ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/6710/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Вронська Г. О., Губенко Н. М.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,
за участю представників:
Державного об`єднання "Білоруська залізниця" - Січевлюк В. А.,
Акціонерного товариства "Українська залізниця" - Шукліна О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного об`єднання "Білоруська залізниця"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021
(головуючи суддя - Дідиченко М.А., судді - Руденко М.А., Кропивна Л.В.)
у справі за позовом Державного об`єднання "Білоруська залізниця"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення заборгованості у розмірі 328 447,29 швейцарських франків,
ВСТАНОВИВ:
1. У зв`язку з відпусткою судді Мамалуя О. О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.11.2021, який наявний в матеріалах справи.
Короткий зміст позовних вимог
2. Державне об`єднання "Білоруська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість з оплати за користування вагонами у розмірі 328 447,29 швейцарських франків.
3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за час перебування трьох вагонів на території відповідача позивачем був виставлений рахунок за користування вагонами у розмірі 328 670,37 швейцарських франків. Однак відповідач акцептував та здійснив оплату за користування трьома вагонами, що належать позивачу, лише у розмірі 223,05 швейцарських франків. Таким чином, несплаченою відповідачем залишилася сума у розмірі 328 670,37 швейцарських франків, яку позивач просить стягнути
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ДО "Білоруська залізниця" заборгованість у розмірі 328 447,29 швейцарських франків та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 926,71 швейцарських франків.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що залізниця адміністрації-користувача зобов`язана забезпечити схоронність ввіреного їй рухомого складу, а також оплатити залізничній адміністрації, яка є власницею вагонів, користування вантажними вагонами інвентарного парку останньої за час перебування вагонів на залізничній адміністрації-користувача з моменту прийому до моменту його передачі на іншу залізничну адміністрацію або залізницю "третьої" країни. При цьому такого роду обставини, як сходження вагонів з рейок або вилучення вагонів правоохоронними органами на території залізниці-користувача, не є виключними обставинами у розумінні Правил експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав, затверджених 24.05.1996 згідно з дорученням Ради залізничного транспорту, держав - учасниць Співдружності, Латвійської, Литовської і Естонської Республік (далі - Правила експлуатації) та не звільняють залізницю адміністрацію-користувача від обов`язку оплатити залізничній адміністрації, яка є власницею вагонів, плату за користування вантажними вагонами за увесь час перебування вагонів у користувача з моменту прийому до моменту їхньої передачі.
6. Також суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку відсутні правові підстави для застосування спеціального строку позовної давності, тоді як звернення позивача з даним позовом 12.05.2020 здійснено у межах трьох років, а відтак не порушує загального строку позовної давності.
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
8. Апеляційний суд мотивував свої висновки тим, що відповідні вагони є втраченими з дати сходження (отримання важких пошкоджень) у зв`язку з переданням саме позивачем вагону №74952904 на територію України в несправному стані в порушення пунктів 1.1, 1.15, 2.1.1. Правил експлуатації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
9. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, ДО "Білоруська залізниця" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду - залишити в силі.
10. Підставою касаційного оскарження є п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Так, скаржник стверджує, що апеляційний суд вирішив спір всупереч висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/3888/17. Також скаржник зазначає, що апеляційний суд не застосував п.п. 2.16.1, 2.17., 2.18, 2.19, 4.1, 4.2, 4.11 Правил експлуатації, при цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Також скаржник стверджує, що суди не навели жодних висновків Верховного Суду щодо застосування п.п. 1.1, 1.5, 2.1.1 Правил експлуатації. У касаційній скарзі скаржник також посилається на те, що апеляційним судом порушено вимоги процесуального законодавства щодо дослідження зібраних у справі доказів.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
11. АТ "Українська залізниця" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційне провадження за касаційною скаргою ДО "Білоруська залізниця" на постанову апеляційного суду з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, закрити. Касаційну скаргу ДО "Білоруська залізниця" на постанову апеляційного суду з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України залишити без задоволення. Постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
12. ДО "Білоруська залізниця" подало пояснення, у яких просить залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у даній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
13. ДО "Білоруська залізниця" 29.04.2012 передало у користування, а Державна адміністрація залізничного транспорту України (правонаступником усіх прав і обов`язків якої є АТ "Українська залізниця") прийняло 3 вагони, що належать позивачу на праві власності: №73059560, №74031006, №74952904.
14. 03.05.2012 на 1 462 км перегону Борщовичі - Підбірці Львівської дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" зійшов з рейок вантажний вагон № 74952904 поїзду № 2407, внаслідок чого з рейок зійшли ще 9 вагонів (в тому числі вагон №73059560 та вагон №74031006).
15. Відповідач повернув вагони позивачу 28.05.2017 відповідно до поїзної відомості №1854.
16. Листами республіканського унітарного підприємства "Головний розрахунковий інформаційний центр Білоруської залізниці" від 01.08.2017 №58-19-33/3351, від 26.10.2017 №58-19-33/4701, від 22.12.2017 № 58-19-33/5599 на адресу філії "Єдиний розрахунковий центр міжнародних перевезень" ПАТ "Українська залізниця" за час перебування вагонів на території відповідача був виставлений рахунок за користування вагонами у розмірі 328 670,37 швейцарських франків.
17. Як вказує позивач, відповідач акцептував та здійснив оплату за користування вагонами лише за період з 29.04.2012 по 03.05.2012 у розмірі 223,05 швейцарських франків, що підтверджується листом (розрахунковою відомістю) № РЦП-9/3438-В від 06.06.2012 і листом відповідача від 22.09.2017 № ЕРЦ-05/4958-В.
18. Посилаючись на те, що заборгованість за користування вагонами склала 328 447,29 швейцарських франків (за період з 03.05.2012 по 28.05.2017), позивач просить стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму, визначаючи її як плату за користування вагонами, які увесь спірний період перебували на території відповідача.
Позиція Верховного Суду
19. За змістом ч. 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
20. Як було зазначено, на підтвердження наявності підстави для касаційного оскарження постанови апеляційного суду у даній справі, передбаченої п. 1 ст. ст. 287 ГПК України, позивач посилається на те, що апеляційний суд вирішив спір всупереч висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/3888/17.
21. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
22. Зі змісту постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/3888/17 вбачається, що наведені в ній висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
23. Так, предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь ДО "Білоруська залізниця" заборгованості з оплати за користування вагонами. При цьому апеляційний суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення вказаних вимог, встановивши, що відповідні вагони є втраченими з дати сходження (отримання важких пошкоджень) у зв`язку з переданням саме позивачем вагону №74952904 на територію України в несправному стані в порушення пунктів 1.1, 1.15, 2.1.1. Правил експлуатації.
24. Водночас у постанові від 04.12.2019 у справі № 910/3888/17 Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду щодо задоволення позову про стягнення з ПАТ "Українська залізниця" на користь ДО "Білоруська залізниця" вартості втрачених вагонів у розмірі 319 836 швейцарських франків. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що на станції Основа Південної залізниці - філії ПАТ "Українська залізниця", внаслідок диверсії (вчинення невстановленими особами вибуху цистерни № 74970716, займання цистерн №№ 74970641, 74970476, 74960410) цистерни позивача були пошкоджені до стану виключення їх з інвентарного парку, про що було складено відповідні акти. Тобто, в межах вказаної справи не досліджувалось питання наявності підстав для стягнення плати за користування вагонами, а об`єктом дослідження у справі була наявність підстав для стягнення вартості пошкоджених вагонів у зв`язку з незабезпеченням залізничною адміністрацією-користувачем схоронності ввіреного їй рухомого складу.
25. З наведеного вбачається, що висновки суду апеляційної інстанції у даній справі не суперечать висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник. Такі висновки не є різними, а зроблені з урахуванням різних фактичних обставин справ, що не дає підстав вважати правовідносини у даній справі та справі, на яку посилається скаржник, подібними, як не дає і можливості касаційному суду проводити касаційний перегляд оскаржуваного судового рішення, оскільки неподібність правовідносин у справі, що переглядається та справі, яка розглядалась Верховним Судом виключає здійснення касаційного провадження з підстави касаційного оскарження, що визначена у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
26. Разом з тим, Верховний Суд враховує, що касаційна скарга подана також з підстав оскарження, передбаченої п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, за якими відсутні підстави для закриття провадження, та виходить з наступного.
27. 14.02.1992 главами Урядів Співдружності Незалежних Держав було підписано "Угоду про координаційні органи залізничного транспорту Співдружності Незалежних Держав", якою для координації роботи залізничного транспорту на міждержавному рівні і вироблення узгоджених принципів діяльності засновано Раду залізничного транспорту, що складається з глав адміністрацій і органів управління залізничним транспортом. Вказана міжнародна угода, зокрема, була підписана Україною та Республікою Білорусь.
28. Для координації експлуатаційної діяльності залізниць було розроблено та затверджено Правила експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав, затверджених 24.05.1996 згідно з дорученням Ради залізничного транспорту, держав - учасниць Співдружності, Латвійської, Литовської і Естонської Республік (Правила експлуатації), а також Правила комплексних розрахунків між залізничними адміністраціями держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки, затверджених 10.12.1994 Радою залізничного транспорту держав - учасниць Співдружності незалежних держав (далі - Правила розрахунків).
29. Так, відповідно до Правил експлуатації предметом їхнього регулювання є відносини, які виникають з користування парком вантажних вагонів залізничними адміністраціями держав-учасниць Угоди про спільне використання вантажних вагонів в міждержавному сполученні. Дане користування здійснюється на підставі погодженої технології організації перевізного процесу, який передбачає вільний обіг справних вантажних вагонів по залізницям держав-учасниць Угоди про спільне використання вантажних вагонів в міждержавному сполученні.
30. Таким чином, вказані Правила експлуатації надають право, зокрема, залізницям України використовувати вагони, що належать власникам, розташованим за межами України, для перевезення вантажів у внутрішньодержавному сполученні.
31. Як було зазначено, 29.04.2012 ДО "Білоруська залізниця" було передано, а Державною адміністрацією залізничного транспорту України (правонаступником прав і обов`язків якої є АТ "Українська залізниця") було прийнято у користування 3 вагони, що належать позивачу: №73059560, №74031006, №74952904.
32. Відповідно до п. 1.1. розділу 1 Правил експлуатації, користування здійснюється на підставі погодженої технології організації перевізного процесу, який передбачає вільний обіг справних вантажних вагонів по залізницям держав-учасниць Угоди про спільне використання вантажних вагонів в міждержавному сполученні.
33. Відповідно до п. 1.15 Правил експлуатації залізницею до передачі повинні пред`являтись вагони, що повністю відповідають технічним, технологічним і іншим вимогам, попередньо оглянуті і визнані нею придатними в технічному і комерційному відношенні для прямування в міждержавному сполученні, і забезпечені всіма необхідними документами.
34. Згідно з пунктом 2.1.1. Правил експлуатації вагони, що допускаються до міждержавного сполучення, повинні повністю відповідати Технічним вимогам (додаток № 3 до Правил) і іншим нормативним документам, що регламентують спільне використання вантажних вагонів, прийнятих Радою по залізничному транспорту.
35. Розрахунки за користування вагонами врегульовано розділом 4 Правил експлуатації, відповідно до положень якого залізнична адміністрація, яка користується вагонами, оплачує залізничній адміністрації, яка є власницею вагонів, користування вантажними вагонами інвентарного парку останньої.
36. Відповідно до п. 4.2 Правил експлуатації плата за користування вагонами нараховується на основі даних пономерного обліку передачі вагонів за міждержавними стиковими пунктами. Плата за користування вагонами нараховується за час його перебування на залізничній адміністрації-користувача з моменту прийому до моменту його передачі на іншу залізничну адміністрацію або залізницю "третьої" країни.
37. Таким чином, за змістом п.п. 1.1, 1.15, 2.1.1 Правил експлуатації справність вантажного вагону є необхідною умовою для передачі такого вагону на територію іншої залізничної адміністрації - залізничної адміністрації-користувача, а також є умовою внесення плати за користування таким вагоном з урахуванням вимог пункту 4.2. Правил експлуатації.
38. Апеляційним судом встановлено, що 03.05.2012 на 1 462 км перегону Борщовичі - Підбірці Львівської дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" зійшов з рейок вантажний вагон №74952904 поїзду № 2407, внаслідок чого з рейок зійшли ще 9 вагонів (в тому числі вагон №73059560 та вагон №74031006).
39. В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №5015/3940/12 за позовом Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" до ДО "Білоруська залізниця" про стягнення 953 048,31 швейцарських франків завданої шкоди.
40. Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 11.06.2015 у справі №5015/3940/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2015, стягнуто з ДО "Білоруська залізниця" на користь ДТГО "Львівська залізниця" 953 048,31 швейцарських франків завданої шкоди.
41. В межах вказаної справи № 5015/3940/12 було встановлено, що під час перебування вагонів на території України 03.05.2012 стався схід, зокрема вагонів №№73059560, 74031006, 74952904, через злам бічної рами візка вагону №74952904. Схід вагонів стався внаслідок порушення посадовими особами вагонного господарства ДО "Білоруська залізниця", які організовували та проводили неруйнівний контроль бокової рами № 28309 візка вагону №74952904 вимог пунктів 1.1, 9.1, 12.1, 12.11 "Правил технической эксплуатации Белорусской железной дороги" у частині виконання своїх обов`язків для забезпечення безпеки руху шляхом виявлення несправностей і запобігання допуску до руху у поїздах несправних вагонів; пункту 12.13. "Правил технической эксплуатации Белорусской железной дороги", пунктів 4.6., 4.7., 4.8. РД 32.174-2001, "Неразрушающий контроль деталей вагонов. Общие положення", пунктів 4.2., 9.1. та "Приложения" А РД 32.150-2000 "Вихретоковый метод неразрушаючого контроля деталей вагонов", "Методике выполнения контроля. Вихретоковый метод неразрушаючого контроля деталей вагонов" і "Технологической инструкции по контролю технического состояния боковых рам и надресорных балок тележек грузовых вагонов", у частині проведення дефектоскопії у відповідності до технологічних процесів відповідними технічними засобами та відповідними методиками.
42. Крім того, у рішенні в справі № 5015/3940/12 встановлено, що у даному випадку існувала технічна можливість запобігання виникненню небезпечної транспортної ситуації - розвитку тріщини у боковій рамі №28309 вагону №74952904. Таку можливість мали працівники вагонного депо Полоцьк Білоруської залізниці. Для запобігання виникненню небезпечної транспортної ситуації їм необхідно було виконати відповідні вимоги нормативно-правових актів, виявити ливарний дефект у рамі візка та не допустити вагон №74952904 до подальшої експлуатації.
43. Отже, у межах справи № 5015/3940/12 було встановлено факт того, що ДО "Білоруська залізниця" передало вагон №74952904 на територію України у несправному стані в порушення пунктів 1.15, 2.2.1 Правил експлуатації і ДО "Білоруська залізниця", як особа, якій належить вагон №74952904, повинна була забезпечити його передачу на інші залізниці в технічно-справному стані.
44. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
45. Апеляційним судом встановлено, що несправність вагону №74952904 стала причиною сходження інших вагонів №№73059560, 74031006, і вказані вагони отримали ушкодження до ступеня виключення з експлуатації.
46. Наведених висновків суд апеляційної інстанції дійшов, встановивши, що вагони №№73059560, 74031006, 74952904 були виключені з робочого парку Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів з моменту повернення на територію країни-власниці - ДО "Білоруська залізниця" у порядку, встановленому пунктом 2.18. Правил експлуатації - виключення вагону з інвентарю здійснюється залізничною адміністрацією-власницею на своїй території, або за її письмовою згодою залізничною адміністрацією-користувачем. Дана обставина визнається позивачем.
47. Отже, надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам, у тому числі врахувавши обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Львівської області від 11.06.2015 у справі № 5015/3940/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2015, апеляційний суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено, що ДО "Білоруська залізниця" передало вагон №74952904 на територію України в несправному стані в порушення пунктів 1.1, 1.15, 2.1.1. Правил експлуатації, у зв`язку з чим вагони №№73059560, 74031006, 74952904 були пошкоджені до стану виключення із інвентарю з 03.05.2012 через їх сходження у зв`язку із зламом бічної рами візка вагону № 74952904.
48. Пункт 4.14 Правил експлуатації містить перелік випадків, із настанням яких залізнична адміністрація-користувач звільняється від плати за користування вагонами, серед яких: (п. 4.14.2.) у випадку втрати вагону з дати включення в бухгалтерську виписку або сальдову відомість його вартості або відшкодування іншим вагоном.
49. Відповідно до абз. 1 п. 2.16 Правил експлуатації втраченими вагонами власності іншої держави вважаються, зокрема, вагони, що підлягають виключенню з інвентарю через важке пошкодження, а також вагони, не повернуті залізничною адміністрацією протягом шести місяців з інших причин.
50. Отже, встановивши, що вагони №№73059560, 74031006, 74952904 у розумінні пункту 2.16 Правил експлуатації є втраченими з вини позивача з дати сходження (отримання важких пошкоджень) - з 03.05.2012, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 328 447,29 швейцарських франків оплати за користування вагонами за період з 03.05.2012 по 28.05.2017.
51. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю, апеляційний суд дійшов правомірно зазначив щодо відсутності підстав для застосування позовної давності у такому випадку.
52. Доводи скаржника про те, що апеляційний суд не застосував п.п. 2.16.1, 2.17., 2.18, 2.19, 4.1, 4.2, 4.11 Правил експлуатації, а також, що суди не навели жодних висновків Верховного Суду щодо застосування п.п. 1.1, 1.5, 2.1.1 Правил експлуатації, не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки не спростовують правомірності висновків апеляційного суду по суті спору. Посилаючись на наведені пункти Правил експлуатації, скаржник стверджує, що нарахування плати за користування вагонами припиняється лише після компенсації їх вартості, однак відповідні висновки позивача ґрунтується на власному тлумаченні наведених вище пунктів Правил експлуатації і фактично спрямовані на переоцінку встановлених апеляційним судом обставин справи про те, що відповідні вагони №№73059560, 74031006, 74952904 є втраченими.
53. Разом з тим, суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
54. Доводи скаржника про те, що апеляційним судом порушено вимоги процесуального права щодо дослідження зібраних у справі доказів також відхиляються судом касаційної інстанції, а саме, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що: відповідач неодноразово визнавав необхідність сплати позивачу за користування вагонами, зокрема, у листі від 30.05.2016; оплатою відповідачем плати за користування вагонами за період з 29.04.2012 по 03.05.2012 підтверджується, що позивач передав відповідачу справні вагони; відповідач повернув позивачу вагони без компенсації їх вартості; вагони були виключені з робочого парку позивача за межами строку їх користування. Однак наведені доводи також спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених приписами ст. 300 ГПК України, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.