ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/11215/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Кондратової І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта О.В.
та представників
Позивача: Ющенко О.О.
Відповідача: Журавльов О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстроймеханізація"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021
(головуючий - Дикунська С.Я., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.)
у справі №910/11215/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстроймеханізація"
до Відкритого акціонерного товариства "Акелік Груп", що діє через представництво "Акелік Груп" ВАТ"
про стягнення 4 563 614,77 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У зв`язку з запланованою відпусткою судді Студенця В.І. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.10.2021.
Короткий зміст позовних вимог
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансстроймеханізація" (далі - ТОВ"Трансстроймеханізація", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Акелік Груп", що діє через представництво "Акелік Груп"ВАТ" (далі - ВАТ"Акелік Груп", відповідач) про стягнення 4.563.614,77 грн заборгованості.
3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати вартості виконаних робіт за договором № АЛ/19/04/19-1 від 19.04.2020.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 4 563 614,77 грн заборгованості. Здійснено розподіл судових витрат.
5. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивач виконав роботи за договором, однак, відповідач безпідставно відмовився від підписання надісланих позивачем актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, при цьому, умовами договору не передбачено права відповідача відмовитись від прийняття виконаних робіт та підписання актів виконаних робіт. Отже, відповідач всупереч положень ст.ст. 853, 882 ЦК України, безпідставно не надав позивачу підписані акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, вказане не звільняє відповідача від обов`язку оплатити роботи, виконані позивачем за договором підряду.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
7. Постанову мотивовано тим, що відповідачем не підписано акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, при цьому, відповідач не погодився з частиною виконаних позивачем додаткових будівельних робіт, оскільки відповідачем не було погоджено з позивачем виконання додаткових робіт за договором, у порядку визначеному умовами договору, у зв`язку з чим, відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості з оплати підрядних робіт, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявність заборгованості, а тому у позові слід відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
8. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням заяви про усунення недоліків), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
9. Посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає, що постанову апеляційного суду прийнято при неправильному застосуванні положень ст.ст. 882, 853 ЦК України, оскільки апеляційним судом не враховано, що замовник, який в порушення вимог ст. 882 ЦК України, невмотивовано відмовляється від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов`язку оплатити роботи. При цьому, апеляційним судом не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18 та постановах Вищого господарського суду України від 27.04.2017 у справі № 5011-53/15161-2012, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 12.12.2017 у справі № 908/3344/16.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому останній, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених скаржником у касаційній скарзі, та водночас, вказуючи на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.04.2019 між ВАТ ?Акелік Груп? (замовник) та ТОВ ?Трансстроймеханізація? (підрядник) укладено договір підряду №АЛ/19/04/19-1 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого замовник передає, а підрядник приймає на себе зобов`язання з виконання робіт на об`єкті: ?Капітальний ремонт вул. Сергія Параджанова (перехрестя шосе Київське - вул. Сергія Параджанова до буд. №64) в м. Житомирі?.
12. Місце виконання робіт: 10001, Житомирська область, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова (перехрестя шосе Київське - вул. Сергія Параджанова до буд. №64,)(далі - об`єкт). Склад та обсяги робіт, що доручаються підряднику, визначені на підставі затвердженої проектної документації (п. 1.2 договору).
13. Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 договору безпосереднім замовником робіт є Управління дорожнього будівництва та інфраструктури Житомирської обласної державної адміністрації. Роботи фінансуються за рахунок місцевого бюджету м. Житомир.
14. Положеннями п. 2.1 договору сторони погодили строк виконання робіт: до 20.07.2019. Початок: дата підписання Договору; закінчення: 20.07.2019. Строк виконання робіт може бути продовжений у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, в тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.
15. Відповідно до п. 3.1 договору договірна ціна за роботи розрахована згідно з правилами визначення вартості будівництва та визначається на основі договірної ціни, є невід`ємною частиною даного договору та становить 27 803 842,69 грн., в тому числі ПДВ 20% 4 633 973,78 грн.
16. Остаточна ціна договору, яку має сплатити замовник на користь підрядника, визначається як сума всіх актів виконаних робіт, підписаних сторонами на виконання цього договору (п. 3.2 договору).
17. Договірна ціна може бути переглянутою у випадку: зміни обсягу робіт; виконання робіт не передбачених даним договором. Перегляд ціни Договору обґрунтовується розрахунками і оформляється сторонами шляхом укладання додаткових угод, які є невід`ємними частинами Договору(п. 3.3 договору).
18. Відповідно до п.п. 4.4.1, 4.4.2 договору підрядник зобов`язався, зокрема, забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором та забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам розділу 6 цього Договору, а замовник в свою чергу зобов`язався, в повному обсязі сплачувати підряднику за виконані роботи по мірі надходження фінансування від безпосереднього замовника робіт та приймати виконані роботи згідно з формами №КБ-2в №КБ-3.
19. Приймання-передача закінчених робіт проводиться згідно чинного законодавства, іншими нормативними актами та договором підряду (п. 10.1 договору).
20. За умовами п. 10.3 договору передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи. В період за п`ять днів до закінчення виконання робіт, підрядник надає замовнику складені відповідно до положень чинних ДСТУ та СОУ: акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в); довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3).
21. У разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених робіт недоліків, допущених з вини підрядника, він зобов`язаний усунути їх і повторно повідомити замовника про готовність до передачі закінчених робіт у термін до 10 днів. У іншому разі замовник не приймає такі роботи до їх усунення (п. 10.4 договору).
22. Положеннями п. 11.1 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 27.05.2019) сторони погодили, що замовник здійснює попередню оплату у розмірі, що становить 4 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 666 666,67 грн. протягом п`яти банківських днів з дня підписання цього договору після виставлення підрядником рахунків-фактури.
23. Відповідно до п. 11.2 договору приймання робіт здійснюється відповідно до фактичного періоду їх виконання, який визначається актами дефектів та первинними обліковими документами (журнали виконаних робіт, подорожні листи, наряд-замовлення тощо).
24. Положеннями п. 11.3 договору визначено, що розрахунки проводяться замовником підряднику на підставі ?Акту приймання виконаних будівельних робіт? (форма №КБ-2в), і ?Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати? (форми №КБ-3), складених відповідно до положень чинних ДСТУ та СОУ, підписаних уповноваженими представниками сторін. Строк оплати - 10 банківських днів з дати підписання ф №КБ-2в і ф №КБ-3.
25. Акти форми №КБ-2в та довідки форми №КБ-3 з розрахунками готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у строк не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення виконання робіт. Уповноважений представник замовника протягом трьох днів перевіряє акти і підписує їх в частині фактично виконаних обсягів робіт (п. 11.4 договору).
26. Відповідно до 11.5 договору взаєморозрахунки проводяться на підставі виконаних обсягів робіт.
27. Цей договір згідно п. 16.1 набирає чинності з дати його підписання і діє по 20.07.2019 включно, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.
28. Супровідним листом №782 від 11.12.2019 позивач надіслав на адресу відповідача, акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3, для їх підписання та подальшої оплати вартості виконаних робіт, на загальну суму 4 678 587,23 грн, до якої включено 3 465 068,64 грн виконання робіт на об`єкті за період, з травня по серпень 2019, а також 1 213 518,56 грн додаткових робіт.
29. Відповідач надіслані позивачем акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 не підписав та листом №411/19 від 27.12.2019 просив позивача для підтвердження дійсного виконання зазначених в актах та довідках робіт на об`єкті надати: обґрунтування доцільності прийняття позивачем рішення про організацію постачання асфальтобетонної суміші з необхідними технологічно-температурними характеристиками на об`єкт з виробництва, розташованого на відстані, що перевищує 150 км.; документальне підтвердження виконання ТОВ "Трансстроймеханізація" прихованих робіт та підтвердження факту прийнятих "Акелік Груп" ВАТ виконаних прихованих робіт, оскільки останнє не було залучене ТОВ "Трансстроймеханізація" для закриття та підписання актів прихованих робіт, як того вимагають умови договору та ДБН А.3.1-5-2016; повний комплект виконавчої документації. Також, відповідач вказував на необхідність підтвердження обсягів робіт шляхом проходження державної експертизи кошторисної документації, оскільки позивач у семиденний термін не попередив відповідача про початок виконання додаткових робіт, як це передбачено п.п. 4.4.3.10 договору.
30. Разом з цим, листами №06.1-184 від 15.01.2020 та №03.4-922 від 11.03.2020, Управління дорожнього будівництва та інфраструктури Житомирської обласної державної адміністрації, повідомило позивача про прийняття ним робіт з проведення капітального ремонту дороги вул. Сергія Параджанова, на підтвердження чого надало акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, підписані між Управлінням дорожнього будівництва та інфраструктури Житомирської обласної державної адміністрації та "Акелік Груп" ВАТ, та проінформувало про здійснення оплати проведених відповідачем робіт.
Позиція Верховного Суду
31. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, заперечення проти задоволення касаційної скарги, викладені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
32. Відповідно до частини 1-3 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Водночас, згідно частини 4 цієї статті, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
33. Звертаючись з касаційною скаргою підставою касаційного оскарження позивачем визначено п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України.
34. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
35. В обґрунтування підстав касаційного оскарження передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає, що апеляційний суд не звернув належної уваги на те, що замовник, який в порушення вимог ст. 882 ЦК України, безпідставно відмовляється від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов`язку оплатити роботи. При цьому, скаржник вказує на неврахування апеляційним судом правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18 та постановах Вищого господарського суду України від 27.04.2017 у справі № 5011-53/15161-2012, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 12.12.2017 у справі № 908/3344/16.
36. Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, необхідно зазначити таке.
37. Причиною виникнення спору у справі стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду.
38. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
39. Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
40. Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
41. За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
42. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
43. Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
44. Статтею 882 ЦК України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
45. Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором, у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19).
46. Отже, нормами чинного законодавства передбачено обов`язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт. Сама по собі відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт не може бути підставою для несплати вартості фактично виконаних робіт.
47. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
48. Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц).
49. Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.
50. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання (ст. 610 ЦК України).
51. Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
52. Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18).
53. При цьому відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18).
54. Якщо позивач, як підрядник, фактично виконав відповідні роботи і надіслав замовнику акти приймання -виконання будівельних робіт, які останній отримав та не надав доказів їх оплати чи мотивованої відмови від їх підписання, а строк здійснення оплати за ними настав, то заявлена позивачем вимога про стягнення коштів за виконані роботи за вказаними актами повинна розглядатись судами, на підставі чого суди повинні ухвалити рішення про стягнення чи відмову у стягненні коштів за виконані роботи, в залежності від наявних у справі доказів щодо фактичного виконання робіт підрядником, зазначених ним у відповідних актах, та інших обставин встановлених судами (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20).
55. Суд першої інстанції розглядаючи спір у справі встановив, що за період з травня по серпень 2019 року, позивачем на виконання умов договору підряду, було виконано роботи на об`єкті на суму 3.465.068,64 грн, а також додаткові роботи вартістю 1.213.518, 56 грн, тобто на загальну суму4.563.614,77 грн.
56. Позивачем було надіслано відповідачу акти форми №КБ-2в та довідки форми № КБ-3, вказані акти не було підписано відповідачем, роботи не оплатив. При цьому, відповідач направив позивачу лист, в якому просив надати обґрунтування доцільності виконання позивачем додаткових робіт.
57. Встановивши зазначене, а також враховуючи, що Управління дорожнього будівництва та інфраструктури Житомирської обласної державної адміністрації, яке є безпосереднім замовником робіт, повідомило позивача про прийняття управлінням робіт на об`єкті та оплату їх вартості, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовляється від підписання надісланих позивачем актів, при цьому, не підписання вказаних актів не звільняє відповідача від оплати виконаних позивачем робіт.
58. Вказані висновки суду першої інстанції є передчасними і суперечливими.
59. Так, суд першої інстанції встановивши виконання позивачем робіт та підписання ним актів в односторонньому порядку, не встановив належним чином наявність/відсутність обґрунтованої відмови позивача прийняти роботи за договором та підписати акти приймання, тоді як, з урахуванням вищезазначених положень законодавства вказана обставина впливає на обставини виникнення за вказаними актами прав та обов`язків замовника.
60. Не досліджуючи обставин наявності обґрунтованої відмови відповідача від підписання актів приймання робіт, з урахуванням положень ст. 882 ЦК України, суд дійшов передчасних висновків про те, що відповідач безпідставно відмовляється прийняти виконані позивачем роботи.
61. Крім того, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки листу № 411/19 від 27.12.2019 відповідача до позивача з вимогою про надання обґрунтування проведення додаткових робіт на об`єкті, вказаний лист суд першої інстанції помилково ототожнив з відмовою відповідача від підписання актів та прийняття робіт.
62. Водночас, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у позові, посилався на те, що відповідач акти форми №КБ-2в та довідки форми № КБ-3 не підписав, що свідчить про недоведеність виникнення у відповідача обов`язку з оплати виконаних робіт.
63. Водночас, дійшовши таких висновків апеляційним судом не було спростовано факту, встановленого судом першої інстанції, щодо виконання позивачем робіт за укладеним сторонами договором. При цьому, апеляційним судом не враховано, що сама по собі відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт не може бути підставою для несплати вартості фактично виконаних позивачем робіт, тоді як, нездійснення оплати таких робіт, строк виконання за якими настав, є відповідно порушенням умов договору і положень статей 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України.
64. Зазначене призвело до неправильного застосування апеляційним судом положень, що регулюють правовідносини підряду, зокрема положень ст.ст. 837, 853, 854, 882 ЦК України, з правового аналізу яких можливо зробити висновок, що договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
65. При цьому, не приймаючи в якості доказів підписані в односторонньому порядку акти та довідки, апеляційний суд в порушення положень ст. 882 ЦК України, не встановив наявності у відповідача причин відмови від підписання актів та довідок про виконані роботи, при цьому, вказані акти недійсними судом не визнавались.
66. Крім того, апеляційний суд, посилаючись на лист № 41/19 від 27.12.2019, надісланий відповідачем позивачу, дійшов висновку, що відповідач не погодився з частиною виконаних підрядником додаткових робіт, які не було погоджено позивачем з відповідачем в порядку визначеному договором. Вказані висновки суду апеляційної інстанції, є передчасними, оскільки, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції встановлено, що у вказаному листі відповідач просив позивача надати документи на підтвердження дійсного виконання зазначених у актах та довідках робіт на об`єкті, з обґрунтуванням доцільності виконання додаткових робіт.
67. Разом з цим, як вбачається з постанови апеляційного суду, основною підставою для відмови у позові, апеляційний суд визначив те, що підрядником було виконано додаткові роботи, обсяг і ціну яких не було узгоджено сторонами, в порядку визначеному п.п. 3.3, 4.2.3.3, п. 4.2. договору, а тому, як зазначено апеляційним судом, у відповідача відсутній обов`язок оплачувати вказані роботи.
68. При цьому, апеляційним судом не враховано наступного.
69. Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
70. Частиною 4 ст. 844 ЦК України визначено, якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв`язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов`язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.
Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов`язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.
71. З урахуванням зазначеного, апеляційний суд встановивши, що відповідач не погодився з виконаними позивачем додатковими роботами, не з`ясував наявності обставин щодо відмови відповідача від договору підряду, тоді як з`ясування вказаних обставин впливає на вирішення спору у справі, оскільки, у випадку відмови замовника від договору, у зв`язку з перевищенням кошторису, підрядник має право вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.
72. Крім того, апеляційний суд, надаючи оцінку актам форми №КБ-2в та довідкам форми № КБ-3, не звернув належної уваги на те, що у вказаних актах вартість робіт, виконаних позивачем з травня по серпень 2019 року, визначена у загальному розмірі 4.678.587,20 грн, з якої 3.465.068,64 грн вартість робіт на об`єкті, а також 1.213.518,56 грн вартість додаткових робіт проведених на об`єкті. Тобто, фактично вартість додаткових робіт складає 1.213.518,56 грн, тоді як, суд апеляційної інстанції повністю відмовив у позові про стягнення заборгованості. Вказане свідчить про передчасність висновків апеляційного суду про відсутність у відповідача обов`язку оплачувати виконані позивачем роботи.
73. Тоді як, згідно частини першої та третьої статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;
74. Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
75. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
76. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
77. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
78. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
79. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
80. Отже, як рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції прийняті при неповному встановленні обставин справи, без врахування положень ст.ст. 837, 844, 853, 854, 882 ЦК України та недотриманні приписів статей 73, 74, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
81. Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом положень ст.ст. 853, 882 ЦК України та не врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18 знайшли свої підтвердження.
82. Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції, вважає, прийнятними доводи ТОВ "Трансстроймеханізація" про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
83. Водночас, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на правові позиції, викладені у постановах Вищого господарського суду України від 27.04.2017 у справі № 5011-53/15161-2012, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 12.12.2017 у справі № 908/3344/16, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.
84. Зважаючи на те, що судами і першої і апеляційної інстанцій не досліджено всіх обставин справи, які впливають на прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, отже, касаційний суд з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 308, ч. 4 ст. 310 ГПК України, дійшов висновку, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/11215/20 необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.