ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/497/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на ухвалу Господарського суду Донецької області
у складі судді Шилової О. М.
від 21.07.2021 та
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Шутенко І. А., Россолов В. В., Хачатрян В. С.
від 07.09.2021
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон-3000" на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу у справі № 905/497/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон-3000"
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення 53 819 300,06 грн основного боргу, 2 852 500,92 грн пені, 848 292,58 грн 3% річних, 955 662,53 грн інфляційних втрат,
1. Історія справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЗОН-3000" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення основного боргу у розмірі 53 819 300, 06 грн, пені у розмірі 2 852 500, 92 грн, 3% річних у розмірі 848 292, 58 грн, інфляційних втрат у розмірі 955 662, 53 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.10.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 та постановою Верховного Суду від 21.04.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗОН-3000" основний борг у розмірі 53 819 300,06 грн, пеню у розмірі 2 775 174,69 грн, 3% річних у розмірі 848 153,81 грн, інфляційні втрати у розмірі 955 662,53 грн. В іншій частині у позові відмовлено.
24.03.2021 на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2020 було видано відповідний наказ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЗОН-3000" звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання наказу Господарського суду Донецької області № 905/497/20 від 24.03.2021. В заяві стягувача було зазначено рахунки боржника у банках та конкретне майно боржника.
06.07.2021 старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виніс постанови про: відкриття виконавчого провадження №65975322 з виконання наказу № 905/497/20 від 24.03.2021; розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору; приєднання виконавчого провадження №65975322 до зведеного виконавчого провадження №42831111; зупинення вчинення виконавчих дій.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЗОН-3000" звернулось до Господарського суду Донецької області із скаргою на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу у справі № 905/497/20, в якій просило: - визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з невчинення дій щодо негайного арешту коштів боржника на рахунках, зазначених стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду; - визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з невчинення дій щодо негайного арешту та оголошення у розшук транспортних засобів боржника, зазначених стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду; - визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з невчинення дій щодо негайного арешту нерухомого майна боржника, зазначеного стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду; - визнати неправомірною та скасувати як винесену передчасно постанову ВП №65975322 від 06.07.2021 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження; - визнати неправомірною та скасувати як винесену передчасно постанову ВП №65975322 від 06.07.2021 про зупинення вчинення виконавчих дій; - зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити виконавче провадження ВП №65975322; - зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити права стягувача шляхом вчинення відповідно до частини 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" дій щодо негайного арешту коштів боржника в межах суми стягнення на рахунках, зазначених стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду; - зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити права стягувача шляхом вчинення відповідно до частини 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" дій щодо негайного арешту та оголошення у розшук транспортних засобів боржника, зазначених стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду; - зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити права стягувача шляхом вчинення відповідно до частини 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" дій щодо негайного арешту нерухомого майна боржника, зазначеного стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду; - зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомити суд і заявника про виконання постановленої за результатами розгляду скарги ухвали суду у десятиденний строк з дня її одержання.
Скарга обґрунтована тим, що у заяві №02-143 від 24.06.2021 та додатках до неї Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЗОН-3000" було зазначено 41 рахунок боржника, 797 одиниць транспортних засобів та 289 об`єктів нерухомості, які належать боржникові на праві власності. Однак, всупереч вимогам частини 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", на жоден рахунок чи об`єкт нерухомості боржника не був накладений арешт негайно після відкриття виконавчого провадження. Натомість були вчинені інші дії, які не є негайними (винесені постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, стягнення виконавчого збору, приєднання до зведеного виконавчого провадження та зупинення виконавчих дій). Вказане є порушенням прав стягувача у виконавчому провадженні. Також скаржник зауважив, що для арешту коштів та майна боржника за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження потрібні лише кілька хвилин, тобто у такому разі строки для зупинення виконавчого провадження та приєднання до зведеного не були б порушені, а всі вимоги Закону були б виконані і права скаржника не порушені.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.07.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗОН-3000" на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу у справі №905/497/20 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з невчинення дій щодо негайного арешту коштів боржника на рахунках, зазначених стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду. Визнано неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з невчинення дій щодо негайного арешту транспортних засобів боржника, зазначених стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду. Визнано неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з невчинення дій щодо негайного арешту нерухомого майна боржника, зазначеного стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду. Визнано неправомірною та скасовано як винесену передчасно постанову ВП №65975322 від 06.07.2021 про зупинення вчинення виконавчих дій. Визнано неправомірною та скасовано як винесену передчасно постанову ВП №65975322 від 06.07.2021 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №42831111. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити виконавче провадження ВП №65975322. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити права стягувача шляхом вчинення відповідно до частини 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" дій щодо негайного арешту коштів боржника в межах суми стягнення на рахунках, зазначених стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити права стягувача шляхом вчинення відповідно до частини 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" дій щодо негайного арешту транспортних засобів боржника, зазначених стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити права стягувача шляхом вчинення відповідно до частини 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" дій щодо негайного арешту нерухомого майна боржника, зазначеного стягувачем в заяві №02-143 від 24.06.2021 про примусове виконання рішення суду. В задоволенні інших вимог скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
- суд погоджується з твердженням стягувача про те, що Закон не містить виключень, у яких вимоги частини 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" можуть не виконуватись. Тобто, незалежно від наявності підстав для зупинення виконавчого провадження чи приєднання його до зведеного виконавчого провадження негайні дії, передбачені частиною 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження"мають бути виконані перед винесенням таких постанов. Натомість після відкриття виконавчого провадження орган ДВС не вчинив негайних виконавчих дій, які передують будь-яким іншим. Водночас частина 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", на яку посилається скаржник, не містить припису про обов`язок виконавця негайно оголосити в розшук арештоване рухоме майно боржника. Отже, в цій частині вимоги скарги не є обґрунтованими;
- проаналізувавши наведену боржником практику Верховного Суду, суд дійшов висновку, що постанови Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №908/2559/17 та від 30.09.2019 у справі №908/948/16 містять висновки, протилежні твердженню боржника про неможливість (заборону) накладення арешту на кошти і майно боржника у разі, якщо виконавче провадження підлягає зупиненню; постанова ж Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №904/9713/17 прийнята у правовідносинах, що взагалі не є подібними до правовідносин, в яких подана скарга. При цьому жодна з наведених боржником постанов Верховного Суду не містить висновків щодо застосування приписів частини 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження";
- арешт не є ані заходом примусового виконання, ані ознакою реального виконання рішення і спрямований саме на забезпечення реального примусового виконання виконавчого документа - зокрема, такого, виконавче провадження за яким зупинене (підлягає зупиненню). Вказане підтверджується також загальним правилом частини 4 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається;
- на момент розгляду скарги боржник не надав доказів наявності та переліку рахунків, на які за приписами абзацу 2 частини 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" накладення арешту забороняється.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- дослідивши відомості поданої органом державної виконавчої служби облікової картки на зведене виконавче провадження №42831111 про стягнення грошових коштів з боржника - Публічного акціонерного товариства "Центренерго", судом встановлено, що на виконанні у зведеному виконавчому провадженні №42831111 перебувають лише накази господарських судів і постанови органу державної виконавчої служби, винесені під час виконання таких наказів. Тобто, в межах зведеного виконавчого провадження №42831111 об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами однієї юрисдикції - господарської. А тому судова колегія не приймає посилання апелянта на висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №660/612/16-ц, від 17.10.2018 у справі №927/395/13;
- суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи позивача, що він оскаржував дії, рішення та бездіяльність державного виконавця органу державної виконавчої служби саме у межах виконавчого провадження № 65975322, до прийняття державним виконавцем постанови від 06.07.2021 про приєднання виконавчого провадження №59525975 до зведеного виконавчого провадження №42831111, а відтак, скарга позивача підлягає розгляду в порядку господарського судочинства;
- ні Законом України "Про виконавче провадження", ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень не передбачено заборони на здійснення державним виконавцем таких невідкладних дій як накладення арешту на грошові кошти та майно боржника до винесення постанови про приєднання до зведеного виконавчого провадження;
- колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що виконавче провадження щодо боржника підлягало зупиненню на підставі пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження". Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Закон України "Про виконавче провадження" не містить виключень, у яких вимоги частини 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", які передбачають невідкладні та обов`язкові дії для виконавця, можуть не виконуватись. Тобто, незалежно від наявності підстав для зупинення виконавчого провадження чи приєднання його до зведеного виконавчого провадження негайні дії, передбачені частиною 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" мають бути виконані перед винесенням таких постанов;
- накладення арешту на грошові кошти та майно боржника є гарантією для стягувача, що рішення суду про стягнення заборгованості з боржника у майбутньому буде виконане після усунення обставин, які зумовили зупинення вчинення виконавчих дій. Однак, як встановлено судом, після відкриття виконавчого провадження орган державної виконавчої служби не вчинив негайних виконавчих дій, які передують будь-яким іншим. Колегія суддів вважає, що ненакладення арешту на майно та кошти боржника та зупинення виконавчого провадження на невизначений строк суттєво впливає на права стягувача, оскільки внаслідок таких дій виконавця, стягувач перебуватиме у стані невизначеності щодо можливості подальшого виконання судового рішення після усунення обставин, які зумовили зупинення вчинення виконавчих дій. Можливість боржника невизначений строк необмежено розпоряджатися грошовими коштами та майном за наявності виконавчого провадження та неможливості задоволення вимог стягувача внаслідок законодавчої заборони, створює ризики для ухилення боржника в наступному від виконання свого обов`язку за судовим рішенням про стягнення заборгованості;
- дії приватного виконавця щодо приєднання виконавчого провадження №65975322 до зведеного виконавчого провадження №42831111 та зупинення вчинення виконавчих дії є передчасними;
- доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.07.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у даній справі, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗОН-3000".
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗОН-3000" підлягала розгляду за правилами адміністративного судочинства;
- суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про першочергове застосування до спірних правовідносин частини 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", чим порушили приписи пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" в частині негайного зупинення виконавчого провадження відносно боржника.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго", в якому просив її задовольнити.