які виявили бажання створити фермерське господарство земельної ділянки (земельних ділянок) для ведення фермерського господарства.
Після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства
Реєстрація права постійного користування на спірну земельну ділянку за СФГ "Зоряне" на підставі державного акта на право постійного користування землею, серія та номер ІІ-ЧН № 008362 від 05 грудня 2000 року, відповідає вимогам законодавства.
Від державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Центру надання адміністративних послуг Макіївської сільської ради Чернігівської області Пасічника С. В. 19 та 26 серпня 2021 року надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем того, що рішення Виконавчого комітету Петрівської сільської ради від 21 березня 2001 року "Про внесення змін" порушує його права, які б підлягали захисту та відновленню в судовому порядку є правильним.
Реєстрація права постійного користування на спірну земельну ділянку за СФГ "Зоряне" на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 008362 від 05 грудня 2000 року, здійснена державним реєстратором Макіївської сільської ради без порушення прав інших осіб, у відповідності до вимог законодавства.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 14 липня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Бобровицького районного суду Чернігівської області.
Справа № 729/926/20 надійшла до Верховного Суду до 03 серпня 2021 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 008362, виданим 05 грудня 2000 року Петрівською сільською Радою народних депутатів, ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Петрівської сільської Ради народних депутатів Бобровицького району Чернігівської області від 16 серпня 2000 року № 37, надано у постійне користування земельну ділянку площею 52 га, для ведення селянського (фермерського) господарства, розташовану на території Петрівської сільської ради. У подальшому вказаній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 7420686000:04:000:0006, а 07 серпня 2015 року проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за ОСОБА_2, записи про що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Бобровицького району чернігівської області від 21 березня 2001 року "Про внесення змін" було внесено зміни у рішення виконкому сільської ради від 16 серпня 2000 року за № 37 "Про закріплення земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств"; пункт 2 абзацу 3 викладено в такій редакції: "селянському-фермерському господарству "Зоряне" земельну ділянку загальною площею 52,0 га, в тому числі: ріллі - 50 га, боліт - 2,0 га, польових доріг - 0,6 га".
Дані про наявність зазначеного рішення було внесено до державного акта на право постійного користування землею серія II-ЧН № 008362 від 05 грудня 2000 року, виданого на ім`я ОСОБА_2, у розділ "Зміни в землекористуванні".
Позивач 14 червня 2018 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою щодо вчинення всіх необхідних дій, спрямованих на припинення права ОСОБА_2 на постійне користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства кадастровий номер 7420686000:04:000:0006, загальною площею 51,7321 га, у зв`язку зі смертю останнього, посилаючись на те, що припинення такого права постійного користування надає можливість в подальшому Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області продати права оренди на вказану земельну ділянку на конкурсній основі, що дозволить залучити значні грошові кошти до державного бюджету.
Листом від 13 липня 2018 року за № С-1106/0-860/6-18 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило позивача про те, що перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою визначено статтею 141 ЗК України є вичерпним та не передбачає такої підстави як смерть користувача. Крім того, у Головного управління відсутні належні документи, що можуть засвідчити факт смерті ОСОБА_2 . Зазначено, що наявність земель на праві постійного користування згідно з існуючими вимогами законодавства не дозволяє фізичним особам, які ведуть фермерське господарство, передавати їх спадкоємцям, які бажають продовжити ведення фермерського господарства чи будь-яких інших цілей.
Позивач 06 листопада 2018 року направив Бобровицькій міській раді Чернігівської області заяву, в якій, посилаючись на те, що ОСОБА_2 помер у 2018 році, просив вчинити всі необхідні дії, спрямовані на припинення права ОСОБА_2 на постійне користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер 7420686000:04:000:0006, загальною площею 51,7321 га, та включити вказану земельну ділянку до переліку земельних ділянок комунальної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги, підготувати окремим лотом право оренди на вказану земельну ділянку до земельних торгів та прийняти рішення про проведення земельних торгів щодо продажу права оренди на зазначену вище земельну ділянку.
У відповідь на вказану заяву, Бобровицька міська рада Чернігівської області листом від 17 грудня 2018 року за № 08-12/2117 повідомила, що документи, які підтверджують смерть ОСОБА_2 у міській раді відсутні, що унеможливлює розгляд вказаного звернення.
У відповідь на адвокатський запит, Бобровицька міська рада Чернігівської області листом від 16 квітня 2019 року за № 03-11/717 повідомила, що додаткова угода до договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства кадастровий номер 7420686000:04:000:0006, загальною площею 51,7321 га, не укладалася, міська рада не проводила земельних торгів з продажу прав оренди на зазначену земельну ділянку.
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17 березня 2020 року у справі № 729/1131/19 за позовом ОСОБА_1 до Бобровицької міської ради Чернігівської області, СФГ "Зоряне", третя особа - державний реєстратор Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, про визнання недійсним рішення Бобровицької міської ради, визнання недійсним договору оренди землі та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнано недійсним рішення Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області від 22 березня 2019 року № 685-16/VII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання її в оренду СФГ "Зоряне" для ведення фермерського господарства (01.02) площею 51,7321 га". Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 7420686000:04:000:0006 загальною площею 51,7321 га, укладений 26 березня 2019 року між СФГ "Зоряне" та Бобровицькою міською радою Бобровицького району Чернігівської області. Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право (право оренди СФГ "Зоряне" на земельну ділянку кадастровий номер 7420686000:04:000:0006 загальною площею 51,7321 га за номером 31571280 від 14.05.2019, внесений державним реєстратором Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області Симоненко О. А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46889554 від 16 травня 2019 року.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 08 липня 2020 року було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер 7420686000:04:000:0006, рілля - 49,3897 га, болота - 2,3424 га, за СФГ "Зоряне", на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 008362, виданого 05 грудня 2000 року Петрівською сільською Радою народних депутатів.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
За змістом частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з приписами частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно із статтею 22 ЗК України 1990 року в редакції, чинній на час видачі державного акта, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Конституційний Суд України у рішенні від 22 вересня 2005 року у справі № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (постанова Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року № 449).
Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.
Разом із тим, відповідно до статті 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
За приписами статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України.
Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.
Викладене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18.
Згідно зі статтею 2 Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею.
У статті 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" закріплено, що земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у власність або користування.
Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (стаття 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство").
Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
З комплексного аналізу зазначених норм можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18, від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц.
Встановивши, що СФГ "Зоряне" 08 грудня 2000 року зареєстроване в установленому законом порядку після отримання ОСОБА_2 прав на земельну ділянку, виділену йому для ведення селянського (фермерського) господарства у 2000 році, тому воно є користувачем цієї земельної ділянки.
Також суди правильно зазначили про те, що підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як СФГ (фермерського господарства). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника, як смерть громадянина-засновника СФГ, відсутня. У разі смерті громадянина-засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахувавши обставини справи, а також правові висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду, дійшли обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 21 березня 2001 року "Про внесення змін" не порушує прав позивача, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Крім того, є правильним висновок місцевого суду, з яким погодився апеляційний суд, про стягнення з ОСОБА_1 на користь СФГ "Зоряне" витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, з огляду на таке.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Згідно з статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові втирати витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, пункт 269).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України", пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України", пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Дослідивши договір про надання правової допомоги від 25 жовтня 2020 року, укладений між СФГ "Зоряне" та ОСОБА_3, розрахунок витрат на правничу допомогу та квитанції до прибуткового касового ордера, врахувавши обсяг наданих послуг адвокатом, кількість підготовлених адвокатом документів у справі, тривалість судових засідань, в яких приймав участь представник відповідача - адвокат, критерії розумності, пропорційності та співмірності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що розмір витрат на надання правничої допомоги 4 210 грн є розумним та реальним.
Доводи касаційної скарги про те, що саме ОСОБА_2, а не СФГ "Зоряне" користувався спірною земельною ділянкою, оскільки відсутні докази того, що СФГ "Зоряне" було створене та зареєстроване саме на підставі отримання ОСОБА_2 зазначеної земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки право користування спірною земельною ділянкою належить не фізичній особі, а СФГ "Зоряне", що було встановлено у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року, у справі № 620/695/19 за позовом ОСОБА_1 до Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області, третя особа - СФГ "Зоряне", про визнання протиправним та скасування рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.