ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 640/23328/19
адміністративне провадження № К/9901/8476/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Кравчука В.М., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 у складі колегії суддів: Коротких А.Ю. (суддя-доповідач), Сорочка Є.О., Чаку Є.В. у справі №640/23328/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП Плюс" до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправним та скасування рішення
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "СВП Плюс" (далі - позивач, ТОВ "СВП Плюс") звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві), у якому просив визнати недійсною та скасувати постанову №204 від 31.10.2019 про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою до позивача застосовано штраф у сумі 4772,28 грн.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 позов задоволено.
2.1. Визнано недійсною та скасовано постанову №204 від 31.10.2019 ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
2.2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві на користь ТОВ "СВП Плюс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.
2.3. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві на користь ТОВ "СВП Плюс" понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн.
3. Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду першої інстанції та оскаржив його в апеляційному порядку.
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 апеляційну скаргу залишено без руху. Відповідачу запропоновано усунути її недоліки шляхом надання до суду доказу сплати судового збору в розмірі 2881,50 грн., для чого встановлено строк - десять днів з дня отримання копії ухвали суду.
5. 15.02.2020 на адресу суду апеляційної інстанції від ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві надійшла заява про відстрочення сплати судового збору, в якій відповідач, посилаючись на те, що ним не отримано кошти на фінансування видатків на оплату судового збору, просив відстрочити сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги.
6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 клопотання ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення. Апеляційну скаргу повернуто скаржнику з підстав, що визначені пунктом 1 частини 4 статті 169 та частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6.1. Постановляючи вказану ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач обмежився тим, що у прохальній частині апеляційної скарги заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору та не зазначив підстав для його задоволення в мотивувальній частині апеляційної скарги. Доказів, які б вказували, на майновий стан та свідчили про неможливість сплати судового збору, відповідач до апеляційної скарги також не додав. Тому, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути відповідачу.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Відповідач - ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, подав касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права. Зокрема, скаржник наголошує, що разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору ним були додані докази неможливості такої сплати, а саме виписка із системи дистанційного обслуговування клієнтів та відповідна довідка від 12.02.2021. Тому, на думку скаржника, не заслуговують на увагу висновки суду апеляційної інстанції про необґрунтованість клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору.
8. Відповідачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
9. Під час розгляду цієї касаційної скарги колегія суддів Верховного Суду враховує норми частини 1 статті 341 КАС України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
10. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України, до апеляційної скарги додається, серед іншого, документ про сплату судового збору.
11. Як передбачено частиною 1 статті 4 Закону №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
12. Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
13. У свою чергу, підпунктом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється на рівні 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
14. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 №2629-VIII встановлено, що в 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць складає з 1 січня 2019 року - 1921 гривні на одну особу.
15. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду у 2019 році і предметом заявлених ним позовних вимог було визнання недійсною та скасування постанови №204 від 31.10.2019 про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою до позивача було застосовано штраф у сумі 4772,28 грн.
16. Отже, судовий збір, що підлягав сплаті при поданні цієї позовної заяви складав 1921,00 грн. (з розрахунку: 4772,28 грн.*1,5% = 71,58 грн., що менше 1921,00 грн., тому 1921,00 грн.). Відтак, судовий збір, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги у цій справ складав 2881,50 грн. (з розрахунку: 1921,00 грн.*150% = 2881,50 грн.).
17. Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
18. При цьому, норми статті 8 Закону №3674-VI не надають територіальним органам Держпродспоживслужби будь-яких пільг щодо сплати судового збору.
19. Тому, питання щодо відстрочення чи розстрочення сплати судового збору за клопотанням, поданим суб`єктом владних повноважень, у тому числі, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, як у випадку спірних правовідносин, вирішується судом на власний розсуд.
20. Водночас, власний розсуд суду під час вирішення питання щодо відстрочення сплати судового збору має певні межі окреслені процесуальним законодавством та залежить від наведених у відповідному клопотанні обставин, що підтверджені засобами доказування.
21. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому вказано, що на час подання даного клопотання відповідачем, який є органом державної влади та здійснює діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування, не отримано кошти на фінансування видатків на оплату судового збору. На підтвердження наведених обставин відповідачем подано до суду довідку від 12.02.2021 №10.0/2194 і виписку з системи дистанційного обслуговування клієнтів від 12.02.2021.
22. Проте, наведені обставини та подані на їх підтвердження докази були, фактично, залишені судом апеляційної інстанції без будь-якого з`ясування та оцінки.
23. Зокрема, суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу в частині відмови у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору виходив з того, що відповідач не зазначив підстав заявленого клопотання та не надав доказів на їх підтвердження, що не відповідає дійсності та спростовується матеріалами цієї адміністративної справи.
24. Отже, при вирішенні цього питання судом апеляційної інстанції комплексна оцінка зазначених у клопотанні обставин не надавалась, що у свою чергу не дало суду можливості прийняти керуючись власним внутрішнім переконанням обґрунтоване рішення за наслідками вирішення заявленого відповідачем клопотання про відстрочення сплати судового збору.
25. За приписами пункту 3 частини 1 статті 248 КАС України, ухвала, що викладається окремим документом, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
26. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
27. У пункті 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№63566/00), пункті 13 рішення цього суду у справі "Петриченко проти України" (№2586/07) та пункті 280 рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції. Крім того, у пункті 42 рішення у справі "Бендерський проти України" (№22750/02) вказано, що за практикою, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективним. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
28. Відтак, за практикою Європейського суду з прав людини, одним із критеріїв вмотивованості судового рішення визначено те, що воно повинно містити обґрунтування висновків суду щодо вибору аргументів, покладених в основу його висновків та підтвердження їх певними перевіреними доказами, в тому числі, тими, що надані сторонами.
29. Ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 не відповідає наведеним вимогам щодо вмотивованості судового рішення, оскільки судом було помилково зазначено про те, що доказів, які б вказували, на майновий стан та свідчили про неможливість сплати судового збору, відповідач до апеляційної скарги не додав. Відповідно, у цій ухвалі також не було надано жодної оцінки наведеним відповідачем обставинам на підтвердження своїх доводів щодо неможливості сплати судового збору та не перевірено надані на підтвердження цієї обставини докази.
30. Частиною 2 статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
31. Частиною 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві у разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1).
32. Повернення апеляційної скарги ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві було наслідком відмови у задоволенні клопотання останнього про відстрочення сплати судового збору. Враховуючи те, що вирішення цього клопотання відбулось без належного з`ясування обставин, покладених в його основу та з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції повноважень самостійно розглянути і вирішити відповідне клопотання, колегія суддів Верховного Суду приходить до переконання, що висновок суду апеляційної інстанції про неусунення недоліків апеляційної скарги відповідачем та наявність підстав для повернення такої апеляційної скарги є передчасним і таким, що зроблено без урахування усіх обставин, що мали для цього значення.
33. Частиною 1 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
34. Таким чином, суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального права, а саме, статті 133 КАС України та пункту 1 частини 4 статті 169 і частини 2 статті 298 КАС України, що є підставою для його скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
35. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 344, 349, 355-356, 359 КАС України, суд, -