ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/1278/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 (судді: Барбашова С. В. - головуючий, Істоміна О. А., Пелипенко Н. М.П.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"
до Комунального некомерційного підприємства "Сахновщинська центральна лікарня" Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області
про стягнення 130 327, 86 грн
В С Т А Н О В И В:
1. Фабула справи
1.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.06.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (далі - ТОВ "Харківгаз Збут") задоволено, стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Сахновщинська центральна лікарня" Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області (далі - КНП "Сахновщинська центральна лікарня") суму основного боргу за договором від 21.01.2020 № 1 на постачання природного газу у сумі 127 385,95 грн, пеню у сумі 599,39 грн, 3 % річних у сумі 758,28 грн, інфляційні втрати у сумі 1 584,24 грн.
1.2. Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність позовних вимог у зв`язку з порушенням відповідачем умов укладеного договору з оплати поставленого газу у встановлений договором термін.
1.3. У липні 2021 року керівник Красноградської окружної прокуратури Харківської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області (далі - Сахновщинська селищна рада) подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2021 у справі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Прокурор зазначав, що додаткові угоди, укладені до договору від 21.01.2020 № 1 на постачання природного газу, якими збільшувалася ціна на газ є такими, що укладені з порушенням вимог законодавства та є нікчемними з огляду на положення Закону України "Про публічні закупівлі", а тому вимоги про стягнення грошових коштів з відповідача є безпідставними.
Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави у цьому випадку, з посиланням на положення статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор акцентував увагу на тому, що порушенням інтересів держави є те, що під час проведення закупівлі порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного втрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання. Укладення нікчемних додаткових угод до договору та подальше стягнення на підставі судового рішення з відповідача бюджетних коштів є порушенням, яке не може не відобразитися на державних інтересах.
Прокурор зазначав, що згідно з пунктами 1.3, 1.4 статуту КНП "Сахновщинська центральна лікарня" майно підприємства є власністю Сахновщинської територіальної громади в особі Сахновщинської селищної ради, а засновником (власником) КНП "Сахновщинська центральна лікарня" є саме Сахновщинська селищна рада, якій підприємство підпорядковане, підзвітне та підконтрольне.
За змістом підпункту 7.3.6 пункту 7 статуту КНП "Сахновщинська центральна лікарня" засновник (власник) підприємства здійснює контроль за використанням майна підприємства.
Отже, прокурор наголошував, що саме Сахновщинська селищна рада є органом, уповноваженим державою здійснювати функції з контролю за діяльністю КНП "Сахновщинська центральна лікарня", однак у зв`язку із нездійсненням уповноваженим органом дій щодо захисту своїх інтересів, прокурор вбачає підстави для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом подання апеляційної скарги.
2. Короткий зміст оскаржуваного у справі судового рішення
2.1. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою прокурора в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Сахновщинської селищної ради.
2.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що права та обов`язки Сахновщинської селищної ради не вирішувалися, оскаржуване прокурором рішення місцевого суду не створює для Сахновщинської селищної ради жодних правових наслідків у виді виникнення, зміни або припинення прав, та не породжує для неї будь-яких обов`язків, оскільки у правовідносинах, що склалися між сторонами спору у цій справі, Сахновщинська селищна рада не є стороною договору від 21.01.2020 № 1 на постачання природного газу, укладеного між ТОВ "Харківгаз Збут" та КНП "Сахновщинська центральна лікарня".
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором не доведено порушення інтересів держави та необхідність їх захисту у справі № 922/1278/21, як і не доведено наявності правових підстав для звернення до суду із апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021, прокурор у касаційній скарзі просить її скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження апеляційного розгляду, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Так, скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 3, 5, 13, 1311 Конституції України, статті 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 53, 73, 76-79, 86, 236, 264 Господарського процесуального кодексу України.
Прокурор зазначає, що за результатами проведення відкритої процедури закупівлі відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" за оголошенням КНП "Сахновщинська центральна лікарня" на закупівлю природного газу переможцем було визнано ТОВ "Харківгаз Збут" з ціновою пропозицією 493 173,80 грн, з яким і було укладено договір від 21.01.2020 № 1. Джерелом фінансування закупівлі вказано місцевий бюджет, а критерієм вибору переможця встановлено запропоновану ціну закупівлі.
Разом з цим між КНП "Сахновщинська центральна лікарня" та ТОВ "Харківгаз Збут", всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав та всупереч статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" і положень договору, укладено додаткові угоди № 1-9, 11, якими підвищено ціну на предмет договору, а також зменшено обсяги природного газу, який планувалося придбати. Прокурор зазначає, що на підставі цих нікчемних додаткових угод ціну договору значно підвищено та безпідставно сплачено бюджетних коштів на користь постачальника на загальну суму 216 849,72 грн.
Оскільки згідно зі статутом КНП "Сахновщинська центральна лікарня" власником підприємства є Сахновщинська селищна рада, якій підприємство підпорядковане, підзвітне та підконтрольне, то саме Сахновщинська селищна рада є органом, уповноваженим державою здійснювати функції з контролю за діяльністю підприємства, у тому числі, щодо раціонального використання належного майна (грошових коштів), яке є власністю територіальної громади.
Прокурор наголошує, що правильне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить державний інтерес, а укладення додаткових угод до договору про постачання природного газу та подальше стягнення з КНП "Сахновщинська центральна лікарня" за рішенням суду грошових коштів є прямим порушенням законності в бюджетній сфері. Незаконне використання та неефективне управління бюджетними коштами у цьому випадку не дає змоги забезпечити досягнення основної мети Закону України "Про публічні закупівлі".
Ураховуючи, що вказані інтереси залишаються незахищеними, а уповноваженими органами допущено бездіяльність, то вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та підстави для подання прокурором апеляційної скарги на рішення місцевого суду. Проте, зазначене не враховано судом апеляційної інстанції.
Прокурор також вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладені у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункти 67, 77-81) та від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (пункти 53, 59, 61).
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Харківгаз Збут" просить відмовити в її задоволенні, а ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у справі залишити без змін, вказуючи на правильність висновку суду апеляційної інстанції про недоведення прокурором у цьому випадку наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Сахновщинської селищної ради, зокрема, недоведення обставин неналежного здійснення уповноваженим державою органом захисту інтересів держави та обставин порушення інтересів територіальної громади постановленням оскаржуваного рішення місцевого суду, яким вирішено спір між двома самостійними господарюючими суб`єктами.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
4.3. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".
За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України з урахуванням практики ЄСПЛ свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
4.4. Як свідчать матеріали справи, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ТОВ "Харківгаз Збут" про стягнення з КНП "Сахновщинська центральна лікарня" основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору від 21.01.2020 № 1 на постачання природного газу.
Так, суд першої інстанції установив, що 21.01.2020 між ТОВ "Харківгаз Збут" (постачальник) та КНП "Сахновщинська центральна лікарня Сахновщинської районної ради Харківської області" (споживач) було укладено договір № 1 на постачання природного газу, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується протягом строку дії договору передавати споживачеві товар у загальному потоці у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи за предметом "Газове паливо" (природний газ), включно з урахуванням замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання газу, а споживач -приймати та оплачувати газ на умовах договору. Споживач є кінцевим споживачем газу, який передається за договором. Споживач не є побутовим споживачем газу.
4.5. За змістом пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (стаття 202 цього Кодексу).
Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 цього Закону договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Замовниками у розумінні статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" є суб`єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, у тому числі платників податків, які має забезпечити держава та які витрачають для здійснення придбання публічні фінанси.
Для забезпечення потреб держави або територіальної громади органи влади, наділені відповідними повноваженнями, приймають законодавчі, нормативно-правові акти тощо та встановлюють державне регулювання тієї чи іншої сфери, серед яких, зокрема, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення, транспорт і зв`язок, освіта, охорона здоров`я, культура, соціальне забезпечення тощо.
Відповідно до частини 1 статті 80, частини 2 статті 81, статті 82 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Отже, оскільки юридична особа публічного права створюється за безпосередньої участі держави з метою ефективного та раціонального використання державного і громадського майна, але держава чи територіальна громада не можуть управляти належними їй цінностями, то це майно закріплюється за окремими підприємствами, установами та організаціями. При цьому держава, територіальні громади як власники майна дозволяють цим підприємствам, установам та організаціям управляти належним їм майном, розпоряджатися грошовими коштами, вступати від свого імені в різні правовідносини для реалізації певних інтересів та потреб держави або територіальної громади.
4.6. Як убачається з наданого прокурором статуту КНП "Сахновщинська центральна лікарня" (підприємство) засновником (власником) підприємства є Сахновщинська селищна рада, якій підприємство підпорядковане, підзвітне та підконтрольне (пункт 1.4 статуту) (а. с. 142-148).
Підприємство є юридичною особою публічного права. Права та обов`язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Підприємство користується закріпленим за ним комунальним майном, що є власністю Сахновщинської селищної ради на праві оперативного управління. Підприємство має самостійний баланс, рахунки в установах банків, Державному казначействі України, круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи, а також бланки з власними реквізитами (пункти 4.1, 4.2, 4.6 статуту).
Відповідно до пункту 4.7 статуту КНП "Сахновщинська центральна лікарня" підприємство має право укладати угоди (договори), набувати майнових та особистих прав, нести обов`язки, бути особою, яка бере участь у справі, що розглядається в судах України, міжнародних та третейських судах.
У підпункті 6.1.3 пункту 6 статуту КНП "Сахновщинська центральна лікарня" також зазначено, що підприємство має право укладати господарські угоди з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також фізичними особами відповідно до законодавства.
За змістом частини 2 статті 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
4.7. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 254 зазначеного Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалене у спорі про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або викладено судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним.
Отже, статтею 254 Господарського процесуального кодексу України визначено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, у числі яких - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.
4.8. Суд апеляційної інстанції установив, що з огляду на положення чинного законодавства та з урахуванням положень статуту КНП "Сахновщинська центральна лікарня" (відповідача у справі/сторони договору) рішенням Господарського суду Харківської області від 16.06.2021 питання про права та обов`язки Сахновщинської селищної ради не вирішувалися, оскаржуване прокурором судове рішення не створює для Сахновщинської селищної ради жодних правових наслідків у виді виникнення, зміни або припинення прав та не породжує для неї будь-яких обов`язків.
У правовідносинах, що склалися між сторонами спору у цій справі, Сахновщинська селищна рада не є стороною за договором від 21.01.2020 № 1 на постачання природного газу, укладеного між ТОВ "Харківгаз Збут" та КНП "Сахновщинська центральна лікарня".
4.9. Обґрунтовуючи звернення до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради прокурор зазначав, що незвернення Сахновщинської селищної ради з апеляційною скаргою, яка б передбачала належний та ефективний спосіб захисту порушених прав, свідчить про неналежний захист порушених інтересів територіальної громади уповноваженим органом та є правовою підставою для звернення прокуратури до суду із цією апеляційною скаргою.
4.10. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку посилався як суд апеляційної інстанції, так і прокурор у касаційній скарзі, наведено такі правові висновки:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
У пунктах 45-47 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено таке:
"45. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
46. У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
47. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно."
Крім того у пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункти 77- 83)).
4.11. Водночас, суд апеляційної інстанції установив, а прокурор у касаційній скарзі не спростував, що прокурор не довів підстав для представництва інтересів держави в особі Сахновщинської селищної ради на стадії апеляційного провадження, зокрема, прокурором не доведено обставин неналежного здійснення уповноваженим державою органом захисту інтересів держави та обставин порушення інтересів територіальної громади ухваленням оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2021, яким вирішено спір між двома самостійними господарюючими суб`єктами - ТОВ "Харківгаз Збут" та КНП "Сахновщинська центральна лікарня", який виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов укладеного з позивачем договору.
4.12. Ураховуючи наведене, положення чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду у зазначених вище справах, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою керівника Красноградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради на рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2021 у справі № 922/1278/21 у звязку із встановленням судом обставин щодо недоведення прокурором порушення інтересів держави та необхідність їх захисту в цьому випадку, та обставин наявності правових підстав для звернення до суду із апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради.
4.13. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанції як на підставу для закриття апеляційного провадження у справі, та зводяться до незгоди із судовим рішенням у справі, а посилання на неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій Верховного Суду також не знайшли свого підтвердження та є безпідставними.