ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 440/2747/19
адміністративне провадження № К/9901/11409/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Дашутіна І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року (головуючий суддя Бойко С.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Мельнікова Л.В., судді - Рєзнікова С.С., Бегунц А.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області), Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просив: визнати протиправною відмову ГУ ДФС у Полтавській області зняти позивача з податкового обліку як фізичну особу-підприємця; зобов`язати ГУ ДФС у Полтавській області зняти позивача з податкового обліку як фізичну особу-підприємця та виключити його з усіх наявних обліків баз даних Державної фіскальної служби України у зв`язку з відсутністю його реєстрації у Єдиному державному реєстрі як фізичної особи-підприємця.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі: визнано протиправною відмову ГУ ДФС у Полтавській області у знятті ОСОБА_1 з податкового обліку; зобов`язано ГУ ДФС у Полтавській області та ГУ ДПС у Полтавській області зняти ОСОБА_1 з податкового обліку, виключивши його з облікових баз ДПС України та ДФС України.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: втрата статусу фізичної особи-підприємця, зареєстрованого до 1 липня 2004 року, стосовно якого не проводилась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності (в тому числі до створення Єдиного державного реєстру).
У продовження заявленої підстави касаційного оскарження відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 66 Податкового кодексу України (далі - ПК України), частини третьої статті 17 та частини другої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон №755-IV), а також безпідставно не застосовано до спірних правовідносин пункт 11.18 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 9 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462), та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 року за №503/25280 (далі - Порядок №1588), за приписами якого підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також за відомостями відповідної реєстраційної картки.
Поряд із тим, до контролюючого органу не надходило документа, який би підтверджував державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до 1 липня 2004 року, виданого органом виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація, а тому, на переконання відповідача, позивач продовжує перебувати на податковому обліку як платник податків за основним місцем обліку.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу контролюючого органу - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень. На противагу доводам відповідача зазначає, що контролюючий орган ігнорує інформацію щодо відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про реєстрацію позивача як суб`єкта підприємницької діяльності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі розпорядження виконавчого комітету Октябрської районної в місті Полтаві ради №20-р від 21 січня 1997 року "Про державну реєстрацію суб`єктів", позивач, ОСОБА_1, був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи (фізична особа-підприємець).
На підставі означеного рішення починаючи з 21 січня 1997 року позивач перебував на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Полтаві.
Як стверджував позивач, у 2000 році, з метою припинення підприємницької та зняття з обліку як приватного підприємця, позивач звертався до державних установ із відповідними заявами, у тому числі й до ДПІ у м. Полтава. Під час особистого прийому інспектором ДПІ у місті Полтава його повідомлено про зняття з обліку.
Втім, у 2018 році на адресу позивача надійшла вимога ГУ ДФС у Полтавській області від 26 листопада 2018 року № Ф4268-50 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Після оскарження та скасування вказаної вимоги в судовому порядку позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про зняття з податкового обліку, однак отримував відмови.
Вважаючи протиправною відмову відповідача зняти позивача з податкового обліку як фізичну особу-підприємця та виключити його з усіх наявних обліків баз даних Державної фіскальної служби України, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відсутність записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ОСОБА_1 дає підстави вважати, що він припинив свою підприємницьку діяльність у 2000 році, а тому відповідач зобов`язаний зняти позивача з податкового обліку як ФОП.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 року №698-ХII, який був чинний станом на час реєстрації позивача як приватного підприємця (далі - Закон №698-ХII), державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті Ради народних депутатів або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб`єкта, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності здійснюється (при наявності всіх документів) за заявочним принципом протягом не більше п`яти робочих днів. Орган, який здійснює реєстрацію, зобов`язаний протягом цього терміну видати посвідчення про реєстрацію і в десятиденний термін подати відомості до відповідної податкової інспекції та органу державної статистики.
Відповідно до цієї ж статті Закону №698-ХII у редакції, чинній на час звернення позивача до податкового органу, скасування державної реє