ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 904/8122/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників:
позивача - Лісового Д. О. (адвоката, в режимі відеоконференції), Бутка О. О. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача - Лютої О. В. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2021 (колегія суддів: Чередко А. Є. - головуючий, Кузнецов В. О., Мороз В. Ф.) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича
до Криворізької міської ради
про визнання неправомірним і скасування рішення та визнання укладеною додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У серпні 2017 року Фізична особа-підприємець Штефан Владислав Олександрович (далі - ФОП Штефан В. О.) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради, з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.06.2018, про визнання поважними причин пропуску позовної давності для захисту порушеного права та інтересу позивача; визнання неправомірним та скасування у повному обсязі рішення Криворізької міської ради від 24.04.2013 № 1926 "Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 № 040810800140"; визнання укладеною додаткової угоди від 31.01.2013 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки площею 0,3962 га під розміщення тюнінг-центру та автостоянки, яка розташована на вул. Елетрозаводській біля будинку № 28 у Жовтневому районі міста Кривого Рогу, підписаного 29.12.2007 і зареєстрованого у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.2008 за № 040810800140.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано, зокрема, тим, що оскаржуване позивачем рішення Криворізької міської ради від 24.04.2013 № 1926 "Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 № 04810800140" порушує права та охоронювані законом інтереси ФОП Штефана В. О.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2018 (суддя Бєлік В. Г.) у справі № 904/8122/17 відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ФОП Штефана В. О. до Криворізької міської ради про визнання неправомірним і скасування рішення та визнання укладеною додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що матеріалами цієї справи підтверджено, що орендар неналежно виконував умови договору, а саме щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, а також порушення меж цієї ділянки шляхом збільшення площі. З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення Криворізької міської ради від 24.04.2013 № 1926 "Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 №04810800140" не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2021 скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2018 у справі № 904/8122/17, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ФОП Штефана В. О. до Криворізької міської ради про визнання неправомірним і скасування рішення та визнання укладеною додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки.
2.4. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив із того, що судом першої інстанції було ухвалено рішення за наслідком розгляду позовних вимог позивача, викладених у позовній заяві, без врахування вимог, викладених в уточненій позовній заяві, яка була подана до суду 19.06.2018, та якою позивач фактично змінив предмет позову. Водночас суд констатував, що строк дії договору оренди закінчився 05.03.2013, проте ФОП Штефаном В. О. 31.01.2013, тобто з порушенням встановленого пунктом 5 договору оренди строку, було подано заяву про поновлення договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 № 040810800140 на 5 років. Крім того, суд дійшов висновку про те, що орендар неналежно виконував свої зобов`язання за договором, а також суд врахував наявність заперечення орендодавця в укладенні такого договору шляхом прийняття спірного рішення. При цьому суд зазначив, що, звертаючись із клопотанням про поновлення договору, позивач змінив строк договору з двох років на п`ять років, що в обов`язковому порядку має бути узгоджено з орендодавцем.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у справі № 904/8122/17, до Верховного Суду звернувся ФОП Штефан В. О. із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а справу передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду. ФОП Штефан В. О. зазначає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ФОП Штефан В. О., звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та постановах Верховного Суду від 01.06.2020 у справі № 396/1517/18, від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17, від 27.07.2020 у справі № 912/686/17, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 28.04.2020 у справі № 904/164/19, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 14.02.2020 у справі № 804/13199/15, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 05.06.2019 у справі № 915/1004/18, від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18 та ухвалі Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 903/1030/19.
Крім того, скаржник зазначає, що в ухваленні оскаржуваної постанови брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і цей відвід, на думку скаржника, є обґрунтованим. Поряд із цим, скаржник вважає, що був порушений порядок вирішення зазначеного відводу. Також скаржник наголошує, що апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови не було враховано докази, які були додані до уточненої позовної заяви, а саме: акт звірки від 20.01.2014, квитанції про сплату орендної плати, проект додатковї угоди від 31.01.2013. Водночас, на думку скаржника, апеляційним господарським судом необґрунтовано та безпідставно відмовлено у залученні третьої особи - Штефана О. З., та не розглянуто клопотання про залучення третіх осіб.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Штефана В. О. Криворізька міська рада просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 29.12.2007 між ФОП Штефаном В. О. (орендар) та Криворізькою міською радою (орендодавець) було підписано договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди), який 05.03.2008 було зареєстровано у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040810800140.
4.2. За умовами пункту 1 договору оренди, орендодавець на підставі рішення міської ради № 2007 від 28.11.2007 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення тюнінг-центру та автостоянки, яка знаходиться на вул. Електрозаводська біля будинку № 28 у Жовтневому районі м. Кривого Рогу. Згідно з пунктами 2, 3 договору оренди, в оренду передається земельна ділянка площею 0,3962 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:04:279:0025.
4.3. Відповідно до пункту 5 договору оренди, його укладено на 2 роки. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого орендодавцем відповідного рішення. Умовами пункту 45 договору оренди визначено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
4.4. 23.04.2010 між сторонами було укладено додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 № 040810800140 та внесення змін до нього, яка 14.05.2010 була зареєстрована у Криворізькому міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041010800396.
4.5. Пунктом 1 додаткової угоди було внесено зміни в пункт 5 договору "Строк дії договору" на підставі рішення Криворізької міської ради від 27.01.2010 № 3714 та продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 № 040810800140 на 3 роки на тих самих умовах.
4.6. Отже, судом констатовано, що строк дії договору, який становив 2 роки було продовжено ще на 3 роки, тобто до 05.03.2013. При цьому, саме строк дії договору, як його істотну умову, сторонами фактично змінено не було, а лише продовжено на 3 роки дію договору.
4.7. 31.01.2013 ФОП Штефаном В. О. до Криворізької міської ради було подано заяву про поновлення договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 № 040810800140 на 5 років, у якій зазначено про долучення до заяви копії додаткової угоди про продовження.
4.8. За результатами розгляду заяви Криворізькою міською радою 24.04.2013 прийнято рішення № 1926 "Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 № 040810800140".
4.9. Крім того, здійснюючи апеляційний перегляд рішення господарського суду першої інстанції, апеляційним господарським судом враховано, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2014 у справі № 904/3615/14 стягнуто з ФОП Штефана В. О. на користь держави в особі Криворізької міської ради заборгованість з орендної плати за договором оренди у розмірі 299263,29 грн. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 у справі № 904/3615/14 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2014 змінено та присуджено до стягнення з ФОП Штефана В.О. на користь держави в особі Криворізької міської ради заборгованість по орендній платі за період з квітня по жовтень 2011 року та з березня по травень 2013 року в сумі 112399,58 грн за договором оренди земельної ділянки від 29.12.2007, зареєстрованого 05.03.2008 № 040810800140. Зазначена постанова була переглянута в касаційному порядку та залишена без змін постановою Вищого Господарського суду України від 17.02.2015, а також залишена без змін за результатами її перегляду за нововиявленими обставинами ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2018, яка в свою чергу залишена без змін постановою Верховного Суду від 07.12.2018. З огляду на це, з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд констатував, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 у справі № 904/3615/14 було встановлено неналежне виконання ФОП Штефаном В. О. зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 29.12.2007, зареєстрованого 05.03.2008 № 040810800140.
4.10. Водночас позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови в поновленні строку дії договору оренди, а оскаржуване рішення є таким, що прийняте з порушенням прав позивача, як добросовісного землекористувача, а тому є незаконним та підлягає скасуванню, а додаткова угода про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки підлягає визнанню укладеною в судовому порядку, що і стало підставою для звернення позивача із цим позовом до господарського суду.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.2. Предметом позову в цій справі є вимоги ФОП Штефана В. О. про визнання неправомірним та скасування у повному обсязі рішення Криворізької міської ради від 24.04.2013 № 1926 "Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 № 040810800140"; визнання укладеною додаткової угоди від 31.01.2013 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки площею 0,3962 га під розміщення тюнінг-центру та автостоянки, яка розташована на вул. Елетрозаводській біля будинку № 28 у Жовтневому районі міста Кривого Рогу, підписаного 29.12.2007 і зареєстрованого у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.2008 за № 040810800140. ФОП Штефан В. О також просив визнати поважними причини пропуску позовної давності для захисту порушеного права та інтересу позивача.
5.3. Підставою позовних вимог, на думку позивача, є порушення прав та охоронюваних законом інтересів ФОП Штефана В. О. оспорюваним рішенням Криворізької міської ради від 24.04.2013 № 1926 "Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 № 04810800140".
5.4. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.5. Верховний Суд здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду в цій справі, враховує правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, де Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
5.6. Крім того, Верховний Суд звертається до правових висновків, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 (про відсутність вагомих підстав для відступу від яких Велика Палата Верховного Суду зазначила в пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).
5.7. Згідно із частинами 1- 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
5.8. Відповідно до частин 4, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
5.9. Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
5.10. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1- 5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
5.11. Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
5.12. У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
5.13. Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
5.14. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.15. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.16. З урахуванням наведених законодавчих положень, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду, дослідив обставини справи та наявні у ній докази та дійшов висновку про те, що орендарем було пропущено строк на звернення із повідомленням про поновлення договору оренди на новий строк, оскільки суд установив, що строк дії договору оренди закінчився 05.03.2013, проте ФОП Штефаном В. О. 31.01.2013, тобто з порушенням встановленого пунктом 5 договору оренди строку, було подано заяву про поновлення договору оренди земельної ділянки.
5.17. ФОП Штефан В. О. не погоджується із такими висновками, а тому звернувся із касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду в цій справі. Водночас ФОП Штефан В. О., звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.18. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.19. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та постановах Верховного Суду від 01.06.2020 у справі № 396/1517/18, від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17, від 27.07.2020 у справі № 912/686/17, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 28.04.2020 у справі № 904/164/19, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 14.02.2020 у справі № 804/13199/15, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 05.06.2019 у справі № 915/1004/18, від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18 та ухвалі Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 903/1030/19.
5.20. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.21. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
5.22. Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
5.23. Верховний Суд установив, що у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 27.07.2020 у справі № 912/686/17 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови про те, що: "якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, а орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
5.24. Також Верховний Суд установив, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц, 159/5756/18 викладено висновки, які, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови про те, що: "виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором".
5.25. Проте Верховний Суд вважає безпідставними посилання скаржника на неврахування наведених висновків Верховного Суду з огляду на те, що у справі, яка розглядається, апеляційним господарським судом установлено, що орендарем пропущено строк на звернення із повідомленням про поновлення договору оренди на новий строк, оскільки строк дії договору оренди закінчився 05.03.2013, проте ФОП Штефаном В. О. 31.01.2013, тобто з порушенням встановленого пунктом 5 договору оренди строку, було подано заяву про поновлення договору оренди земельної ділянки.
Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення не має самостійного правового значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", якщо орендарем не дотримано процедури, встановленої, зокрема, частиною третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі". Адже виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Подібні висновки викладені
5.26. Крім того, Верховний Суд установив, що у постанові від 27.07.2020 у справі № 912/686/17, про яку зазначає скаржник, також викладено висновок про те, що: "для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення".
Водночас, Верховний Суд зазначає, що у справі, яка розглядається, апеляційним господарським судом було установлено, що, по-перше, орендар неналежно виконував свої зобов`язання за договором оренди земельної ділянки, а саме щодо сплати орендної плати у відповідному розмірі. По-друге, апеляційним господарським судом установлено, що орендарем було пропущено строк на звернення із повідомленням про поновлення договору оренди на новий строк, оскільки строк дії договору оренди закінчився 05.03.2013, проте ФОП Штефаном В. О. 31.01.2013, тобто з порушенням встановленого пунктом 5 договору оренди строку, було подано заяву про поновлення договору оренди земельної ділянки. По-третє, Криворізькою міською радою прийнято рішення від 2404.2013 № 1926 "Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 № 040810800140". У цьому рішенні Криворізької міської ради, зокрема, зазначено, що розгляд питання було призупинено зверненням заявника від 19.02.2013. При цьому Криворізька міська рада листом-повідомленням від 22.03.2013 № 7/18-223 попереджала землекористувача про відсутність правових підстав для виникнення переважного права на укладання договору оренди землі на новий строк. По четверте, як установлено судом, відповідна додаткова угода в порядку, передбаченому частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", між сторонами укладена не була. З огляду на викладене, посилання скаржника на висновки, які наведені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 27.07.2020 у справі 912/686/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц, 159/5756/18, колегія суддів вважає необґрунтованими.
5.25. Верховний Суд не може врахувати посилання скаржника на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 за позовом про витребування земельної ділянки, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 за позовом про стягнення 465116,69 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, постановах Верховного Суду від 01.06.2020 у справі № 396/1517/18 за позовом про припинення договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації, від 28.04.2020 у справі № 904/164/19 за позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 за адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, від 14.02.2020 у справі № 804/13199/15 за адміністративним позовом про визнання частково недійсною податкову консультацію, від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18 за позовом про зобов`язання укласти договір, оскільки зазначені судові справи відрізняються від справи, яка розглядається, предметом позовів, установленими фактичними обставинами, підставами позову та змістом позовних вимог, що в свою чергу свідчить про неподібність правовідносин у цій справі та справах, про які зазначає скаржник.
5.26. Крім того, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на постанову від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, оскільки у постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність відступлення від висновку судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020). Також Верховний Суд не може взяти до уваги посилання скаржника на постанову від 05.06.201 у справі № 915/1004/18, оскільки у касаційній скарзі не наведено, який саме висновок та щодо якої норми права, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови.
5.27. При цьому, відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на це, посилання скаржника на увалу Верховного Суду від 14.01.2021 у справі, є безпідставним. Поряд із цим, постановляючи зазначену ухвалу, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступу від висновку щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною до 15.07.2020) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і №159/5756/18. Проте, за наслідками розгляду Великою Палатою Верховного Суду зазначеної справи, в пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначено про відсутність вагомих підстав для відступу від висновків, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18.
5.28. Таким чином, Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду у цій справі, установив, що висновки щодо застосування норм права у справах, на які посилається ФОП Штефан В. О., та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, різних предметів позовів, підстав позову та змісту позовних вимог, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах. Крім того, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду у цій справі, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування таких висновків, оскільки зміст оскаржуваної постанови не суперечить висновкам, на які посилається скаржник. Водночас оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена відповідно до наведених висновків. З огляду на це, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неправильне застосування апеляційним господарським судом положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".
5.29. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.