Постанова суду № 826/9621/17 від 02.12.2021 про визнання протиправними та скасування припису та наказу

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 826/9621/17

адміністративне провадження № К/9901/2036/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 у складі судді Клименчук Н.М. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у складі колегії суддів: Кузьменка В.В. (суддя-доповідач), Василенка Я.М., Степанюка А.Г. у справі №826/9621/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування припису та наказу

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач, Департамент), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 22.06.2017, виданий головним державним інспектором інспекційного відділу №3 управління контролю за будівництвом Департаменту (надалі - Припис);

1.2. визнати протиправним та скасувати Наказ №218 від 30.06.2017 виданий в.о. директора Департаменту про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція квартири АДРЕСА_1 під стоматологічний кабінет з влаштуванням окремого входу" від 18.04.2017 №082171080948 (надалі - Наказ).

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, яке було залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

3.1. 18.04.2017 ОСОБА_1 подав до Департаменту декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_1 під стоматологічний кабінет з влаштуванням окремого входу. Відповідно до цієї декларації позивачем визначено категорію складності об`єкта - ІІ; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - видані Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1329/16/012/009-16 від 01.11.2016; загальна площа будівлі згідно проектної документації - 81,2 кв.м. Вказану декларацію було зареєстровано Департаментом 18.04.2017 за №КВ 082171080948.

3.2. На підставі Наказу №278 від 27.04.2017 "Про проведення позапланової перевірки" та направлення для проведення перевірки №б/н від 21.06.2017 Департаментом проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб`єктами містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на об`єкті "Реконструкція квартири АДРЕСА_1 під стоматологічний кабінет з влаштуванням окремого входу", за результатами якої складено акт б/н від 22.06.2017 (надалі - Акт перевірки).

3.3. Під час проведеної перевірки Департаментом виявлено, що проектна документація (стадія РП) розроблена з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме:

- з відхиленням від містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.11.2016 №1329/16/012/009-16, що є порушенням статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- проектом не передбачено та не виконано заходи з безперешкодного доступу для людей, які відносяться до мало мобільних груп населення, що є порушенням пунктів 4.1, 4.2, 5.10 ДБН В.2.2-17:2006 "Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення";

- замовником будівництва - гр. ОСОБА_1 затверджено проектну документацію, яка суперечить законодавству, містобудівним умовам і обмеженням забудови земельної ділянки. Замовником будівництва наведені недостовірні дані в декларації про початок виконання будівельних робіт із реконструкції квартири АДРЕСА_1 під стоматологічний кабінет з влаштуванням окремого входу від 18.04.2017 КВ 082171080948, що є порушенням статті 23 Закону України "Про архітектурну діяльність".

3.4. 22.06.2017 Департамент виніс Припис, яким зупив підготовчі та будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_1 під стоматологічний кабінет з влаштуванням окремого входу з 22.06.2017 до усунення допущених правопорушень.

3.5. Також, 22.06.2017 співробітниками Департаменту складено стосовно забудовника Протокол про адміністративне правопорушення.

3.6. Відповідно до підпунктів 3, 5 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" від 17.01.2017 №1817-VIII та на підставі Акту перевірки винесено Наказ, яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція квартири АДРЕСА_1 під стоматологічний кабінет з влаштуванням окремого входу" від 18.04.2017 № КВ 08217108094, замовник - ОСОБА_1 .

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що враховуючи те, що позивачем здійснено будівельні роботи з реконструкції квартири із затвердженою проектною документацією, яка суперечить містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки, то в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" це є самочинним будівництвом. Тому, на переконання судів, посадовими особами відповідача було правомірно прийняті оскаржувані рішення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Представник позивача - адвокат Твердий Микола Кузьмович, подав касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права та неправильного застосування ними норм матеріального права.

Зокрема, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції, без належного урахування доводів, наведених позивачем, дійшов помилкового висновку про правомірність оспорюваних рішень відповідача. Суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, безпідставно відмовив позивачу у долученні до матеріалів справи в якості доказу довідки підприємства, що обслуговує будинок по АДРЕСА_1, якою підтверджується відсутність недоліків проекту будівництва щодо не зазначення у ньому і невиконання заходів з безперешкодного доступу для людей, які відносяться до маломобільних груп населення. Також, скаржник переконаний, що суд апеляційної інстанції повинен був взяти до уваги пояснення позивача в тій частині, що реконструкція приміщень та влаштування засобів з безперешкодного доступу для людей, які відносяться до маломобільних груп населення може відбуватися без одержання містобудівних умов та обмежень в об`єктах житлово-громадського призначення.

Що стосується неправильного застосування норм матеріального права, то скаржник вважає, що з норм чинного законодавства випливає, що неналежно затвердженим є лише той проект будівництва, який затверджений із порушенням вимог щодо його затвердження, а не з порушенням вимог містобудівного законодавства, будівельних стандартів, норм і правил. Крім того, скаржник наполягає, що нормою статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачені різні за своїми підставами та змістом повноваження Департаменту, як органу державного архітектурно-будівельного контролю, у разі виявлення недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт, реалізовувати які Департамент міг лише за наявності вважати спірний об`єкт самочинним будівництвом. Натомість, у разі виявлення недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт, які не дозволяють вважати спірний об`єкт самочинним будівництвом, Департамент повинен був письмово повідомити про це замовника для їх усунення.

6. Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2018 у складі колегії суддів: Гриціва М.І. (головуючий), Берназюка Я.О., Коваленко Н.В. відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

7. Відповідач - Департамент, подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7.1. На обґрунтування відзиву зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

Зокрема, відповідач вказує на те, що під час перевірки щодо дотримання будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на спірному об`єкті виявлено, що позивачем як замовником будівництва затверджено проектну документацію, яка суперечить вимогам законодавства і містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки. У зв`язку з цим, відповідач дійшов висновку, що позивач навів недостовірні дані у декларації про початок виконання будівельних робіт на цьому об`єкті в частині належного затвердження проекту будівництва. Відповідач переконаний, що наведене дозволяє стверджувати, що спірний об`єкт було можливо вважати самочинним будівництвом, а в Департаменту були підстави для винесення оспорюваних рішень.

8. Представник позивача подав пояснення на відзив відповідача, в яких просив суд відхилити наведені у ньому доводи та наголошує на порушенні Департаментом способів здійснення архітектурно-будівельного контролю та підстав для реалізації наданих йому повноважень.

9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2019, у зв`язку із обранням судді Гриціва М.І. до Великої Палати Верховного Суду, вказану адміністративну справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Шарапи В.М. (суддя-доповідач), Єзерова А.А., Чиркіна С.М.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

10. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 08.02.2020, надалі - КАС України), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

11. Норми частини 2 статті 19 Конституції України гарантують, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Частина 1 статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 №687-XIV визначає, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

13. Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (надалі - Закон №3038-VI, у подальшому в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю, у тому числі, декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності (пункт 2).

14. Частиною 2 цієї статті передбачено, що зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

15. Частинами 1-2 статті 36 Закону №3038-VI встановлено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації.

16. Частиною 8 цієї статті передбачено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

17. У свою чергу, відповідно до частини 7 статті 36 Закону №3038-VI, в редакції чинній на час подання позивачем декларації про початок виконання будівельних робіт, на яку посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, декларацію про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт;

2) отримання відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою;

3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

18. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" від 17.01.2017 №1817-VІІІ (надалі - Закон №1817-VІІІ, у подальшому в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який набрав чинності 10.06.2017, були внесені зміни до Закону №3038-VI, в тому числі, до частини 7 статті 36 цього Закону, яку викладено в новій редакції, згідно з якою право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт;

2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;

3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Відомості про скасування права на виконання будівельних робіт вносяться до реєстру.

19. Таким чином, посилання скаржника на вказану норму не заслуговують на увагу, оскільки та редакція, на яку містяться покликання у касаційній скарзі, на час спірних правовідносин була скасована, а відтак не могла бути застосована до них.

20. Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1817-VІІІ визначено, що зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт є чинними до завершення будівництва об`єктів, крім випадків їх скасування відповідно до пункту 3 цього розділу.

21. За змістом пункту 3 цього розділу Закону №1817-VІІІ, зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт можуть бути скасовані відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі:

1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт;

2) наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою;

3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства, невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю;

4) скасування містобудівних умов та обмежень;

5) виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта;

6) виконання будівельних робіт, не передбачених згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт.

22. Системний аналіз наведених правових норм дає суду підстави для висновку про те, що законодавством встановлено таку підставу для скасування реєстрації замовнику декларації про початок виконання будівельних робіт як подання недостовірних даних, які є підставою вважати відповідний об`єкт самочинним будівництвом.

23. При цьому, такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити відповідний об`єкт самочинним будівництвом:

1) об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

2) об`єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи;

3) об`єкт збудований або будується за відсутності належно затвердженого проекту чи будівельного паспорта.

24. Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, за наслідками проведеної перевірки Департаментом встановлено, що позивач як замовник будівництва у декларації про початок виконання будівельних робіт навів недостовірні дані щодо належно затвердженого проекту. Зокрема, встановлені під час перевірки обставини, на переконанні судів попередніх інстанцій, давали підстави стверджувати, що проектна документація розроблена з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме:

25. Наведені обставини, на думку судів попередніх інстанцій, дозволяли зробити висновок, що позивачем було здійснено будівельні роботи із затвердженою проектною документацією, яка суперечить містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки, що дозволяє вважати відповідний об`єкт самочинним будівництвом.

26. При цьому, суди попередніх інстанцій послались на норми частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

27. Поряд з цим, суди попередніх інстанції залишили абсолютно без уваги те, чи мали місце порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з боку позивача, фактично, та у чому саме полягало відхилення від містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

28. Так, суди обмежилися зазначенням про те, що позивачем допущення встановлених перевіркою порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності не спростовано та узагалі не з`ясували, про відхилення від яких саме пунктів містобудівних умов та обмежень йшлося в Акті перевірки, а також оспорюваних Наказі та Приписі і чи були вони допущені.

29. Статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. Як визначено частинами 1, 4-5 статті 11 КАС України у вказаній редакції, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

31. За змістом частини 1 статті 138 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень), предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

32. Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що закріплений нормами КАС України принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин, а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини та надати суду додаткові докази.

33. Отже, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мали значення для правильного вирішення справи. Зокрема суди попередніх інстанцій не з`ясували обставин та не перевірили їх доказами з приводу того: відхилення позивачем від яких саме пунктів містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки було вказане в Акті перевірки та оспорюваних Приписі, Наказі та чи мало місце таке відхилення фактично; чи були допущені позивачем як замовником будівництва порушення пунктів 4.1, 4.2, 5.10 ДБН В.2.2-17:2006 "Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення" внаслідок не передбачення у проектній документації та невиконання заходів з безперешкодного доступу для людей, які відносяться до мало мобільних груп населення.

34. Зважаючи на норми частин 1-2 статті 341 КАС України (в редакції чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості самостійно встановлювати фактичні обставини справи та/або додатково перевіряти наявні у матеріалах справи докази.

35. За приписами частини 2 статті 353 КАС України (в редакції чинній до 08.02.2020), підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

36. В силу вимог частини 4 цієї статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

37. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, а оскаржувані судові рішення слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Також, у зв`язку з цим, судом касаційної інстанції не надається оцінка решті доводів, наведених у касаційній скарзі та відзивах на неї.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355-356, 359 КАС України, суд, -

................

Перейти до повного тексту