ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 140/1205/19
адміністративне провадження № К/9901/30505/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №140/1205/19
за позовом Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України до Приватного акціонерного товариства "Ковельська ПМК-62" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області як правонаступника Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Носа С. П., суддів: Кухтея Р. В., Шевчук С. М.) та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Носа С. П., суддів: Кухтея Р. В., Шевчук С. М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 12 квітня 2019 року Ковельське об`єднане управління Пенсійного фонду України звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ковельська ПМК-62" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій нараховану в січні 2016 року за 2015 рік в сумі 12 650,14 грн.
2. В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що відповідач зобов`язаний проводити відшкодовування Пенсійному фонду сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пунктів "б" - "з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду №21-1 від 19 грудня 2003 року, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Відповідач не проводив відшкодування Ковельському ОУПФ фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на підставі пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" по пенсіонеру ОСОБА_1, який перебував в трудових відносинах з ним за 2015 рік в сумі 12 650,14 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року позов задоволено повністю.
4. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Ковельська ПМК-62" на користь Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, нараховану в 2016 році за 2015 рік в розмірі 12 650 (дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 14 копійок.
5. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки за відповідачем обліковується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, нараховану в січні 2016 року за 2015 рік в сумі 12 650,14 грн., доказів її погашення відповідачем не надано, відтак позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості підлягають до задоволення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року. Адміністративний позов Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України до Приватного акціонерного товариства "Ковельська ПМК-62" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах - залишено без розгляду.
7. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем пропущений строк для звернення до суду з цим позовом та не надано доказів поважності такого пропуску.
8. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Ковельська ПМК-62" судовий збір в сумі 2 881 гривня 50 копійок, сплачений за подання апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з постановою та додатковою постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
10. Касатор вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції, що позивачем пропущений строк на звернення до суду з цим позовом. Зазначає, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми частини п`ятнадцятої статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, згідно якої строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Чиркіна С. М., Шарапи В. М., ухвалою від 27 грудня 2019 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
12. У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" проведено повторний автоматизований розподіл судових справ, зокрема, справи №140/1205/19.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т. Г., суддів Рибачука А.І., Стеценка С.Г.
14. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Приватне акціонерне товариство "Ковельська ПМК-62" перебуває на обліку в Ковельському ОУПФУ як платник страхових внесків та зобов`язане відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
16. Ковельським ОУПФУ проведено та листом направлено на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме - по пенсіонеру ОСОБА_1, який перебував в трудових відносинах з відповідачем.
17. Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з 2016 року отриманий відповідачем 08 лютого 2016 року.
18. Згідно розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах з 2016 року за попередній рік (2015 рік) за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 12 650,14 грн., що також підтверджується карткою особового рахунку відповідача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
20. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
22. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
23. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
24. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
25. Суд апеляційної інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, виходив з того, що позивач пропустив строк на звернення до суду з цим позовом.
У касаційній скарзі заявник, із посиланням на частину п`ятнадцяту статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, стверджує, що до спорів про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій строк позовної давності не застосовується.
Таким чином, основним питанням, яке підлягає дослідженню в ході касаційного розгляду справи, є застосування строків позовної давності, визначених частинами першою, другою статті 122 КАС України, у вказаній вище категорії справ.
Частинами першою, другою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту.
Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Частиною п`ятнадцятою статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.
Колегія суддів звертає увагу на правовий висновок щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 804/18891/14, від 26 червня 2018 року у справі № 804/8277/14, відповідно до якого у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п`ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV.
Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), не застосовуються.
Колегія суддів Верховного Суду не вбачає необхідності відступати від вказаного висновку, оскільки в даному випадку термін "недоїмка" вжито в широкому розумінні заборгованості. Тобто, в розумінні суми фінансових зобов`язань (грошових боргів), що підлягає погашенню, поверненню в певний термін.
Таким, чином, у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, строки звернення до суду, визначені положеннями КАС України - не застосовуються.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 460/3113/18.
Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2019 року у справі №812/210/17 колегія суддів вважає помилковими, оскільки спірні відносини, що виникли цій справі, є відмінними від тих, що лягли в основу справи №140/1205/19.
Таким чином, висновки апеляційного суду про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованими.
26. Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
27. З огляду на викладене, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року як таку, що є невід`ємною частиною судового рішення, слід скасувати. Справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
28. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
29. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду