Рішення № 9901/273/20 від 29.11.2021 про визнання протиправним та скасування рішення від 04 серпня 2020 року № 2356/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді...

РІШЕННЯ

Іменем України

29 листопада 2021 року

м. Київ

справа №9901/273/20

адміністративне провадження № П/9901/273/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Шарапи В.М., Стародуба О.П., Коваленко Н.В., Стрелець Т.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Самари В. С.,

представника позивача - Антоніва Р. В., Ніколенко А. В.,

представника відповідача - Ізвєкова К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення від 04 серпня 2020 року № 2356/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України",-

В С Т А Н О В И В:

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулася до Верховного Суду, як суду першої інстанції, з позовом до Вищої ради правосуддя (далі також відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 04 серпня 2020 року № 2356/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України".

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

2. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги вважає, що рішення Вищої ради правосуддя від 04 серпня 2020 року № 2356/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України", є протиправним, оскільки вказане рішення порушує право позивача на працю та на захист від незаконного звільнення; рішення має формальний характер, не містить посилань на мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків, що є порушенням ч. 6 ст. 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя"; оскаржуване рішення не містить жодних обґрунтувань підстав для звільнення судді ОСОБА_1 з посади відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України; під час прийняття рішення Вища рада правосуддя не взяла до уваги доводи позивача щодо відсутності підстав для звільнення її з посади та відсутності в діях судді істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним із статусом судді.

Крім того, позивач вказує на те, що в оскаржуваному рішенні Вища рада правосуддя не навела достатніх мотивів в частині відхилення аргументів судді, при цьому, Вища рада правосуддя, погодившись із висновками Першої дисциплінарної палати, порушила принцип презумпції невинуватості щодо ОСОБА_1 . Документи, покладені в обґрунтування рішення Першої дисциплінарної палати, що стало підставою для звільнення, зокрема, протоколи допиту та негласних слідчих (розшукових) дій не є належними, допустимими та достовірними доказами, є сфальсифікованими та такими, що отриманні з порушенням норм чинного законодавства. Залучення НАБУ матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій до матеріалів дисциплінарного провадження суперечить положенням чинного Кримінального процесуального кодексу України, який передбачає можливість їх застосування виключно в кримінальному провадженні щодо особи.

Також, під час обрання виду дисциплінарного стягнення та звільнення судді Вища рада правосуддя не врахувала позитивну характеристику судді, значний досвід її перебування на посаді, а також відсутність жодного випадку притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за весь час роботи на посаді судді. Застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади та подальше звільнення ОСОБА_1 суперечить принципу пропорційності.

Отже, на думку позивача, підстави для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області об`єктивно відсутні, що свідчить про очевидну протиправність рішення Вищої ради правосуддя від 04 серпня 2020 року.

3. Свою позицію позивач також обґрунтовує такими аргументами:

Рішенням Вищої ради правосуддя від 04 серпня 2020 року № 2356/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України" порушені права ОСОБА_1 гарантовані, ч. 1 ст. 23 Загальної декларації прав людини, Конвенцією про захист прав і основоположних свобод, ст. 43 Конституції України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Приймаючи рішення про звільнення судді ОСОБА_1, Вища рада правосуддя мала б чітко вказати свої мотиви щодо необхідності звільнення скаржника із займаної посади. Натомість, єдине, що зазначає Вища рада правосуддя в оскаржуваному рішенні - це посилання на положення нормативно-правових актів та висновки Першої дисциплінарної палати. Відповідачем не взято до уваги доводи судді ОСОБА_1 про розголошення даних досудового розслідування та перевищення службових повноважень, у зв`язку із долученням до скарги матеріалів негласних слідчих дій та, відповідно, інформації з обмеженим доступом. Такі дії суперечать одному з найважливіших положень демократичної та правової держави - презумпції невинуватості. У рішенні про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності Перша дисциплінарна палата, з якою погодилася Вища рада правосуддя, презюмувала фактичні обставини, які становлять зміст обвинувачення в кримінальному провадженні та щодо яких ще не відбувався судовий розгляд. Так, притягнення особи до дисциплінарної відповідальності не може передувати доведеності її винуватості вироком суду, який набрав законної сили, або іншому остаточному рішенню суду, яке ґрунтується на досліджених в належному процесуальному порядку доказах.

Поряд з цим, позивач факт отримання грошових коштів заперечує, а всі надані НАБУ докази вважає сфальсіфікованими та такими, що не могли братися до уваги відповідачем під час розгляду дисциплінарної справи та прийняття оскаржуваного рішення. Таким чином, висновок Вищої ради правосуддя про встановлення в діях судді спілкування з довіреною особою позивача поза межами судового засідання, обговорення питань щодо ухвалення рішень на користь позивача з наступним ухваленням такого рішення за вказаних обставин не відповідає фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах дисциплінарної справи документам.

Отже, на думку позивача, висновок Вищої ради правосуддя про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на неналежних та недопустимих доказах, отриманих з порушенням норм Кримінально-процесуального кодексу України.

Також позивач зазначає про перевищення Вищою радою правосуддя своїх повноважень.

Так, суддя ОСОБА_1 призначила розгляд справи № 920/518/19 за правилами спрощеного позовного провадження з метою виконання завдань господарського судочинства та на підставі відповідних положень Господарського процесуального кодексу України. Якщо проаналізувати Єдиний реєстр судових рішень України, 27 травня 2019 року суддею ОСОБА_1 було прийнято всього десять ухвал, з яких чотирьма було призначено судові засідання по справах, всі справи було призначено або на 05 червня 2019 року або навіть раніше - 03 червня 2019 року. Вказане спростовує висновки Вищої ради правосуддя про те, що призначення справи до розгляду у скорочений час (з 27 травня на 05 червня 2019 року) вказує на спілкування поза межами судового засідання судді ОСОБА_1 та представника позивача у справі № 920/518/19, узгодженість їх дій під час розгляду справи з метою ухвалення рішення саме на користь позивача.

Крім того, призначення судових засідань до розгляду в такі строки пояснюється також тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 30 травня 2019 року було вирішено відрядити для здійснення правосуддя суддю ОСОБА_1 до Господарського суду Харківської області строком на один рік із 14 червня 2019 року. У зв`язку з цим, суддя мала обмежені строки для розгляду та вирішення судових спорів, що перебували у її проваджені.

На думку позивача, Вища рада правосуддя необґрунтовано та безпідставно погодилась з висновком Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо процесуальних рішень судді, а саме відмови у відкладенні розгляду справи та у поновленні строку на подання відзиву, що свідчить про перевищення дисциплінарним органом своїх повноважень.

4. Відповідач заперечує проти позову, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Так, 05 липня 2021 року на адресу Верховного Суду від Вищої ради правосуддя надійшов відзив на позовну заяву.

Представником ОСОБА_1 двічі заявлялось клопотання про залишення відзиву ВРП на позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Матеріалами справи підтверджується, що копія ухвали Верховного Суду від 02 вересня 2020 року (якою установлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву) отримана уповноваженим представником відповідача 08 вересня 2020 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням АТ "Укрпошта". За таких обставин ВРП мала подати відзив у строк до 23 вересня 2020 року включно.

За приписами частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Про продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (частина шоста статті 121 КАС України).

У свою чергу, відзив на позовну заяву відповідачем до Верховного Суду через канцелярію суду подано 05 липня 2021 року, тобто з пропуском встановленого судом строку більше як на дев`ять місяців. При цьому, представниками ВРП не було подано клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву одночасно з його поданням.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку реалізації права подати відзив на позовну заяву.

Таким чином, поважних причин пропуску строку для подання відзиву у цій справі відповідач Верховному Суду не навів.

Тож, ураховуючи подання відповідачем відзиву з порушенням порядку та строку, установлених статтею 162 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення клопотання ОСОБА_1 про залишення відзиву ВРП на позовну заяву без розгляду та не бере до уваги вказаний відзив.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Між тим, під час надання пояснень та додаткових пояснень при розгляді цієї справи, відповідач обґрунтував свою позицію такими аргументами.

Так, оскаржуване рішення ВРП ухвалено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством, мотивоване наявністю рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2020 року № 747/1 дп/15-20 та рішення Ради від 16 липня 2020 року № 2168/0/15-20, а доводи позивача щодо відсутності в рішенні ВРП мотивів, з яких остання дійшла відповідних висновків, є безпідставними.

Також, рішення відповідача про звільнення судді з посади, не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки для цього законами України "Про судоустрій і статус суддів" і "Про Вищу раду правосуддя" передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Нормами зазначених вище законів не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини під час вирішення питання про звільнення судді з посади.

В межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).

Така правова позиція була викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема: від 23 січня 2020 року у справі № 9901/418/18 (провадження № 11 -434заі19); 28 листопада 2019 року у справі № 9901/449/18 (провадження № 11 -205заі19); від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/608/18 (провадження № 11 -435заі19); від 29 листопада 2018 року у справі № 9901/27/17 (провадження № 11 -948асі 18).

Отже, на думку відповідача, враховуючи те, що оскаржуване рішення ВРП від 04 серпня 2020 року № 2356/0/15-20 прийнято повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухвалені; таке рішення також містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення ВРП.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Зазначена позовна заява надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 01 вересня 2020 року і протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 вересня 2020 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді (судді-доповідача) Стеценка С. Г., суддів: Бевзенка В. М., Стародуба О. П., Коваленко Н. В., ОСОБА_4

6. Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні з викликом сторін на 28 вересня 2020 року на 15:00 годину. Зобов`язано Вищу раду правосуддя надати суду належним чином засвідчену копію рішення Вищої ради правосуддя від 04 серпня 2020 року № 2356/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України".

7. 21 вересня 2020 року на виконання вимог вказаної ухвали, Вищою радою правосуддя до Верховного Суду подано: копію рішення Вищої ради правосуддя від 04 серпня 2020 року № 2356/0/15-20; витяг з протоколу № 62 засідання Вищої ради правосуддя від 04 серпня 2020 року; копію матеріалів про звільнення судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 від 04 серпня 2020 року № 2356/015-20; докази на підтвердження повноважень представника ВРП.

8. 22 та 24 вересня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання Вищої ради правосуддя про зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі за провадженням № 11-238сап20, оскільки рішення Вищої ради правосуддя від 04 серпня 2020 року № 2356/0/15-20, яке є предметом оскарження в даній справі, прийнято на підставі рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2020 року № 747/1дп/15-20 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1", яке рішенням Вищої ради правосуддя від 16 липня 2020 року № 2168/0/15-20 залишено без змін. Вказане рішення Вищої ради правосуддя від 16 липня 2020 року стало предметом оскарження у Великій Палаті Верховного Суду у справі за провадженням № 11-238сап20.

9. Також, 28 вересня 2020 року ОСОБА_1 подано клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі за провадженням № 11-238сап20.

10. Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі за провадженням № 11-238сап20.

11. 10 червня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання Вищої Ради правосуддя про поновлення провадження у справі № 9901/273/20 та призначення справи до розгляду.

12. У зв`язку з відпусткою судді Бевзенка В. М., який входить до складу постійної колегії суддів та з метою дотримання строків розгляду справи, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року № 1106/0/78-21, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 червня 2021 року визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі головуючого судді: Стеценка С. Г., суддів: Шарапи В. М., Стародуба О. П., Коваленко Н. В., ОСОБА_4

13. Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26 липня 2021 року о 15:00 годин.

14. 05 липня 2021 року на адресу Верховного Суду від Вищої ради правосуддя надійшов відзив на позовну заяву.

15. 20 липня 2021 року на адресу Верховного Суду Вищою радою правосуддя з використанням системи "Електронний суд" направлено заяву про участь у судовому засіданні по справі № 9901/273/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

16. 26 липня 2021 року розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням суддів-членів колегії Шарапи В. М., Стародуба О. П. та Коваленко Н. В. у відпустці. Призначено розгляд справи на 16 серпня 2021 року о 15:00.

17. 16 серпня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення судового засідання у справі, призначеного на 16 серпня 2021 року. У зв`язку із заявленим клопотанням, розгляд справи відкладено на 20 вересня 2021 року о 15:00 годин.

18. 20 вересня 2021 року під час судового засідання суддею ОСОБА_4 подано заяву про самовідвід від розгляду справи, яка вмотивована тим, що відповідачем у цій справі є Вища рада правосуддя. Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 червня 2021 року № 1425/3дп/15-21 відкрита дисциплінарна справа за скаргою ОСОБА_3 стосовно суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, ОСОБА_4 . Суддя зауважує, що вказані обставини не впливають на її неупередженість при розгляді цієї справи і не свідчать про особисту зацікавленість в результаті її розгляду. Однак, для того, щоб у сторін не виникало сумнівів у неупередженості та безсторонності суду, який розглядає дану справу, вважає за доцільне заявити самовідвід.

19. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_4 про самовідвід.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 вересня 2021 року, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року № 1773/0/78-21 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді Шарапа В. М., Стародуб О. П., Коваленко Н. В., Стрелець Т. Г.

Розгляд справи було призначено на 18 жовтня 2021 року о 15:00 годин.

20. 07 жовтня 2021 року від ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач, серед іншого, просить відзив ВРП на позовну заяву залишити без розгляду.

21. У зв`язку з перебування судді Стародуба О. П. у відпустці, розгляд справи 18 жовтня 2021 року не відбувся. Наступне судове засідання призначено на 25 жовтня 2021 року о 15:00 годин.

22. 25 жовтня 2021 року під час судового засідання представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи у порядку кримінального судочинства у кримінальному провадженні № 52019000000000415.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено. Розгляд справи відкладено на 29 листопада 2021 року о 15:00 годин.

23. 29 листопада 2021 року під час судового розгляду представником ОСОБА_1 подано клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення справи № 991/7892/21(провадження у Вищому антикорупційному суді № 1-кп/991/64/21) в порядку кримінального судочинства у кримінальному провадженні № 52019000000000415.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, оскільки наведені у клопотанні доводи не переконують Суд у наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 991/7892/21(провадження у Вищому антикорупційному суді № 1-кп/991/64/21) в порядку кримінального судочинства у кримінальному провадженні № 52019000000000415.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

24. ОСОБА_1 Указом Президента України від 10 листопада 2009 року № 920/2009 призначена на посаду судді Господарського суду Сумської області строком на п`ять років, Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 296/2017 призначена на посаду судді Господарського суду Сумської області, рішенням ВРП від 30 травня 2019 року № 1438/0/15-19 відряджена для здійснення правосуддя до Господарського суду Харківської області строком на 1 рік з 14 червня 2019 року.

25. 18 липня 2019 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга НАБУ на дії судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 920/518/19.

26. Ухвалою від 22 листопада 2019 року № 3104/1дп/15-19 Перша Дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарну справу стосовно цієї судді з підстав, передбачених підпунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

27. Під час розгляду дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Дисциплінарний орган ВРП врахував позитивну характеристику судді, відсутність іншого дисциплінарного стягнення, однак, з огляду на умисний характер грубих порушень, допущених суддею Господарського суду Сумської області ОСОБА_1, які свідчать про необ`єктивне та несправедливе здійснення правосуддя, вважав, що застосування дисциплінарного стягнення у виді подання ВРП про звільнення з посади судді є пропорційним вчиненому. При цьому Перша Дисциплінарна палата ВРП акцентувала увагу на тому, що вона у межах дисциплінарної справи не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення судді ОСОБА_1 .

28. Рішенням від 13 березня 2020 року № 747/1дп/15-20 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності і застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання ВРП про звільнення її з посади.

29. ОСОБА_1 оскаржила це рішення до ВРП.

ВРП рішенням від 16 липня 2020 року № 2168/0/15-20 залишила рішення її дисциплінарного органу без змін.

Так, ВРП визнала обґрунтованим висновок її дисциплінарного органу про те, що спілкування судді ОСОБА_1 з довіреною особою позивача у справі № 920/518/19 поза межами судового засідання, обговорення питань щодо ухвалення рішення на користь позивача з подальшим його ухваленням за вказаних обставин, безумовно, суперечить завданням судочинства, визначеним статтею 129 Конституції України, статтею 2 ГПК, свідчить про упередженість судді та умисність її дій, оскільки вона не могла не усвідомлювати неправомірності своїх дій, які порушують засади справедливого, неупередженого розгляду господарської справи. Зазначені дії судді ОСОБА_1, на думку ВРП, ставлять під сумнів її здатність здійснювати правосуддя безсторонньо, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.

За висновком ВРП, на підставі встановлених під час розгляду дисциплінарної справи фактів її Перша Дисциплінарна палата правильно вказала на наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, відповідальність за вчинення якого передбачена пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду). При цьому зазначені дії судді ОСОБА_1 правильно кваліфіковані Першою Дисциплінарною палатою ВРП як істотний дисциплінарний проступок.

На переконання ВРП, застосований її Першою Дисциплінарною палатою вид стягнення відповідає принципу пропорційності, закладеному в частині другій статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частині п`ятій статті 50 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".

30. Не погоджуючись з рішенням ВРП від 16 липня 2020 року № 2168/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2020 року № 747/1дп/15-20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1"., ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду скаргу на це рішення.

31. 08 квітня 2021 року за наслідками розгляду справи № 11-238сап20 Великою Палатою Верховного Суду було винесено постанову, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 16 липня 2020 року № 2168/0/15-20, яким залишено без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2020 року № 747/1дп/15-20 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1". Рішення Вищої ради правосуддя від 16 липня 2020 року № 2168/0/15-20 залишено без змін.

32. 17 липня 2020 року до ВРП надійшло подання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2020 року № 747/1дп/15-20.

33. За результатами розгляду подання, Рішенням ВРП від 04 серпня 2020 року № 2356/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" (далі за текстом також - Рішення ВРП від 04 серпня 2020 року або Оскаржуване Рішення) вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

34. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та необґрунтованим, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість судді гарантується Конституцією та законами України.

37. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

38. Статтею 108 Закону № 1402-VIII визначено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог цього Закону.

39. Положеннями пункту 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII визначено, що одним із видів дисциплінарного стягнення є подання про звільнення судді з посади, що, за змістом пункту 1 частини восьмої цієї ж статті, застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку.

40. Згідно з частиною дев`ятою статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів, зокрема: 1) суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; [...] 7) суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

41. Статтею 112 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України, зокрема: [...] 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді [...] .

42. Статтею 115 Закону № 1402-VIII встановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).

43. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

44. Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1798-VIII статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

45. ВРП діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом (частина перша статті 26 Закону № 1798-VIII).

Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП (частина друга статті 26 Закону № 1798-VIII).

46. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

47. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право, зокрема: <...> залишити рішення Дисциплінарної палати без змін (пункт 5 частини десятої цієї статті).

48. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

49. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

50. Згідно з частинами першою, третьою статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

51. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

52. Частинами першою, другою та п`ятою статті 30 Закону № 1798-VIII передбачено, що засідання ВРП та Дисциплінарних палат проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться у виняткових випадках, за наявності підстав, визначених цим Законом.

Засідання ВРП у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП або Дисциплінарної палати відповідно. Засідання ВРП у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше чотирнадцяти членів ВРП.

Особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.

53. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення (частина шоста статті 56 Закону № 1798-VIII).

Відповідно до частин другої, третьої статті 57 Закону № 1798-VIII рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

54. За змістом пункту 12.39 глави 12 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення Дисциплінарної палати повинне відповідати вимогам частини восьмої статті 50 Закону.

Рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, про переведення судді до суду нижчого рівня Секретарем Дисциплінарної палати передається для розгляду до Ради.

55. Згідно з пунктом 17.3 глави 17 Регламенту подання Дисциплінарної палати про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, підписує секретар палати та не пізніше наступного дня після прийняття Радою рішення за скаргою на рішення Дисциплінарної палати або закінчення строку для його оскарження передає на розгляд Ради.

Подання розглядається Радою протягом п`ятнадцяти днів з дня його надходження до Ради.

56. Верховний Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

57. Предметом судового контролю у цій справі є законність рішення ВРП від 04 серпня 2020 року № 2356/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України".

58. Аналізуючи наведені положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи, насамперед варто зазначити, що звільнення з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відбувається після того, як в межах дисциплінарного провадження стосовно судді Дисциплінарна палата ВРП на основі встановлених і досліджених обставин, які слугували підставою для відкриття дисциплінарної справи, встановить, що в діях судді є склад дисциплінарного проступку, про що ухвалить мотивоване рішення (відповідно до статті 50 Закону № 1798-VIII). Рішення цього дисциплінарного органу суддя може оскаржити до ВРП і якщо остання погодиться з висновками свого дисциплінарного органу - тоді до Великої Палати Верховного Суду, який розглядає цю скаргу за правилами касаційного провадження (в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС України).

59. Як убачається з матеріалів справи, рішенням від 13 березня 2020 року № 747/1дп/15-20 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності і застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання ВРП про звільнення її з посади.

60. Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до ВРП зі скаргою, у якій просила скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП та закрити дисциплінарне провадження.

61. ВРП рішенням від 16 липня 2020 року № 2168/0/15-20 залишила вказане рішення без змін.

За висновком ВРП, на підставі встановлених під час розгляду дисциплінарної справи фактів, її Перша Дисциплінарна палата правильно вказала на наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, відповідальність за вчинення якого передбачена пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду). При цьому зазначені дії судді ОСОБА_1 правильно кваліфіковані Першою Дисциплінарною палатою ВРП як істотний дисциплінарний проступок.

62. Вказане рішення ВРП від 16 липня 2020 року № 2168/0/15-20 було предметом судового розгляду, за результатами якого Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 08 квітня 2021 року (справа № 11-238сап20), якою скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення ВРП від Вищої ради правосуддя від 16 липня 2020 року № 2168/0/15-20.є

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 на указане рішенням ВРП, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з дотриманням принципу пропорційності у визначенні дисциплінарного стягнення, і таке рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Наведені у скарзі судді ОСОБА_1 доводи висновків ВРП не спростовують.

При цьому, дії та рішення ВРП та її дисциплінарного органу не характеризувалися недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено ЄСПЛ у рішеннях у справах "Олександр Волков проти України" (пункти 109-131) і "Куликов та інші проти України" (пункти 135-137), а подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_1 гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.

63. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові зазначила про те, що ВРП і її дисциплінарний орган на підставі наявних у дисциплінарній справі матеріалів та установлених обставин повною мірою обґрунтували свої висновки про те, що дії судді ОСОБА_1, які полягали у позапроцесуальних відносинах із довіреною особою позивача у справі № 920/518/19, обговорення питань ухвалення рішення на користь позивача з подальшим його ухваленням містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Такі дії безумовно суперечать завданням судочинства, визначеним статтею 129 Конституції України, статтею 2 ГПК, свідчать про упередженість судді та умисність її дій, оскільки вона не могла не усвідомлювати їх неправомірності та спрямування на порушення засад справедливого, неупередженого розгляду справи. Зазначені дії судді ОСОБА_1 ставлять під сумнів її здатність здійснювати судочинство безсторонньо, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.

За таких обставин, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки ВРП щодо наявності правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та пропорційності застосованого до неї дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади.

64. Відтак фактичні обставини, які в сукупності дали ВРП підстави для висновку про наявність в діях судді ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, наслідком якого є звільнення з посади відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, встановила і надала їм правову оцінку (в аспекті підстав дисциплінарної відповідальності) Перша Дисциплінарна палата ВРП в межах процедури дисциплінарного провадження та ВРП (у пленарному складі, розглядаючи скаргу на рішення цього дисциплінарного органу).

65. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що предмет доказування в цій справі не охоплює обставини, що слугували підставою для дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_1 . Цим обставинам уже надано правову оцінку Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 11-238сап20, про що йдеться вище.

66. За приписами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт вчинення ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку, а також правомірність рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді подання про її звільнення з посади, не потребують доказування.

67. Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці (наприклад, постанова від 29 жовтня 2020 у справі № 9901/929/18) неодноразово наголошувала, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватися обставини дисциплінарної справи щодо судді (в тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).

Переглядати рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, в порядку адміністративного судочинства може лише Велика Палата Верховного Суду за правилами касаційного провадження.

68. З урахуванням наведеного, Верховний Суд, вирішуючи цю справу, не може розглядати спірне рішення ВРП крізь призму тих аргументів позивача, які стосуються протиправності рішення ВРП від 16 липня 2020 року № 2168/0/15-20, ухваленого за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2020 року.

69. Рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, за своєю суттю таке рішення є кадровим.

70. Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 57 Закону № 1798-VIII встановлений перелік підстав, при яких рішення ВРП про звільнення судді відповідно до пунктів 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, підлягає скасуванню, а саме: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

71. Відтак під час розгляду справи Верховний Суд повинен перевірити чи мала повноваження ВРП ухвалювати спірне рішення, чи підписане таке рішення всіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні, а також, чи містить спірне рішення визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких відповідач дійшов відповідних висновків.

72. З`ясовуючи наявність підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування спірного рішення відповідача, слід зазначити таке.

73. Згідно з частиною першої статті 56 Закону № 1798-VІІІ питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП. При цьому, приписами частини першою статті 5 та частини другою статті 30 цього Закону визначено, що ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

74. Оцінюючи оскаржуване рішення ВРП від 04 серпня 2020 року № 2356/0/15-20 на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону №1798-VIII, колегія суддів Верховного Суду вважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим, а також ухвалено повноважним складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.

75. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало подання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 липня 2020 року № 27536/0/9-20 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області на підставі пункту 3 частини шостої 126 Конституції України відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2020 року, залишеного без змін рішенням ВРП від 16 липня 2020 року № 2168/0/15-20.

76. Варто звернути увагу, що з огляду на визначену законодавством послідовність етапів у процедурі звільнення судді з посади у зв`язку з вчиненням істотного дисциплінарного проступку, грубим чи систематичним нехтуванням обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України) ВРП, розглядаючи питання вже власне про звільнення судді із зазначеної підстави (відповідно до частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII), повторно не переглядає рішення Дисциплінарної палати, як і не з`ясовує заново обставин, що слугували підставою для висновку про вчинення суддею дисциплінарного проступку.

77. Доводи позивача про відсутність у спірному рішенні мотивів, якими керувалася ВРП при встановленні фактів, які можуть бути підставами для звільнення судді, вочевидь, спрямовані на те, щоб переконати суд у тому, що дисциплінарний орган та ВРП неправильно оцінили обставини, які слугували приводом для відкриття дисциплінарного провадження стосовно позивача, а згодом для її притягнення до дисциплінарної відповідальності, відтак дійшли помилкового висновку про вчинення істотного дисциплінарного проступку.

Водночас ці аргументи позивача про протиправність здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження стосуються обставин, які були предметом доказування у справі за скаргою на рішення дисциплінарного органу, що вирішувалася Великою Палатою Верховного Суду, та за результатом розгляду якої цей судовий орган ухвалив судове рішення, що набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

78. Колегія суддів не вважає, ці доводи достатніми для втручання в спірне рішення, оскільки ОСОБА_1, заявляючи про його необґрунтованість, не повідомила жодних нових чи відмінних від фактичних обставин, які існували, але були залишені поза увагою на час розгляду дисциплінарної справи, та/або з`явилися згодом і можуть мати значення для прийняття рішення щодо її звільнення з посади, що в кінцевому підсумку слугували би для ВРП (з огляду на її конституційний правовий статус) невідмовною підставою розглянути їх й надати відповідну правову оцінку.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що повноваження стосовно ухвалення рішення про звільнення судді з посади є виключною компетенцією ВРП як колегіального конституційного органу. При цьому, рішення приймається за внутрішнім переконанням членів ВРП, обов`язком якої є формування в Україні якісного суддівського корпусу з професійних кадрів високого рівня кваліфікації з урахуванням їхніх особистих та моральних якостей, необхідних для здійснення правосуддя. Тобто за певних обставин ВРП може й не погодитися із зазначеними у поданні підставами для звільнення судді.

79. Відтак колегія суддів не може категорично заперечувати правомочність ВРП повторно з`ясовувати та крізь призму погляду конституційного органу, який відповідальний за чистоту та формування суддівського корпусу, застосувати до обставин вчинення суддею дисциплінарного проступку інші наслідки, ніж ті, що рекомендовані в поданні дисциплінарного органу, адже на стадії розгляду подання про звільнення судді, існує певна вірогідність з`ясування об`єктивних і вагомих обставин, яким не було надано відповідної кваліфікації, але які водночас вимагатимуть від членів ВРП дати їм правову оцінку на предмет наявності підстав для звільнення судді з посади.

80. Верховний Суд звертає увагу, що спірне рішення ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді містить посилання на визначені законом підстави для звільнення судді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України) та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків - рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2020 року № 747/1дп/15-20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1, яке залишено без змін рішення ВРП від 16 липня 2020 року № 2168/0/15-20, що, у свою чергу, залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 11-238сап20.

81. З огляду на наведені мотиви та встановлені у цій справі обставин, ураховуючи дотримання ВРП процедури розгляду питання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади та висновки Великої Палати Верховного Суду щодо обґрунтованості та вмотивованості застосованого виду дисциплінарного стягнення, наведені в постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 11-238сап20, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність обумовлених частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII підстав для скасування спірного рішення ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, оскільки таке рішення ВРП прийняла у спосіб, на підставі та в межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України, рішення відповідає критеріям частини другої статті 2 КАС України, а отже, підстави для задоволення позову відсутні.

82. Такі висновки узгоджуються з позицією викладеною у постановах Великої палати Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 9901/58/19, від 10 вересня 2020 року у справі № 9901/770/19 та у рішеннях Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 9901/929/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 9901/155/20 та від 30 вересня 2021 року у справі № 9901/35/20.

83. Посилання ОСОБА_1 на те, що оскаржуване рішення порушує права позивача гарантовані ч. 1 ст. 23 Загальної декларації прав людини, Конвенцією про захист прав і основоположних свобод, ст. 43 Конституції України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" є безпідставними та необґрунтованими та спростовуються вищенаведеними висновками.

84. Колегія суддів критично ставиться до доводів позивача про те, що Вища рада правосуддя погодившись із висновками Першої Дисциплінарної палати ВРП порушила принцип презумпції невинуватості, та діяла не у спосіб передбачений законом, з огляду на таке.

Гарантована статтею 62 Конституції України та пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97).

Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплені поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

85. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у подібних правовідносинах у рішенні від 21 червня 2018 року у справі № 9901/486/18.

86. Доводи ОСОБА_1 про те, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення та звільнення судді Вища рада правосуддя не врахувала її позитивну характеристику, значний досвід перебування на посаді та застосовуючи такий вид дисциплінарного стягнення порушила принцип пропорційності, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані обставини були предметом дослідження під час судового розгляду справи № 11-238сап20 у Великій Палаті Верховного Суду.

87. Інші доводи та обґрунтування позовних вимог не спростовують вищенаведені висновки Суду щодо відсутності підстав для скасування рішення Вищої ради правосуддя від 04 серпня 2020 року № 2356/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України".

88. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Також Верховний Суд звертає увагу на абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, відповідно до якого правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.

89. Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

90. Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

91. Відповідно до приписів ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст. 139, 244-250, 255, 266, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення від 04 серпня 2020 року № 2356/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде виготовлено протягом п`яти днів з дня оголошення його вступної та резолютивної частини.

Рішення складене та підписане 02.12.2021.

................

Перейти до повного тексту