1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 823/211/16

адміністративне провадження № К/9901/13551/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2016 (суддя - Каліновська А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 (судді - Саприкіна І.В., Карпушова О.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- визнати грубі, недопустимі порушення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області елементарних правових норм при направленні йому відповіді від 04.03.2016, а саму відповідь - незаконною;

- зобов`язати відповідача направити йому законну, повну та достовірну відповідь по контролю за виконанням ОСОБА_2 рішення Придніпровського районного суду від 02.12.2015 по справі №823/3413/14 з врахуванням правових норм Конвенції "Про права людини", пп. 2, 3, 8, 9 Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів, Рекомендацій № R (80) комітету міністрів Євросоюзу, ст. 10 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду по правам людини".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.12.2015 по справі №823/3413/14 визнано неправомірними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Черкаси під час перевірки звернення ОСОБА_1 від 07.04.2014 в частині розгляду його заяви від 13.11.2001 та зобов`язано надати відповідь на вказану заяву в порядку ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Дане рішення набрало законної сили 02.02.2016.

На виконання вказаного рішення відповідач направив позивачу відповідь у формі листа від 04.03.2016 №181/01-21.

Не погодившись з відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що на виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.12.2015 по справі № 823/3413/14 відповідачем йому надано відповідь у формі листа від 04.03.2016 № 181/01-21, який на думку позивача не містить жодної інформації щодо виконання відповідачем вказаного судового рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем невірно обрано захист свого порушеного права, оскільки, вважаючи, що рішення суду, яке набрало законної сили, не виконується або виконується не належним чином чи не в повному обсязі, необхідно звертатися з відповідною заявою в порядку ст. 267 КАС України до суду в рамках того ж самого провадження, в якому ухвалювалося судове рішення, що підлягає виконанню.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди дійшли помилкових висновків, що позовні вимоги у цій справі пов`язані з виконанням рішення у справі №823/3413/14.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 4 ст. 257 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 267 КАС України (в зазначеній редакції) визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог частини дев`ятої статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

У постановах від 17.04.2019 (справа № 355/1648/15-а), від 12.05.2020 (справа №815/2252/16) Верховний Суд дійшов висновку, що "…зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.


................
Перейти до повного тексту