ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2394/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О.,
здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Первомайської міської ради Харківської області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 (судді: Білоусова Я. О. - головуючий, Крестьянінов О. О., Пуль О. А.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС"
до Первомайського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства
про стягнення 1 683 695, 35 грн.
Короткий зміст і підстави заяви
1. На розгляд Господарського суду Харківської області 08.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "АС" (далі - Товариство) подано заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, в якій заявник просить суд:
- замінити боржника у виконавчому провадженні № 63773780 з примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі № 922/2394/20 та виконавчому провадженні № 63901494 з примусового виконання додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № 922/2394/20, приєднаних до зведеного виконавчого провадження № 55279203, з Первомайського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, код ЄДРПОУ 22714272 (далі - Управління), на двох боржників: Управління, код ЄДРПОУ 22714272, і Первомайську міську раду Харківської області, код ЄДРПОУ 26149691 (далі - Міськрада).
2. Стягувач у заяві зазначає про те, що на теперішній час боржник (Управління) позбавлений можливості виконати судове рішення та сплатити грошові кошти внаслідок того, що рішеннями Міськради припинено надання послуг Управлінням та все його майно передано іншій юридичній особі - Первомайському комунальному підприємству "Тепломережі" (далі - Первомайське КП "Тепломережі").
Стягувачем також зауважено про те, що Міськрада прийняла завідомо нераціональне рішення щодо вилучення всіх активів підприємства відповідача та передала ці активи третій особі, а також припинила діяльність підприємства з надання послуг водопостачання та водовідведення. Результатом вилучення активів стало різке погіршення фінансового стану комунального підприємства та неспроможність здійснювати статутну діяльність, що призвело до неможливості погашення заборгованості, при цьому жодних заходів для її погашення ані підприємством-боржником, ані місцевою радою не вживалося.
Беручи до уваги наведене, з огляду на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та враховуючи норми Господарського кодексу України (далі - ГК України), якими визначено, що регулювання діяльності комунальних некомерційних підприємств здійснюється аналогічно до діяльності державних казенних підприємств без наділення зазначених суб`єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами, на думку стягувача, Міськрада несе субсидіарну відповідальність за боргами Управління.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 (суддя Жиляєв Є. М.) відмовлено Товариству у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.
4. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд зазначив, що із обставин справи убачається, що майно боржника було закріплено за Управлінням на праві господарського відання, а не оперативного управління, що повністю відповідає ознакам комерційного комунального підприємства, тому визнав необґрунтованими доводи стягувача про те, що боржник є некомерційним комунальним підприємством, яке має майно на праві оперативного управління і до якого можна застосовувати вимоги статей ГК України, що регулюють діяльність державних казенних підприємств, згідно з якими засновник несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями таких підприємств. Проте, як зазначено судом, Міськрада не є субсидіарним боржником комунального комерційного підприємства згідно з вимогами ГК України, а положення статуту Управління визначають, що боржник самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, засновник (Міськрада) не відповідає за зобов`язаннями Управління. Зазначені заявником обставини та додані до заяви докази не можуть бути достатніми та беззаперечними підставами для задоволення заяви про заміну стягувача його правонаступником, у зв`язку з чим судом у її задоволенні відмовлено.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 скасовано; заяву Товариства про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено; замінено боржника у виконавчому провадженні № 63773780 з примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі № 922/2394/20 та виконавчому провадженні № 63901494 з примусового виконання додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № 922/2394/20, приєднаних до зведеного виконавчого провадження № 5279203, з Управління на двох боржників: Управління і Міськраду як субсидіарного боржника.
6. Постанову мотивовано тим, що, враховуючи висновки ЄСПЛ щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями підприємства незалежно від його статусу, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема у постанові від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12 про можливість покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування у випадку вчинення ним дій (зокрема вилучення майна), які призвели до неможливості виконання рішення суду про стягнення боргу з підприємства-боржника, засновником якого є такий орган місцевого самоврядування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність застосування у даному випадку аналогії закону, а саме частини 7 статті 77 ГК України, з урахуванням частини 10 статті 78 ГК України щодо субсидіарної відповідальності засновника (органу управління, до сфери якого входить підприємство) за зобов`язаннями комунального комерційного підприємства з огляду на практику ЄСПЛ, яка визначальною умовою для субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) незалежно від внутрішньодержавного правового статусу, визначає ступінь організаційної та управлінської незалежності підприємства від муніципальних органів влади.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, орган місцевого самоврядування, у даному випадку Міськрада, повинен відповідати за неможливість виконання Управлінням рішення суду у зв`язку з прийняттям ним рішень від 27.05.2020 № 104 "Про припинення надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення Первомайським КВУ ВКГ та початок надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення Первомайським КП "Тепломережі" та від 30.07.2020 № 1625-75/7 "Про передачу основних засобів, малоцінних необоротних активів та товарно-матеріальних цінностей на баланс Первомайського комунального підприємства "Тепломережі".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Міськрада у касаційній скарзі просить постанову апеляційного суду скасувати, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, а саме:
1) суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини 7 статті 77 ГК України, частини 10 статті 78 ГК України та статті 619 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд помилково не застосував положення частини 1 статті 176 ЦК України, відповідно до якого держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом;
2) суд апеляційної інстанції помилково застосував до правовідносин висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12 в межах справи про банкрутство; суд не звернув уваги на те, що щодо боржника не ведеться провадження у справі про банкрутство, ліквідаційна процедура не розпочата;
3) суд апеляційної інстанції помилкового застосував положення статті 215 ГК України та статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ);
4) суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що, припинивши надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та передавши майно відповідача на баланс Первомайського КП "Тепломережі", Міськрада не припинила діяльність відповідача шляхом ліквідації, що позбавило відповідача можливості ініціювати питання про притягнення до відповідальності засновника згідно з механізмом, встановленим статтею 61 КУзПБ;
5) суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (органу управління, до сфери якого входить підприємство) за зобов`язаннями комунального комерційного підприємства;
6) ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції не застосував висновки Верховного Суду щодо субсидіарної відповідальності міської ради за зобов`язаннями комунального комерційного підприємства, викладені у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 711/3297/17.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
9. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міськради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі № 922/2394/20 та призначено здійснювати перегляд оскаржуваної постанови у порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11. У липні 2020 року Товариство звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Управління (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) суми основного боргу у розмірі 1 675 060,68 грн, 3% річних у сумі 7820,87 грн; інфляційних втрат у сумі 813,80 грн.
12. Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі № 922/2394/20 позов задоволено, стягнуто з Управління на користь Товариства основний борг у сумі 1 675 060,68 грн; 3 % річних у сумі 7820,87 грн; інфляційні втрати у сумі 813,80 грн та 25 255,43 грн судового збору.
13. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № 922/2394/20 стягнуто з Управління на користь Товариства 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
14. 12.11.2020 на виконання рішення суду від 15.10.2020 було видано відповідний наказ, а 26.11.2020 судом видано наказ на виконання додаткового рішення від 03.11.2020.
15. Постановою головного державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Морозової О. В. від 01.12.2020 відкрито виконавче провадження № 63773780 з примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі №922/2394/20 про стягнення з Управління на користь Товариства основного боргу у сумі 1 675 060,68 грн; 3% річних у сумі 7820,87 грн; інфляційних втрат у сумі 813,80 грн та 25255,43 грн судового збору.
16. Постановою головного державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Морозової О. В. від 01.12.2020 виконавче провадження № 63773780 з примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі №922/2394/20 приєднане до зведеного виконавчого провадження № 55279203, яке перебуває у провадженні Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
17. Постановою головного державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Агафоненко О. В. від 11.12.2020 відкрито виконавче провадження № 63901494 з примусового виконання додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № 922/2394/20 про стягнення з Управління на користь Товариства витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.
18. Постановою головного державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Агафоненко О. В. від 11.12.2020 виконавче провадження № 63901494 з примусового виконання додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № 922/2394/20 приєднане до зведеного виконавчого провадження № 55279203, яке перебуває у провадженні Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
19. Постановою головного державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Агафоненко О. В. від 28.12.2020 у зведеному виконавчому провадженні № 55279203 накладено арешт на кошти боржника - Управління, та направлено зазначену постанову до банківських установ для виконання.
20. Листом Філії Головний інформаційно-обчислювальний центр AT "Українська залізниця" від 24.12.2020 № ГІОЦ-65/4136 повідомлено Первомайський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби про те, що інформація щодо права власності Управління на вантажні вагони відсутня.
21. Листом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.12.2020 № 10/04/23046 повідомлено Первомайський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби про те, що, за наявними даними, Управління серед власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств, відсутнє.
22. Листом Головного управління Держпраці у Харківській області від 30.12.2020 № 27/14805/05-20/13926 повідомлено Первомайський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби про те, що згідно із журналом, Головним управлінням реєстраційні дії щодо великовантажних та інших технологічних транспортних засобів Управління не здійснювалися.
23. Листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 06.01.2021 № 7.0-057/2/172-21 повідомлено Первомайський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби про те, що за боржником - Управлінням зареєстровані транспортні засоби (згідно з переліком, зазначеним у листі).
24. Листом заступника Голови правління АТ Мегабанк від 16.01.2021 № 10-143-Бт повідомлено Первомайський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби про прийняття до виконання постанови від 28.12.2020 у ЗВП № 55279203 про арешт коштів боржника, одночасно з цим зазначено про недостатність коштів на банківському рахунку Управління для виконання постанови, оскільки залишок грошових коштів на рахунку становить 575,90 грн.
25. Листом заступника Голови правління AT Ощадбанк від 21.01.2021 № 679/717-Бт повідомлено Первомайський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби про прийняття до виконання постанови від 28.12.2020 у ЗВП № 55279203 про арешт коштів боржника, одночасно з цим зазначено про недостатність коштів на банківському рахунку Управління для виконання постанови, оскільки залишок грошових коштів на рахунку становить 94,37 грн.
26. Листом від 27.01.2021 № 520 боржник (Управління) повідомило Первомайський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби про те, що на підставі рішень Міськради 68 сесії 7 скликання від 30.01.2020 № 11460-68/7 і № 1461-68/7 "Про передачу основних засобів з балансу Первомайського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на баланс Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" та "Про передачу транспортних засобів з балансу Первомайського комунального виробничого управління водопровідно- каналізаційного господарства на баланс Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" все майно Управління передане Первомайському КП "Тепломережі", яке з 01.07.2020 надає послуги з водопостачання та водовідведення в м. Первомайський.
27. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Міськради від 27.05.2020 № 104 "Про припинення надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення Первомайським КВУ ВКГ та початок надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення Первомайським КП "Тепломережі" вирішено припинити Управлінню надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з 01.07.2020. Первомайському КП "Тепломережі" розпочати надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
28. Рішенням Міськради 75 сесії 7 скликання від 30.07.2020 № 1625-75/7 "Про передачу основних засобів, малоцінних необоротних активів та товарно-матеріальних цінностей на баланс Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" вирішено передати основні засоби, які обліковуються на балансі Управління, та знаходяться на відповідальному зберіганні Первомайського КП "Тепломережі", на баланс Первомайського КП "Тепломережі" згідно з додатком № 1 та закріпити їх за підприємством на праві господарського відання; передати транспортні засоби, які обліковуються на балансі Управління та знаходяться на відповідальному зберіганні Первомайського КП "Тепломережі", на баланс Первомайського КП "Тепломережі" згідно з додатком № 2 та закріпити їх за підприємством на праві господарського відання; передати малоцінні необоротні активи, які обліковуються на балансі Управління та знаходяться на відповідальному зберіганні Первомайського КП "Тепломережі", на баланс Первомайського КП "Тепломережі" згідно з додатком № 3 та закріпити їх за підприємством на праві господарського відання; передати товарно-матеріальні цінності, які обліковуються на балансі Управління, та знаходяться на відповідальному зберіганні Первомайського КП "Тепломережі", на баланс Первомайського КП "Тепломережі" згідно з додатком № 4 та закріпити їх за підприємством на праві господарського відання; Управлінню та Первомайському КП "Тепломережі" здійснити приймання-передачу основних засобів, малоцінних необоротних активів та товарно-матеріальних цінностей згідно з чинним законодавством.
29. Статутом Управління, затвердженого рішенням 27 сесії Міськради від 23.02.2017 № 453-27/7, визначено, що підприємство утворене на комунальній власності територіальної громади м. Первомайський Харківської області (пункт 1.1); відповідно до способу утворення комунальне підприємство є унітарним (пункт 1.7); підприємство несе відповідальність за своїм зобов`язанням у межах чинного законодавства України та належного йому на праві господарського відання майна, крім майна, на яке потрібна згода засновника. Згідно з діючим законодавством України підприємство не несе відповідальність за зобов`язаннями засновника, засновник не несе відповідальність за зобов`язаннями підприємства (пункт 1.8); здійснює виробничу та іншу господарську діяльність з метою отримання прибутку в порядку, передбаченому діючим законодавством України (пункт 2.1.2); майно підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Первомайський і закріплюється за ним на праві господарського віддання, володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним засновником або уповноваженим ним органом з урахуванням обмежень, визначених чинним законодавством України та цим статутом (пункт 4.2).
Позиція Верховного Суду
30. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Предметом касаційного перегляду є питання щодо наявності або відсутності підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні.
31. Відповідно до частини першої статті 176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
Нормами ЦК України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин - можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Водночас територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, а юридичні особи, створені територіальними громадами, у свою чергу, не відповідають за зобов`язаннями відповідно територіальних громад.
32. Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями статті 619 ЦК України.
За загальним змістом цієї норми субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред`явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або ненадсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги.
Тобто, виходячи зі змісту зазначеної норми, підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників таких юридичних осіб має бути виключно пряма вказівка закону або договору.
33. Така відповідальність передбачена, зокрема Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а у подальшому - статтею 61 КУзПБ.
Основною метою такої субсидіарної відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності та стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.
Крім того, при визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.
При зверненні до суду з відповідною вимогою, у тому числі при здійсненні ліквідаційної процедури, має бути доведено, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.
34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12, на яку послався суд апеляційної інстанції, за заявою Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Лозівського міськрайонного центру зайнятості до Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" Лозівської міської ради Харківської області про визнання банкрутом зазначила, що у низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30.11.2004 у справі "Михайленки та інші проти України", пункт 45 рішення від 04.04.2006 у справі "Лисянський проти України", пункт 19 рішення від 03.04.2007 у справі "Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови", пункти 18, 19 рішення від 12.04.2007 у справі "Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації", пункт 35 рішення від 15.01.2008 у справі "Р. Качапор та інші проти Сербії". Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суди встановили, у справі, яка переглядалась Великою Палатою Верховного Суду, Комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" володіло майном на праві оперативного відання, що унеможливлює передачу такого майна до ліквідаційної маси підприємства у разі визнання його банкрутом.
35. Водночас колегія суддів вважає, що не підлягає застосуванню у цій справі наведений висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12, оскільки цей висновок стосується питання покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування в порядку частини 7 статті 77 ГК України та частини 10 статті 78 ГК України за доведення до банкрутства комунальних підприємств, тоді як Управління не перебуває у процедурі банкрутства і не є боржником у справі про банкрутство.
У справі, яка розглядається (№ 922/2394/20), суди встановили, що підприємство є комерційним комунальним підприємством та володіє майном на праві повного господарського відання. Даних про визнання підприємства банкрутом у справі немає.
36. Отже, Управління не є казенним підприємством у розумінні статті 77 ГК України, а тому висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12, не підлягаю застосуванню до спірних правовідносин.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до правовідносин висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12 в межах справи про банкрутство; суд не звернув уваги на те, що щодо боржника не ведеться провадження у справі про банкрутство, ліквідаційна процедура не розпочата.
37. Так, відповідно до положень статей 77 та 78 ГК України в Україні можуть створюватись казенні державні та комерційні і некомерційні комунальні унітарні підприємства.
38. Згідно із частиною 2 статті 77 ГК України казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління. Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні рахунки в установах державного банку, печатку із своїм найменуванням. Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.
39. Крім того, ГК України визначає також правовий статус державного комерційного підприємства (статті 74, 75 ГК України), яке за змістом цих норм відповідає за своїми зобов`язаннями самостійно.
40. Разом з тим стаття 78 ГК України визначає, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.
41. Зазначені норми права також містять положення щодо відповідальності цих підприємств за боргами. Зокрема, казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства (частина 7 статті 77 ГК України).
42. Щодо відповідальності комунального унітарного підприємства за своїми зобов`язаннями, то ГК України чітких положень не містить. Однак згідно з частиною 10 статті 78 ГК України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.
43. Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що правовий режим відповідальності комунального унітарного комерційного або некомерційного підприємства визначається відповідно до вимог правового режиму відповідальності державного комерційного або казенного підприємства.
44. Стаття 77 ГК України прямо не встановлює повну субсидіарну відповідальність територіальної громади за зобов`язаннями створеного нею комунального унітарного підприємства, оскільки нею врегульовані питання особливостей здійснення господарської діяльності, а не питання підстав та меж відповідальності за усіма зобов`язаннями підприємства.
Проте, враховуючи її зміст у поєднанні зі змістом положень статті 78 ГК України, можна зробити висновок, що відповідальність комунального унітарного підприємства за своїми боргами за господарськими зобов`язаннями визначається залежно від його виду: некомерційного або комерційного підприємства.
45. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за такими підприємствами на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство) (частина 3 статті 78 ГК України).
46. Згідно із частиною 1 статті 136 ГК України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган (стаття 137 ГК України).
Зміст права оперативного управління статтею 137 ГК України є найбільш обмеженим правовим титулом, який не дозволяє підприємству розпоряджатись належним йому майном.
При цьому комунальне комерційне підприємство отримує майно, передане йому громадою на праві господарського відання, та обмеження у його використанні визначаються статутними документами цього підприємства.
47. Тлумачення статей 74, 75 ГК України дозволяє зробити висновок, що комунальне комерційне підприємство володіє своїм майном на праві повного господарського відання та є самостійним у здійсненні господарської діяльності, за рахунок майна, закріпленого за таким підприємством на праві господарського відання, якщо інше не встановлено статутними документами цього товариства. У разі незаконності дій власника щодо належного такому підприємству майна, воно має право на захист своїх речових прав на майно від дій власника.
48. Отже, аналізуючи зазначені норми права у їх сукупності, слід дійти висновку, що за загальним правилом у разі недостатності коштів у комунального унітарного комерційного підприємства для відповідальності за своїм зобов`язанням, пов`язаним із господарською діяльністю, орган, до сфери управління якого входить підприємство, не несе повну субсидіарну відповідальність за господарськими зобов`язаннями цього підприємства (частина 7 статті 77 ГК України).
Комерційні комунальні підприємства за своїми зобов`язаннями відповідають самостійно.
49. Враховуючи положення статуту та наведених норм ГК України, Управління є комунальним комерційним підприємством, оскільки метою його діяльності є отримання прибутку, а майно було закріплено за ним міською радою (засновником) на праві господарського віддання.
50. Отже, субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 8711/3297/17).
51. Колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також не може бути застосовано рішення ЄСПЛ у справі "Єршова проти Російської Федерації" від 08.04.2010, оскільки, визнаючи відповідальність муніципального органу за боргами утвореного ним комунального підприємства, ЄСПЛ виходив зі встановлених судами фактичних обставин справи, що муніципальне підприємство визнано банкрутом, заявниця внесена у перелік кредиторів. Крім того, у справі було встановлено, що комунальне унітарне підприємство на праві господарського відання було доведено до банкрутства саме діями його засновників.
Як вже зазначалося Верховним Судом у справі, яка розглядається (№ 922/2394/20), даних про визнання Управління банкрутом немає, отже, немає підстав для притягнення Міськради до субсидіарної відповідальності, оскільки не доведено, що саме діями засновника були спричинені неплатоспроможність або банкрутство підприємства.
52. За змістом положень статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
53. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Міськрада не є субсидіарним боржником комунального комерційного підприємства, згідно з вимогами ГК України, а положення статуту Управління визначають, що боржник самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, засновник (Міськрада) не відповідає за зобов`язаннями Управління.
54. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини 7 статті 77 ГК України, частини 10 статті 78 ГК України та статті 619 ЦК України, та помилково не застосував положення частини 1 статті 176 ЦК України, відповідно до якого держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
55. Також обґрунтованими є аргументи скаржника, що суд апеляційної інстанції помилково застосував положення статті 215 ГК України та статті 61 КУзПБ, оскільки щодо боржника не ведеться провадження у справі про банкрутство, ліквідаційна процедура не розпочата.