ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 909/869/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Баранець О. М.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
третьої особи на стороні позивача - не з`явився,
третьої особи на стороні відповідача - Борисов О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області
у складі судді Максимів Т. В.
від 24.05.2021 та
на постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Зварич О. В., Гриців В. М., Матущак О. І.
від 27.09.2021
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростек-Магістраль"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк"
про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом № 9 від 22.12.2014.
Позовні вимоги мотивовані тим, що його, як учасника Товариства, не повідомлено про скликання та проведення 22.12.2014 загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", у зв`язку чим порушено його право на участь у зборах та голосування із питань порядку денного цих зборів.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2021 у справі № 909/869/20, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", оформлене протоколом № 9 від 22.12.2014.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- матеріали даної справи не містять, передбачених чинним законодавством та статутом Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", повідомлень про час та місце проведення, а також порядку денного загальних зборів учасника Товариства - ОСОБА_1, які відбулися 22.12.2014 та оформлені протоколом № 9;
- у справах з позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, заявленою з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів, на яких прийняті спірні рішення, судам при вирішенні питання щодо порушення прав учасника товариства спірним рішенням необхідно з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, яке є складовою скликання зборів, а також щодо відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства, оскільки своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів, що містить вичерпну інформацію щодо проведення зборів, є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16;
- необхідність дослідження обставин щодо дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства у подібних правовідносинах (про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів) при вирішенні питання про порушення прав позивача як учасника товариства на участь у загальних зборах та на участь в управлінні товариством підтверджена сталою судовою практикою, зокрема висновками Верховного Суду у постановах від 02.05.2018 у справі №910/807/17, від 27.11.2018 у справі №916/58/18, від 31.10.2019 у справі № 910/14724/18 та від 13.04.2021 у справ № 914/1078/20;
- обставина про не направлення усім учасникам товариства повідомлення про проведення загальних зборів 22.12.2014 з порядком денним цих зборів підтверджується самим відповідачем у відзиві на позовну заяву;
- наявні правові підстави для задоволення позову та визнання недійсним рішення загальних зборів, які відбулись 22.12.2014 у зв`язку із недотримання порядку їх скликання в частині повідомлення позивача про проведення зборів, прийняття зборами рішень за відсутності позивача, що є порушенням вимог закону та статуту Товариства, і права позивача як учасника Товариства на участь в управлінні справами Товариства;
- в матеріалах даної справи відсутня заява сторони про застосування позовної давності до спірних правовідносин (в порядку частини 3 статті 257 Цивільного кодексу України);
- судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про те, що погодження внесення змін до діючих договорів, а також надання згоди на укладення нових договорів не входить до компетенції учасника Товариства, оскільки рішення про надання згоди на вчинення вказаних правочинів прийнято загальними зборами учасників Товариства, тому позивач як учасник Товариства мав право брати участь у прийнятті такого рішення;
- посилання Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на обставини (більш розширені), пов`язані з кредитними правовідносинами між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона", та обставини щодо неодноразового внесення змін до іпотечного договору № 1.12.-02/1-2, укладеного між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та Товариством з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" не стосується предмета доказування у даній справі, тому не беруться до уваги.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у даній справі, та прийняти нове рішення про відмову у позові.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та виклав обґрунтування необхідності відступлення від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, на яку послалися суди при ухваленні судових рішень у справі № 909/869/20, щодо належного та ефективного способу захисту порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу у справах з позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, заявленою з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів, на яких прийняті спірні рішення.
30.11.2021 позивач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу з клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання відзиву. Клопотання про поновлення строку мотивоване тим, що ухвалою Верховного Суду від 08.11.2021 встановлено, зокрема, позивачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 23.11.2021, однак позивачем ухвалу Верховного Суду від 08.11.2021 отримано лише 24.11.2021.
Колегія суддів розглянувши наведене клопотання позивача дійшла висновку про наявність підстав для продовження ОСОБА_1 строку для подання відзиву, оскільки статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що поновлюється пропущений процесуальний строк, встановлений законом, в той час як встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений.
Крім того, 30.11.2021 позивачем подано письмові пояснення по справі, які з відзивом на касаційну скаргу є ідентичними за змістом.
4. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності/відсутні підстав для визнання недійними рішень загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю у зв`язку із неповідомленням учасника цього Товариства про їх проведення.
Стаття 116 Цивільного кодексу України та стаття 10 Закону України "Про господарські товариства", в редакціях чинних на момент скликання та проведення оскаржуваних загальних зборів, встановлюють право учасника господарського товариства брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.
Реалізація права участі в управлінні справами товариства відбувається, зокрема, через участь учасника господарського товариства у вищому органі товариства, яким є загальні збори його учасників.
Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг узяти участі у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.
Частиною 2 статті 151 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент скликання та проведення оскаржуваних загальних зборів, передбачено, що учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов`язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу. У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов`язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.
Відповідно до частини 4 статті 151 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент скликання та проведення оскаржуваних загальних зборів, До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення цього Кодексу про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом
Згідно із статтею 145 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент скликання та проведення оскаржуваних загальних зборів, черговість та порядок скликання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюються статутом товариства та законом.
Статтею 65 Закону України "Про господарські товариства", в редакції чинній на момент скликання та проведення оскаржуваних загальних зборів, передбачено, що до товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 52 - 64 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею.
У силу частини 5 статті 61 Закону України "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного; повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів; будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів; не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів; з питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 12.1.11 статуту Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" повідомлення про проведення (скликання) загальних зборів учасників товариства надсилається головою товариства учасникам товариства рекомендованим або цінним листом за місцем проживання учасника, зазначеному у цьому статуті, чи вручається під розписку. У повідомленні про проведення (скликання) загальних зборів учасників товариства має бути вказаний час і місце проведення загальних зборів учасників товариства та порядок денний загальних зборів учасників товариства. Повідомлення повинно бути зроблено не менш ніж за 30 днів до скликання загальних зборів учасників товариства. Будь-який учасник товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників товариства, за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до їх початку. Не пізніш як за 7 днів до початку скликання загальних зборах учасників товариства учасникам повинна бути надана можливість ознайомитися з матеріалами (документами) до питань, що внесені (включені) до порядку денного загальних зборів учасників товариства. З питань не включених до порядку денного загальних зборів учасників товариства, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників товариства, присутніх на загальних зборах учасників товариства.
При прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій керувалися висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16.
Так, Велика Палата Верховного Суду, в постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, виклала висновок про те, що своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства. Якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов`язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного, зокрема вирішити, чи може він довірити участь у таких зборах своєму представнику з огляду на конкретні питання, які виносяться на розгляд зборів, чи визнати доцільним узяти участь у зборах особисто.
Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказало на необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, які було застосовано судами попередніх інстанцій.
Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.
Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.
Згідно з частиною 4 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Суд вважає, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, щодо підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства через недотримання порядку скликання загальних зборів, є чітким, зрозумілим та сприяє однозначному застосуванню, а практика щодо застосування зазначеного висновку є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16) та Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13.10.2021 у справі № 908/1767/20, від 25.08.2021 у справі № 914/1560/20.
Водночас, доводи, наведені Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку та не містять вагомих аргументів, які можуть бути підставою для відступу від цього висновку.
Разом з тим, доводи Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", викладені у касаційній скарзі, зводяться до того, що на підставі оскаржуваних рішень загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом № 9 від 22.12.2014, Товариство з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" вступило у правовідносини з Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк". Дані доводи не приймаються Судом до уваги, оскільки учасниками судового процесу у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичних осіб з підстав недотримання вимог закону та/або установчих документів під час їх скликання та проведення є учасник (учасники) або акціонер (акціонери), права яких на участь у загальних зборах було порушено, та юридична особа, і результат вирішення спору залежить лише від встановлення судом наявності та ступеня порушень прав позивача (позивачів) під час скликання та проведення загальних зборів.
Отже, наразі Суд не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 923/876/16.
Щодо решти доводів, викладених Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" у касаційній скарзі, Верховний Суд звертає увагу, що умовою для застосування положень пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі заявлена скаржником підстава для касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з посиланням на пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України визнана необґрунтованою.