ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 278/1429/17
адміністративне провадження № К/9901/44963/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - МО України) на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2017 року у складі судді Зубчук І.В. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Шевчук С.М. (головуючий), суддів: Мацького Є.М., Шидловського В.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до МО України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У червні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - визнати протиправним і скасувати рішення МО України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 23 червня 2015 року внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
1.2 - зобов`язати МО України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на дату встановлення інвалідності, а саме 23 червня 2015 року.
2. Житомирський районний суд Житомирської області постановою від 10 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, позов задовольнив.
Визнав протиправним і скасував рішення МО України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 23 червня 2015 року внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 14 квітня 2017 року №39.
Зобов`язав МО України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на дату встановлення інвалідності, а саме 23 червня 2015 року, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - постанова КМУ №975).
2.1 Ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій виходили із того, що поданих ОСОБА_1 документів достатньо для підтвердження його права на отримання одноразової грошової допомоги по 2 групі інвалідності, яке виникло з моменту встановлення інвалідності, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
3.1 ОСОБА_1 згідно з наказом командира військової частини А 2090 №191 проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України до 7 вересня 1998 року, під час якої виконував обов`язки військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - Чорнобильська АЕС).
3.2 Свідоцтвом про хворобу ВЛК військової частини 33182 від 2 червня 1998 року №139 підтверджується, що отримане ОСОБА_1 захворювання пов`язано з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
3.3 Згідно довідки Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії №1 від 14 липня 1998 року №025151 ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності, з 13 липня 1998 року, яка настала внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
3.4 Відповідно до довідки Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії №2 від 10 серпня 2015 року серія 12 ААА №206599 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності, з 23 червня 2015 року безтерміново, яка настала внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
3.5 12 серпня 2015 року Управлінням праці та соціального захисту Корольовської районної ради м. Житомира позивачу встановлений статус інваліда війни 2 групи безтерміново.
3.6 22 грудня 2015 року позивач звернувся із заявою та копіями необхідних документів до МО України, Житомирського обласного військового комісаріату через Житомирський об`єднаний міський військовий комісаріат про виплату йому одноразової грошової допомоги, що передбачена статтею 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), як інваліду 2 групи з 23 червня 2015 року.
3.7 Житомирським обласним військовим комісаріатом заява позивача та додані до неї документи були направлені до МО України для вирішення питання щодо можливості призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.
3.8 23 березня 2016 року позивачу відмовлено у призначенні та виплаті належної йому грошової допомоги як інваліду 2 групи.
3.9 Уважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, МО України звернулося із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що 2 групу інвалідності позивачу встановлено при повторному огляді через три роки після первинного огляду, а тому він не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону №2011-XII, оскільки відповідно до положень частини четвертої статті 163 цього Закону право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі здійснюється лише у разі встановлення вищої групи інвалідності при повторному огляді, проведеному протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.
Крім того скаржник, посилається на те, що позивач отримав страхову виплату від НАСК "Оранта" у розмірі 1480 грн та 370 грн у 2000 та 2004 роках, відповідно.
5. Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), уважає за необхідне зазначити наступне.
7. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
8. Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-ХІІ.
9. 20 грудня 1991 року прийнято Закон №2011-ХІІ, який введено в дію 10 січня 1992 року постановою Верховної Ради України №2012-XII "Про порядок введення в дію Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
10. З набранням чинності Закону №2011-ХІІ діяла редакція статті 16 цього Закону, відповідно до якої, військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
11. Редакція статті 16 Закону №2011-XII, яка діяла на момент встановлення позивачу 2 групи інвалідності, передбачала державне обов`язкове особисте страхування військовослужбовців на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
12. Підпунктом "б" пункту 6 Умов встановлено, що НАСК "Оранта" виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
13. Як свідчать матеріали справи, право на отримання компенсаційної виплати, пов`язаної з настанням інвалідності внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, якою на той час була страхова виплата, виникло у позивача саме в момент первинного встановлення йому ІІІ групи інвалідності. Зазначене право було ним реалізоване, і позивач отримав страхову виплату від НАСК "Оранта" у 2000, 2002 роках.
14. Законом №328-V статтю 16 Закону №2011-ХІ викладено в новій редакції, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, та якою було введено поняття "одноразова грошова допомога".
15. Законом України від 4 липня 2012 року №5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності 1 січня 2014 року статтю 16 Закону №2011-ХІ викладено в новій редакції та доповнено статтями 16-1-16-4. Ця редакція діяла на час встановлення позивачу 2І групи інвалідності.
16. Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
17. Пунктами 4 та 5 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4);
- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (пункт 5).
18. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, затверджено Порядок №975.
19. При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 року №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 року №1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
20. Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
21. Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
22. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 9 листопада 2018 року, 4 листопада 2020 року (справи №№759/5707/16-а, 760/16858/16-а, відповідно).
23. Водночас, станом на 1998 рік (встановлення позивачу інвалідності 2 групи) не існувало правової норми щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги такій категорії військовослужбовців.
24. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду 2 групи. 2 групу інвалідності встановлено позивачу з 23 червня 2015 року, отже з цієї дати у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.
25. На день встановлення 2 групи інвалідності позивачу діяв Порядок №975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно довідки Управління праці та соціального захисту Корольовської районної ради м. Житомира від 13 серпня 2015 року №674 ОСОБА_1, маючи право, як інвалід 2 групи, на отримання грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону №2011-XII, одноразову грошову допомогу або інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства, не отримував.
27. Щодо доводів МО України, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження відповідача, оскільки суд лише вправі зобов`язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
28. Згідно із пунктом 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Приписами як частини другої статті 162 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), так і частини другої статті 245 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.
29. Оскільки за наслідками судового розгляду встановлено, що відповідач протиправно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на отримання останньої, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є саме зобов`язання МО України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до приписів Порядку №975 та статті 16 Закону №2011-ХІІ.
30. При цьому, слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судом зазначеного способу захисту права в контексті спірних правовідносин не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження МО України.
31. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №336/2660/17 (2-а/336/285/2017).
32. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -