ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 159/5440/19
провадження № 51-1227км20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Голубицький С.С.,
Яновська О.Г.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Чагарний М.П.,
захисник Вінцюк Ю.Б.,
засуджений ОСОБА_1,
потерпіла ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора,який брав участь у судовому провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 25 березня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120190300100000542, стосовно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали апеляційного суду в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор стверджує, що судом апеляційної інстанції не надано вичерпної відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора щодо несправедливості обраного особі заходу примусу через застосування до нього звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Зазначає, що судом апеляційної інстанції не спростовано доводи апеляційної скарги прокурора про те, що місцевим судом при призначенні покарання належним чином не враховано грубого порушення ОСОБА_1 шести пунктів Правил дорожнього руху, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та настання тяжких наслідків - смерті людини.
Також посилається на те, що судом належним чином не враховано, що кримінальне правопорушення, передбачене ст.286 КК України, відноситься до злочинів проти безпеки руху, в яких питання покарання стосується інтересів не лише потерпілих, а й усіх учасників дорожнього руху.
Крім того, стверджує, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що ОСОБА_1 керував автомобілем, не маючи при цьому права керування будь-якими транспортними засобами.
Посилається на те, що доводи апеляційного суду щодо підстав звільнення від відбування покарання засудженого є неспроможними, оскільки дані обставини істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а лише характеризують засудженого в загально-соціальному плані та можуть бути враховані при призначенні реального покарання, наближеного до мінімальної межі, визначеної в санкції ч.2 ст.286 КК України.
Зазначає, що звільнення засудженого від відбування покарання є явно несправедливим, та суперечитиме вимогам ст.50, 65 КК України, принципу справедливості покарання і не відповідатиме його меті, а саме виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
Крім того, вказує, що позиція потерпілих не є для суду першої та апеляційної інстанції вирішальною та обов`язковою, оскільки повинна враховуватись у сукупності та з обставинами, передбаченими ст.65 КК України і не має над ними юридичної переваги.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного судом основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, та покладено на нього відповідно до ст. 76 КК України такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 25 березня 2021 року вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2020 року стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни, апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Як установлено судами, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 липня 2019 р. о 23:20 у с. Тойкуті Ковельського району Волинської області на території ТзОВ "Еко-тара", що знаходиться на вул. Шосейній, 41, перебуваючи стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керуючи технічно несправним автомобілем марки "ЗИЛ-131", р.н. НОМЕР_1, що мав несправності гальмової системи та коліс і шин, допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_3, який стояв перед керованим ОСОБА_1 автомобілем.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно - мозкової травми з переломом кісток основи черепа та забоєм головного мозку, які є небезпечними для життя в момент заподіяння, та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням його смерті на місці пригоди.
У вказаній дорожній обстановці ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.1 (а), 2.3 (а, б), 10.1, 31.4, 31.4, 31.4.1 (г),31.4.5.(є) Правил дорожнього руху, що стало причиною та умовою настання події вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу.
Засуджений, захисник та потерпіла заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора та просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Положенням ст. 414 КПК України передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.