ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/21682/15 (910/15096/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.
за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.
за участю представників:
Скаржника (представник ОСОБА_1 ) - Гавриленко Я.С. (ордер АА № 1049441 від 02.10.2021)
Відповідача (представник ДП "Конярство України") - Кушнір С.Л. (ордер АТ № 1016819 від 16.11.2021)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021
у справі
за позовом ОСОБА_1
до Державного підприємства "Конярство України"
про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 392 467,75 грн.
в межах справи № 910/21682/15
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"
до Державного підприємства "Конярство України"
про банкрутство, -
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою ТОВ "Астарта-Київ" про банкрутство ДП "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.
2. 02.10.2020 до господарського суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до ДП "Конярство України" про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 260 311,75 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 132 108,48 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2021 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з ДП "Конярство України" на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 260 311,75 грн. та середній заробіток за затримку розрахунків при звільненні в розмірі 8 387,13 грн.; з ДП "Конярство України" також стягнуто в дохід Державного бюджету України 1 439,87 грн. судового збору; в іншій частині позовну заяву залишено без задоволення.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі № 910/21682/15 (910/15096/20) залишено без змін.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
5. До Верховного Суду від ОСОБА_1 (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд частково скасувати вищевказані судові рішення в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунків при звільненні в розмірі 8 387,13 грн та прийняти нове рішення у частині стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку розрахунків при звільненні, яким задовільнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
6. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи, які стали підставою для відкриття касаційної скарги:
6.1. Судами порушено норми матеріального права, а саме ч. 1, 2 ст. 117 Кодексу законів про працю, крім того скаржник вказує на порушення судами норм процесуального права. Скаржником зазначено, що судами попередніх інстанцій не враховано правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/24323/16, натомість суди першої та апеляційної інстанції застосували висновок Верховного Суду, який не підлягав застосуванню, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
7. Від ДП "Конярство України" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому вказуються заперечення проти її задоволення.
Позиція Верховного Суду
8. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.
9. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
10. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:
10.1. ОСОБА_1 працював у Державному підприємстві "Конярство України" на посаді радника директора та був звільнений з посади 31.07.2020 на підставі наказу №-к від 31.07.2020.
10.2. Відповідно до довідки Державного підприємства "Конярство України" №КУ000000027 від 11.09.2020, заборгованість відповідача перед позивачем із виплати заробітної плати за період з лютого 2020 по липень 2020 року становить 260 311,75 грн.
10.3. Зважаючи на те, що відповідачем не здійснено повний розрахунок з позивачем при звільненні, останнім було також заявлено вимоги, які складають середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який станом на 02.10.2020 становить 132 156, 00 грн.
11. Суди попередніх інстанцій на підставі висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, і, враховуючи неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку із розміром заборгованості по заробітній платі дійшли висновку про те, що вимога про стягнення середнього заробітку підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 8 387,13 грн.
12. За змістом ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
13. Частина 1 ст. 117 вказаного Кодексу встановлює, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
14. Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
15. Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
16. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
17. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
19. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
20. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
21. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15 ц наведено висновок про застосування норм права, суть якого полягає в тому, що для оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку про звільненні на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009-2015 року можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, повинен сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження свого рівня життя.
22. Суди попередніх інстанцій враховуючи інформацію, яка міститься на офіційному сайті Національного банку України про те, що розмір середньозваженої ставки за кредитами станом на травень 2020 року становить 7,6 % та станом на червень 2020 року становить 6,4 %, дійшли висновку що розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню становить 8 387,13 грн.
23. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
24. Врахування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15 ц щодо оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку про звільненні, яка полягає у розрахунку розміру сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, повинен сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження свого рівня життя, свідчить про дотримання судами попередніх інстанцій положень ч. 4 ст. 236 ГПК України.
25. Наведене спростовує довід касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанції застосували висновок Верховного Суду, який не підлягав застосуванню, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
26. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
27. Колегія суддів суду касаційної інстанції з урахуванням того, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях при розгляді заявлених Скаржником у позові вимог що стосуються розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку про звільненні, застосували висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15 ц, чим дотрималися приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, дійшла висновку що рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
28. За таких обставин, на підставі ст. 309 ГПК України, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -