ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 910/1161/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача Фермерського господарства "ОЛЬГА" (далі - ФГ "ОЛЬГА", позивач, скаржник) - не з`явився,
відповідача Приватного акціонерного товариства "Рамбурс" (далі - ПрАТ "Рамбурс", відповідач) - Томкін О.Ю. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу ФГ "ОЛЬГА"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 (головуючий - суддя Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.),
у справі № 910/1161/21
за позовом ФГ "ОЛЬГА"
до ПрАТ "Рамбурс"
про стягнення 1 876 675,86 грн,
Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ФГ "ОЛЬГА" звернулось до суду з позовом до ПрАТ "Рамбурс" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 1 876 675,86 грн, з яких 1 641 586,55 грн основної заборгованості, 46 292,65 грн інфляційних втрат, 117 895,26 грн 20% річних, 70 901,40 грн пені.
1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами поставки сільськогосподарської продукції від 24.02.2020 №64/-[2]-20, від 27.02.2020 №67/-[2]-20, від 28.02.2020 №70/-[2]-20, від 03.03.2020 №71/-[2]-20, від 02.03.2020 №72/-[2]-20, від 06.03.2020 №76/-[2]-20 у частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 (суддя Пукшин Л.Г.) позов задоволено повністю; стягнуто з ПрАТ "Рамбурс" на користь ФГ "ОЛЬГА" основний борг у розмірі 1 641 586,55 грн, пеню у розмірі 70 901,40 грн, інфляційні втрати у розмірі 46 292,65 грн, 20% річних у розмірі 117 895,26 грн та судовий збір у розмірі 28 150,14 грн.
2.2. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:
- укладені між сторонами договори (№64/-[2]-20, №67/-[2]-20, №70/-[2]-20, №71/-[2]-20, №72/-[2]-20, №76/-[2]-20) за своєю правовою природою є договорами поставки;
- згідно з видатковими накладними позивачем в період з лютого по березень 2020 року поставлено, а відповідачем прийнято товар за договорами на загальну суму 9 849 519,31 грн;
- приймання товару згідно з товарно-транспортними накладними у місці поставки здійснювалося уповноваженим представником відповідача, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Боріваж", з яким був укладений відповідний договір;
- позивачем у повному обсязі виконані зобов`язання за договорами щодо поставки товару, який в свою чергу був прийнятий відповідачем без жодних зауважень та заперечень, в тому числі щодо кількості фактично прийнятого товару;
- строк оплати товару за вказаними договорами настав;
- частина заборгованості у розмірі 1 641 586,56 грн, станом на момент розгляду спору, залишена відповідачем без оплати;
- жодних доказів звернення відповідача з листами, вимогами, претензіями до позивача щодо відсутності товаросупровідної документації чи невідповідності кількості поставленого товару матеріали справи не містять;
- судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 20% річних, вказано про їх арифметичну обґрунтованість та наявність підстав для їх стягнення, з посиланням на пункт 10 договорів;
- щодо стягнення пені, суд зазначив, що за перерахунком суду розмір пені становить суму більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума у заявленому позивачем розмірі.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021: рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №910/1161/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю; судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладено на позивача; стягнуто з ФГ "ОЛЬГА" на користь ПрАТ "Рамбурс" судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 42 226,00 грн.
2.4. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що:
- матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів надсилання/передачі позивачем відповідачу оригіналів ТТН, як того вимагають умови договорів;
- ряд копій ТТН, які наявні в матеріалах справи, містять суттєві відмінності в показниках, зазначених у ТТН, зокрема, щодо ваги товару у пунктах завантаження та у місці поставки, де здійснено розвантаження товару з транспортних засобів. Водночас, копії ряд ТТН не містять штампів, печаток, будь-якої інформації про доставку товару вантажу на портовий термінал ТОВ "БОРІВАЖ" (місце поставки). Отже ТТН, які наявні в матеріалах справи, не відповідають передбаченим пункту 7 договорів поставки та не є належними та допустимими доказами виконання постачальником (позивачем) зобов`язань за договорами поставки щодо поставки товару та доставки його до місця поставки. Суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність або відсутність доказів надання (передачі) позивачем відповідачу оригіналів ТТН має наслідком встановлення обставини настання або ненастання однієї з трьох подій, з настанням яких у відповідача виникає або не виникає обов`язок щодо сплати 20% вартості товару за кожним з договорів поставки;
- суд вказав на те, що копії податкових накладних не містять відомостей (печатки) про накладання на них електронного цифрового підпису голови ФГ "Ольга" (відсутні відомості про підписання головою ФГ "Ольга" податкових накладних) та не містять штампу "ЗАРЕЄСТРОВАНО В ЄРПН", а відтак, надані позивачем суду першої інстанції копії податкових накладних не є належними та допустимими доказами у цій справі. Разом з цим, копії рішень Державної податкової служби про реєстрацію податкових накладних, наданих позивачем суду першої інстанції не містять відомостей (печатки) про накладання на них електронного цифрового підпису уповноваженої ДПС службової особи (відсутні відомості про підписання рішень про реєстрацію податкових накладних уповноваженою ДПС службовою особою). Таким чином, позивачем не було надано належних доказів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд вказав на те, що сторонами погоджено чіткі умови сплати балансового платежу (20% вартості товару), позивачем не було дотримано умов договорів, зокрема щодо надання/направлення відповідачу ТТН та відповідної реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в електронній формі, за таких обставин відсутні підстави для висновку про настання у відповідача обов`язку сплати заборгованості зі сплати коштів за поставлений товар (20% вартості товару). Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 641 586,55 грн основної заборгованості не підлягають задоволенню. Також, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 46 292,65 грн інфляційних втрат, 117 895,26 грн 20% річних та 70 901,40 грн пені, як похідні від позовних вимог у задоволенні яких судом відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ФГ "ОЛЬГА" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 910/1161/21.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ФГ "ОЛЬГА" із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що судом апеляційної інстанції оскаржувану постанову мотивовано виключно статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтями 256, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), втім, судом дані норми застосовано без урахування, висновку Верховного Суду щодо застосування спеціальної норми права - статті 666 ЦК України, викладеної у поставі Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/201/19 та постанові Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі № 911/4620/15. При цьому, скаржник зазначає, що незастосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин статті 666 ЦК України є фактом неправильного застосування ним норми матеріального права враховуючи приписи частини третьої статті 311 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2. Також скаржник із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази та не наведено мотивів відхилення частини доказів, що призвело до скасування судом законного рішення.
4.3. Від ФГ "ОЛЬГА" 29.11.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника, при цьому, зазначили про те, що підтримує касаційну скаргу.
5. Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
5.1. ПрАТ "Рамбурс" 19.11.2021 засобами поштового зв`язку направлено відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. ФГ "ОЛЬГА" (постачальник) та ПрАТ "Рамбурс" (покупець) укладені договори поставки сільськогосподарської продукції (далі - договори поставки):
- від 24.02.2020 №64/-[2]-20 щодо поставки до 02.03.2020 включно кукурудзи 3 кл у кількості 500 метричних тон +/-10% залікової ваги за ціною 4 900,00 грн за тону на суму 2 449 998,00 грн (у тому числі ПДВ 408 333,00 грн);
- від 27.02.2020 №67/-[2]-20 щодо поставки до 06.03.2020 включно кукурудзи 3 кл у кількості 400 метричних тон +/-10% залікової ваги за ціною 4 850,00 грн за тону на суму 1 940 001,60 грн (у тому числі ПДВ 323 333,60 грн);
- від 29.02.2020 №70/-[2]-20 щодо поставки до 29.02 2020 включно кукурудзи 3 кл 126,88 метричних тон +/-10% залікової ваги за ціною 4 716,67 грн за тону на суму 598 451,34 грн (у тому числі ПДВ 99 741,89 грн);
- від 03.03.2020 №71/-[2]-20 щодо поставки до 12.03.2020 року включно кукурудзи 3 кл 800,00 метричних тон +/-10% залікової ваги за ціною 4 820,00 грн за тону на суму 3 856 003,20 грн (у тому числі ПДВ 642 667,20 грн);
- від 02.03.2020 №72/-[2]-20 щодо поставки до 03.03.2020 включно кукурудзи 3 кл 81,8 метричних тон +/-10% залікової ваги за ціною 4 685,23 грн за тону на суму 383 251,98 грн (у тому числі ПДВ 63 875,33 грн);
- від 06.03.2020 №76/-[2]-20 щодо поставки до 15.03.2020 включно кукурудзи 3 кл 344,82 метричних тон +/-10% залікової ваги за ціною 4 850,00 грн за тону на суму 1 672 378,38 грн (у тому числі ПДВ 278 729,73 грн).
6.2. Загалом за вказаними договорами поставки позивач зобов`язався поставити відповідачу 2 253,5 метричних тон +/-10% залікової ваги кукурудзи 3 кл (далі - товар).
6.3. Згідно з пунктом 6 договорів датою поставки товару та переходу права власності на товар від постачальника до покупця вважається дата приймання вантажу одержувачем у місці поставки на зерновому складі. Постачальник несе всі ризики, пов`язані з втратою чи пошкодженням товару, до моменту переходу права власності на товар до покупця. Остаточна кількість товару визначається згідно з показниками вагів, розташованих у місці поставки. Остаточна якість визначається згідно з результатами аналізів акредитованої лабораторії в місці поставки на зерновому складі. Показники кількості та якості товару зазначаються в реєстрі, надісланому в електронному вигляді зерновим складом та враховуються при визначенні відповідності якісних характеристик товару та його кількості вимогам цього договору.
6.4. Відповідно до пункту 7 кожного із вказаних договорів поставки встановлено, зокрема, таке:
покупець оплачує 80% вартості поставленого Товару протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання нижчезазначених документів:
- договір - сканована копія по електронній пошті;
- рахунок-фактура - сканована копія по електронній пошті;
- видаткова накладна - сканована копія по електронній пошті;
- товарно-транспортна накладна (з відміткою про прийняття у місці поставки на зерновому складу) - сканована копія по електронній пошті.
Вищевказані документи повинні бути передані покупцеві поштою, кур`єрською доставкою чи представником продавця.
Оригінали документів, перелічених вище, в тому числі видаткова накладна, як доказ поставки, товарно-транспортна накладна при авто перевезенні з відміткою вантажоодержувача, повинні бути передані покупцеві протягом 5 (п`яти) робочих днів після здійснення поставки товару.
Балансовий платіж (20% вартості товару) у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ (тут та далі в розумінні Податкового кодексу України), покупець оплачує протягом 3 (трьох) банківських днів з дати наступної за днем настання останньої з цих подій:
- розвантаження товару в місці поставки;
- отримання оригіналів документів, перелічених у пункті 7 договору;
- реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в електронній формі.
6.5. В абзаці першому пункта 10 кожного із договорів поставки сторони встановили, що у разі неповної передачі покупцеві товаросупровідної документації, передбаченої пунктом 7 даного договору, покупець вправі застосувати до постачальника затримку 20% оплати товару до моменту усунення постачальником відповідного порушення.
6.6. Відповідно до пункту 10 договорів за порушення грошового зобов`язання в частині не оплати поставленого товару, покупець зобов`язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 20% річних від простроченої (неоплаченої) суми.
6.7. У пункті 10 договору сторони передбачили, що за умови виконання постачальником пункту 7 цього договору та не здійснення покупцем остаточного платежу постачальник має пpаво вимагати сплати покупцем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від несвоєчасно сплаченої суми.
6.8. На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару в кількості 2 036,7 метричних тон, загальною вартістю 9 849 519,31 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними.
6.9. Так, у матеріалах справи наявні копії видаткових накладних, надані позивачем, щодо здійснення позивачем поставок товару:
- відповідно до договору поставки від 24.02.2020 №64/-[2]-20 складені: видаткова накладна від 25.02.2020 №14 щодо поставки 193,66 тон товару, видаткова накладна від 26.02.2020 №15 щодо поставки 139,08 тон товару, видаткова накладна від 28.02.2020 №18 щодо поставки 180,8 тон товару. Загалом за договором поставлено 513,54 тон товару;
- відповідно до договору поставки від 27.02.2020 №67/-[2]-20 складені: видаткова накладна від 01.03.2020 №20 щодо поставки 127,2 тон товару, видаткова накладна від 29.02.2020 №19 щодо поставки 50,42 тон товару. Загалом за договором поставлено 177,62 тон товару;
- відповідно до договору поставки від 28.02.2020 №70/-[2]-20 складена видаткова накладна від 29.02.2020 №21 щодо поставки 126,88 тон товару;
- відповідно до договору поставки від 03.03.2020 №71/-[2]-20 складені: видаткова накладна від 03.03.2020 №23 щодо поставки 739,28 тон товару, видаткова накладна від 04.03.2020 №26 щодо поставки 52,76 тон товару. Загалом за договором поставлено 792,04 тон товару;
- відповідно до договору поставки від 02.03.2020 №72/-[2]-20 складена видаткова накладна від 02.03.2020 №22 щодо поставки 81,8 тон товару;
- відповідно до договору поставки від 06.03.2020 №76/-[2]-20 складені: видаткова накладна від 10.03.2020 №32 щодо поставки 221,44 тон товару, видаткова накладна від 11.03.2020 №33 щодо поставки 123,38 тон товару. Загалом за договором поставлено 344,82 тон товару.
6.10. Транспортування товару до місця поставки (Одеська область, пгт Нові Беляри "Боріваж"-зерновий склад) здійснюється на підставі товарно-транспортних накладних (ТТН).
6.11. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на виконання своїх зобов`язань за договором у період з лютого по жовтень 2020 року було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 8 207 932,76 грн, інша частина товару на суму 1 641 586,55 грн залишена покупцем без оплати.
При цьому, судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спору відповідачу направлялась претензія щодо оплати заборгованості за поставлений товар від 16.09.2020 №16-09/2020-1, яка була частково задоволена останнім у жовтні 2020 року на суму 498 661,23 гривень. Інша частина заборгованості у розмірі 1 641 586,56 грн залишена відповідачем без оплати.
6.12. Судом апеляційної інстанції встановлено, що
копії ТТН, які наявні в матеріалах справи, а саме від 03.03.2020 №СТ 21, від 03.03.2020 №СТ 25, від 29.02.2020 №РА55158, від 02.03.2020 №СТ 27, від 02.03.2020 №СТ 20, від 02.03.2020 №СТ 28, від 03.03.2020 №РА 2131, від 02.03.2020 №СТ 22, від 02.03.2020 №СТ 29, від 03.03.2020 №РА 2132, від 02.03.2020 №СТ 25, від 02.03.2020 №СТ 21, від 02.03.2020 №СТ 26, від 02.03.2020 №СТ 30, від 02.02.2020 №СТ 31, від 25.02.2020 №РА 125335, від 25.02.2020 №125333, від 25.02.2020 №РА 125334, від 26.02.2020 №РА 002, від 26.02.2020 №РА 23, від 26.02.2020 №РА 001, від 26.02.2020 №РА 18888, від 26.02.2020 №РА 1460, від 26.02.2020 №РА 1521, від 26.02.2020 №РА 1016, від 28.02.2020 №РА 040291, від 29.02.2020 №РА 0301, від 01.03.2020 №РА 55159, від 29.02.2020 №РА 55156 , від 10.03.2020 №ЧЛ 2, від 11.03.2020 №ЧЛ 4 містять суттєві відмінності в показниках, зазначених у ТТН, зокрема, щодо ваги товару у пунктах завантаження та у місці поставки, де здійснено розвантаження товару з транспортних засобів.
Водночас, копії ТТН від 28.02.2020 №РА107, від 28.02.2020 №РА 118, від 28.02.2020 №РА 008, від 02.03.2020 №РА 1313, від 02.03.2020 №РА 154 не містять штампів, печаток, будь-якої інформації про доставку товару вантажу на портовий термінал Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ" (місце поставки).
6.13. ФГ "ОЛЬГА" звертаючись з позовом до суду зазначив про те, що відповідач в порушення умов пункту 7 укладених між сторонами договорів на поставку сільськогосподарської продукції, не здійснив повної оплати за товар у розмірі 1 641 586,55 грн, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у вищевказаному розмірі та підставою для нарахування пені, 20% річних та інфляційних втрат.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/1161/21 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача основної заборгованості, інфляційних втрат, 20% річних, пені за неналежне виконання ним зобов`язань за договорами поставки.
8.2. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, які визначають, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу - пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
8.3. Щодо доводів касаційної скарги про застосування судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень норми права без урахування вказаних ним висновків Верховного Суду щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах (пункт 4.1 цієї постанови) Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Предметом розгляду цієї справи є питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача основної заборгованості, інфляційних втрат, 20% річних, пені за неналежне виконання ним зобов`язань за договорами поставки
У справі № 916/201/19, на яку посилається скаржник, предметом позову було стягнення з державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" заборгованості (основний борг та пеня, 3% річних, інфляційні). Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товару в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар. Ухвалюючи судові рішення у цій справі суди виходили з того, що пунктом 4.3 договору, укладеного сторонами, передбачено, що під час поставки товару постачальник надає покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, 3 (три) примірника видаткової накладної, а також копії документів, завірені печаткою постачальника, які підтверджують якість товару (сертифікати відповідності). Ненадання зазначених документів є підставою для відмови покупця від прийняття товару. При цьому, товар вважається непоставленим, з наслідками, передбаченими пунктами 7.2, 7.3 договору. Судами встановлено факт поставки товару, факт прийняття відповідачем товару без зауважень і заперечень.
У справі № 911/4620/15, на яку посилається скаржник, предметом позову було стягнення суми основного боргу, 3 % річних, інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем як покупцем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки. Приймаючи постанову у цій справі, Верховний Суд України виходив з того, що договором поставки від 01.04.2014 № 101-150-ДА14 передбачено обов`язок покупця (відповідача) оплатити поставлений позивачем (продавцем) товар за цінами, зазначеними у накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від постачальника покупцеві, один раз на тиждень за проданий товар. Разом із тим сторони передбачили право покупця повернути постачальникові товар у разі нереалізації його покупцем протягом 30 календарних днів за умови попереднього повідомлення про це постачальника. Повернення нереалізованого товару за умовами договору здійснюється в присутності відповідальних представників покупця і постачальника на підставі видаткових накладних протягом 7 календарних днів із моменту виставлення вимоги в письмовій формі. Верховний Суд України зазначив, що аналіз норм матеріального права у сукупності з умовами спірного договору дає підстави для висновку, що нереалізація товару протягом 30 днів з моменту поставки та невчинення покупцем (відповідачем) зі спливом указаного строку передбачених договором дій щодо повернення товару постачальникові, тягне за собою обов`язок покупця оплатити товар. Верховний Суд України дійшов такого висновку, що оскільки відповідач не реалізував своє право на повернення товару в обумовлений договором строк, його обов`язок щодо оплати товару не виконано в повному обсязі, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності заявленого позову ТОВ НВП "Поліпром" як в частині стягнення суми основного боргу, так і у частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за весь час прострочення грошового зобов`язання.
З огляду на фактичні обставини даної справи, різну доказову базу у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/201/19 та постанові Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі № 911/4620/15.
Так, у справах №№916/201/19, 911/4620/15 судові рішення прийняті хоча й за такого ж правового регулювання, але за інших обставин (різних умов спірних договорів передбачених сторонами), встановлених попередніми судовими інстанціями у наведеній справі, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів на різних підставах, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті відповідні судові рішення.
За таких обставин доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції у розгляді справи відповідних висновків Верховного Суду та Верховного Суду України є безпідставним, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду та Верховного Суду України стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/1161/21.
Тобто, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/1161/21 (у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
8.4. В касаційній скарзі ФГ "ОЛЬГА" також зазначило, що судом апеляційної інстанції не повно досліджено зібрані у справі докази та неповно встановлені обставини справи. Верховний Суд зазначає, що вказані скаржником доводи охоплюються приписами пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України у контексті частини першої статті 310 ГПК України, а саме: не дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Так відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження - пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Оскільки за результатами касаційного перегляду цієї справи підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на яку посилалось ФГ "ОЛЬГА", не знайшла свого підтвердження, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 у контексті 1 частини третьої статті 310 ГПК України як необґрунтовані.
8.5. Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній. Так, у касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.
Перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.6. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судами попередніх інстанцій.
8.7. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.