ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2021 року
м. Київ
справа №140/1034/19
адміністративне провадження № К/9901/17359/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів: Обрізка І.М., Іщук Л.П.) у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (далі - АТ "Волиньгаз") до НКРЕКП про визнання протиправною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ПАТ "Волиньгаз" (правонаступником якого є АТ "Волиньгаз") звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП № 387 від 22 березня 2019 року "Про накладення штрафу на ПАТ "Волиньгаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання", якою на позивача накладено штраф у сумі 850 000 грн та зобов`язано до 05 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачу за ЕІС-кодом 56ХМ05А381068801 за період, що перевірявся, у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, а також у разі здійснення неправомірних донарахувань із застосуванням коефіцієнтів приведення об`ємів природного газу до стандартних умов іншим побутовим споживачам до 05 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку таким споживачам у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року (далі - Спірна постанова).
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що за приписами пункту 2 глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодексу ГРС) очікувані річні об`єми (обсяги) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ на 2017 рік визначаються НКРЕКП на рівні передбачених об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ у тарифі на послуги з розподілу природного газу на 2016 рік відповідного Оператора ГРМ.
Очікувані річні об`єми (обсяги) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ на наступні роки (після 2017 року) визначаються НКРЕКП на рівні передбачених об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ у тарифі на послуги з розподілу природного газу поточного року, зменшених на показник ефективності, який встановлюється НКРЕКП щороку до 31 грудня і не може перевищувати 5 %.
Відповідно до пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог: надавати послуги розподілу природного газу за тарифами, що встановлені НКРЕКП (підпункт 15).
Постановою НКРЕКП від 15 грудня 2016 року № 2280 позивачу затверджено тариф на розподіл природного газу, яка є чинною.
На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, а отже і стягнення додаткових витрат із побутових споживачів є безпідставним, оскільки такі витрати вже включені у тариф, що встановлений НКРЕКП.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 червня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував та позов задовольнив.
Визнав протиправною та скасував постанову НКРЕКП № 387 від 22 березня 2019 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 2 Методики № 116 її дія поширюється на суб`єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб. Разом із тим, пунктом 6 глави І розділу XV Кодексу ГРС передбачено необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений в додатках до Методики № 116, а не власне самої Методики № 116.
Відтак, на думку апеляційного суду, вказана норма пов`язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком, процедурою чи колом споживачів, що визначені Методикою № 116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до цієї Методики.
З огляду на викладене обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу визначений саме нормами Кодексу ГРС та Типового договору, а отже проведення позивачем таких дій у жовтні 2018 року узгоджується із наведеними приписами законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15 липня 2020 року НКРЕКП звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
У скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Зокрема, посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах щодо відсутності/наявності уніфікованої форми акта перевірки та чи покривалися тарифом АТ "Волиньгаз" всі виробничо-технологічні витрати.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції, не розібравшись у предметі спору у цій справі, послався на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі № 640/20081/18.
Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме внаслідок неправильного застосування норм Кодексу ГРС, необґрунтовано відхилені доводи НКРЕКП про те, що норма Кодексу в частині приведення природного газу до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці, в той час як розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються виключно в кубічних метрах, а переведення в енергетичні одиниці має виключно інформаційний характер.
У відзиві на касаційну скаргу АТ "Волиньгаз" просить скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 липня 2020 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Желєзний І.В., скаргу передано судді-доповідачу.
У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Желєзного І.В. здійснено за допомогою автоматизованої системи його заміну та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 27 липня 2020 року визначено таку колегію суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г.
Верховний Суд ухвалою від 28 липня 2020 року касаційну скаргу залишив без руху.
У зв`язку з відпусткою судді Стеценка С.Г. з метою дотримання строків розгляду справ здійснено за допомогою автоматизованої системи заміну цього судді та визначено таку колегію суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.
Верховний Суд ухвалою від 26 серпня 2020 року відкрив касаційне провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
До НКРЕКП 02 січня 2019 року надійшло звернення ОСОБА_1 № ЗВГ-35/19 від 25 грудня 2018 року щодо законності збільшення ціни за спожитий газ у листопаді 2018 року із урахуванням коефіцієнта 1,06.
Державна регуляторна служба України листом від 25 лютого 2019 року №1155/0/20-19 погодила НКРЕКП проведення позапланової перевірки додержання вимог пункту 2.1 Ліцензійних умов у частині здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України "Про ринок природного газу", чинних Кодексу ГРС, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме щодо донарахування побутовим споживачам обсягів природного газу, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов, зокрема, в ПАТ "Волиньгаз" відповідно до звернення громадянки ОСОБА_1
05 березня 2019 року НКРЕКП прийнято постанову № 314 "Про проведення позапланових перевірок ПАТ "Вінницягаз", ПАТ "Волиньгаз", ПАТ "Дніпрогаз, ПАТ "Дніпропетровськгаз", ПАТ "Житомиргаз", ПАТ "Закарпатгаз", ПАТ "Запоріжгаз", ПАТ "Івано-франківськгаз", ПАТ "Київоблгаз", ПАТ "Криворіжгаз", ПАТ "Львівгаз", ПАТ "Миколаївгаз", ПАТ "Рівнегаз", ПАТ "Сумигаз", ПАТ "Харківгаз", ПАТ "Харківміськгаз", ПАТ "Хмельницькгаз", ПАТ "Чернівцігаз", ПАТ "Чернігівгаз" щодо дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201, у частині питань, необхідності перевірки яких стали підставами для здійснення цих заходів.
У відповідь на запит сектору НКРЕКП у Волинській області від 11 березня 2019 року за № 35-17/87 про надання інформації щодо здійснення донарахування побутовому споживачу природного газу обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов, ПАТ "Волиньгаз" листом № 43003.2-Лв-1146-0319 від 11 березня 2019 року надало відповідну інформацію щодо фактичних обсягів розподілу природного газу, обсягів приведення до стандартних умов, обсягів природного газу, переданих постачальнику та оператору ГТС, по споживачу ОСОБА_1, яка проживає по АДРЕСА_1 . Одночасно позивач повідомив, що ОСОБА_1 не є споживачем природного газу у розумінні Кодексу ГРС, оскільки за вказаною адресою присвоєно персональний ЕІС-код 56ХМ05А381068801 іншому побутовому споживачу.
У період з 11 по 15 березня 2019 року сектором НКРЕКП у Волинській області проведено позапланову перевірка дотримання ПАТ "Волиньгаз" пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з дотримання вимог чинних нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу.
За наслідками перевірки НКРЕКП складено акт № 78 від 15 березня 2019 року, у якому зроблено висновок про порушення позивачем пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із дотримання вимог Закону України "Про ринок природного газу", чинного Кодексу ГРС, інших нормативно правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме: дотримання вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ, у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу.
В акті № 78 від 15 березня 2019 року зазначено, що за особовим рахунком споживача (ЕІС-код 56ХМ05А381068801) Ліцензіатом нараховано: у жовтні 2018 року - 94,34 м3 природного газу (90,71 м3 на підставі контрольних показань лічильника та 3,63 м3 у зв`язку із застосуванням коефіцієнту (1,04) приведення об`єму природного газу до стандартних умов); у листопаді 2018 року - 222,10 м3 природного газу (209,53 м3 за даними лічильника газу, наданим споживачем, та 12,57 м3 у зв`язку із застосуванням коефіцієнту (1,06) приведення об`єму природного газу до стандартних умов); у грудні 2018 року - 683,34 м3 природного газу (632,72 м3 за даними лічильника газу, наданим споживачем, та 3,63 м3 у зв`язку із застосуванням коефіцієнту (1,08) приведення об`єму природного газу до стандартних умов.
За результатами розгляду акта № 78 від 15 березня 2019 року НКРЕКП прийняла постанову від № 387 від 22 березня 2019 року "Про накладення штрафу на ПАТ "Волиньгаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання", якою:
1) відповідно до пунктів 11, 12 частини першої статті 17 та статей 19, 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" накладено штраф у розмірі 850 000 грн на ПАТ "Волиньгаз" за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов з розподілу щодо здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог Закону України "Про ринок природного газу", чинних Кодексу ГРС, інших нормативно правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС, у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРС;
2) відповідно до пункту 1 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", у межах здійснення заходів державного регулювання, зобов`язано ПАТ "Волиньгаз" до 05 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачу за ЕІС-кодом 56ХМ05А381068801 за період, що перевірявся, у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу;
3) у разі здійснення ПАТ "Волиньгаз" неправомірних донарахувань із застосуванням коефіцієнтів приведення об`ємів природного газу до стандартних умов іншим побутовим споживачам, ПАТ "Волиньгаз" до 05 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку таким споживачам у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року;
4) відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Департаменту ліцензійного контролю повідомити Антимонопольний комітет України; щодо можливих ознак зловживання ПАТ "Волиньгаз" монопольним становищем на ринку природного газу в частині неправомірних донарахувань побутовим споживачам обсягів спожитого природного газу, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов.
ПАТ "Волиньгаз" не погодилося із вказаним рішенням відповідача та звернулося за захистом своїх прав до адміністративного суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Щодо правомірності приведення позивачем об`ємів природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами при здійсненні обліку природного газу слід зазначити таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, з жовтня 2018 року ПАТ "Волиньгаз" здійснювало донарахування обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов природного газу поставленого побутовим споживачам на підставі положень Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року № 264, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 09 липня 2003 року за № 570/7891 (далі - Методика № 264) та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 жовтня 2003 року № 595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 року за № 1224/8545 (далі - Методика № 595).
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон № 1540-VIII) для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, зокрема, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції, а також забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та регулювання спорів, надання роз`яснень з питань застосування нормативно-правових актів Комісії.
Також, НКРЕКП має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання; вимагати від операторів газотранспортної та газорозподільних систем за необхідності змінювати умови і положення, у тому числі тарифи або методики, з метою забезпечення їх пропорційності і застосування на недискримінаційній основі.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що аналіз наведених правових норм та встановлених у ході судового розгляду обставин, дає підстави вважати, що оскаржувана постанова НКРЕКП від 22 березня 2019 року № 387 є індивідуальним актом у розумінні приписів пункту 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підставою для прийняття Спірної постанови НКРЕКП слугував її висновок про те, що позивач з жовтня 2018 року здійснював нарахування обсягів, які враховують різницю у приведенні природного газу до стандартних умов та в середньому склали 1-1,5 % від обсягу фактичного споживання згідно з показами засобів обліку, а отже покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснювалося за рахунок тарифу і стягнення додаткових оплат із побутових споживачів, що є неправомірним, так як такі витрати вже включені у тариф позивача та сплачуються побутовими споживачами.
Оцінюючи правомірність такого висновку НКРЕКП слід зазначити таке.
Відповідно до пунктів 1.1-1.5 наказу Міненергетики від 23 листопада 2011 року № 737 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах", річні обсяги нормативних витрат (далі - НВ) і виробничо-технологічних витрат (далі - ВТВ) природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до Методик №№ 264, 595.
При цьому, згідно із вказаними методиками газорозподільні підприємства самостійно розраховують річні обсяги НВ і ВТВ природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. На підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів НВ і ВТВ природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри НВ і ВТВ природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік. Затверджені розміри НВ і ВТВ природного газу є максимально допустимими для певного року. У разі непогодження розрахованих газорозподільним підприємством річних обсягів НВ і ВТВ природного газу Міненергетики надає йому вмотивовану відмову.
Таким чином, НВ і ВТВ природного газу визначаються із застосуванням Методик №№ 264 та 595, а визначення питомих витрат природного газу при вимірюваннях побутовими лічильниками у разі неприведення об`єму газу до стандартних умов здійснюється із урахуванням Методики № 595.
Щодо доводів НКРЕКП про те, що норми Кодексу ГРМ про приведення до стандартних умов об`ємів природного газу застосовується виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу з кубічних метрів у енергетичні одинці, у той час як розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються виключно в кубічних метрах, а переведення в енергетичні одиниці має лише інформаційний характер, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив таке.
Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі врегульовано розділом ІХ Кодексу ГРС.
Так, за пунктами 1, 2 глави 1 розділу ІХ вказаного Кодексу комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРС, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється на підставі договору розподілу природного газу, укладеного між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
При цьому, ПАТ "Волиньгаз" як оператор ГРС відповідно до вимог пунктів 2, 3 глави 2 розділу І Кодексу ГРС, виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу, а також здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі.
Пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС передбачено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРС (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.
Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.
Виходячи із наведеного, НКРЕКП помилково дійшла висновку, що вказані норми стосовно приведення об`єму природного газу до стандартних умов застосовується лише при здійсненні перерахунку об`єму природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці, оскільки фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається у точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку шляхом: 1) приведення природного газу до стандартних умов; 2) переведення об`єму газу, приведеного до стандартних умов, в одиниці енергії.
Окрім того, відповідно до пункту 3 глави І розділу ІХ Кодексу ГРС оператор ГРС зобов`язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об`єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж (абзац 3 пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС).
Відтак, на позивача покладено обов`язок при комерційному обліку газу, зокрема, здійснювати дві окремі процедури:
1) приведення газу до стандартних умов;
2) розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживач в платіжному документі.
Водночас слід наголосити, що відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави І розділу ІХ Кодексу ГРС порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРС, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
При цьому відповідно до приписів пункту 6 частини першої статті 17 Закону № 1540-VIIІ НКРЕКП для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону.
30 вересня 2015 року НКРЕКП було прийнято постанову № 2498 "Про затвердження типового договору розподілу природного газу".
Згідно із пунктом 1.2 Типового договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Закон № 329-VIII) і Кодексу ГРС.
Відповідно до пункту 37 частини 1 статті 1 Закону № 329-VIII споживачем є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
За правилами пункту 4 розділу 1 Глави І Кодексу ГРС споживач природного газу (споживач) фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Пунктом 5.1 Типового договору передбачено, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРС та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.
Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРС та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим Договором (пункт 5.2 Типового договору).
Відповідно до пункту 5.3 Типового договору за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі ГРС.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що наведені правові приписи дають підстави для висновку про необґрунтованість доводів НКРЕКП щодо відсутності у нормах Кодексу ГРС положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (м куб.).
Разом із тим, виходячи із абзацу 2 пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРС питання приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов врегульовано розділом XV Кодексу ГРС.
Водночас, пунктом 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРС визначено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міненергетики від 26 лютого 2004 року № 116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 березня 2004 року за № 346/8945 (далі - Методика № 116), якою передбачено приведення об`єму природного газу, який вимірюється побутовими лічильниками газу в робочих умовах, до стандартних умов за результатами вимірювання об`єму газу низького тиску лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів у разі зміни температури та тиску газу.
Відповідно до пункту 2 Методики № 116 її дія поширюється на суб`єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.
Разом із тим, пунктом 6 глави І розділу XV Кодексу ГРС передбачено необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений в додатках до Методики № 116, а не власне самої Методики № 116.
Відтак, вказана норма пов`язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком, процедурою чи колом споживачів, що визначені Методикою № 116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до цієї Методики.
З огляду на викладене, обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу визначений саме нормами Кодексу ГРС та Типового договору, а отже проведення позивачем таких дій у жовтні 2018 року узгоджується із наведеними приписами законодавства.
Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 640/21017/18, від 03 лютого 2020 року у справі № 640/20866/18, від 16 червня 2020 року у справі № 640/20692/18, від 17 червня 2020 року у справі № 640/20691/18.
Доводи касаційної скарги про те, що недоречним є посилання суду апеляційної інстанції на, зокрема правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 640/20866/18 щодо оскарження постанови НКРЕКП щодо заборони ПАТ "Волиньгаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами, є безпідставним, оскільки у зазначеній справі Верховний Суд також давав оцінку правомірності дій позивача, як оператора ГРМ вчиняти дії з приведення побутовим споживачам використаний природний газ до стандартних умов.
Що стосується питання наявності чи відсутності затвердженої уніфікованої форми акта перевірки Верховний Суд висловив правову позицію, зокрема у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 460/1042/19 зазначив, що вимоги встановлені до складання уніфікованої форми акта перевірки Методикою № 342, дотримані відповідачем у постанові № 428 від 14 червня 2018 року, якою затверджено Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, невід`ємною частиною якого є додатки до нього. Цей Порядок набрав чинності та не був оскаржений в установленому законодавством порядку, за цих обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена постанова правомірно застосована відповідачем під час здійснення контрольного заходу.
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від указаної правової позиції Верховного Суду, тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що акт перевірки № 78 від 15 березня 2019 року не може бути належним доказом наявності фактів, які були покладені в основу Спірної постанови, оскільки Порядок № 428 не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а уніфіковану форму акта НКРЕКП не було затверджено та оприлюднено на власному офіційному веб-сайті, є помилковим.
Разом із тим, цей висновок не вплинув на правильність судового рішення в цілому, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, з урахуванням мотивування викладеного у цій постанові.
Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -