ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 820/7180/16
адміністративне провадження № К/9901/43943/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №820/7180/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрбор-Агро" до Державної екологічної інспекції у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Чугуївська місцева прокуратура Харківської області про визнання дій незаконними, скасування припису та претензії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 (суд у складі головуючого судді - Спірідонова М.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді - Подобайло З.Г., суддів: Тацій Л.В., Григорова А.М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 28.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрбор-Агро" звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Чугуївська місцева прокуратура Харківської області, в якому просило:
1.1. скасувати припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 12.09.2016 №02-25/142;
1.2. скасувати претензію №162 Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04.10.2016 №4474/01-25/02-11 на суму 946632,46 грн. та розрахунок збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок до претензії №162 від 04.10.2016 №4474/01-25/02-11 на суму 946632,46 грн.
1.3. визнати незаконними дії посадових осіб Державної екологічної інспекції у Харківській області по складанню акту перевірки №510/01-04/02-09 про перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами та винесенню припису №02-25/142 від 12.09.2016, складанню претензії №162 Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04.10.2016 №4474/01-25/02-11 на суму 946632,46 грн. та розрахунок збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок до претензії №162 від 04.10.2016 №4474/01-25/02-11 на суму 946632,46 грн.
2. Позовна заява мотивована тим, що спірний припис зобов`язує ТОВ "Юрбор-Агро" отримати документи, які посвідчують право користування земельними ділянками державної власності. Проте, підприємство добросовісно користується спірними ділянками на підставі договору оренди і вважає, що висновки екологічної інспекції, покладені в основу спірного припису, ґрунтуються на недоведених фактах і не відповідають обставинам дійсності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду 26.04.2017 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрбор-Агро" задоволено частково.
Скасовано припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 12 вересня 2016 року № 02-25/142.
Скасовано претензію №162 Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04 жовтня 2016 року №4474/01-25/02-11 на суму 946 632,46 грн. та розрахунок збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок до претензії №162 від 04 жовтня 2016 року №4474/01-25/02-11 на суму 946 632,46 грн.
В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено достатніх доказів на підтвердження законності оскаржуваних рішень. Натомість, позивач навів обґрунтовані доводи щодо відсутності фактів самовільного використання земельних ділянок.
Суд першої інстанції також зазначив, що контрольний захід, на підставі якого прийняті спірні рішення, проведений без законних підстав, а тому не породжує будь-яких наслідків для позивача, в тому числі, обов`язку відповіді на претензію.
Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що посадові особи відповідача під час складання акту, припису, претензії, а також розрахунку діяли в межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством України.
5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 в частині задоволення позовних вимог про скасування претензії №162 Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04 жовтня 2016 року №4474/01-25/02-11 на суму 946 632,46 грн.
В цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 скасовано в частині стягнення з Державної екологічної інспекції у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрбор-Агро" сплаченого судового збору в розмірі 1452,0 грн.
В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 по справі № 820/7180/16 залишено без змін.
6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позовна вимога в частині скасування претензії не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувана претензія не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а надіслана в порядку досудової реалізації господарсько-правової відповідальності, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
8. Касаційна скарга аргументована тим, що договір оренди, на підставі якого позивач користується спірними земельними ділянками, не зареєстрований у встановленому законом порядку, що є порушенням статті 125 Земельного кодексу України та вказує на самовільне зайняття Товариством вказаних ділянок.
Касатор вказує, що ухвала судді, винесена в порядку кримінально провадження, є достатньою підставою для проведення контролюючим органом відповідної перевірки та прийняття рішень за наслідками її проведення.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.10.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
10. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція КАС.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
11. Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2018 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Анцупова Т.О., судді: Стародуб О.П., Кравчук В.М.
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 11.06.2019 № 683/0/78-18, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), призначений повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційних скарг сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачука А.І., Тацій Л.В.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.08.2018 року задоволено заяву судді Тацій Л.В. про самовідвід у справі № 820/7180/16. Відведено суддю Тацій Л.В. від розгляду справи № 820/7180/16 за касаційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 у справі № 820/7180/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрбор-Агро" до Державної екологічної інспекції у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Чугуївська місцева прокуратура Харківської області про визнання дій незаконними, скасування припису та претензії.
14. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31.08.2021 №1634/0/78-21, за допомогою автоматизованої системи було здійснено заміну судді Тацій Л. В. у справі № 820/7180/16.
15. Так, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т. Г., суддів Рибачука А.І., Стеценка С.Г.
16. Відповідач надав пояснення на касаційну скаргу, в яких підтримав викладені в ній доводи та просив її задовольнити. Скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
17. У період з 08.09.2016 по 12.09.2016 Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Юрбор-Агро".
18. Результати проведеного заходу оформлені актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №510/01-04/02-09.
19. Висновками зазначеного акту, зокрема, пунктами 1 і 2 розділу "Порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю)" встановлено наступне:
1. ТОВ "Юрбор-Агро" використовуються земельні ділянки державної власності (землі запасу) із земель сільськогосподарського призначення (несільськогоспадарські угіддя) площами 0,0328 га (площа забудови 0,0181 га) та 1,2281 га (площа забудови 0,2615 га), для експлуатації та обслуговування господарських будівель, що розташовані на території Катеринівської сільської ради (за межами населених пунктів) Великобурлуцького району Харківської області, без прийнятого рішення органу державної влади про надання ТОВ "Юрбор-Агро" земельних ділянок у власність або користування (оренду) та вчиненого правочину щодо земельних ділянок.
Таким чином, ТОВ "Юрбор-Агро" допущено самовільне користування земельними ділянками площами 0.0147 га та 0,9666 га;
2. ТОВ "Юрбор-Агро" використовується земельна ділянка державної власності, із земель сільськогосподарського призначення (рілля), площею 145,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Великобурлуцької селищної ради (за межами населених пунктів) Великобурлуцького району Харківської області, без прийнятого рішення органу державної влади про надання ТОВ "Юрбор-Агро" земельної ділянки у власність або користування (оренду) та вчиненого правочину щодо земельних ділянок.
Таким чином, ТОВ "Юрбор-Агро" допущено самовільне користування земельною ділянкою площею 145,99 га.
20. 12.09.2016 з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час вказаної перевірки, Державною екологічною інспекцією у Харківській області винесено припис №02/25-142, яким ТОВ "Юрбор-Агро" із посиланням на ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України зобов`язано отримати документи, що посвідчують право користування зазначеними у висновках акту земельними ділянками до 08.12.2016.
21. 04.10.2016 відповідачем стосовно ТОВ "Юрбо-Агро" складено претензію №162, якою підприємству запропоновано відшкодувати матеріальну шкоду, завдану державі самовільним зайняттям земельних ділянок, на загальну суму 946632,46 грн., до якої доданий розрахунок збитків на цю ж суму.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
23. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
25. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
26. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
27. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій досліджено копію ухвали слідчого судді Великобурлуцького районного суду Харківської області від 23.08.2016 у справі №616/615/16-к та встановлено, що слідчим відділом Великобурлуцького відділення поліції Вовчанського відділу поліції ГУНП в Харківській області проводилося досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016221440000053 від 15.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.
Згідно вказаної ухвали суду під час досудового розслідування встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Юрбор-Агро" за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів на право власності чи користування з 2016 році самовільно використовується земельна ділянка, загальною площею 126,21 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0816), що знаходиться на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населених пунктів.
У зв`язку з цим слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Юрбор-Агро" з 2012 року по теперішній час в частині дотримання вимог законодавства про використання та охорону земель з питань щодо наявності документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, загальною площею 126,21 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0816).
Вказаною ухвалою суду клопотання слідчого задоволено та доручено відповідачу проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Юрбор-Агро" з 2012 року по теперішній час в частині дотримання вимог законодавства про використання та охорону земель. На вирішення цієї перевірки були поставлені наступні питання: 1. Наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою загальною площею 126,21 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0816), що знаходиться на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населених пунктів; 2. Наявності самовільно зайнятих земель; 3. Заподіяння шкоди державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.
Відтак, Державна екологічна інспекція у Харківській області мала законні підстави для проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Юрбор-Агро" в частині дотримання вимог законодавства про використання та охорону земель.
28. Стосовно правомірності оскаржуваного припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 12.09.2016 №02-25/142 колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту вказаного вище припису вбачається, що договір оренди, на підставі якого позивач користується спірними земельними ділянками, не зареєстрований у встановленому законом порядку, що, на думку відповідача, є порушенням статті 125 Земельного кодексу України та вказує на самовільне зайняття ТОВ "Юрбор-Агро" вказаних ділянок.
Позивач зазначає, що на момент укладання договору оренди землі чинним законодавством не було передбачено обов`язкової державної реєстрації цього договору. Відтак, відсутні підстави стверджувати про вчинення ним порушення статті 125 Земельного кодексу України, за яке його притягнуто до відповідальності та накладено фінансово-господарські санкції.
З цього приводу колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 23.09.2011 між ТОВ "Комсомольське" (правонаступником якого є ТОВ "Юрбор-Агро") та Великобурлуцькою районною державною адміністрацією було укладено договір оренди землі № б/н.
За цим договором ТОВ "Комсомольське" прийняло в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу, які знаходяться на території Великобурлуцької селищної ради та Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 162,00 га та 43,8 га відповідно.
Підставою для укладення вказаного вище договору було рішення комісії Великобурлуцької районної державної адміністрації з питань врегулювання земельних відносин від 06.09.2011.
Позивачем надано витяг з протоколу №12/15 спільного засідання комісії Великобурлуцької районної державної адміністрації з питань врегулювання земельних відносин та районної робочої групи з питань раціонального та ефективного використання земель та запобігання порушень земельного законодавства від 06.09.2011.
Голові райдержадміністрації рекомендовано переукласти з ТОВ "Комсомольське" договір оренди терміном до 1 року на використання земельних ділянок загальною площею 43,8 га, які розташовані на території Катеринівської сільської ради за межами населених пунктів та земельні ділянки загальною площею 162 га, які розташовані на території Великобурлуцької селищної ради із земель запасу.
Зі змісту листа Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області від 24.11.2016 №01-45/2839 суди встановили, що зазначений вище договір оренди землі станом на 24.11.2016 є чинним.
Вказане також підтверджується листом Великобурлуцької селищної ради від 21.10.2016 №02-25/549 про розмір сплаченої орендної плати до місцевого бюджету, наданого у відповідь на запит ТОВ "Юрбор-Агро" від 20.10.2016 №216, довідкою Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 31.10.2016 №937/10/20-08-41 про розмір сплаченої орендної плати за землю за 2011 та 2012 роки.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідні для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України "Про оренду землі".
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до частин 2, 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 у справі № 610/1030/18.
Колегія суддів звертає увагу, що статтею 18 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладання договору оренди землі від 23.09.2011 між ТОВ "Комсомольське" (правонаступником якого є ТОВ "Юрбор-Агро") та Великобурлуцькою районною державною адміністрацією, передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Стаття 125 ЗК України у редакції від 07.08.2011 встановлювала, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що на момент укладення договору оренди землі від 23.09.2011 законодавство передбачало обов`язкову реєстрацію права оренди земельної ділянки.
Таким чином, недотримання позивачем встановленого чинним на момент укладення правочину законодавством обов`язку щодо державної реєстрації договору оренди земельних ділянок, свідчить про відсутність у останнього права користування земельними ділянками, стосовно яких укладено такий договір.
Відтак, вимоги відповідача, викладені в оскаржуваному приписі Державної екологічної інспекції у Харківській області від 12.09.2016 №02-25/142, щодо отримання ТОВ "Юрбор-Агро" документів, які посвідчують право користування земельними ділянками, є такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Таким чином, позовні вимоги в частині скасування припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 12.09.2016 №02-25/142 та визнання протиправними дій щодо його складанню задоволенню не підлягають.
29. Стосовно позовних вимог в частині скасування претензії та розрахунку збитку №162 Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04.10.2016 №4474/01-25/02-11 на суму 946632,46 грн., а також визнання протиправними дій відповідача щодо їх складання колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
У постанові від 23.07.2019 у справі №816/2185/16 Верховний Суд при вирішенні подібних правовідносин висловив таку правову позицію.
"Згідно з частиною 1 статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: г) пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; л) здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.
Відповідно до підпункту 12 пункту 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України від 13.04.2011 №454/2011, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред`являти претензії.
Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що законодавець наділив відповідача повноваженнями здійснювати розрахунок збитків, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та пред`являти відповідні претензії підконтрольному суб`єкту у зв`язку із виявленими правопорушеннями.
Частиною 1 статті 2 КАС України, у редакції, чинній до 15.12.2017, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За змістом частини 1 статті 6 цього Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.".
В контексті обставин справи №820/7180/16, що розглядається, колегія суддів зазначає, що оспорюваними діями Держекоінспекції у Харківській області нараховано позивачеві суму збитків в розмірі 946 632,46 грн., завданих державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, виставлено №162 від 04.10.2016 №4474/01-25/02-11 на суму 946632,46 грн та запропоновано у відшкодувати державі завдані збитки; у протилежному випадку буде заявлено позов до Господарського суду Харківської області про стягнення цих коштів.
Тобто, такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Таким чином, позовні вимоги в частині скасування претензії та розрахунку збитку №162 Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04.10.2016 №4474/01-25/02-11 на суму 946632,46 грн., а також визнання протиправними дій відповідача щодо їх складання не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Подібну правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 12.12.2018 у справі №501/463/15, від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а.
Стосовно дій посадових осіб відповідача по складанню акту перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 5.3 Порядку планування та проведення перевірки здійснення державного контролю за використанням та охороною земель №132 від 25.02.2013 № 132 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) за результатами здійснення планових та позапланових заходів з питань перевірки стану дотримання суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, державні інспектори складають акт перевірки згідно з уніфікованою формою акта перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства (додаток до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 липня 2012 року № 424 "Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1289/21601).
Як убачається зі змісту уніфікованої форми акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства, це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок дотримання вимог земельного законодавства і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері земельного законодавства та його дотримання.
Аналіз змісту спірних правовідносин дає підстави для висновку, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства не є правовим документом, який установлює відповідальність для позивача, та, відповідно не може вважатися актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС України.
Дії службової особи щодо складання такого акта та включення до нього певних висновків не породжують обов`язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача.
Отже, оскаржувані позивачем дії інспектора та акт перевірки на момент звернення з цим позовом до суду не порушують прав, свобод або інтересів позивача, що на підставі наведених вище положень частини першої статті 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постанові від 20 березня 2019 року у справі №810/5854/14 та правовій позиції Верховного Суду у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №819/838/16.
Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Враховуючи викладене, суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині скасування претензії та розрахунку збитку №162 Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04.10.2016 №4474/01-25/02-11 на суму 946632,46 грн, визнання незаконними дій посадових осіб Державної екологічної інспекції у Харківській області по складанню акту перевірки №510/01-04/02-09, розрахунку збитку та претензії №162 Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04.10.2016 на суму 946632,46 грн. не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині підлягають скасуванню, а провадження в цій частині закриттю, оскільки правовідносини у цій справі не підлягають розгляду судами.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 813/3096/14.
30. Частиною 1 статті 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
31. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної і ухвалити по справі нове рішення.
32. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
33. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду