ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2397/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" - Переяславська М.В., адвокат (дов. від 28.12.2020), Верба В.В., адвокат (дов. від 21.12.2020),
товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" - Точилін М.В., адвокат (ордер від 01.12.2021),
товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська компанія насосного обладнання" - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 (головуючий суддя: Тарасова І.В., судді: Білоусова Я.О., Пуль О.А.)
у справі № 922/2397/19
за позовом акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (далі - АТ "Запорізький завод феросплавів")
до товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" (далі - ТОВ "Компані "Плазма"),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська компанія насосного обладнання" (далі - ТОВ "Сумська компанія насосного обладнання"),
про зобов`язання здійснити заміну товару та стягнення 405 388,80 грн. та
за зустрічним позовом ТОВ "Компані "Плазма"
до АТ "Запорізький завод феросплавів"
про стягнення 1 055 389,40 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
АТ "Запорізький завод феросплавів" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Компані "Плазма" про зобов`язання здійснити заміну товару відповідно до пункту 8.2 договору поставки від 12.10.2017 № 776, а саме, двох одиниць насосів ВВН2-50М з електродвигунами заводські номери 240 та 242; стягнути з ТОВ "Компані "Плазма" на користь АТ "Запорізький завод феросплавів" 405 388,80 грн., з них: 196 732,80 грн. штрафних санкцій у розмірі 0,5% від суми непоставленого товару за кожен день прострочення, 89 424,00 грн. штрафних санкцій у розмірі 10% від суми непоставленого товару, 119 232,00 грн. - штрафних санкцій у розмірі 20% від вартості дефектного товару.
ТОВ "Компані "Плазма" звернулося до суду із зустрічним позовом до АТ "Запорізький завод феросплавів" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення заборгованості за поставлений за договором поставки від 12.10.2017 № 776 товар у розмірі 894 240,00 грн., а також нарахованих на суму основного боргу: 60 636,84 грн. - 3% річних, 100 512,56 грн. інфляційних втрат.
Згідно з ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2019 зі справи № 922/2397/19 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом, - ТОВ "Сумська компанія насосного обладнання".
ТОВ "Компані "Плазма" звернулося до суду із заявою про застосування позовної давності до вимог за первісним позовом про заміну товару - двох одиниць насосів та стягнення штрафу у розмірі 20% від вартості дефектного товару.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2021 зі справи № 922/2397/19 у первісному позові відмовлено; у зустрічному позові відмовлено частково; стягнуто з АТ "Запорізький завод феросплавів" на користь ТОВ "Компані "Плазма" 1 055 315,88 грн. заборгованості з оплати, з них: 894 240,00 грн. основного боргу, 100 512,56 грн. інфляційних втрат, 60 563,32 грн. - 3% річних, 15 829,74 грн. судового збору, 70 650,00 грн. витрат за проведення судової експертизи. В частині вимоги про стягнення 73,52 грн. - 3% річних у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване з посиланням на недоведеність позивачем за первісним позовом обставин щодо поставки ТОВ "Компані "Плазма" товару - насосів неналежної якості, у зв`язку з чим відсутні підстави як для його заміни, так і для стягнення з ТОВ "Компані "Плазма" штрафних санкцій у розмірі 20% від вартості дефектного товару. Також місцевий господарський суд відмовив у задоволенні первісного позову в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 0,5% від суми непоставленого товару за кожен день прострочення та штрафних санкцій у розмірі 10% від суми непоставленого товару, зазначивши про те, що товар поставлений ТОВ "Компані "Плазма" з дотриманням погоджених сторонами договору строків, з урахуванням умов додаткової угоди від 19.11.2018 № 3 до договору. Зустрічний позов задоволений судом частково, з посиланням на його обґрунтованість (з огляду на неналежне виконання АТ "Запорізький завод феросплавів" зобов`язання з оплати одержаного товару), проте з урахуванням здійсненого судом перерахунку заявлених до стягнення сум.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 зі справи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення 286 156,80 грн. штрафних санкцій скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, згідно з яким позовні вимоги задоволено, в частині розподілу судових витрат - змінено, в решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін, викладено його резолютивну частину в іншій редакції, а саме, первісний позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Компані "Плазма" на користь АТ "Запорізький завод феросплавів" 286 156,80 грн. штрафних санкцій. В іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Запорізький завод феросплавів" на користь ТОВ "Компані "Плазма" заборгованість з оплати у розмірі 1 055 315,88 грн., з яких: 894 240,00 грн. сума основної заборгованості, 100 512,56 грн. інфляційні втрати, 60 563,32 грн. - 3% річних. В іншій частині зустрічного позову відмовлено. Проведено зарахування сум частково задоволених вимог первісного та зустрічного позовів шляхом стягнення з АТ "Запорізький завод феросплавів" на користь ТОВ "Компані "Плазма" 769 159,08 грн. Стягнуто з ТОВ "Компані "Плазма" на користь АТ "Запорізький завод феросплавів" витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову в розмірі 4 293,07 грн. Стягнуто з АТ "Запорізький завод феросплавів" на користь ТОВ "Компані "Плазма" витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову у розмірі 15 829,74 грн. та витрати за проведення судової експертизи в розмірі 70 650, 00 грн. Стягнуто з ТОВ "Компані "Плазма" на користь АТ "Запорізький завод феросплавів" 6 439,60 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанову суду апеляційної інстанцій в частині, в якій рішення суду першої інстанції скасовано, обґрунтовано з посиланням на несвоєчасне виконання ТОВ "Компані "Плазма" зобов`язання з поставки товару, а саме, з пропуском погодженого сторонами строку (з огляду на умови додаткової угоди № 2 до договору, а також з урахуванням того, що згідно з додатковою угодою від 19.11.2018 № 3 до договору зміна строків поставки стосувалася додаткової угоди від 16.04.2018 № 1 до договору, у той час як поставка спірних насосів мала місце на виконання умов додаткової угоди від 11.06.2018 № 2 до договору).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "Компані "Плазма" просить суд касаційної інстанції: скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні 286 156,80 грн. штрафних санкцій за первісним позовом; у скасованій частині справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Компані "Плазма" визначає підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); вказує, що судом апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18, від 28.11.2019 у справі № 911/2806/18 (щодо письмового підтвердження (заявки); від 16.02.2021 у справі № 904/752/20 (щодо застосування статті 614 Цивільного кодексу України); від 14.09.2021 у справі № 910/15977/20 (щодо застосування стандарту доказування "вірогідність доказів"); від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 (щодо визначення та обчислення строків). Також за доводами скаржника, судом апеляційної інстанції не досліджені зібрані у справі докази.
Доводи інших учасників справи
АТ "Запорізький завод феросплавів" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Відзив поданий АТ "Запорізький завод феросплавів" у межах строку, визначеного частиною восьмою статті 165 ГПК України, й прийнятий Судом до розгляду.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, зокрема, встановлено:
- 12.10.2017 АТ "Запорізький завод феросплавів", як покупцем та ТОВ "Компані "Плазма", як постачальником укладений договір поставки № 776 (далі - Договір), згідно з яким сторони погодили, що постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього Договору, які є його невід`ємними частинами;
- даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2019, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами (пункт 12.1 Договору);
- пунктом 10.3 Договору передбачено, що у разі порушення строків поставки товару за Договором постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару та за порушення строків поставки товару понад 10 днів - штраф в розмірі 10% від суми непоставленого товару;
- 11.06.2018 сторонами Договору укладено додаткову угоду № 2 до нього, відповідно до умов якої визначено найменування товару - насос ВВН2-50М з електродвигуном 110 кВт у кількості 3-х штук, за ціною 972 000, 00 грн. У цій додатковій угоді передбачено, що товар повинен бути новим, випущеним виробником не раніше 2018 року;
- згідно з пунктом 3 додаткової угоди № 2 сторони погодили строк поставки - протягом 60 календарних днів з моменту відкриття акредитиву;
- з метою здійснення розрахунків за Договором, з урахуванням умов додаткової угоди № 2 щодо оплати товару - 3-х одиниць насосу, АТ "Запорізький завод феросплавів" відкрило 25.06.2018 акредитив в банку емітенті - ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на суму вартості товару 972 000,00 грн.;
Поставка передбаченого Договором товару здійснена ТОВ "Компані "Плазма" 08.10.2018;
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що згідно з паспортом СН.У.28.1-37524115-005:2013 насоси ВВН2-50М виготовлені та прийняті відділом технічного контролю ТОВ "Сумська компанія насосного обладнання" у вересні 2018 року.
Первісний позов обґрунтований, зокрема, з посилання на неналежне виконання (з простроченням виконання) ТОВ "Компані "Плазма" зобов`язання з поставки товару, обумовленого Договором, у зв`язку з чим позивач за первісним позовом просив суд стягнути з ТОВ "Компані "Плазма": 196 732,80 грн. штрафних санкцій у розмірі 0,5% від суми непоставленого товару за кожен день прострочення, 89 424,00 грн. штрафних санкцій у розмірі 10% від суми непоставленого товару.
Рішенням суду першої інстанції, зокрема, відмовлено в задоволенні первісного позову про стягнення 196 732,80 грн. штрафних санкцій у розмірі 0,5% від суми непоставленого товару за кожен день прострочення, 89 424,00 грн. штрафних санкцій у розмірі 10% від суми непоставленого товару, з посиланням на те, що товар поставлений ТОВ "Компані "Плазма" з дотриманням погоджених сторонами Договору строків, з урахуванням умов додаткової угоди від 19.11.2018 № 3 до Договору (строк поставки змінений та визначений: не пізніше 09.10.2018).
Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, рішення суду першої інстанції у зазначеній частині скасував, ухваливши нове рішення про задоволення позову, з посиланням на несвоєчасне виконання ТОВ "Компані "Плазма" зобов`язання з поставки товару, а саме, з пропуском погодженого сторонами строку (з огляду на умови додаткової угоди від 11.06.2018 № 2 до Договору, а також з урахуванням того, що згідно з додатковою угодою від 19.11.2018 № 3 до Договору зміна строків поставки стосувалася додаткової угоди від 16.04.2018 № 1 до Договору, у той час як поставка спірних насосів мала місце на виконання умов додаткової угоди від 11.06.2018 № 2 до Договору).
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується ТОВ "Компані "Плазма" у касаційному порядку виключно в частині скасування рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні 286 156,80 грн. штрафних санкцій (з них: 196 732,80 грн. штрафних санкцій у розмірі 0,5% від суми непоставленого товару за кожен день прострочення, 89 424,00 грн. штрафних санкцій у розмірі 10% від суми непоставленого товару) за первісним позовом та прийняття у цій частині нового рішення про задоволення позову. У касаційній скарзі скаржник просить Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні 286 156,80 грн. штрафних санкцій за первісним позовом; у скасованій частині справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В інших частинах судові рішення попередніх інстанцій учасниками спору не оскаржуються.
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що судом апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18, від 28.11.2019 у справі № 911/2806/18 (щодо письмового підтвердження (заявки); від 16.02.2021 у справі № 904/752/20 (щодо застосування статті 614 Цивільного кодексу України); від 14.09.2021 у справі № 910/15977/20 (щодо застосування стандарту доказування "вірогідність доказів"); від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 (щодо визначення та обчислення строків). Також, за доводами скаржника, судом апеляційної інстанції не досліджені зібрані у справі докази.
Розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
У доводах касаційної скарги скаржник посилається на висновки, які містяться у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18, від 28.11.2019 у справі № 911/2806/18, у яких суд касаційної інстанції виходив, зокрема, з того, що, з урахуванням умов договору, зобов`язання з поставки товару (окремої партії товару) у постачальника виникає з моменту надання відповідної заявки покупцем. Покупцем не доведено порушення постачальником строків поставки товару за договором, оскільки не доведено отримання постачальником заявки щодо обсягів і строків поставки товару (партії товару), й, відповідно, не доведено порушення строків поставки товару.
В обґрунтування зазначеного доводу скаржник посилається на те, що виконання обов`язку ТОВ "Компані "Плазма" з поставки товару обумовлене за умовами Договору отриманням від АТ "Запорізький завод феросплавів" письмового підтвердження про визначення графіка постачання, відповідно обов`язок АТ "Запорізький завод феросплавів" з направлення такого підтвердження є зустрічним виконанням. ТОВ "Компані "Плазма" не отримувало такого підтвердження, не було обізнане про обсяг та термін поставки, що виключає порушення названим Товариством умов Договору в частині поставки товару.
Так, згідно з пунктом 3.3 Договору поставка товару здійснюється постачальником згідно з пунктом 3.1 Договору після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця (у разі необхідності). У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, який містить обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у додатку (специфікації) до цього договору.
Водночас судом апеляційної інстанції у справі № 922/2397/19 встановлено, що 11.06.2018 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до умов якої визначено найменування товару - насос ВВН2-50М з електродвигуном 110 кВт у кількості 3-х штук, за ціною 972 000, 00 грн. Згідно з пунктом 3 додаткової угоди № 2 сторони погодили строк поставки - протягом 60 календарних днів з моменту відкриття акредитиву.
Отже, як найменування, так і кінцевий строк поставки товару сторонами Договору у справі № 922/2397/19 погоджені, а необхідність заявки обумовлена потребою у покупця здійснення поставки товару постачальником частинами у строк до кінцевої дати поставки, визначеної Договором. Водночас у цій справі період прострочення визначений АТ "Запорізький завод феросплавів" з посиланням на сплив (закінчення) строку поставки товару за Договором взагалі і здійснення постачальником такої поставки поза межами визначеного сторонами строку.
У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на які посилається скаржник в обґрунтування однієї з підстав касаційного оскарження прийнятого зі справи судового рішення, є подібними.
Скаржник також посилається на постанову Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 904/752/20 та правовий висновок, викладений у ній, щодо застосування статті 614 Цивільного кодексу України.
Так, у зазначеній постанові Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що до правовідносин, які пов`язані із застосуванням заходів цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання умов договору підлягає застосуванню стаття 614 Цивільного кодексу України. Зокрема, частинами першою та другою статті 614 Цивільного кодексу України установлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Верховний Суд у справі № 904/752/20 зазначив про те, що для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, що полягає в протиправній поведінці (бездіяльності) особи, яка притягується до відповідальності, наявності вини у формі умислу або необережності та негативних наслідків. Відсутність складу цивільного правопорушення виключає можливість застосовувати до особи заходи відповідальності.
Направляючи справу № 904/752/20 на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, зокрема, про недослідження судами попередніх інстанцій обставин наявності або відсутності вини Товариства у непідписанні акта приймання-передачі майна за Договором поставки.
Скаржник у справі № 922/2397/19 посилається на відсутність його вини, як обов`язкового елементу цивільного правопорушення, з огляду на неповідомлення його АТ "Запорізький завод феросплавів" про відкриття акредитиву та з огляду на затримку поставки товару виробником - ТОВ "Сумська компанія насосного обладнання".
Так, у справі, рішення в якій переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що поставка товару за Договором обумовлена відкриттям АТ "Запорізький завод феросплавів" акредитиву (строк поставки - протягом 60 календарних днів з моменту відкриття акредитиву); акредитив на суму 972 000,00 грн. відкритий 25.06.2018; поставка товару здійснена ТОВ "Компані "Плазма" поза межами визначеного Договором строку - 08.10.2018.
Судами попередніх інстанцій не встановлено, а згідно з умовами Договору не передбачено, що АТ "Запорізький завод феросплавів" зобов`язане повідомляти ТОВ "Компані "Плазма" про відкриття акредитиву; залежність строку поставки від такого повідомлення, як і залежність строку поставки від виконання зобов`язання виробником - ТОВ "Сумська компанія насосного обладнання" перед ТОВ "Компані "Плазма".
Таким чином, у справі № 904/752/20 постанова ухвалена хоча й за правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце у цій справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто зазначена справа і справа № 904/752/20 є відмінними за істотними правовими ознаками.
Скаржник також посилається на постанову Верховного Суду у справі № 910/15977/20 в контексті застосування стандарту доказування "вірогідність доказів" (стаття 86 ГПК України).
Так, згідно з висновком Верховного Суду у наведеній справі принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
За доводами скаржника, судом апеляційної інстанції безпідставно визнано додаткову угоду від 19.11.2018 № 3 до Договору неналежним доказом у справі, оскільки, на думку ТОВ "Компані "Плазма", така угода стосується внесення змін саме до додаткової угоди від 11.06.2018 № 2 до Договору (у тому числі, в частині строків поставки), а не до додаткової угоди від 16.04.2018 № 1 до Договору.
Проте, даний довід касаційної скарги, як і довід про недослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за своїм змістом фактично зводяться до переоцінки доказу - додаткової угоди від 19.11.2018 № 3, оцінку якому (доказу) надано судом апеляційної інстанції. Водночас суд касаційної інстанції в силу положення частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній скарзі скаржник посилається й на постанову Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 в контексті застосування приписів статей 251, 252, 254 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з висновком Верховного Суду у зазначеній справі, положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 251 названого Кодексу визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридине значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. За змістом статті 252 Цивільного кодексу України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Частиною п`ятою статті 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення Цивільного кодексу України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.
За доводами скаржника, суд апеляційної інстанції при визначенні розміру штрафних санкцій (пені) не врахував наведені норми матеріального права, вказану правову позицію Верховного Суду, залишив поза увагою те, що визначений судом кінцевий строк поставки товару припадав на 24.08.2018 - святковий день, при цьому 25.08.2018 та 26.08.2018 були вихідними днями, отже нарахування пені з 25.08.2018 є безпідставним.
Верховний Суд зазначає, що застосування приписів статей 251, 252, 254 Цивільного кодексу України має універсальний характер, незалежно від змісту спірних правовідносин.
Водночас Суд погоджується з доводом ТОВ "Компані "Плазма" про неврахування судом апеляційної інстанції у визначенні розміру штрафних санкцій (нарахування яких передбачено умовами Договору за кожен день прострочення) початку періоду прострочення, з урахуванням того, що, як встановлено самим же судом, останній день виконання зобов`язання з поставки товару припадав на 24.08.2018 (який був святковим днем, а 25.08.2018 та 26.08.2018 - вихідними днями). Отже, останній день строку поставки товару в силу наведених законодавчих приписів є перший за ним робочий день - 27.08.2018, відповідно, датою початку періоду прострочення є 28.08.2018, а не 25.08.2018, як помилково вважав суд апеляційної інстанції.
Стосовно питання самостійного перерахунку судом касаційної інстанції суми штрафних санкцій з метою процесуальної економії, Суд зазначає, що у прохальній частині касаційної скарги скаржник просив суд касаційної інстанції за результатом касаційного перегляду передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відповідно, касаційна скарга розглядається Судом у заявлених ТОВ "Компані "Плазма" межах.
З огляду на викладене, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати в частині вирішення спору за первісним позовом про стягнення 196 732,80 грн. штрафних санкцій (з розрахунку 0,5% від суми непоставленого товару за кожен день прострочення) з направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки саме названий суд задовольнив вказану вимогу АТ "Запорізький завод феросплавів", скасувавши рішення суду першої інстанції про відмову в її задоволенні, та допустив порушення норм права у визначення початку перебігу строку, що вплинуло на правильність розрахунків. Також підлягає скасуванню постанова суду апеляційної інстанції й в частині проведеного зарахування сум частково задоволених вимог первісного та зустрічного позовів, а також в частині розподілу 2950,99 грн. судового збору з позовної заяви за первісним позовом, 4426,49 грн. судового збору з апеляційної скарги. У решті постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.