Постанова
Іменем України
02 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 180/430/20
провадження № 61-18104св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
відповідач - голова правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Едельвейс-фортуна" Вірьовкіна Олена Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області у складі судді Тананайської Ю. А. від 24 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., від 06 жовтня 2021 року.
Зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_3,звернувся
до суду з позовом до голови правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Едельвейс-фортуна" (далі - ОСББ "Едельвейс-фортуна")ОСОБА_4 про визнання бездіяльності неправомірною та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він від себе особисто та неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_3, опікуном яких він являється, 19 листопада 2019 року звернувся до голови правління ОСББ "Едельвейс-фортуна"ОСОБА_4 із претензією з приводу пошкодження лоджії у квартирі АДРЕСА_1, в якій він мешкає. ОСОБА_4 відмовилась отримувати рекомендований лист, про що свідчить відмітка на конверті, чим порушила права на вчасний, всебічний розгляд його звернення згідно Закону України "Про звернення громадян". Позивач вважав, що діями відповідача, які виразились в ненаданні відповіді, йому завдано моральну шкоду.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати бездіяльність відповідача, яка полягала у відмові у прийнятті та ненаданні відповіді на претензію від 18 листопада 2019 року, протиправною
та стягнути із відповідача на його користь та на користь неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_3, опікуном яких він являється, по 10 тис. грн, що разом становить 30 тис. грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області
від 24 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_3, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем Закону України "Про звернення громадян", оскільки фактично лист позивача отримано не було, тобто вини відповідача в ненаданні відповіді не встановлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом не встановлено факту порушення відповідачем - головою ОСББ "Едельвейс Фортуна" Закону України "Про звернення громадян", а також вини відповідача в ненаданні відповіді.
Узагальнені доводи касаційної скарги
04 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального
і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду
від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі вказано, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не було враховано положення статей 3, 4, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян". Позивач вказує, що відповідач визнав факт його звернення, однак не надав жодної відповіді на таке звернення. Протиправними діями, які полягали у ігноруванні його зверненнядо голови правління ОСББ "Едельвейс-фортуна" ОСОБА_4 із претензією з приводу пошкодження лоджії в квартирі АДРЕСА_1, йому та неповнолітнім особам, інтереси яких він представляє, було задано моральної шкоди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1, разом з неповнолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_3, та є їхнім опікуном.
Дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та його матері ОСОБА_6, які померли, належало по 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину після смерті дружини та матері не оформлював, договір про надання послуг з ОСББ "Едельвейс-Фортуна" ні власники, ні він не укладали.
ОСОБА_1 вказував, що 19 листопада 2019 року звернувся до голови правління ОСББ "Едельвейс Фортуна" ОСОБА_4 шляхом направлення рекомендованого листа № 5340301051658.
Конверт з листом повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - це звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - це письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга -звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
У статті 5 Закону України "Про звернення громадян" йдеться про те, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).
Згідно частини першої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
Встановлено, що позивач звернувся до відповідача із письмовим зверненням, шляхом направлення рекомендованого листа, який повернувся заявнику з поштовою відміткою: "за закінченням встановленого строку зберігання".
Статтею 14 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Відповідно до положень частини першої, третьої, четвертої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У статті 20 Закону України "Про звернення громадян" зазначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
Статтею 25 Закону України "Про звернення громадян" визначено питання відшкодування збитків, зокрема моральних, громадянину у зв`язку з порушенням вимог цього Закону при розгляді його скарги.
Згідно положень статті 27 та частини першої статті 31 Закону України "Про інформацію" порушення законодавства України про інформацію тягнеза собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України. У разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, обґрунтовано виходили із того, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачем не надано належних доказів, які б безспірно свідчили про те, що відповідач отримав направлене ним звернення від 18 листопада 2019 року (поштова кореспонденція повернулася за закінченням встановлено строку зберігання) із вимогою укласти мирову угоду шляхом відшкодування йому та його підопічним по 1 000 грн в якості компенсації за пошкоджений працівниками ОСББ "Едельвейс Фортуна" балкон.
Враховуючи те, що позивачем не надано належних доказів ознайомлення відповідача із змістом направленого позивачем письмового звернення, відсутні підстави стверджувати, що відповідач цілеспрямовано ухилявся від надання відповіді на звернення та вирішення порушеного позивачем питання, а також діяв всупереч вимог вказаних норм Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про інформацію".
Встановленні судами попередніх інстанцій обставини, свідчать про те, що позивачем не доведено бездіяльність відповідача, навмисне ігнорування ним письмового звернення, внаслідок чого позивачу та його неповнолітнім підопічним було завдано моральної шкоди.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права.
Висновки судів першої та апеляційної інстанції не суперечать висновку, висловленому у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду