ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2021 року
м. Київ
справа №646/14470/15-а
адміністративне провадження № К/9901/10199/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019 (колегія суддів: Л.В. Тацій, З.Г. Подобайло, А.М. Григоров) у справі № 646/14470/15-а за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Харківської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 393/80700/15 від 13.11.2015, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених статті 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 51543,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на відсутність складу адміністративного правопорушення у його діях, які відповідач зазначив в постанові про порушення митних правил, оскільки він як керівник підприємства, не забезпечив сплату митних платежів у встановлені законом строки, визначені у графі 48 "Відстрочення платежів" ЕМД № 807100000/2015/010305 від 31.03.2015 року та передбачені ч. 7 ст. 55 МК України. Позивач зазначав, що такі висновки відповідача не відповідають дійсності, оскільки, згідно ч. 6 ст. 307 МК України, у даному випадку фінансова гарантія не надавалась, тому немає підстав застосовувати 90-денний строк фінансової гарантії, а посилання відповідача на необхідність сплати митних платежі у строки, вказані в графах 48 митних декларацій не підтверджуються нормами законодавства. На думку позивача, у даному випадку слід застосовувати ч. 4 ст. 3 МК України, оскільки законодавство не визначає чіткого строку сплати різниці в сумі митних платежів у випадку випуску товарів у вільний обіг без надання фінансових гарантій, тому обов`язок сплатити вказану різницю за ЕМД виникне після завершення процедури оскарження рішення про коригування митної вартості № 807000011/2015/000554/2 від 30 березня 2015 року, яке стало підставою для їх нарахування. Крім того, позивач посилається на те, що в його діях відсутня умисна форма вини, при наявності якої наступає відповідальність за ст. 485 МК України.
Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.03.2017 у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови Харківської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 393/80700/15 від 13.11.2015 за статтею 485 МК України відмовлено. Постанова набрала законної сили.
13.09.2018 позивач звернувся до суду з заявою про перегляд постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.03.2017 у справі № 646/14470/15-а за нововиявленими обставинами, в обґрунтування якої зазначив, що після її прийняття стали відомими обставини, які мають істотне значення для вирішення питання, а саме постановою Верховного Суду було встановлено, що рішення про коригування митної вартості, яке стало наслідком для винесення постанови про порушення митних правил є незаконним.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.12.2018 по справі № 646/14470/15-а постанова Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.03.2017 скасована. Ухвалено нове рішення, яким задоволено позов ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови. Визнано протиправною та скасовано постанову Харківської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 393/80700/15 від 13.11.2015 року за ст.485 Митного Кодексу України. Стягнуто з Харківської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 487,20 грн.
Рішення суду першої інстанції було мотивовано тим, що постанова про порушення митних правил була винесена за наслідками донарахування Митницею відповідних митних платежів рішенням про коригування митної вартості, яке скасовано в касаційному порядку постановою Верховного Суду від 14.08.2018, справа № 820/9195/15.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.12.2018 року по справі № 646/14470/15-а скасовано. Прийнято постанову, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.03.2016 по справі № 646/14470/15-а.
Суд апеляційної інстанції приймаючи відповідне рішення відзначив, що постанова, яка була прийнята Верховним Судом 14.18.2018 у справі №820/9195/15 не є рішенням, яке було підставою для винесення Червонозаводським районним судом м. Харкова від постанови від 27.03.2017, яким відмовлено у задоволенні позову про скасування постанови про порушення митних правил, про перегляд за нововиявленими обставинами якого просить здійснити позивач. Тобто нововиявлених обставин в розумінні статті 361 КАС України не має.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, яким було відмовлено у задоволені заяви про перегляд постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.03.2017, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишивши без змін рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.12.2018. Вказується на аналогічні доводи, які ним вказувались в заяві про нововиявлені обставини, що подавалась до суду першої інстанції.
В письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду відповідач просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25.03.2015 уповноваженою особою ПП "Спецімпекс" до митного оформлення подано електронну митну декларацію (ЕМД) №807100000/2015/009420 на товар: "Покриття з деревинно-полімерного композиту".
За результатами здійснення митного контролю за вказаною митною декларацією Харківською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/000554/2 від 30.03.2015, яким збільшено митну вартість задекларованого товару.
13.11.2015 Харківською митницею ДФС в особі заступника начальника Харківської митниці ДФС Мороза Р.С. винесено постанову у справі про порушення митних правил №393/80700/15, якою позивача, як директора ПП "Спецімпекс" визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 51543,72 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, зазначив, що оскаржувана постанова винесена відповідно до норм чинного законодавства, підстав для її скасування немає.
В заяві про перегляд рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.03.2016 позивач просив переглянути його за нововиявленими обставинами посилаючись на те, що правомірність дій митниці при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів підтверджено в судовому порядку з посиланням на постанову Верховного Суду від 14.08.2018, якою було скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016.
Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/9195/15 від 16.11.2015 року було скасовано рішення Харківської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товарів №80700011/2015/000469/2 від 20.03.2015 року; №80700011/2015/000470/2 від 20.03.2015 року; №80700011/2015/000515/2 від 26.03.2015 року; №80700011/2015/000528/2 від 30.03.2015 року; №80700011/2015/000549/2 від 30.03.2015 року; №80700011/2015/000550/2 від 30.03.2015 року; №80700011/2015/000551/2 від 30.03.2015 року; №80700011/2015/000552/2 від 30.03.2015 року; №80700011/2015/000553/2 від 30.03.2015 року; №80700011/2015/000554/2 від 30.03.2015 року.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 у справі № 820/9195/15 апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволені позову Приватного підприємства "Спецімпекс" відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі №820/9195/15 касаційну скаргу ПП "Спецімпекс" задоволено, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 скасовано, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 залишено без змін.
Згідно із приписами частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Отже істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.
Тобто нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акту, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Не можуть бути визнані нововиявленими обставинами такі обставини, які виникли або змінилися після прийняття судового рішення.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення нових істотних юридичних фактів, що існували на час розгляду справи, у якій ухвалено судове рішення, яке переглядається, але не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, а не факт/дата ухвалення нового судового рішення.
Для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами важливим є наявність у ухваленому судовому рішенні, на яке посилається скаржник (постанова Верховного Суду 14.08.2018, якою залишено в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2015) доведених істотних обставин, що існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом, але не могли бути відомі ні особі, яка заявила про це, ні суду, в провадженні якого перебувала справа.
Скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтував рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням. Отже, суд повинен виходити з преюдиційного зв`язку судового рішення, щодо якого ставиться питання про перегляд за нововиявленими обставинами та судового рішення, яким заявник обґрунтовує такий перегляд.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції відносно того, що не є нововиявленою обставиною скасування постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі №820/9195/15 рішення Харківської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товарів №807000001/2015/000554/2 від 30.03.2015, зважаючи на те, що постанова Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі № 646/14470/15-а була прийнята 27.03.2017, а отже на момент її прийняття вказаного рішення Верховного Суду не існувало.
Крім того, при прийнятті постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі № 646/14470/15-а, (про перегляд якої заявлено вимогу) взагалі не враховувались будь-які судові рішення у справі №820/9195/15, тобто такі не були приюдиційними.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд під час розгляду тотожних правовідносин, постанова від 02.07.2019, справа №646/14429/15-а, адміністративне провадження №К/9901/8689/19. Крім того, згідно із абзацом 1 пункту "а" пункту 5 частини другої статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України) право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються настає у випадку згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів та за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів.
Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
За приписами статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Пунктом 4 частини першої статті 289 МК України передбачено, що обов`язок із сплати митних платежів виникає після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 290 МК України припинення обов`язку із сплати митних платежів настає, зокрема при його належному виконанні.
У відповідності до статті 485 МК України несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
За вказаних приписів та встановлених обставин судами усіх інстанцій в ході розгляду даної справи, позивач, використовуючи право на випуск товару у вільних обіг, фактично узгодив податкове зобов`язання, яке було визначено вказаним в цій постанові рішенні Митниці, і прийняв обов`язок його своєчасно сплатити, за невиконання якого встановлена відповідальність, передбачена приписами статті 485 МК України, що має місце в спірних правовідносинах.
Варто зазначити, що обставини за яких рішення Митниці, яким було донараховано митні платежі із ввезення на територію України товару іноземного походження і обставини за яких керівник підприємства взяв на себе зобов`язання сплатити гарантійні платежі не є тотожними. В першому випадку мали місце правовідносини із розмитненням товару належного підприємству, а в другому - обов`язком взятого позивачем під час випуску товару в вільний обіг про сплату підприємством узгоджених податкових зобов`язань.
У разі скасування рішення Митниці, яким було збільшено митну вартість товару, Підприємство, отримавши товар у вільний обіг та оплативши такі збори, мав право звернутись до відповідача із заявою про їх повернення, як надмірно сплачені відповідно до процедури та порядку, визначених приписами Митного та Податкового кодексів України.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій не спростованими доводами касаційної скарги.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -