ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/17186/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
представника позивача - Коляда В.М.,
представника відповідача - Валько І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя Плотницька Н.Б.)
від 18.02.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Сулім В.В., судді - Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.)
від 25.05.2021
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтокомплект Лтд"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"
про стягнення 11 272 124, 35 грн.
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтокомплект Лтд" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" (далі - Енергоатом) про стягнення 11 272 124,35 грн, в тому числі 9 663 200,00 грн основного боргу, 746 424,00 грн штрафу за абз. 3 частини другої статті 231 ГК України, 483 160,00 грн штрафу за п. 66 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, 217 354,43 грн 3 % річних та 161 985,92 грн інфляційних втрат.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням договору на постачання товару від 19.11.2019 року № 53-123-01-19-05937 щодо оплати поставленого товару.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 19.11.2019 року між Енергоатомом (покупець) та Товариством з (постачальник) було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-19-05937 (далі - договір).
4. Товариство на виконання умов договору поставило товар на повну суму договору - 10663200,00 грн, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання-передачі техніки, які засвідчені та підписані належним чином, а саме від 21.11.2019 року № 1 на суму 4 347 000,00 грн, від 21.11.2019 року № А-108 на суму 4347000,00 грн, від 29.11.2019 року № 2 на суму 2433000,00 грн, від 29.11.2019 року № А-112 на суму 2 433000,00 грн, від 11.12.2019 року № 3 на суму 1741200,00 грн, від 11.12.2019 року № А-119 на суму 1741200,00 грн, від 16.12.2019 року № 4 на суму 2142000,00 грн, від 16.12.2019 року № А-124 на суму 2142000,00 грн.
5. За даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
6. Енергоатом оплатив поставлену продукцію частково, що підтверджується копією платіжного доручення від 20.03.2020 № УПТК/868 на суму 1 000 000 грн
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 9 663 200,00 грн, 483 160,00 грн штрафу, 161 985,92 грн інфляційних втрат, 200 021,80 грн 3 % річних, витрати по сплаті судового збору у розмірі 157 625,52 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 109,24 грн. В іншій частині позову щодо стягнення 746 424,00 грн штрафу та 17 332,63 грн 3 % річних відмовлено.
8. Суд першої інстанції, встановивши прострочення оплати поставленого товару керуючись статтями 11, 509, 625, 655, 692, 712 ЦК України, дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 9 663 200,00 грн, 483 160,00 грн штрафу, 161 985,92 грн інфляційних втрат є обґрунтованими.
9. Суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 217 354,43 грн 3 % річних підлягають частковому задоволенню на суму 200 021,80 грн, відповідно до поданого уточненого розрахунку позивача, яка є арифметично правильним згідно із пунктами 3.2., 5.1. договору.
10. Суд також визнав обґрунтованими вимоги щодо стягнення 483 160,00 грн штрафу (5 % вартості неоплаченого товару), що нарахований відповідно до пункту 66 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СССР від 25.07.1988 № 888 (надалі - Положення № 888).
11. Суд, враховуючи висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 № 910/4930/18, від 18.06.2020 № 910/4450/19, від 05.06.2019 № 910/4927/18, зазначив, що стягнення штрафу відповідно до пункту 66 Положення № 888 є правомірним, оскільки умовами договору не передбачено нарахування штрафу за порушення строків оплати продукції, а Положення застосовується лише в тому випадку, якщо інше не передбачено договором.
12. У стягненні 746 424,00 грн, що нарахований на підставі абзацу три частини другої статті 231 ГК України, суд відмовив, оскільки дійшов висновку, що такий штраф нараховується за прострочення негрошового зобов`язання.
13. Північний апеляційний господарський суд погодився з такими висновками суду першої інстанції і 25.05.2021 ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи, викладені у касаційній скаргу та у відзиві на касаційну скаргу
14. 16.06.2021 Енергоатом звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення частково та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні 5% штрафу в сумі 483 160, 00 грн та зменшити суму стягнення 3% річних до 196 013, 15 грн.
15. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди помилково стягнули штраф у розмірі 5 % відповідно до пункту 66 Положення № 888, оскільки у договорі не передбачено нарахування штрафу і відсутнє посилання Положення.
16. Скаржник зазначає, що таке Положення не є законом відповідно до статті 231 ГК України. Висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах відсутній, що є підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
17. Скаржник також зауважує, що правові позиції, що викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 910/4930/18, від 18.06.2020 у справі № 910/4450/19, від 05.06.2019 у справі № 910/4927/18, на які посилалися суди, не можуть враховуватися, оскільки у цих справах у договорах поставки було прямо обумовлено можливість застосування Положення №888. Натомість, у справі, що переглядається, взагалі відсутнє посилання на відповідне Положення, що виключає його застосування до спірних правовідносин.
18. 04.10.2020 представник позивача подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
19. Позивач наполягає, що оскільки у договорі не передбачена відповідальність покупця, то відповідно до правової позиції, що викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 910/4930/18, пункт 57 Положення №888 може застосовуватися до спірних правовідносин.
20. Окрім того, позивач вказує, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові від 03.07.2019 у справі № 288/1158/16-к, слово "закон" також використовується у широкому значенні, тобто може охоплювати як власне закони, так і інші акти чинного законодавства, а відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.12.2019 зі справи № 904/4156/18, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну.
21. Позивач вважає, що норми статей 193, 264 ГК України надають сторонам можливість врегулювати свої відносини не лише нормами законів, а і інших законодавчих актів. Тому, оскільки Положення №888 є актом цивільного законодавства, і у договорі сторони не визначили інший розмір штрафу, суди обґрунтовано стягнули 5% штрафу.
Позиція Верховного Суду
22. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
23. У частині першій статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
24. За змістом статті 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
25. Відповідно до частини четвертої статті 231 цього Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
26. Отже, розмір штрафних санкцій законом визначається договором або законом.
27. Приписами статті 92 Конституції України закріплено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності (пункт 22).
28. Відповідно до статті 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
29. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
30. Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР від 12 вересня 1991 № 1545-XII, у зв`язку з Постановою Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" та прийняттям Акта проголошення незалежності України встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
31. Отже, беручи до уваги те, що чинним законодавством врегульовано, що розмір штрафних санкцій визначається законом або договором, і постанова Ради Міністрів СРСР не є законом України, суди помилково виходили з того, що Положення застосовується у всіх випадках, коли інше не передбачено договором.
32. Положення № 888, що визначає розмір штрафних санкцій, може застосовуватися виключно у випадках, якщо в договорі є пряме посилання на конкретний пункт цього Положення або зі змісту договору видно намір сторін його застосовувати, і це не суперечить іншим положенням актів цивільного законодавства. У такому разі правила Положення № 888 можуть розглядатися як погоджені на розсуд сторін умови зобов`язання, що відповідає принципу свободи договору, що закріплений у статтях 3, 6, 627 ЦК України.
33. З огляду на те, що у договорі сторони не передбачили можливість застосування Положення № 888, не визначили порядок та розмір штрафних санкцій за порушення покупцем грошових зобов`язань, суди помилково стягнули з відповідача штраф за прострочення оплати поставленого товару, керуючись пунктом 66 Положення № 888, яким визначено, що за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю або частково), а також за ухилення від оплати продукції за інших форм розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від сплати якої він відмовився або ухилився.
34. Подібний правовий висновок також сформульовано у пункті 8.6.10 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 910/17184/20.
35. Посилання судів на висновки, що викладені у постановах Верховного суду від 10.04.2019 № 910/4930/18, від 18.06.2020 № 910/4450/19, від 05.06.2019 № 910/4927/18, є помилковими, оскільки у цих справах висновок про правомірність нарахування штрафних санкцій на підставі Положення № 888 зроблено, зокрема, з урахуванням того, що у договорах його сторони передбачили урегулювання відносин нормами зазначеного Положення. У справі, що переглядається, у договорі такі умови не погодили, що є суттєвим для правильного застосування відповідних положень до спірних правовідносин.
36. Заперечення Товариства, викладені у відзиві на касаційну скаргу, щодо необхідності врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові від 03.07.2019 зі справи № 288/1158/16-к, Верховний Суд відхиляє.
37. Верховний Суд виходить з того, що Товариство для порівняння посилається на висновок у кримінальній справі, правову позицію щодо терміна "закон" в якій наведено у контексті саме Кримінального кодексу України (КК) і кримінальної відповідальності.
38. Так, у наведеній скаржником постанові зазначено:
"у КК термін "закон" використовується як у широкому, так і у вузькому значенні. Якщо в КК поняття "закон" вжито у вузькому розумінні, нормативно-правовий акт конкретизується - обов`язково зазначається назва закону або ж за словом "закон" слідує слово "України";
коли ж у тексті КК слово "закон" вживається лише як узагальнююче поняття, воно використовується у широкому значенні, тобто може охоплювати як власне закони, так і інші акти чинного законодавства;
у такому значенні слово "закон" вжито у статті 263 КК. У розумінні цієї статті "передбаченим законом дозволом" на поводження зі зброєю варто вважати дозвіл, що може бути встановлений будь-яким нормативно-правовим актом, у тому числі підзаконним;
виходячи зі змісту статті 92 Конституції України, правовий режим обігу зброї не належить до кола питань, які визначаються виключно законами України, тобто законами у вузькому розумінні".
39. Водночас у справі, що розглядається, спірні правовідносини сторін виникли у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за договором у частині оплати товару, тобто у зв`язку з покладенням на Енергоатом господарської (цивільно-правової) відповідальності. При цьому приписами статті 92 Конституції України закріплено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності (пункт 22).
40. Отже, справа № 288/1158/16-к, на яку посилається Товариство, не є подібною зі справою, що розглядається, а тому доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом відповідних висновків Верховного Суду є безпідставними.
41. З огляду на межі повноважень, які визначені у статті 300 ГПК України, Верховний Суд не оцінює розрахунок 3% річних, який наведений у касаційній скарзі, оскільки скаржник в цій частині не зазначає норми права, яку неправильно застосував чи порушив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні та не вказує відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга в цій частині.
42. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому не перевіряються судом касаційної інстанції.