ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 808/1156/18
адміністративне провадження № К/9901/57769/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у складі судді Калашник Ю.В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів: Лукманової О.М. (головуючий), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - визнати незаконними дії відповідача в частині застосування двоскладової формули при перерахунку його пенсії згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2017 року;
1.2 - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2017 року без застосування двоскладової формули з розрахунку за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років пенсія повинна збільшуватися на 1 відсоток розміру пенсії.
2. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 14 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.
2.1 Ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій виходили із того, що проводити перерахунок пенсії позивача з урахуванням положень частини другої статті 56 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII) є недоцільним, оскільки розмір пенсії не збільшується, а призведе до суттєвого зменшення її розміру, тому якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується у попередньому розмірі. Предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, вчинених в ході виконання рішення суду у справі №336/7959/16-а, яке набрало законної сили, тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд вказував, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі. Суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
3.1 Позивач є особою яка потерпіла від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 2 серпня 2012 року та має статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Шевченківському об`єднаному УПФУ в Запорізькій області та з 10 серпня 1999 року отримує пенсію за віком, призначену у відповідності до статті 26 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), як особа яка потерпіла від наслідків аварії на ЧАЕС.
3.2 Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2017 року у справі №336/7959/16-а, яка набрала законної сили 17 жовтня 2017 року, визнано незаконною відмову Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 30 червня 2016 року у відповідності до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII.
3.3 3 січня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення позивачу перерахування пенсії за віком з 30 червня 2016 року, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII та виплати заборгованості у відповідності до постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2017 року у справі №336/7959/16-а, додатково надавши вказане рішення до заяви.
3.4 25 січня 2018 року лиcтом №33/Ч-1 відповідач відмовив у задоволенні зазначеної заяви з посиланням на те, що відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку. Таким чином, виконання рішення суду можливе за умови призначення пенсії за частиною другою статті 27 Закону №1058-IV. Виконання рішення суду відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII є недоцільним, оскільки станом на 30 червня 2016 року розмір пенсії у попередньому розрахунку більш вигідний.
3.5 Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, у зв`язку із чим звернувся із цим позовом до суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що обраний спосіб захисту його права є правильним. Посилається на те, що оскільки пенсія йому призначена у відповідності до вимог статті 27 Закону №1058-IV та він є постраждалим від Чорнобильської катастрофи, то має право на це підвищення до пенсії.
5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення судів попередніх інстанцій відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), уважає за необхідне зазначити наступне.
7. Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8. Відповідно до вимог частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
9. Відповідно до статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
10. Згідно статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
11. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
12. Верховний Суд звертає увагу, що вище зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
13. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
14. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
15. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
16. З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
17. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17.
18. З аналізу предмету спору у цій справі колегія суддів дійшла висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Шевченківського районного суду від 13 червня 2017 року у справі №336/7959/16-а.
19. За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
20. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
21. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.
22. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
23. Тобто, якщо позивач вважав, протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаного рішення Шевченківського районного суду від 13 червня 2017 року у справі №336/7959/16-а або порушення його прав, свобод чи інтересів, то він повинен був звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.
24. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України провадження в справі закривається, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
25. У разі порушення зазначеного порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду - провадження у справі належить закривати з посиланням на те, що спір вирішений судовим рішенням, яке набрало законної сили.
26. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року (справа №522/10140/17).
27. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повність або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -