1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року

м. Київ

справа №810/5173/15

адміністративне провадження № К/9901/13721/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року (головуючий суддя Безименна НВ., Бєлова Л.В., судді - Кучма А.Ю.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "Лагода" звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2015 року № 0001032200, яким нараховано пеню у сумі 73788 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2015 року №0001032200 в частині нарахування Приватному акціонерному товариству "Кондитерська фабрика "Лагода" пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 26506,28 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивача судовий збір у сумі 437,53 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 21 лютого 2020 року Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу.

Вказана апеляційна скарга від імені Головного управління ДПС у Київській області підписана представником Федоровим С.Ф.

Водночас, на підтвердження повноважень щодо подання скарги представником Федоровим С.Ф. жодних документів до суду не надано.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року у справі № 810/5173/15 повернуто скаржнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги мотивована тим, що відсутні документи, які свідчать про те, що Федоров С.Ф., який підписав апеляційну скаргу, є представником ГУ ДПС у Київській області у порядку його самопредставництва чи адвокатом. Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга має бути повернута скаржнику, оскільки останнім до апеляційної скарги не надано доказів наявності у представника встановлених законом повноважень щодо підписання апеляційної скарги.

Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 21 квітня 2020 року, ГУ ДПС у Київській області до Верховного Суду подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило оскаржувану ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного продовження.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 1 КАС України визначено юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлено порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Частинами першою, третьою статті 3 КАС України визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Частиною першою статті 55 вказаного Кодексу передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За приписами частини третьої статті 55 КАС України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до частини четвертої статті 55 КАС України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Отже, КАС України розмежовує такі юридичні категорії як "представництво" та "самопредставництво".

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів") положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

2 червня 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким внесено зміни до Конституції України, відповідно до яких розділ XV "Перехідні положення" Основного Закону України доповнено пунктом 16-1, підпункт 11 якого передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року №1401-VIII.

Таким чином, з 1 січня 2020 року представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Суд звертає увагу на те, що підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані лише питання представництва.

Водночас, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтер

................
Перейти до повного тексту