ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 640/7512/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року (головуючий суддя - Каракашьян С.К.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Карпушова О.В., судді - Губська Л.В., Епель О.В.) у справі за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Аварійно-технічний центр" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У березні 2020 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Аварійно-технічний центр" звернулася до суду (далі - ВП АТЦ) з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області і (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 березня 2020 року №0002181304 та №0002161304. На обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивачем зазначено, що висновки контролюючого органу про неперерахування ВП АТЦ податку на доходи фізичних осіб та військового збору є безпідставними й такими, що спростовуються бухгалтерською документацією підприємства.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року, позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Скаржник вважає помилковим і таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, висновок судів попередніх інстанцій про те, що у разі, коли має місце нарахування, і, в той же час, у податкового агента обліковується переплата, контролюючий орган не має підстав застосовувати до платника податку штрафні санкції відповідно до положень статті 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України). При цьому, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не враховано надані відповідачем розрахунки податкових зобов`язань із врахуванням сум переплат, які існували станом на кінець звітного періоду та нарахованих штрафних санкцій, та з яких вбачалося, що сум наявних переплат було б недостатньо для фактичного перекриття (компенсації) кожної суми виявленої недоплати.
Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судами норми права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом за подібних правовідносин у постанові від 27 січня 2020 року у справі №820/11382/15.
Наполягаючи на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) відповідач посилається на те, що судами було неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та безпідставно надано перевагу доказам, наданим позивачем.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень. Стверджує, що станом на дату виплати доходу у підприємства залишається переплата, яка перекриває суму, що вважається несвоєчасно перерахованою. При цьому, зазначає, що чинним законодавством не встановлено заборони зарахування надміру сплачених сум податку на доходи фізичних осіб в рахунок платежів наступних податкових періодів. Також звертає увагу на те, що недостовірність та хибність даних щодо наявних перерахувань податку на доходи фізичних осіб, наведених в акті перевірки, була спростована позивачем у ході судового розгляду справи даними бухгалтерського обліку, первинними документами та даними електронного кабінету платника податків, які ретельно перевірялись і співставлялись судами обох інстанцій.
З огляду на наявні у справі докази реорганізації територіальних органів Державної фіскальної служби, колегія суддів ухвалила задовольнити заявлене податковим органом клопотання про заміну відповідача у справі - Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141377), його правонаступником, - Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ 44096797).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку відокремленого підрозділу "Аварійно-технічний центр" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року, за результатами якої 31 жовтня 2019 року складено акт.
Проведено перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 176.2 статті 176, підпунктів 168.1.2, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 ПК України, а саме: згідно з наданими для перевірки щоденними банківськими виписками та платіжними дорученнями встановлено неперерахування (неповне) перерахування 1) податку з доходів фізичних осіб з нарахованого та виплаченого доходу за відповідні звітні періоди на загальну суму 430139,59 грн, в тому числі за 2016 рік в сумі -144501,41 грн, за 2017 рік в сумі - 113544,44 грн, за 2018 рік в сумі - 124057,51 грн, за 2019 рік в сумі - 48036,23 грн; пункту 119.2 статті 119 та пункту 176.2 статті 176 ПК України; 2) військового збору з нарахованого та виплаченого доходу за відповідні звітні періоди на загальну суму 66813,71 грн, в тому числі за 2016 рік в сумі - 8422,63 грн, за 2017 рік в сумі - 27794,34 грн, за 2018 рік в сумі - 21150,47 грн, за 2019 рік в сумі - 9446,27 грн.
За результатами встановлених перевіркою порушень позивачем вимог податкового законодавства 4 лютого 2020 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення: №0004301304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 712344,18 грн, з яких 430139,59 грн - податкове зобов`язання, 282204,59 грн - штрафні санкції; №0004321304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору в розмірі 116297,09 грн (основний платіж - 66813,71 грн, штрафні санкції - 49483,38 грн).
За наслідками процедури адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 10 лютого 2020 року №5096/6/99-00-09-05-04-06 скасовані наведені вище податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області в частині визначення грошових зобов`язань податку на доходи фізичних осіб та військового збору з урахуванням їх фактичної сплати, в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
У подальшому, 10 березня 2020 року ГУ ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002181304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 487467,94 грн (з яких 205264,35 грн - податкове зобов`язання, 282204,59 грн - штрафні санкції); №0002161304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору в розмірі 76974,46 грн (з яких 27491,08 грн - податкове зобов`язання та 49483,38 грн - штрафні санкції).
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішенням та вважаючи їх протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, оскільки контролюючим органом при розрахунку недоплачених сум безпідставно не враховувались системні переплати підприємства з податку на доходи фізичних осіб, які існували на початок кожного звітного періоду, і фактично "перекривали" (компенсували) кожну суму виявленої недоплати.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відповідно до пункту 171.2 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (підпункт "а").
За приписами пункту 176.2 статті 176 ПК Укр