Постанова
Іменем України
25 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 296/684/20
провадження № 61-12059св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2021 року під головуванням судді Рожкової О. С. та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути на свою користь з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області моральну шкоду в розмірі 2 000 000 грн.
Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 у справі № 0640/3940/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково та визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, викладену у листі від 29 травня 2018 року, якою ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 1824783600:03:000:0201для передачі в оренду для сінокосіння, яка розташована в Попільнянському районі Житомирської області за клопотанням від 03 травня 2018 року та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03 травня 2018 року.
Вказує, що протиправними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює на власний розсуд в 2 000 000 грн та вважає, що ця сума буде достатньою для відновлення його душевної рівноваги.
Моральна шкода виразилась в душевних стражданнях, пережитих ним у зв`язку із неправомірними діями відповідача. У зв`язку з цим, зазначає, що у нього похитнулась віра в державні органи та саму державу Україна. Він був змушений витрачати час для звернення до юристів та судових органів для усунення незаконних перешкод зі сторони відповідача, у зв`язку з чим був позбавлений можливості своєчасного та нормального вирішення побутових проблем та задоволення своїх людських потреб.
Перенесений у зв`язку з неправомірними діями відповідача сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання призвело до погіршення стосунків з односельчанами, що негативно позначилось на його психічному стані та відносинах в сім`ї.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Корольовський районний суд м. Житомира рішенням від 11 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовив.
Житомирський апеляційний суд постановою від 20 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2021 року - без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодися апеляційний суд виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які б вказували на завдання йому фізичних чи душевних страждань, або інших негативних явищ, внаслідок визнання відмови відповідача у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою протиправною, тобто в порушення статті 81 ЦПК України не довів факт завдання моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове по суті заявлених позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що оскаржувані судові рішення прийняті з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судами не було враховано тієї обставини, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року у справі № 0640/3940/18 його позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, викладену у листі від 29 травня 2018 року. Вказаним листом ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 1824783600:03:000:0210 для передачі в оренду для сінокосіння та яка розташована на території Попільнянського району Житомирської області. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03 травня 2018 року.
Доводом касаційної скарги є також те, що судами не було враховано правової позиції Великої Палати Верховного Суду, вкладеної у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19).
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області -Федосюк В. О. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, подану ОСОБА_1, в якому у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Вказує, що сама лише наявність судового рішення, яким відмову відповідача визнано протиправною, не може бути підставою для задоволення позову, адже цим рішенням не встановлена безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності при заподіянні моральної шкоди.
Позивачем не надано суду жодних доказів заподіяння йому моральної шкоди, а сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.
Вважає, що визнання судом протиправною бездіяльності відповідача стосується виключно меж застосування законодавства про оренду землі, у той час як моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.
Посилання позивача на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) вважає недоречним з тих підстав, що правовідносини у справах не є подібними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Корольовського районного суду м. Житомира.
26 серпня 2021 року цивільна справа № 296/684/20 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 05 жовтня 2018 року у справі № 0640/3940/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, викладену у листі від 29 травня 2018 № Г-4375/0-2949/0/22-18, у наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою відносно земельної ділянки за кадастровим номером 1824783600:03:000:0201 для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років, яка розташована на території Попільнянського району Житомирської області, за клопотанням від 03 травня 2018 року.
Зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03 травня 2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 1824783600:03:000:0201 для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років, яка розташована на території Попільнянського району Житомирської області, за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та встановлених обставин справи. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини першої статі 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частина друга стаття 16 ЦК України).
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Частинами третьою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може гуртуватися на припущеннях.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на ту обставину, що протиправність дій відповідача встановлена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року.
Судами встановлено, що своїм рішенням Житомирський окружний адміністративний суд, визнавши протиправними дії відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1, зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути це клопотання з урахуванням норм законодавства. Суди вважали, що цим судовим рішенням були відновлені порушені права позивача на розгляд його клопотання у відповідності до вимог законодавства.
Будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв`язку між такою шкодою та бездіяльністю відповідача не встановлено.
Враховуючи вищенаведені норми матеріального права та встановлені у справі фактичні обставини, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, адже суд першої інстанції, з висновком якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, встановивши наявність судового рішення, яким визнано неправомірними дії відповідача, правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з урахуванням того, що ОСОБА_1 не надано доказів заподіяння відповідачем моральних страждань або втрат немайнового характеру.
Апеляційний суд правильно вказував, що висновок місцевого суду ґрунтується на оцінці встановлених ним обставин справи та наданих сторонами доказів, яка здійснена судом з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства., а позивач зобов`язаний довести настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди, її розмір та причинний зв`язок.
Верховний Суд зазначає, що сам по собі факт визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою, не свідчить про наявність заподіяння моральної шкоди позивачу.
Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами не було враховано тієї обставини, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду 05 жовтня 2018 року у справі № 0640/3940/18 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка була оформлена листом відповідача від 29 травня 2018 року.
Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судами не було враховано правової позиції Великої Палати Верховного Суду, вкладеної у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) з огляду на те, що у наведеній заявником справі викладено правовий висновок стосовно того, що вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
Таким чином фактичні обставини у вказаній заявником справі та у справі, яка є предметом касаційного перегляду різні.
Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.
При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").